В колонках играет - Secret Garden - When darkness falls

Настроение сейчас - romantic



Сьогодні напала така приємна тепла ностальгія.
Можливо це через сніг, який так гарно контрастує з червоною черепицею на дахах?
Останнім часом я мало читаю, пишу… просто не вистачає часу. А коли він є, я просто надто стомлена аби щось робити.
Я згадую багато хороших моментів і від цього десь всередині заново розгорається затухаючий вогник. І зараз хочеться загорнутись у їх тепле покривало, обійняти трепетний сум за тендітні плечі і не відпускати до самого ранку. Хочеться плакати. Навіть не знаю чому. Хочеться взяти багато різнобарвних фарб та розмалювати ці білі стіни. Намалювати весну, намалювати свободу і додати до того дрібку власної, нікуди не зникаючої самотності.
Інколи так добре просто розчинитись в красі однієї ефемерної миті, яка в_мить перетворюється у крихкий попіл минулого.
У мене часто з’являється відчуття déjà vu. І цей дивний стан ретроспективи не покидає ні на мить. Щось сполохано відзивається в мені – ти ж знаєш, що це життя має особливий присмак… Як у тому сні, пам’ятаєш?
Я б могла розповісти тобі про це одним лише доторком до душі. В ту мить, коли нас огорне своєю терпкою в’язкістю бордова темрява. Її ніжну субстанцію можна гладити шепотом та теплом погляду.
Сьогодні хотілося б розділити цю маленьку вічність із дорогою мені людиною, можливо навіть багатослівно помовчати… просто так… дійсно просто…