Історія Тернопільського парафіяльного костелу коротка. Навіть дуже коротка. Не буду переповідати по свому її в сотий раз,
хто не знає, просто процитую. Л. Бойцун "...Історія його будівництва почалася із створення у 1897 році комітету, який почав збирати добровільні пожертви. Організовувано доброчинні концерти, фестини. Кошти тільки на "скелет" будови і два вівтарі сягали 250 тисяч корон. Планувалося, що 200856 корон надасть міська влада, 104285 корон буде покрито за рахунок конкуренції — спеціального податку на будову, а 123000 корон надійде від добровільних пожертвувань. Вже у вересні 1904 року освячено наріжний камінь будови. На велелюдну церемонію прибули процесії з навколишніх сіл: Білої, Довжанки, Домаморича, Дичкова, Великого Глибочка, Іванівки, Курівець, Кутковець і Пронятина. Керівництво усіма роботами на будові костелу взяв на себе залізничний інженер Стефан Невґофф. Роботи велися досить жваво. Щоб зробити споруду міцнішою і легшою, застосувались цікаві технічні рішення. Вже у травні 1908 року газети повідомили про освячення хреста на куполі храму, офірованого Марійською дружиною пань. У листопаді того ж року міська рада закупила за 3000 корон вівтар з гербом.
  11 листопада 1908 року відбулися урочисте посвячення Парафіяльного костелу і офіційний перехід парафії із Домініканського костелу у новозбудований. Дзвони освятили напередодні. Дедалі багатшим ставав інтер'єр святині. У 1909—1910 роках отримано щедрий дар від Людвіка Пунчерта — мармурові статуї розп'ятого Ісуса Христа і Матері Божої. У 1911 році фронтон споруди прикрасив ще один прекрасний дарунок — мармурові статуї євангеліста Івана і святого Иосифа роботи відомого львівського різьбяра Войтовича. 1912 року в бічній капличці поставлено чудові ясла-шопку. Їх автор — художник Бернард Яросевич, викладач Тернопільської реальної школи. У час Першої світової війни костел зазнав руйнувань. Але "рани" швидко залікували. У 1933 році освячено головний вівтар. Проектував його львівський інженер — художник Вавжинец Дайчак. Різьбу виконувала різьбярка Яніна Рейхерт, допомагав її здібний художник-самоук, українець Назарко. Ось така історія народження цієї оригінальної споруди.
  У роки Другої світової костел знову зазнав руйнувань. Але документальні фото свідчать, що він був у значно кращому стані, ніж Домініканський собор. Ще до травня 1949 року в парафіяльному костелі відбувалися Богослужіння. Автору цих рядків на все життя запали у пам'ять неповторна краса вітражів та вівтарів, чарівна сила органної музики. Тому й досі боляче, що цю красу не збережено. До речі, автор вітражів — відомий художник Ян Фелікс Виґживальський.
  Дамоклів меч над парафіяльним собором завис у 1949 p.: акт обстеження визнавав, що костел в аварійному стані. Потрібен був металевий каркас для вежі і шпиля. Але справжня причина "аварійного стану" крилася у тому, що собор стояв у самому центрі міста, на очах у більшовицьких можновладців, для котрих це була не святиня, а просто "культова споруда". У доповідній записці уповноваженим Ради у справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР та УРСР зазначалося: "За генеральним планом відбудови і реконструкції міста Тернополя, затвердженим Радою Міністрів УРСР, вказаний костел підлягає знесенню, і на місці костела повинен бути центральний міський парк". Вирок було підписано. Виконання дещо затягнулося. Спочатку зняли вежу, хоч і довго не вдавалося цього зробити. А 1954 року в місті кілька днів лунали вибухи — підривали парафіяльний костел. У 1959 році до річниці жовтневого перевороту на цьому місці відкрили універмаг.

Зате фотопрогулянка містом якого вже немає, то зовсім інше.
Сьогодні гулятимемо навколо парафіяльного костелу універмагу.

Можемо почати прогулянку від вулиці Руської, приблизно з того місця, де зараз стоїть Кооперативний технікум.
   
Зараз важко навіть повірити що було саме так. Особливо якщо взяти до уваги ширину вулиць і висоту будинків.

Переходимо на площу Міцкевича, тепер бульвар Шевчека. Тут костел виглядає трохи по іншому.
   

Підходимо ближче, роздивляємося деталі, заходимо. До речі, на фото нижче, відчуваєш себе майже у Львові. Мені так.
   

   
Остааня фотографія цього ряду, як на мене просто супер! Найкраща з тих що стосуються костелу  у Бліхарського. Дякую йому!

Ну і обходимо костел навколо:
 Близько від книжкового магазину "Джура" на Руській

 Приблизно від Головпоштампу, на вул І. Франка.

 З перехресття вулиць Острозького Х Шептицького

 Ну і з Старого ринку

Всім щиро дякую за прогулянку. Було дуже приємно повернутися у минуле.
Фото взято звідси і звідси.

 

http://tolik-fort.livejournal.com/22593.html#cutid2