НеНазываяИмён, Сестро! Это грандиозно! Ви мене так зачепили!
В мене немає слів!
Дійсно!

Я спочатку навіть не зрозуміла, що це ВСЕ про мене!

Мені, присягаюся, соромно! Так! Саме соромно, що не встигла розкритися за той день перед вами так, як хотіла!
Соромно, що вела себе десь непосестринськи.
Соромно, шо Ви витратили на мене цілий пост!

Те, шо Ви процитували - це дійсна правда! Мої думки.
Кожен раз, як майже розувіруюсь в коханні - згадаю Тебе...а від недавнього часу ВАС, ВАС ОБОХ.
Кожен раз як втрачаю віру у будь-чому, присягаюсь, згадаю тебе)

Я не кидаюсь яскравими фразами і не стану писати, що у погані моменти думаю тіки про тебе)))) ні) так не може бути. САма ж знаеш, що ми спілкуємося мало...АЛЕ, зато як ми спілкуємлся!!!!!!!!
І коли важко,десь в голові, чи в душі можливоЮ проскокує твій образ. Коротенько так...Але він піжбадьорує мене непомітно так і я...маю приклад того, як гарна людина отримала від Бога те, що мала була отримати!( не без власних зусиль звісно!) і ще буде отримувати! Бо вона занадто чудова, щоб зупинятися на тому, шо вже має)))

люблю Вас)