Скальное жилище — типичное жилище доисторических людей в естественных нишах (пещерах) в скалистой породе, иногда дополнительно раскопанных или доработанных. По мере перехода людей к оседло-земледельческому образу жизни скальные жилища выходят из употребления, однако и в цивилизованных обществах могут возникать скальные жилища, играющие скорее декоративно-ритуальную функцию. Археологи различают два вида скальных жилищ: скальный дом, построенный на скальных платформах, и пещерный дом, выдолбленный в скале, обычно в месте, где имелось естественное отверстие. Большое количество скальных жилищ соорудили представители древних пуэбло на территории штатов Аризона, Нью-Мексико, Юта, Колорадо в США, а также на территории мексиканских штатов Чиуауа (например, комплекс Уапока) и Сонора в период 11-14 вв. н. э. Нагорье Бандиагара — памятник природы, расположенный в области Мопти Мали. Представляет собой обрывистое песчаниковое плато с уникальной скальной архитектурой народа догонов, включающей жилища, зернохранилища, алтари, святилища и места для общественных собраний.

http://apx.org.ua/14798-skalnoe-zhilische-tipichnoe-zhilische-doistoricheskih-lyudey-v-estestvennyh-nishah-pescherah.html

Рондела (кольцевая канава) — доисторическое земляное сооружение, как правило, эпохи мезолита и раннего неолита, характерное преимущественно для Центральной Европы. Область их распространения целиком совпадает с распространением культуры линейно-ленточной керамики и позднейших культур, происходящих от неё. Позднее сходные сооружения также строила культура воронковидных кубков. В плане представляет собой круг или эллипс. Аналогичные сооружения на территории Великобритании называют хенджами. Если по окружности сооружения расставлены мегалиты (каменные глыбы, валуны, стелы), то принято говорить о кромлехе. Примерами рондел могут служить Голоринг и Гозекский круг, расположенные в Германии. Всего в Центральной Европе (Германии, Австрии, Словакии, Чехии) археологам известно полторы сотни подобных сооружений. Диаметр рондел варьируется от 20 до 130 метров, все они относятся к 5 тысячелетию до н. э. В их окрестностях обнаружены орудия, кости и некоторые другие артефакты. Крупнейшее из подобных сооружений обнаружено в Лейпциге в 1990-е годы, и ещё одно — у посёлка Айтра рядом с Лейпцигом. По находкам в контексте круглых канав и связанных с ними поселений с характерной чертой — длинными домами — предполагается, что они непрерывно использовались в течение примерно 200 лет примерно до 4600 гг. до н. э. Строители рондел обычно связываются с культурой линейно-ленточной керамики и производных от неё. По-видимому, они жили в общинных длинных домах и занимались разведением скота: крупного рогатого, овец, коз и свиней. Предполагается, что строители кольцевых канав мигрировали в Западную Европу в 6-м тысячелетии до н. э. с равнин Дуная (ныне Венгрия и Сербия). Они изготавливали орудия из дерева, камней и костей, а также делали керамику.

http://apx.org.ua/14797-rondela-kolcevaya-kanava-doistoricheskoe-zemlyanoe-sooruzhenie.html

Гарбхагриха — святая святых индуистских храмов, кубическое святилище, в центре которой находится мурти основного божества. На тамильском языке гарбхагриха известна как гарбхаграхам. Вход в неё дозволен только жрецам, отправляющим здесь свои обряды. Хотя чаще всего термин применяется в отношении индуистских храмов, но иногда он может относиться к джайнским и буддийским храмам. Обычно гарбхагриха помещается прямо под виманой, или основным телом храма. Обе они формируют главную вертикаль храма, понимаемую иногда как космическую ось, проходящую через гарбхагриху. Последняя обычно находится также на главной горизонтальной оси храм, а если их несколько, то гарбхагриху помещают на их пересечении. Иногда под основной гарбхагрихой сооружается особая, подземная. Она полностью закрыта и недоступна, символизируя абсолютную божественную ценность, недоступную для смертных. Сама по себе гарбхагриха представляет маленькое, малоосвещённое и обычно квадратное помещение, созданное специально, чтобы сфокусировать всё внимание верующего на материальной форме божества внутри её. Форма этого строения, по мнению исследователей, ведёт происхождение от укхи, глиняного кубического сосуда для переноса священного огня в ритуалах ведийской религии[2]. Место для возведения гарбхагрихи тщательно высчитывается, потому что она должна стать центром всеобщего благоденствия и гармонии, как представляющая собой микрокосм Вселенной.

http://apx.org.ua/14796-garbhagriha-svyataya-svyatyh-induistskih-hramov-kubicheskoe-svyatilische-v-centre-kotoroy-nahoditsya-murti-osnovnogo-bozhestva.html

Гопурам (или гопура) — надвратная башня в храмовой ограде индуистских храмов, отличительная черта индийской средневековой архитектуры, особенно характерная для Южной Индии. Служит в качестве входа в храмовый комплекс. Гопура имеет то же функциональное значение, что и гопурам — монументальное сооружение над проходом через ограду храма. Слово «гопура» используется в описании сооружений (храмовых комплексов) на территории Юго-Восточной Азии. Традиция строительства гопурамов берет свое начало в державе Паллавов, а в 12 веке в государстве Пандья он становится доминантной чертой внешнего вида храма, нередко затмевая внутреннее святилище, которое скрывалось из виду колоссальными размерами гопурама. Он также превосходил внутреннюю часть святилища по богатству орнамента. Многие храмы имели больше одного гопурама. Основание гопурама обычно представляет собой прямоугольник. Внизу находятся богато украшенные входные двери. Сверху располагается коническое навершие, состоящее из нескольких уровней, уменьшающихся по мере сужения гопурама. Обычно башню венчает крыша с цилиндрическим сводом. Гопурамы изысканно украшены скульптурой, резьбой и росписью на темы из индуистской мифологии, в особенности связанными с божеством, которому посвящён храм, в котором расположен гопурам. Самый высокий гопурам расположен в индуистском храме бога Шивы в Мурдешваре. Он достигает 75 метров.

http://apx.org.ua/14795-gopuram-ili-gopura-nadvratnaya-bashnya-v-hramovoy-ograde-induistskih-hramov.html

Городские ворота — фортификационный элемент, получивший наибольшее распространение в период Средних веков. Традиционно городские ворота строились, чтобы предоставить точку контролируемого входа и выхода людей, транспорта, товаров и животных из обнесенного стеной города. Помимо этого, такие ворота обладали и рядом других функций. В зависимости от ситуаций и исторического контекста, городские ворота могли иметь оборонительную, защитную, торговую или иные функции. Обычно ворота охранялись стражниками, часто их закрывали на ночь. Для входа при закрытых главных воротах служила расположенная сбоку от ворот калитка. Вход был часто самым слабым звеном в защите стены. Чтобы преодолеть это, строились ворота, позволяя тем самым управлять потоками движения внутри замка. Перед воротами находилось слепое пятно, поэтому с каждой из сторон ворот добавлялись башни. Ворота обладали большим количеством защитных механизмов, чтобы сделать прямое нападение на них гораздо более сложной задачей. Обычно была ещё одна опускная решётка, сделанная из дерева и армированная металлом, а также бойницы для стрельбы из лука. Проход через ворота был удлинен, чтобы увеличить количество времени, которое противник должен был потратить под огнём, не имея возможности ответить, находясь в ограниченном пространстве. Вопреки распространённому мнению, что так называемые дыры-убийцы — отверстия в потолках и сводах воротных проездов — использовались для того, чтобы выливать на атакующих кипящее масло, такое их применение исторически не задокументировано. Цена на масло, а также расстояние от ворот до ближайшего источника огня означает, что это было маловероятно. Скорее всего, они использовались как машикули, для поражения ворвавшихся нападающих тяжёлыми предметами, а также для того, чтобы тушить водой возникающие очаги пожара. В XIII—XIV вв. получил распространение барбакан, обеспечивающий дополнительную оборону подступов к замку.

http://apx.org.ua/14794-gorodskie-vorota-fortifikacionnyy-element-poluchivshiy-naibolshee-rasprostranenie-v-period-srednih-vekov.html

Брезент В торговой сети, в особенности строительного направления, можно найти много предложений по покупке брезента, который является доступным материалом по стоимости. Брезент обладает защитными характеристиками, позволяющими использовать его в самых разных сферах быта и промышленности. Но не следует забывать о правильном выборе материала, потому что каждый вариант исполнения брезента имеет свои параметры и особенности. Необходимо точно установить, какие задачи с помощью брезента вы планируете решить, и в соответствии с ними осуществить выбор. Опытные покупатели данного материала выбирают брезент по плотности, потому что этот показатель может существенно ограничить области использования. И надо обратить внимание на габаритные размеры материала, а также на пропитку, которая часто применяется для улучшения эксплуатационных свойств брезента. Прежде чем брезент купить в Москве, у вас должно сложиться чёткое представление о том, какой именно материал вам необходим. Брезент может дополнительно обрабатываться специальными веществами, которые способны увеличить его огнеупорность и устойчивость к образованию плесени и прочих негативных явлений, вызванных вредными микроорганизмами. Сейчас в продаже часто можно встретить армированный брезент, в котором несколько слоёв, и благодаря таким особенностям структуры, этот материал способен стать надёжным укрытием для кафе на улице или его можно использовать для защиты строительных площадок от внешних воздействий. Удобно выбирать брезент на сайтах интернет-магазинов, так как достаточно указывать точные параметры материала, чтобы сделать оптимальный выбор, к тому же цены на электронных полках выгодно отличаются от традиционных строительных магазинов. Правильно выбранный прочный брезент сможет защитить вас от сильных ветров, так как он практически непроницаем. Также брезент удобно транспортировать и в любой момент разложить, чтобы воспользоваться в качестве надёжной защиты. Традиционно брезентовые изделия используют любители туристических походов и пикников, поэтому у таких людей всегда есть брезентовая палатка и просто приличный отрез брезента для организации стола и для укрытия. Вооружённые силы также активно снабжаются брезентом, причём его используют и на военных автомобилях и для пошива обмундирования. Например, солдаты всегда имеют среди экипировки плащи, сделанные из прочного брезента, способные укрыть их в непогоду. Брезентовые изделия широко распространились в разных сферах жизни, поэтому их часто покупают и продают.

http://apx.org.ua/14368-brjezjent.html

Филёнка — декоративный элемент, часть поля стены, двери или пилястра, заглублённая или имеющая обрамление, по форме близкая к прямоугольнику (обычно прямоугольная, но может иметь изломы в углах, также торцы могут заканчиваться полукружиями). Филёнкой также называется обрамление этого участка стены. Некоторые специалисты называют филёнкой заглублённую панель любой формы, говоря о «филенках сложных геометрических форм», которые являются одной из примет сибирского барокко и «восьмиугольных филёнках». Филёнки используются для расчленения поля стены на отдельные части, наряду со стенной росписью и цветной облицовкой. На поверхности каменной стены филёнки вытёсываются из того же камня, на оштукатуренном поле филёнки выполняются с помощью штукатурки: на стену налагается известковый раствор и границы филёнки («тяги») образуются с помощью протягивания специального лекала по направляющим брускам. Вариации отделки углов филёнок, кроме обычного прямого угла, включают излом в виде входящего прямого угла или четверти окружности, выпуклой или вогнутой. Если отделка угла филёнки освобождает уголок стены, в нём иногда размещается розетку или гладкий выступающий кружок — так называемая «кнопка».

http://apx.org.ua/14367-filenka-dekorativnyy-element-chast-polya-steny-dveri-ili-pilyastra-zaglublennaya-ili-imeyuschaya-obramlenie.html

Фахверк — тип строительной конструкции, при котором несущей основой служит пространственная секция из наклонных (под различным углом) балок. Эти балки видны с наружной стороны дома и придают зданию характерный вид; пространство между балками заполняется глинобитным материалом, кирпичом, иногда также деревом. Фахверк появился в XV веке в Германии и стал очень популярным в Европе, особенно в северной части (от Британии до Польши). В XX веке этот стиль переживает новый рассвет благодаря средневековому колориту и эффекту натуральности строительных материалов. В Германии существуют исторические сооружения, построенные в XIV веке, одно из которых, датируемое 1347 годом — в Кведлинбурге. В Европе особое развитие каркасного строительства пришлось на средневековье. По некоторым историческим источникам, в Европе фахверковые дома встречались уже в XI веке. Постепенное накопление опыта строительства, повышение мастерства плотников (чему немало способствовало развитие кораблестроения), а также стремление к экономии древесины и другие факторы привели к широкому распространению в Германии и Франции фахверкового метода строительства. Дома такой каркасной конструкции, которые можно увидеть сегодня в Старой Европе, стали строиться в Средние века. Однако история его простирается гораздо дальше в глубину столетий. Каркасные дома человек строил везде, где только произрастали леса, и где уровень культуры и технического развития создавали благоприятные условия для этого. Фахверк появляется в XV веке на территории современной Германии и становится очень популярным в Европе, особенно в северной части (от Британии до Польши). Исторические источники сообщают о существовании построек фахверкового типа уже в X—XI веках, а к XVI веку плотницкое мастерство в строительстве домов достигло своего совершенства. Массовая застройка продолжалась до XVIII века включительно, а в наши дни этот вид строительства возродился из-за тенденции к экологическим материалам и практичности конструкции. Вначале это была простая столбчатая конструкция, где деревянные столбы закапывали в землю, а сверху на них вешали прогоны. На прогоны укладывали стропила и соломенную кровлю. Пол чаще всего был земляной или глиняный. Всё — в полном соответствии с технологиями того времени. Так как изготавливать стойки и балки прямоугольного сечения тогда ещё не умели, то поэтому использовали во всех строениях бревна и жерди. Заполнение каркасных стен делали из самана (глина, армированная соломой или камышом). Впоследствии столбы перестали закапывать в землю, чтобы предотвратить гниение. Стойки каркаса теперь ставятся на уложенные в земле камни — по одному большому камню на каждую стойку. На смену бревнам приходят конструктивные элементы (стойки, балки и др.) прямоугольного сечения. Также экспериментальным путем было установлено, что для лучшей устойчивости сооружения в конструкцию стен необходимо добавлять наклонные элементы — распорки и подкосы. Фахверковые дома имеют жёсткий несущий каркас из стоек (вертикальных элементов), балок (горизонтальных элементов) и раскосов (диагональных элементов), которые и являются основной отличительной особенностью конструкции фахверка. Раскосы придают жёсткость и прочность каркасам фахверковых домов. Пространство между элементами каркаса заполнялось смешанными с глиной камышом, ветками, соломой или различным строительным мусором; полученные панели штукатурились, при этом сам каркас обычно оставлялся на виду. Элементы каркаса визуально расчленяли белые стены и придавали облику зданий особую выразительность, которая стала главной архитектурной особенностью фахверка. Наиболее богатые горожане заполняли межкаркасное пространство деревянными резными панелями. Пик применения резных украшений пришёлся на конец XVI — начало XVII века. Известная жёсткость и прочность каркаса фахверковых домов достигалась применением разнообразных и точных соединений деталей — на потайной шип, на шип «ласточкин хвост», врубками и др., закрепляемых деревянными нагелями. Именно так были построены сотни тысяч деревянных домов в Европе, которые стоят уже по 300—500 лет, а это лучшее доказательство надёжности технологии. Одновременно с немецким фахверком возникли аналогичные технологии каркасного строительства в Швейцарии, Франции, Англии и других странах. Все эти технологии, включая фахверк, позднее получили общее название Post & Beam — «стоечно-балочные». Однако довольно часто термином «фахверк» обозначают любые стоечно-балочные конструкции и здания. Очень часто в фахверковой конструкции можно заметить такую особенность, как этажные выступы. Строительная техника, где этажи выступают вперед один над другим, для современного человека является чем-то непонятным и диковинным и, в попытках объяснить необходимость такого разделения этажей, нередко можно услышать различные мнения, имеющие с действительностью мало общего. Одним из таких мнений является утверждение, что посредством выступов зодчий стремился увеличить площадь каждого вышестоящего этажа. Без сомнения, такое утверждение может показаться справедливым, однако увеличение площади, которое, заметим, весьма незначительное (выступы редко достигают полуметра), является лишь полезным побочным эффектом другого обстоятельства. Дело в том, что фронтонная стена с большим количеством окон, имея наибольшую высоту по сравнению с боковыми, более всего подвержена воздействию осадков. Строя из дерева, материала, имеющего острую необходимость в защите от губительной влаги, средневековые зодчие стали использовать технику выступов, благодаря которой вода от дождя, попадая на фасад, стекала не с этажа на этаж и на фундамент, а непосредственно на землю. Такая техника защиты деревянных строений, согласно историческим исследованиям, была известна ещё древним грекам. Боковые стены из-за плотного (в городах) прилегания друг к другу домов и, часто не имеющие окон, особой нужды в защите не испытывали и сооружались обычным способом. Стремление защитить фасад от чрезмерного намокания постепенно получило творческое направление, а техника выступов стала использоваться для строительства всевозможных балконов и эркеров. Самым доступным и наиболее часто использовавшимся в качестве заполнителя фахверковых стен всегда был глиняный саман. Глину армировали (смешивая её с соломой или камышом), чтобы та не трескалась и не распадалась на отдельные куски. Чтобы саман держался в стене и не выпадал, под него готовили плетёное основание из тонких веток, которые вставляли в заранее сделанные пазы внутри фахверковых полей. В результате высыхания глины образуются щели между заполнением и элементами каркаса. Эти щели раньше заделывались шерстью, смешанной с известью, а в современных условиях строительства их можно зашпатлевать. Затем поверхность самана оштукатуривалась известковым раствором заподлицо с деревянным каркасом и, по необходимости, окрашивалась. Чтобы не испортить внешний вид деревянных элементов фахверка, последние можно предварительно оклеить малярным скотчем. Также каркас заполняют глиняным кирпичом, как обожженным, так и сырцом, с последующим оштукатуриванием или без него (сырец штукатурят). Применяют обычную или декоративную кладки — по выбору. Старинный способ крепления кирпича к каркасу заключался в использовании трехгранных реек, прикрепленных к внутренним поверхностям каркаса. В крайних кирпичах вырезается паз под рейку. Более простой и современный способ предполагает применение плоских металлических анкеров. В обоих случаях после трех-четырех рядов кирпичей кладку армируют по всей длине. Менее популярно заполнение натуральным камнем. Стены с каменным заполнением красивы, прочны, но тяжелы и хуже держат тепло.

http://apx.org.ua/14366-fahverk-tip-stroitelnoy-konstrukcii-pri-kotorom-nesuschey-osnovoy-sluzhit-prostranstvennaya-sekciya-iz-naklonnyh-pod-razlichnym-uglom-balok.html

Гипокауст — наиболее распространённый тип классической античной, в особенности древнеримской, отопительной системы, предназначенной для обогрева одноэтажных зданий. Как правило, затраты на установку гипокауста окупали себя в общественных банях, которые возводились за счёт государства. В них же для нагрева воды использовался кальдариум. Провести гипокауст в частных домах (виллах) могли позволить обычно только состоятельные римляне (политики, торговцы, крупные военачальники). Но даже в этом случае гипокаустом зимой отапливалась не вся вилла, а только определённая её часть. Точно установить техническую и хронологическую эволюцию гипокауста затруднительно. Возник он, по-видимому, в Древней Греции, но в Древнем Риме его усовершенствовал известный торговец и гидроинженер Сергий Ората в I веке до н. э. По мере территориальной экспансии Рима гипокауст стал применяться повсеместно в империи, но наибольшее распространение получил в довольно холодных северных провинциях, а также горных регионах Иберии, Балкан, Альп и Апеннин. Остатки гипокаустов археологи находят при раскопках древнеримских вилл: Вилла Армира (соврем. Болгария), Вьё-ля-Ромэн (соврем. Франция), Вилла Биньор (Великобритания) и других. Гипокауст представлял собой печь, обычно расположенную за пределами отапливаемого помещения, которая имела систему каналов и труб, проводивших тёплый воздух под пол и в стены здания. С упадком Римской империи, гипокауст быстро вышел из употребления в периферийных северных провинциях. К примеру, в Британии романо-британская культура, знавшая гипокауст, быстро пришла в упадок под натиском германцев и англо-саксов, вытеснивших романизированное кельтское население на периферию острова. Неудивительно, что британские дома не знали центральной системы отопления в период между концом V века и концом XIX века. В более южных романизированных регионах Средиземноморья гипокауст сохранялся довольно долго. В Испании в средние века гипокауст претерпел некоторые изменения и продолжал использоваться под названием глория до начала XX века. До начала XII века его также использовали северо-африканские мусульманские государства Магриба, постепенно модернизируя и заменяя его на более современные отопительные средства соответствующих эпох.

http://apx.org.ua/14365-gipokaust-naibolee-rasprostranennyy-tip-klassicheskoy-antichnoy-v-osobennosti-drevnerimskoy-otopitelnoy-sistemy.html

Ондоль — традиционная система обогрева домов в Корее. Особенностью системы является то, что тепло идет с локальной зоны на полу, используемой жильцами для сна, приёма гостей, работы. Система ондоль является аналогом русской печи с лежанкой. В отличие от Римской империи, где обогрев пола (гипокауст — тип отопительной системы, предназначенной для обогрева одноэтажных зданий) со временем был утрачен, система тёплого пола на протяжении тысячелетий использовалась в Корее и носила название «ондоль». Это слово в переводе с китайского языка означает «тёплые полости». Предполагается, что данная система была изобретена во время трёх корейских государств (I в. до н. э. — VII в. н. э.). Принцип её работы заключался в следующем. В кухне или во внешней стене комнаты располагалась печь. Под полом комнаты прокладывались горизонтальные полости (туннели) для дыма и горячего воздуха, который проходил по полостям во время сжигания дров в печи. Особое устройство системы обогрева пола помогало удерживать тепло в течение долгого времени. На сегодняшний день обогрев пола с помощью системы ондоль является типичной чертой традиционного корейского жилища. Однако в современных домах система ондоль в её первоначальном виде практически не используется, её заменяет усовершенствованная система водяного отопления пола.

http://apx.org.ua/14364-ondol-tradicionnaya-sistema-obogreva-domov-v-koree.html

Киоск или ларёк — строение небольших размеров, предназначенное для мелкорозничной торговли, продажи продукции общественного питания или предоставления услуг (информационный ларёк). Слово киоск было заимствовано русским языком из французского в XVIII веке и имело значение «беседка, парковый павильон», обозначало постройку, имевшую декоративный характер. Первоначально киоски не предназначались для торговли чем-либо, со временем такие беседки вышли из моды. Современное распространение это слово получило преимущественно как обозначение торгового сооружения. Киоском стали называть небольшую торговую точку, где продаются газеты, книги, календари, канцелярские товары. Ларёк происходит от слова «ларь», обозначающего большой деревянный ящик для хранения продовольствия и др. товаров. Термины «ларёк» и «киоск» практически синонимы, но ларьками чаще называют точки по продаже продовольственных товаров, а киосками — газет, цветов, билетов и т. п. В московском говоре ларьки называют палатками (что не точно, так как палатка — это сооружение из ткани). Торговый киоск Классическое представление: небольшое строение, примерно 3 на 3 метра, с прозрачной витриной или окошком. Внутри торгового киоска находится, как правило, один продавец. Торговля ведётся товарами широкого потребления: газеты, журналы, прохладительные напитки, бижутерия, сувениры. Новое представление: автомат, специализирующийся на некотором виде продукции, например автомат для газет, лёгкая закуска (шоколадные батончики и чипсы), прохладительных напитков. Ларьки и киоски в классическом виде распространены до сих пор. Обычно ставятся в местах большого скопления людей, чаще всего на остановках общественного транспорта, на рынках и т. п. Особенно большое распространение ларьки получили в России в 1990-е годы — эпоху развития частного предпринимательства. Тогда появлялись многочисленные ларьки, торгующие самыми разными товарами: косметикой, фаст-фудом, CD/DVD-дисками, сотовыми телефонами, газетами, сувенирами и пр. Среди них было немало незаконных ларьков, владельцы которых не платили налоги, а товары, продаваемые в них, были контрафактными (в основном пиратские DVD-диски и поддельные часы, сотовые телефоны, одежда, алкогольные напитки). Справочный (информационный) киоск Место, где можно получить информацию. Ранее справки давал человек, ныне справочный киоск представляется в виде компьютерного терминала с сенсорным экраном. Банковский терминал, платежный терминал или информационный терминал тоже может быть выполнен в виде киоска. Предназначен для получения наличных денег со счёта в банке, оплаты услуг связи и прочих денежных операций. Банковские терминалы получили широкое распространение во многих странах мира. Как правило, один банковский терминал может обслужить несколько банковских систем, что значительно расширяет зону обслуживания.

http://apx.org.ua/14264-kiosk-ili-larek-stroenie-nebolshih-razmerov.html

Малые архитектурные формы (МАФ) — в ландшафтной архитектуре и садово-парковом искусстве: вспомогательные архитектурные сооружения, оборудование и художественно-декоративные элементы, обладающие собственными простыми функциями и дополняющие общую композицию архитектурного ансамбля застройки. Некоторые из элементов МАФ не несут утилитарных функций и имеют исключительно художественно-декоративное назначение. Малые архитектурные формы могут играть важную роль в архитектурном ансамбле. В ландшафтном дизайне они являются одними из основных элементов декоративного оформления сада. Также к малым архитектурным формам могут относиться небольшие сооружения, выполненные из облегченных конструкций и установленные временно, без устроения фундамента (торговые павильоны и т.п.). К МАФ относят лестницы, ограды, скульптуры, обелиски, мемориальные доски, фонтаны, светильники наружного освещения (ландшафтные светильники), стенды для афиш и реклам, садово-парковые сооружения (газоны, беседки, ротонды, перголы, садово-парковая скульптура, вазоны, парковые скамьи и другую садовую мебель (англ. garden furniture)), городскую уличную мебель, урны, детские игровые комплексы; киоски, павильоны, торговые лотки, торговые автоматы, и т. д.. МАФ могут подразделяться на декоративные и утилитарные, а по способу изготовления — на изготовленные по типовым проектам из типовых элементов и конструкций и на изготовленные по специально разработанным проектам. Элементы архитектуры малых форм, помимо прямой функции, украшают, разграничивают, организовывают (функциональное зонирование) территорию и участвуют в создании стилевой общности, общего визуального впечатления от окружающей урбанизированной среды. Применяются в оформлении и благоустройстве городского пространства — массовой жилой застройки и общественных мест развлекательного и спортивного направления, а также в парках и садах, в частных усадьбах. Малые архитектурные формы участвуют в создании городской среды, как сбалансированного комплекса элементов. Размещение элементов архитектуры малых форм, их оформление и применяемые строительные материалы могут регулироваться законодательно.

http://apx.org.ua/14263-malye-arhitekturnye-formy-maf.html

Организация освещения Создание ландшафтного освещения начинается с плана участка где указываются все размеры и наносятся: часто посещаемые места (зоны активности), точки привлечения внимания (интенсивно освещенные участки), места которые должны быть подсвечены (дорожки, ступеньки, мосты, лавочки), точки питания электроэнергией. Существуют несколько основных приемов ландшафтного освещения: подсветка сверху вниз подсветка снизу вверх подсветка путей (пешеходные дорожки, подъездные пути) задняя или контражурная подсветка (используется для создания силуэтов, теней) точечное освещение (используется для привлечения внимания) подводное освещение Другие приемы освещения (например, колыхающиеся «пламя», анимированные проекции) обычно носят декоративный характер, основываются на особенностях ландшафта и ограниченны в использовании.

http://apx.org.ua/14262-organizaciya-osvescheniya.html

Ландшафтный дизайн — искусство, находящееся на стыке трёх направлений: с одной стороны, архитектуры, строительства и проектирования (инженерный аспект), с другой стороны, ботаники и растениеводства (биологический аспект), и, с третьей стороны, в ландшафтном дизайне используются сведения из истории (особенно из истории культуры) и философии. Кроме того, ландшафтным дизайном называют практические действия по озеленению и благоустройству территорий. В отличие от садоводства и огородничества, основная задача которых имеет сельскохозяйственную направленность (повышение урожайности садово-огородных культур), ландшафтный дизайн — более общая и универсальная дисциплина. Главная задача ландшафтного дизайна — создание гармонии, красоты в сочетании с удобствами использования инфраструктуры зданий, сглаживание конфликтности между урбанизационными формами и природой, зачастую от них страдающей. Ландшафтный дизайн может быть частным случаем более общего понятия — ландшафтного проектирования. Основные положения Простота Удобство и практичность Эстетическая ценность (красота) Проектирование и планировка участка Первый этап по подготовке местности к проведению ландшафтных работ начинается с художественного проектирования, то есть создания набросочного плана, основные правила которого: Посадка и размещение растений должна иметь групповой характер, то есть растения одного вида или близкородственных видов должны быть посажены в непосредственной близости друг от друга, в противном случае местность приобретает куцый, пустынный вид. При посадке растений и проведении других художественно-оформительских мероприятий следует избегать прямых линий. Растения в особенности не рекомендуется сажать по прямой линии, так как это не способствует развитию у них кустистости. Крайне строгая симметрия также нежелательна из-за своего неестественного вида, хотя определённая уравновешенность и сбалансированная композиция элементов дизайна должна непременно присутствовать. Компоненты ландшафтного дизайна Элементы ландшафтного дизайна многообразны. Основные их группы: Сами здания, формирующие центр ландшафтного проекта, основная цель которого — сгладить неестественность геометрически правильных конструкций, смягчить их давление на окружающую природу, убрать строительный мусор, замаскировать дефекты и изъяны. Здания могут быть одно- или многоэтажными, одиночными или комплексными, частными или коммерческими, типовыми или стилизованными, предназначенными для самых разнообразных целей. Газонное покрытие, формируемое разного рода травами. Зелёные насаждения в форме отдельных деревьев, кустарников, цветов, а также их комбинаций и целых ансамблей (сад, клумба, рабатка и т. д.) Различные крупные декоративные элементы (озеро, пруд, ручей, фонтан, камни, скульптура). Более мелкие художественные детали (музыкальная подвеска, светильник, свечи и т. д.) Зелёные насаждения Зелёные насаждения — это совокупность древесных, кустарниковых и травянистых растений на определенной территории. Основа и главный фон всех насаждений ландшафтного дизайна — газон или газонное покрытие. Различаются: Английский газон — составлен из осоки и родственных злаковых трав; имеет правильный, подстриженный, но несколько неестественный вид, быстро «надоедает» глазу, больше подходит для индустриально-деловых и профессионально-спортивных секторов. Мавританский газон — в его состав, помимо трав, входят и полевые цветы, имеет асимметричный и довольно яркий, нарядный вид, косится лишь пару раз в год, больше подходит для застроек частного сектора с индивидуальной планировкой для рекреационно-развлекательных целей. Деревья Кустарники Кустарники — это растения средней высоты, обычно не более метра. У них твердые и гибкие стебли, которые начинают ветвиться у самой земли. Обычно кустарники растут в засушливых и жарких районах, и поэтому у многих из них мелкие и жесткие листья, из которых не так быстро испаряется влага, и корни, уходящие глубоко в землю, способны добывать воду из самых нижних слоев почвы, где она сохраняется во время засухи. Вода Водоёмы При создании водоема особое значение играют материалы, из которых он изготовлен. Можно выделить гибкие изоляционные покрытия и жесткие формы, отличающиеся друг от друга сроком службы, технологией установки (укладки) и дальнейшей эксплуатации. В качестве основных материалов для создания водоемов используют: полиэтилен; стеклопластик; пленку из ПВХ; бутилкаучуковую резину. Пруды из полиэтилена отлично подходят для создания декоративного водоёма небольшого размера и объёма (130—4200 л). Жесткие формы из пластмассы удобны в установке и устойчивы к вредному воздействию УФ-лучей и низких температур. Срок службы таких прудов более 10 лет. В качестве недостатка выступает неравномерная толщина стенок (неравномерность зависит от применяемой при изготовлении технологии и соблюдения производителем контроля качества готовой продукции). Пруды из стеклопластика идеально подходят для создания водоёмов небольшого объёма (от 350 до 1200 л). В установке они также просты, как и формы из пластмассы, но они более устойчивы к вредному воздействию окружающей среды. Срок службы таких форм до 30 лет. К достоинствам пруда из стеклопластика можно отнести возможность его ремонта и выбор разных цветов при изготовлении. Встречаются пруды из стеклопластика и большего размера (до 4000 л), но их установка требует высокого уровня профессионализма. Пленка из ПВХ отличается тем, что с помощью данного материала можно создать водоём любой формы и любого размера. Для прудов площадью менее 15 кв.м. и глубиной не более 0,7 м используется плёнка толщиной 0,5 мм. Для водоёмов большей площадью и глубиной до 1,5 м используется плёнка толщиной 1 мм. Срок службы — не менее 10 лет, пленка подлежит ремонту. Бутилкаучуковая резина (EPDM мембрана) — материал сходен с пленкой ПВХ, но имеет более высокие показатели по прочности и надёжности. Особенно хорошо подходит для создания водоёмов большого размера. Срок службы 10-30 лет, ремонт осуществляется с помощью специальных лент и клеев. Сейчас стало модно устраивать искусственные водоемы в саду. Любой, даже небольшой водоем привлекает к себе внимание и делает сад неповторимым. Как правило, водоем украшают естественным камнем. Также вокруг водоема сажают многолетние растения, которые создают плавный переход от газона к воде. Летом водоем является источником свежести и охлаждающей влажности воздуха. Поэтому он притягивает к себе человека. Чтобы пруд выглядел хорошо, нужно тщательно подобрать растения, которые создадут тень для водоема, не давая ему перегреваться. Ручьи и каскады Ручей — небольшой водоток, обычно шириной от нескольких десятков сантиметров до нескольких метров. Обычно длина ручья не превышает несколько километров, а глубина редко превышает 1,5 метра. Скорость ручьёв как правило достаточно велика (несколько метров в секунду). Фонтаны Фонтан — — сооружение, служащее основанием или обрамлением для бьющих вверх или стекающих вниз струй воды. Первоначально фонтаны сооружались преимущественно только как источник питьевой воды. Затем сочетание движущейся воды с архитектурой, скульптурой и зелеными насаждениями стало одним из средств создания различных решений в архитектуре и садово-парковом искусстве. Фонтаны были излюбленным украшением городских площадей в античных, средневековых западноевропейских городах, в странах Ближнего и Среднего Востока, в Индии. В 16-18 вв. создавались грандиозные системы фонтанов на виллах и дворцово-парковых комплексах. Современным фонтанам придается декоративный характер, который усиливается электрической подсветкой и музыкой в вечерние часы (Барселона). Садовые аквариумы Садовый аквариум — это современное решение для ландшафтного дизайна. Садовым аквариумом является небольшой искусственный водоем правильной геометрической формы, предназначенный для выращивания декоративных и промысловых рыб (карпов кои, карасей, осетров и др.) и любования ими. Площадь водного зеркала составляет от 5 до 15 м2, глубина от 150 до 250 см. Дно устраивается с конусным уклоном примерно 5° к месту расположения донного слива. Садовый аквариум может иметь стеклянные грани для наблюдения за рыбами и место для кормления рыбы. Так как садовый аквариум предназначен для разведения рыб, к качеству воды предъявляются повышенные требования. Необходимо использовать Уф-лампы для обеззараживания воды, прудовые фильтры или полноценные системы фильтрации воды соответствующие размерам водоёма.

http://apx.org.ua/14261-landshaftnyy-dizayn-iskusstvo-nahodyascheesya-na-styke-treh-napravleniy.html

Пейзажный парк — направление в садово-парковом искусстве, сложившееся в XVIII веке в Англии на контрасте с барочным, регулярным парком во «французском стиле» Ленотра. Французский и английский парк представляют собой разные грани эстетики классицизма в применении к садово-парковому искусству. Парк версальского типа своими прямолинейными дорожками и фигурными формами тщательно обрезанных кустарников подчёркивал абсолютный контроль человека над природой. Английский сад шёл дальше, утверждая наивысшую ценность того искусства, которое неотличимо от природы. Первые мастера английского сада — палладианец Уильям Кент и садовод Чарльз Бриджмен — черпали вдохновение в пейзажах Пуссена и особенно Лоррена, представлявших идеализированные картины природной гармонии. Увлечение лорреновскими пейзажами привело к созданию ненавязчивых в своём разнообразии парков в Кларемонте и Стоурхеде. Трудами Кента самый грандиозный регулярный парк Англии, Стоу в Бакингемшире, был постепенно очищен от геометрических форм и переосмыслен как естественное продолжение окружающего пейзажа. Изначально система пейзажного парка воплощала руссоистскую идею преклонения перед природой, красотой её естественных пейзажей. Создатели таких парков стремились к постижению равновесия и гармонии, существующих в природе. Мастера английского парка отводили большое место элементу непредсказуемости и сюрприза. Посетитель английского парка редко мог предсказать, что ждёт его за очередным поворотом аллеи. Как правило, пейзаж разнообразили живописные мостики и садовые павильоны в палладиевом стиле, навеянные архитектурными набросками Палладио и его учеников. С пейзажным парком иногда сочетались и вкрапления восточной экзотики (как, например, шинуазри Уильяма Чемберса в садах Кью) либо готические мотивы (впервые использованные Г. Уолполом в Строберри-хилле). Наиболее востребованными продолжателями школы английского парка во второй половине XVIII века выступили Ланселот Браун и Хамфри Рептон, которые «привели в гармонию» тысячи гектаров угодий по всей Британии. Для Брауна характерно упрощение структуры парка за счёт окончательного отказа от геометрических линий аллей и партеров. В его садах открытые пространства (полянки и лужайки) открывают захватывающие перспективы и зрительно расширяют пределы парка. В садах изобилуют искусственные каналы, замаскированные под заросшие тростником речушки. Рептон более густо засаживает свои сады кустами и деревьями, организованными в группы различной плотности. Рептон сформулировал следующие принципы построения пейзажного парка: Свободная планировка. Использование естественных ландшафтов — подчеркивание природной красоты и маскировка недостатков ландшафта. Один из первых пейзажных парков (Стоурхед, Англия). При создании пейзажных композиций придавать им иллюзию естественности. Все элементы сада подчинять целостности. В построении пейзажного сада приветствуется неровный рельеф — возвышенности, склоны, овраги, природные водоёмы и даже болотца. Все природные недостатки местности сглаживаются, а достоинства обыгрываются. Плоский ландшафт требуется изменить искусственно, создать водоем, насыпи или впадины, затушевывая их рукотворность. Архитектурные сооружения в пейзажном парке второстепенны, они должны быть вписаны в пейзаж — например, с помощью растительного объёма, значительно превышающего объём сооружений. Растительностью маскируют все острые углы и вспомогательные конструкции. Эффект пейзажного сада — впечатление, будто растения здесь уже росли, а человек нашел среди них свободное место, чтобы построить дом, или вырубил в растительном массиве площадку для жилья. Несмотря на то, что пейзажный сад вроде бы просто воссоздаёт природный пейзаж, в нём существует свой порядок, иерархия, строгий подбор растений, следуя которым, создается сад, одинаково великолепный во все времена года.

http://apx.org.ua/14260-peyzazhnyy-park-napravlenie-v-sadovo-parkovom-iskusstve.html

Облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання 22. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. 23. Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника). До рапорту додаються: довідка з місця проживання про реєстрацію і склад сім'ї; витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім'ї; довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад); документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги. Інші документи житлова комісія запитує у разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян. 24. Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. 25. На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п'яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку. { Абзац другий пункту 25 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 955 ( 955-2013-п ) від 25.12.2013 } 26. Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. 27. Військовослужбовці, направлені на навчання до військових навчальних закладів з виключенням із списків військових частин, забезпечуються на час навчання житлом у гуртожитках навчального закладу, яке вивільнюють після закінчення навчання. За зазначеними військовослужбовцями на весь період навчання зберігається черга на одержання житла за попереднім місцем служби. 28. Військовослужбовці, направлені у складі підрозділів до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки з виключенням із списків військових частин, залишаються на обліку за попереднім місцем служби. { Пункт 28 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 297 ( 297-2013-п ) від 22.04.2013 } 29. Військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. 30. Військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством. 31. Житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством. 32. Військовослужбовцям житло надається згідно з чергою. Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень). 33. Житлове приміщення, що надається військовослужбовцю для постійного проживання, повинне бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам. 34. На підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім'я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі. Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення.

http://apx.org.ua/13977-oblk-vyskovosluzhbovcv-ta-chlenv-yih-smey-yak-potrebuyut-polpshennya-zhitlovih-umov-nadannya-zhitlovih-primschen-dlya-postynogo-prozhivannya.html

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 1081 ПОРЯДОК забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями Загальна частина 1. Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей. 2. Військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку. 3. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством. 4. Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення та Держспецтрансслужба, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання. 5. З метою забезпечення прозорості механізму надання житла військовослужбовцям та членам їх сімей відомості про кількість житлових приміщень, що підлягає розподілу і що розподілено, повинні систематично висвітлюватися у друкованих засобах масової інформації і на веб-сторінках Інтернет. 6. Питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Надання службових житлових приміщень 7. Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями. 8. Житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом. 9. До числа службового може бути включене тільки вільне житлове приміщення. Під службові житлові приміщення виділяються окремі квартири. 10. Оперативний облік службових житлових приміщень ведеться у військовій частині та квартирно-експлуатаційному органі. 11. Житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу. 12. Службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. Військовослужбовцям Держспецтрансслужби, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби службові житлові приміщення надаються згідно з рішеннями командирів військових частин, які погоджуються відповідно з Адміністрацією Держспецтрансслужби, Головним управлінням Національної гвардії, Адміністрацією Держприкордонслужби. { Абзац другий пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 162 ( 162-2014-п ) від 04.06.2014 } На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. 13. Службове житлове приміщення повинне бути благоустроєно стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. 14. Службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Члени сім'ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні. Військовослужбовець та повнолітні члени його сім'ї беруть письмове зобов'язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках. 15. Службове житлове приміщення надається незалежно від перебування військовослужбовця на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом. 16. До користування службовими житловими приміщеннями не застосовуються правила про обмін житлового приміщення, у тому числі з наймачем іншого службового житлового приміщення, бронювання житлового приміщення. 17. Військовослужбовці, направлені на навчання до військових навчальних закладів з виключенням із списків військових частин, звільняють займане службове житло і на час навчання забезпечуються житлом у гуртожитках навчального закладу. 18. За військовослужбовцями, направленими у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки з виключенням із списків військових частин, залишається службове житло за місцем попередньої служби. { Пункт 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 297 ( 297-2013-п ) від 22.04.2013 } 19. У разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством. 20. Військовослужбовець та члени його сім'ї зобов'язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення у разі одержання або придбання житла для постійного проживання. 21. При звільненні з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами сім'ї, якщо інше не передбачено законодавством.

http://apx.org.ua/13976-poryadok-zabezpechennya-vyskovosluzhbovcv-ta-chlenv-yih-smey-zhitlovimi-primschennyami.html

Додаток до рішення Київської міської ради від 26.12.2014 № 865/865 Положення про конкурс проектів з реалізації енергоефективних заходів у житлових будинках міста Києва, в яких створені об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, а також у кооперативних будинках 1. Положення про конкурс проектів з реалізації енергоефективних заходів у житлових будинках міста Києва, в яких створені об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, а також у кооперативних будинках (далі — конкурс), розроблено з метою врегулювання процедури відбору проектів з реалізації енергоефективних заходів, доцільних для впровадження у багатоквартирних будинках у місті Києві, в яких створені об’єднання співвласників багатоквартирних будинків та у кооперативних будинках (далі — ОСББ та ЖБК), а також підвищення зацікавленості власників житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках у створенні ОСББ. 2. Проведення конкурсу та відбір проектів здійснюється комісією, яка утворюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) (далі — комісія) за погодженням з постійною комісією Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу. 3. До конкурсу допускаються проекти з реалізації енергоефективних заходів у житлових будинках міста Києва, в яких створено ОСББ та ЖБК (далі — проекти), розроблені відповідно до пунктів 5 та 6 цього положення, за умови гарантування об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку та членам кооперативного будинку (далі — суб’єкт подання проекту) оплати не менше 30 % від загальної вартості робіт за поданим проектом. Гарантування оплати вважається підтвердженим при наявності: коштів на розрахунковому рахунку суб’єкта подання проекту; кредитної лінії, відкритої у банку у розмірі загальної вартості робіт за проектом; належним чином оформленої гарантії, поруки, застави чи іншого виду забезпечення, не забороненого законодавством. 4. Конкурс проводиться за такими напрямками: реконструкція теплових пунктів та встановлення нових індивідуальних теплопунктів; утеплення фасадів; теплоізоляція та капітальний ремонт дахів; заміна вікон на енергозберігаючі в місцях загального користування; модернізація та заміна внутрішньобудинкових інженерних мереж; встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії на опалення та/або на гаряче водопостачання; заміна освітлювальних приладів у місцях загального користування на енергоефективні та/або встановлення датчиків руху для регулювання освітленості в місцях загального користування. 5. Проект повинен містити не менше двох видів робіт за напрямками, зазначеними у пункті 4 цього положення. 6. Проекти готуються за формою, наведеною у додатку до цього положення. До проекту додаються: техніко-економічне обґрунтування проекту; документ, що підтверджує повноваження особи на підписання проекту; документи, що підтверджують наявність одного або кількох видів гарантування оплати, зазначених у пункті 3 цього положення. 7. До участі у конкурсі не допускаються проекти у разі, якщо: подані не за напрямками, зазначеними у пункті 4 цього положення; подані після закінчення строку, вказаного в оголошенні про проведення конкурсу; оформлені з порушенням вимог пунктів 5 та/або 6 цього положення. 8. Конкурс проводиться за умови подання на розгляд комісії не менше трьох проектів. 9. Оцінка проектів здійснюється за такими критеріями: 9.1. Прогнозована річна економія енергоресурсів (електричної енергії, теплової енергії на опалення, теплової енергії на гаряче водопостачання, тощо) у відсотках відносно фактичного річного споживання за попередній рік у разі реалізації проекту в цілому. Питома вага цього критерію становить 60 відсотків. 9.2. Повна вартість одного чи кількох видів робіт, передбачених проектом, що забезпечується за рахунок коштів суб’єкта подання проекту (у грн та відсотках від загальної вартості проекту, але не менше 30 відсотків). Питома вага цього критерію становить 40 відсотків. 10. Оцінка проекту здійснюється шляхом сумування балів за кожен критерій. Визначення переможців здійснюється комісією шляхом порівняння кількості балів, яку отримав кожен проект. 11. Оголошення про проведення конкурсу та повідомлення про результати конкурсу оприлюднюються на офіційному веб-порталі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та в газеті Київської міської ради «Хрещатик». Заявки на участь приймаються впродовж не менше ніж один місяць. 12. Конкурс проводиться за наявності відповідних бюджетних призначень, передбачених у бюджеті міста Києва Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 13. За результатами конкурсу на підставі протоколу комісії Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладає з кожним з ОСББ та ЖБК, проекти яких визнані переможцями, договір, яким врегульовуються питання щодо порядку та строків виконання робіт кожною із сторін. Умови цього договору не можуть відрізнятись від показників, зазначених у проекті-переможці. Київський міський голова В. Кличко Додаток до Положення про конкурс проектів з реалізації енергоефективних заходів у житлових будинках міста Києва, в яких створені об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, а також у кооперативних будинках

http://apx.org.ua/cabinet-decision/13975-polozhennya-pro-konkurs-proektv-z-realzacyi-energoefektivnih-zahodv.html

Правила користування метрополітеном Затверджено Київською міською радою 20 січня 1995 року 1. Загальні положення 1.1. Метрополітен – міський пасажирський транспорт, користування яким пов’язане з підвищеною небезпекою. 1.2. Правила користування метрополітеном (далі правила) поширюються на осіб, що перебувають на території метрополітену, до якої відносяться станції, пристанційні дільниці, підпорядковані підземні переходи, між станційні тунелі та відкриті дільниці, майданчики електропідстанцій, депо і вентиляційних шахт, вагони поїздів. 1.3. Особи, які знаходяться на території метрополітену, повинні бути взаємно ввічливими і дбайливо ставитись до споруд і обладнань метрополітену, дотримуватись чистоти, громадського порядку, вимог Правил, а також поступатись місцем у вагонах поїздів інвалідам, людям літнього віку, пасажирам з дітьми та жінкам. 2. Пасажири повинні 2.1. Оплатити кожний прохід за межі пропускних пунктів станцій метрополітену або пред’явити на контрольному пункті квиток чи документ у розгорнутому вигляді, який дає право на проїзд. Інші документи (в тому числі нотаріально завірені) права на безкоштовний проїзд не дають. Проїзні квитки або документи, по яких дозволено проїзд в метрополітені не дають права безкоштовного провозу багажу. 2.2. Оплатити перевезення: ручного багажу, розмір якого в сумі вимірів по довжині, ширині та висот перебільшує 120 см; рулону, довжина якого понад 100 см і діаметр більше 10 см; довгомірних предметів понад 150см. 2.3. Перебуваючи на ескалаторі: стояти праворуч, обличчям у напрямку руху, проходити з лівого боку, тримаючись за поручень, не затримуватись при сходженні з ескалатора; тримати малолітніх дітей за руку або на руках і слідкувати за тим, щоб вони не притулялись до нерухомих частин ескалатора. 2.4. Перебуваючи на платформі: рівномірно розміщуватись по довжині платформи і не заходити за обмежувальну лінію біля краю платформи до повної зупинки поїзда, а після його зупинки не заважати вільному виходу пасажирів; уважно слухати оголошення по гучномовному зв’язку; припинити посадку у вагони після оголошення про зачинення дверей. 2.5. Перебуваючи у вагоні: не притулятися до дверей вагону, не заважати вільному входу і виходу пасажирів, а також відчиненню або зачиненню дверей; триматися за поручень; при під’їзді до станції призначення приготуватися до виходу; припинити висадку з вагонів після оголошення про зачинення дверей. 2.6. У разі виявлення задимлення або пожежі, а також ситуацій, які можуть вплинути на безпеку перевезень пасажирів, або руху поїздів, негайно повідомити про це працівників метрополітену, а при знаходженні в поїзді – машиніста через пристрій зв’язку „пасажир-машиніст”. 3. Пасажири мають право безкоштовно перевозити дітей до семирічного віку; лижі, ковзани та риболовні вудочки в належній упаковці, дитячі велосипеди, коляски, санки, музичні інструменти, дрібний садовий інвентар, птахів і дрібних тварин у клітках. 4. Пасажирам забороняється 4.1. Перевозити: 4.1.1. Багаж, сума вимірів якого по довжині, ширині та висоті перевищує 200 см. 4.1.2. Рулони, довжина яких понад 170 см, а діаметр більше 15 см. 4.1.3. Довгомірні предмети понад 220 см. 4.1.4. Пожежонебезпечні, вибухові, отруйні та їдкі речовини, побутові газові балони. 4.1.5. Багаж на візках. 4.1.6. Велосипеди для дорослих. 4.1.7. Колючі предмети та предмети, які легко розбиваються, ялини, лижі, ковзани та вогнепальну зброю без чохлів або належної упаковки. 4.2. Входити на станцію в нетверезому стані. 4.3. Курити на станціях і у вагонах поїздів. 4.4. Створювати ситуацію, яка заважає руху потоку пасажирів. 4.5. Сидіти на східцях та поручнях ескалатора, притулятись та притуляти речі до нерухомих його частин, спиратись та ставити речі на поручень. 4.6. Бігати по ескалаторах, платформах та залах станцій. 4.7. Кидати сторонні предмети на балюстради ескалаторів. 4.8. Спиратися на загородку, встановлену в торцях платформи. 4.9. Пересуватися по території метрополітену на мотоциклах, велосипедах, самокатах, роликових ковзанах та інших подібних транспортних та спортивних засобах. 4.10. Самовільно проникати у виробничі приміщення та за огороджену територію метрополітену. 4.11. Спускатися на колії та ходити по коліях. 4.12. Підкладати на залізничні колії сторонні предмети. 4.13. Відчиняти двері вагонів під час руху поїздів і навмисно заважити їх відчиненню або зачиненню на станціях. 4.14. Користуватися без необхідності пристроєм зв’язку „пасажир-машиніст” у вагоні, вимикачем „стоп” на балюстраді ескалатора. 4.15. Псувати обладнання вагонів та станцій. 4.16. Прослуховувати аудіотехніку через гучномовець та грати на музичних інструментах. 4.17. Знаходитись на метрополітені без взуття. 4.18. Входити на станцію з морозивом. 4.19. Засмічувати і забруднювати пристанційні дільниці, вестибюлі, переходи, платформи станцій, колії, ескалатори, салони вагонів. 4.20. Знаходитись на станції в одязі та з багажем, що можуть забруднити або поранити пасажирів, зіпсувати споруди станцій та обладнання вагонів. 4.21. Наносити написи та розклеювати без дозволу адміністрації метрополітену оголошення, плакати та іншу продукцію інформаційного змісту. 4.22. Здійснювати торгівлю, кіно-, відеозйомку на території метрополітену.

http://apx.org.ua/cabinet-decision/13974-pravila-koristuvannya-metropoltenom.html

Оплата транспортних послуг пасажиром 28. Пасажир безпосередньо здійснює оплату транспортних послуг за встановленим тарифом (вартістю). 29. Тарифи та вартість проїзних квитків (карток) тривалого користування встановлюються відповідно до законодавства. 30. Абонементні талони, разові чи тривалого користування проїзні квитки (картки), жетони (далі - проїзні документи) дають право на проїзд у відповідному рухомому складі у тому місті, де вони придбані. Зразки проїзних документів затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями з обов'язковим визначенням їх вартості, виду міського електричного транспорту, назви міста та друкарні їх виготовлення. 31. Порядок справляння плати за проїзд з урахуванням попереднього придбання пасажирами проїзних документів або оплати проїзду безпосередньо під час поїздки в рухомому складі затверджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. У разі запровадження лише попередньої оплати проїзду перевізник повинен забезпечити можливість придбання пасажирами проїзних документів. 32. Справляння плати за проїзд та контроль оплати цього проїзду здійснюється перевізником. 33. Безквитковий проїзд пасажира (несплата проїзду протягом однієї або більше зупинок або відсутність документа, що дає право на пільговий проїзд) тягне за собою адміністративну відповідальність згідно із законодавством. Справи про адміністративні правопорушення на міському електричному транспорті розглядаються згідно із законодавством. У разі стягнення штрафів порушникам видаються квитанції встановленого зразка. { Абзац третій пункту 33 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 955 ( 955-2013-п ) від 25.12.2013 } 34. У разі виходу рухомого складу з ладу під час роботи на маршруті (лінії) пасажири, що оплатили вартість транспортної послуги, при пересадці на іншу одиницю рухомого складу повторно вартість проїзду не сплачують.

http://apx.org.ua/13973-oplata-transportnih-poslug-pasazhirom.html