і це деякою мірою відверто лайново. я дуже добре розумію цю творчу кризу через відсутність життєвих трагедій. чому для паперових чи будь-яких інших шедеврів обов"язково треба страждати чи нервувати, чи, ще гірше, розчаровуватись? позитив надихає рідко, а самовиражаєш себе тільки після психічних травм, сварок чи проблем. цього всього не хочеться, а прилету муз чекаєш. вихід з ситуації ще не знайдений...