В колонках играет - Melissa Williamson & Akira Yamaoke
Настроение сейчас - плющить

Лінивий стан.
Нічого не хочеться. Тільки спати до обіду, слухати музику і дивитись як вогники на ялинці змінюють кольори.
Через три дні моя французька. Переживаю якось, як же я не люблю ці сесії, стільки непотрібних стресів, стільки всього непотрібного.
Від цієї нудьги, від цього суму взяти б та розцарапати собі зап’ястя, до глибоких шрамів, до втрати відчуття болю.
Краще вже так… Емоції розривають зсередини, не можуть заспокоїтись.
Хворію цим… по життю. Діагноз очевидний, а от ліків ще ніхто не придумав.


Ти впав на коліна
Сам у собі заблукав
Розриваєш пазурами тіло
Спраглий до крові, себе ти шукав

Безмовні фантомні і всі неживі
Збираєш лиш попіл у свої долоні
Ті мрії, що жили, цвіли у тобі
Стискаєш до болю пальці холодні

Не спиш, ти не віриш у бога,
Що в небі живе
Не віриш у сонце,
Що для когось одного встає

Скажи, кого винити зараз треба
На кого можна скинути усю вину
Немає віри, щоб молити в неба
Немає сонця, щоб розігнало смутку пелену

Лиш ще один рубець на тілі та душі
Болить і ниє, кровоточить
Гулятимеш всю ніч по вістрі, по ножі
І щастя тобі більше карти не пророчать

Для кого це життя іще щось значить?
Для кого сльози ще як срібло у ціні?
Скажи, хоч сонце можеш ще побачить?
Та ти не знаєш, топиш в собі світлі дні