Часом мені вдома ні з ким поговорити. Це буває тоді, коли тата немає вдома, бо він увесь день на роботі, а Бабуня лягає відпочити, або читає, або щось робить на кухні й каже, щоб я їй не заважала. Тоді я думаю, що було би добре, якби хтось був, з ким можна поговорити. Я хотіла би мати кота. Пухнастого і з товстим хвостом. Кота, що гуляє, як сам собі знає. Він міг би не завжди бувати вдома, міг би гуляти, скільки завгодно, але час від часу, коли мені сумно, приходити додому. Кіт знав би, коли мені сумно. Коти взагалі дуже розумні. Я годувала би кота молоком і рибою. Не одночасно, а часом молоком, часом рибою. правда, риба у нас вдома буває дуже рідко, тому котові доводилося б здебільшого харчуватися молоком. Але я думаю, він би міг це зрозуміти. Я пояснила би йому, що у тата фінансова криза, тому він дуже рідко купує рибу. Із котом ми могли б розмовляти про всяку всячину, він би мені розповідав про свої пригоди, що він бачив, коли бігав дахами. Бо люди знють тільки те, що відбувається на вулицях, бо вони ходять по землі. Звісно, по землі ходити цікаво, але на дахах ще цікавіше, бо звідти більше видно. Тому я думаю, що обов'язково треба, щоб у мене був кіт, тільки не знаю, звідки його взяти.
