Набєляка-Котляревського

Суббота, 05 Марта 2011 г. 22:41 + в цитатник

Цитата сообщения bjernhona

Прочитать целиком В свой цитатник или сообщество!

Оригінал статті у “Галицька брама” №3-4 2007

Автор: І.М.

Ця закручена вулиця з’явилась вперше на планах архітекторів Юліана Захаревича та Івана Левинського, коли вони у 1886-1888 рр. проектували нову дільницю вілл та садів - Кастелівку.
    Вулиця називалась спочатку “На віллах” і мала символізувати ідею нового передмістя Львова, де мальовничі вілли, розкидані серед зелених насаджень реалізували мету нових урбаністичних ідей - міста-саду. Реалізувати свій задум архітекторам вдалось лише частково, бо Кастелівка виявилась занадто близькою до центру. її” ідея народжувалась у часи кінних фіакрів, а в епоху появи електричних трамваїв та автомобілів мальовниче передмістя було поглинуте багатоповерховою міською забудовою.
    У 1895 р. вулиця отримала назву Набєляка. її патроном став Людвік Набєляк (1804-1883), один із засновників “Товариства прихильників слов’янства” у Львові, яке мало протистояти тодішній германізації. Свої літературні твори та розвідки друкував в альманасі “Галичанин”. У 1830 році Набєляк переїхав до Варшави, де став одним з організаторів повстання проти царату. Після поразки повстання перебрався до Франції, де брав участь в діяльності польської політичної еміграції, був приятелем Адама Міцкевича. Згодом зайнявся технікою та підприємництвом. Зокрема керував вугільними шахтами у Франції та мідними в Алжирі, був директором газового заводу в каталонській Барселоні.
    На долю його молодшого брата, Роберта (1815-1880), випало більше випробувань. У 1839 році його заарештувала у Києві царська жандармерія за зв’язки з братом-емігрантом, протримала рік у в’язниці та вислала назад в Галичину. Тут він брав участь у підготовці повстання проти австрійської влади в 1846 році. За це Роберта Набєляка заарештувала австрійська влада. Його засудили до страти, яка була замінена 7 роками ув’язнення у замку Шпільберґ біля Брно. Після звільнення Роберт відійшов від політичної діяльності і став займатись бджільництвом.
    Під час гітлерівської окупації вулиця деякий час називалась на честь Фрідріха Міллера. З 1946 р. вулиця носить ім’я Івана Котляревського (1769-1838), автора “Енеїди” та “Наталки Полтавки”.

Вілла на розі вул. Котляревського та Нечуя-Левицького

Вулиця спочатку мала дещо інший перебіг, вона повинна була починатись від нинішньої вул. Вербицького поміж віллами під номерами 6 та 8. Потім вона звивалась своєрідною синусоїдою і мала б закінчитись десь на території нинішньої міської лікарні №5.

Вілла на вул. Кольберга, 6

    Перші вілли були споруджені за проектами Ю. Захаревича та І. Левинського у кварталі поміж нинішніми вулицями Генерала Чупринки, Кольберга, Котляревського та Нечуя-Левицького у 1889-1892 рр. Це єдиний квартал, де архітекторам вдалось частково реалізувати концепцію своєї дільниці. Та й тут серед вілл вклинилась незграбна будівля пожежної частини.
    В наступному кварталі (між вулицями Нечуя-Левицького та Богуна) мала бути споруджена крита торговиця - передвісник сучасних супермаркетів. Однак замість торгового центру дільниці на початку XX ст. квартал забудували чиншовими кам’яницями.
    У 1929 році поряд проклали нову трамвайну лінію, що пролягла нинішніми вулицями Русових, Київською, Котляревського та Вітовського. Через це дільниця остаточно втратила свій затишок, і останні вільні ділянки забудовувались вже багатоповерховими будинками у стилі конструктивізму.
    За проектом архітектора чеха Карела Боубліка у 1898 році будувались будинки № 22 та 24 на вулиці Набєляка, які ознаменували прихід до цієї дільниці стилю сецесії. Будівлі, ще несли на собі вантаж пануючої доти історичної еклектики, однак вже мали деякі елементи нового стилю. Зокрема флюгер на вежі з павичем. Через нього й назвали їх кам’яницями “Під павою”. Наступні будинки (26 та 28)
- це вже класична сецесія. У 1970-х перед кам’яницею “Під павою” ще стояла гарна вілла. Однак її розібрали, щоб прокласти кавалок трамвайної колії, поставити трансформаторну будку та влаштувати дошку пошани “кращих політінформаторів Франківського району”.

Вілла Дашека на вул. Котляревського, 41

    Навпроти постсецесійні кам’яниці №№ 37 та 37-А, збудовані у 1913-1914 роках за проектом Івана (Яна) Багенського та Войцеха Дембін-ського для професорів Львівської політехніки.
    Будинок під № 41 був збудований з нетинькованої цегли фірмою Івана Левинського для ковальського майстра Яна Дашека. Власноручні ковані роботи власника прикрашають донині цю садибу. Трохи далі вілла під № 47 з невеликою вежею нагадує старовинний замок. Збудував її у 1904-1906 син Юліана Захаревича, Альфред. До війни вона належала родині Гешелесів. Генріх Гешелес був головним редактором єврейської газети “Хвіля”, яка виходила у Львові в 1919-1939 роках. Його брат Маріан (псевдо Маріан Гемар) був поетом, актором та драматургом. Автором багатьох популярних львівських пісень.
    Далі вже стандартна конструктивістська забудова 1930-х років. Серед цих кам’яниць виділяється будинок №57/61, збудований у стилі сталінських часів.
    За проектами Ю. Захаревича та І. Левинського у 1890-х спорудили вілли №№27-29. У 1906 році їх перебудував архітектор Владислав Садовський для художника Зиґмунта Розвадовського (1870-1950). Цей художник народився у Львові, малярства навчався в Кракові (у Яна Матейка) та в Мюнхені. Малював переважно коней та батальні сцени. Разом з Яном Стикою, Войцехом Коссаком та іншими митцями Роз-вадовський брав участь у створенні панорами “Битва під Рацлавицями”, що була відкрита у Львові в 1894 році. У міжвоєнні часи тут перебувало консульство СРСР. Саме в будинку № 27 бойовик ОУН Микола Лемик застрелив 20 жовтня 1933 року агента ГПУ А. Майлова на знак протесту проти Голодомору в Україні.

Вілла художника Розвадовського, вул. Котляревського, 27

Вид на вул. Набєляка з боку трамвайного депо, кінець XIX ст.
Рисунки Тетяни Казанцевої