Мені не соромно за новообраного Президента України. Хоча треба зізнатися, певні негативні відчуття з цього приводу маю. Але точно не сором, бо його природа має суто індивідуальний характер. Іншими словами я сам маю вчинити щось погане, негідне, і потім зніяковіти через це аби відчути сором. Ані невдачі олімпійської збірної, ані овоч-президент не являються наслідками моїх дій або вчинків. Відповідно і соромитись мені нічого.

Я не відчуваю гордості за Україну, за її перемоги і мову. Хоча треба зізнатися, певні позитивні відчуття з цього приводу маю. Але точно не гордість, бо її природа має суто індивідуальний характер. Іншими словами я сам маю досягнути успіхів, перемогти, аби відчути задоволення і гордість. Ані країна, в якій я народився, ані перемоги братів боксерів, ані мова не є моїми досягненнями і моїми перемогами. Відповідно це не може бути предметом моєї гордості.