Люстра — подвесной потолочный светильник, предназначенный для создания бестеневого освещения (в отличие от точечного источника) помещений. Размеры люстры (расстояние между отдельными точечными источниками) и количество точечных источников света в ней определяют равномерность освещения помещения. Изначально в качестве источника света использовались свечи, сегодня чаще всего можно встретить лампы накаливания, люминесцентные лампы и светодиодные лампы. Подвешивается к потолку и, как правило, состоит из нескольких подсвечников или ламп, обычно с декоративно оформленной арматурой и различными элементами для рассеивания света. Также люстры различаются по способу коммутации определенным интернетом магазином люстр в москве: могут включаться как все лампы сразу, так и в разных предзаданных сочетаниях. Многие современные люстры оборудуются пультом дистанционного управления, который позволяет переключать режимы работы светильника, в том числе в плавном режиме. Электрическая люстра может быть оборудована встроенным или внешним светорегулятором, а также можно встретить выключатели со встроенной подсветкой. В православных храмах центральную люстру называют Паникадило (от греч. многосвечие). Светильник — искусственный источник света, прибор, перераспределяющий свет лампы (ламп) внутри больших телесных углов и обеспечивающий угловую концентрацию светового потока. Основной задачей светильника является рассеивание и направление света для освещения зданий, их внутренних помещений, прилегающих к зданиям территорий, улиц и пр. Светильники также могут выполнять декоративную функцию и функцию сигнализации. Торшер — напольный или настольный светильник, применяемый в жилых и служебных помещениях, а также на улице. Представляет собой разновидность светильника на высокой подставке, с абажуром, закрывающим источник света. Благодаря абажуру торшер излучает неяркий, рассеянный свет, который не утомляет глаза. Также из-за этой особенности торшеры широко применяются в дизайне интерьера для создания атмосферы уюта. Различают переносные и стационарные светильники. Также существуют торшеры с возможностью изменения длины подставки и/или интенсивности светового потока. В нём могут быть установлены как один источник света, так и несколько. Кроме того, существуют торшеры как с абажурами, так и без них. Существуют торшеры, предназначенные для установки на улице и обладающие достаточной для этого степенью защиты. Уличный торшер поможет создать уют на веранде, балконе и в других зонах отдыха. Торшер, в котором используются лампы накаливания, может стать причиной пожара. В связи с этим многие инструкции по технике пожарной безопасности содержат пункт, запрещающий накрывать работающий торшер изделиями из легковоспламеняющихся материалов. Особую опасность в этом отношении представляют торшеры без абажура, которые должны быть либо оборудованы более безопасными источниками света, либо расположены с учётом возможной опасности возгорания. Бра — художественно исполненный светильник, прикреплённый к стене. Бра получили широкое распространение с XVII века и являются частью декоративного убранства помещения, а также используются для освещения и подсветки домов снаружи. Назначение бра Замена люстр в маленьких помещениях. Например, в некоторых квартирах очень низкие потолки и вешать люстру просто нецелесообразно, в то время как маленькое бра на стене будет выглядеть весьма неплохо. Выделение светом некоторого предмета интерьера висящего на стене, такого как зеркало или картина. Создание романтической атмосферы. В любом зале для торжеств присутствуют люстры и бра. При включении люстры освещение становится ярким и торжественным. Но если требуется создать интимную или романтичную обстановку то бра будет просто необходимо. Только нужно помнить, что в одном помещении люстра и бра должны быть в одном стиле для гармоничности. Разделение помещения на участки. С помощью бра и зеркал можно выделить некоторые участки одного помещения светом, таким образом, разделив его на несколько участков. Декоративное украшение. Освещение домов, заборов, хоз.блоков снаружи. При этом используются настенные светильники со степенью защиты IP, которая предусматривает использование на улице. Плафон — осветительная арматура электрического светильника, устанавливаемая на потолке или на стене. В архитектуре, плафоном называется потолочный декор в виде живописного или лепного орнамента, изображения или композиции из архитектурно-декоративных мотивов. Декоративный плафон может быть выполнен как непосредственно на потолке, так и в виде съёмного панно.

http://apx.org.ua/books/13950-lyustra-podvesnoy-potolochnyy-svetilnik.html

Окно Окно или витраж — специально задуманная в конструкции здания архитектурная деталь строительства: проём в стене, служащий для поступления света в помещение и вентиляции. Расположение, количество и размеры окон играют важную роль в проектировании здания. Окна являются главным (до 50 %) источником теплопотерь в зданиях. Виды киев окна и двери Берлинское окно — широкое трёхстворчатое окно, обычно расположенное во внутреннем углу и служащее для освещения помещений, образованных пересечением двух флигелей дома. Бифориум — окно с двумя проёмами, разделённое колонной или столбиком. Существовало в романской культуре. «Бычий глаз» — окно овальной формы, расположенное над дверным проёмом. Веерное окно — окно, верхняя часть которого состоит из расположенных веером секторов. Также пришло из романской культуры. Венецианское (палладианское) окно — широкое, трёхчастное арочное окно. Волоковое окно — маленькое прямоугольное окно, высотой в диаметр бревна сруба, шириной до 0,5 метров. Изнутри задвигались деревянными дощечками — во
локами, откуда и пошло название. Красное (косящатое) окно — окно с рамой, обрамлённой косяками. Название «красное» окно получило не только из-за того, что обычно эти окна были украшены деревянной резьбой, но также и потому, что через такие окна в дом проникало много света. Мансардное окно — окно, специально созданное для расположения на крыше здания и предназначенное для освещения мансарды. Мезонинное окно — окно, расположенное над основным рядом окон, для лучшего освещения. Окно второго света — окно в тёмном помещении, через которое падает свет из освещённого помещения. Окутное окно — угловое окно. Панорамное окно в больших комнатах может заменять стену, открывая прекрасный вид. Противопожарное окно — средство для дополнительной и надежной защиты помещений от распространения огня. Роза — большое круглое окно над входом с ажурным переплетением в виде лучей, радиально исходящих из центра. «Рыбий пузырь» — оконный проём сложной криволинейной формы (в поздней готике). Слепое окно — ниша в стене, имитирующая оконный проём. Слуховое окно — окно на скате крыши, чердачное окно. Флорентийское окно — окно, состоящее из нескольких арочек, объединённых одной большой аркой. Французское окно — панорамное окно до пола со шпультовыми или раздвижными створками; часто сопровождается французским балконом. Современные окна В современных окнах используются преимущественно стеклопакеты, реже (когда не нужна надежная теплоизоляция) — одиночные стёкла. Окна различаются по материалам, из которых изготовлены, конструкциям и назначению. Рамы и коробки окон могут изготавливаться из: дерева (клееный брус). алюминия. поливинилхлорида (ПВХ). стеклопластика (стеклокомпозита). стали. комбинации материалов (деревоалюминиевые, деревополивинилхлоридные и т. п.). Современные оконные рамы имеют специальные уплотнители, позволяющие свести к минимуму потери тепла через щели в окнах, однако наиболее эффективны они в случае наличия в доме системы приточной вентиляции. При отсутствии подобных систем окна желательно оснащать системами проветривания, позволяющих регулировать ток воздуха. Оконные рамы, в которых был использован поливинилхлорид, были запатентованы в 1952 году немецким конструктором Хайнцом Паше. В них были использованы металлические конструкции, облицованные мягким и полумягким пластиком. Профиль из твёрдого ПВХ, усиленный деревянными и металлическими вкладышами, появился несколько позднее. Использование оксида титана, стабилизаторов и различных добавок повышает срок службы современных пластиковых окон до 40 лет. Характеристики и конструкция Оконные конструкции защищают жилище от сырости, пыли, шума, а также других негативных факторов. В зависимости от материала, из которого изготовлена оконная конструкция, окно обладают различными характеристиками по теплоизоляционным свойствам, шумоизоляции, долговечности, экологичности и стойкости к атмосферным воздействиям. Современные окна являются довольно сложной конструкцией, состоящей из следующих элементов: Оконный профиль (оконная коробка и створка) Внутреннее заполнение (стеклопакет или ПВХ-плита) Система уплотнителей (уплотнение створки, коробки, стеклопакета) Фурнитура (элементы запирания, оконные ручки, декоративные накладки на петли) Существует два варианта оконных проёмов: Оконный проём с наружной четвертью Оконный проём без наружной четверти В зависимости от варианта оконного проёма и происходит снятие правильных размеров окна. Для проёма без наружной четверти: Ширина оконного проёма определяется как расстояние от одного вертикального откоса окна до другого и минус монтажный зазор (он составляет 15 до 60 мм на сторону, в зависимости от кривизны стен, отклонения от вертикали), замер производится снаружи окна. Высота оконного проёма — это расстояние от верхнего откоса до наружного водоотлива, которое измеряется со стороны улицы и минус монтажный зазор (если окно комплектуется подставочным профилем, то минус высота этого профиля). Длина подоконника измеряется по длине старого подоконника, если подоконник не установлен, то по размеру от одного вертикального откоса до другого плюс от 50 до 100 мм на сторону. Ширина подоконника — это расстояние от его внутреннего края до рамы окна, обычно подоконник измеряется с учётом вылета от стены на 30~70 мм, то есть подоконник не должен перекрывать радиатор отопления. Длина отлива измеряется как расстояние между боковыми откосами окна со стороны улицы плюс 60~80 мм. Ширина отлива определяется от его внешнего края до рамы окна, отлив должен выступать за наружную стену на 30~50 мм. Для проёма с наружной четвертью: Ширина оконного проёма определяется как расстояние от одного вертикального откоса окна до другого и плюс монтажный зазор на заход в четверть (он составляет от 25 до 40 мм на сторону, в зависимости глубины внутренней четверти), замер производится снаружи окна. Высота оконного проёма — это расстояние от верхнего откоса до наружного водоотлива, которое измеряется со стороны улицы и плюс заход в верхнюю четверть (если окно комплектуется подставочным профилем, то замер от откоса до отлива и является высотой окна, иногда под отливом есть цементная стяжка, её высота также влияет на размер окна). Длина подоконника измеряется по длине старого подоконника, если подоконник не установлен, то по размеру от одного вертикального откоса до другого плюс от 50 до 100 мм на сторону. Ширина подоконника — это расстояние от его внутреннего края до рамы окна, обычно подоконник измеряется с учётом вылета от стены на 30~70 мм, то есть подоконник не должен перекрывать радиатор отопления. Длина отлива измеряется как расстояние между боковыми откосами окна со стороны улицы, плюс 60~80 мм, в проёме с наружной четвертью ширина окна, по сути, и является длиной наружного водоотлива. Ширина отлива определяется от его внешнего края до рамы окна, отлив должен выступать за наружную стену на 30~50 мм.

http://apx.org.ua/books/13949-okno.html

Какие ванны может предложить вам современный магазин? Если вы выбираете ванну для своей недавно построенной либо отремонтированной ванной комнаты, то ваш первый шаг заключается в выборе типа соответствующией установки. Современный ассортимент в этом плане довольно широк. Например, на сайте colombo.ua вы можете приобрести сущестуют такие варианты: - Альков ванна. Ниша — это утопленные в стене еле угле комнаты ванны. В так случае, как минимум, дв из четырех сторон – это стены помещения. Многие из таких ванн рассчитаны на трехстеночный дизайн. Такая ванна доступна в 5 футов, 5,5 футов и 6 футов длины. - Угловые ванны обычно бывают пятисторонними, с треугольным поддоном и предназначены для размещения сразу двух моюшихс людей. - Дроп-ин. Ванны, предназначенные для установки полностью в стене или в поле. Они имеют самостоятельные края, которые сделаны из прочного материала - плитка или камень. - На пъедестале. Чистый, современный вид установки идеально подходит для разработки спа атмосферы для пространства ванной комнаты. Палуба ванны монтируется под ваш выбор из материала, такого как плитка или природный камень. - Корпусная ванна http://colombo.ua. Этот вариант установки идеально подходит, когда ванна является координационным центром комнаты. Доступная со всех сторон, автономная ванна подчеркивает красоту дизайна. Многие ванны доступны в различных размерах, поэтому вы можете найти правильный размер конкретно для вашего пространства и потребностей вашей семьи. 1) Длина. Рассмотрим два основных фактора: размер вашей ванной комнаты (или длина вашего существующего пространства ванной) и высоту людей, которые будут использовать ванную. Измерьте длину от конца подголовника до конца, где будут ноги. Некоторые стили ванной доступны в более чем для одного человека, соответственно, они длиннее. 2) Ширина. Ширина, измеренная из стороны в сторону, является еще одним важным соображением. Ваши предпочтения ширина во многом определяются вашим ростом и общимы габаритами.

http://apx.org.ua/13948-kakie-vanny-mozhet-predlozhit-vam-sovremennyy-magazin.html

Тротуарная плитка — современный материал для покрытия тротуаров, улиц, подходов к зданиям. Плитка проста в установке и обслуживании. В отличие от асфальтового покрытия, не препятствует растениям в питании водой и газообмене. Она может выдержать большие перепады температур, не плавится от солнца и не выделяет вредные газы. Брусчатка — твёрдое дорожное покрытие, разновидность мостовой, выложенной плоскими прямоугольными (или другой формы) брусками приблизительно одинаковой формы и размера. Также брусчаткой часто называют сами бруски, или брусчатый камень, из которого строилось дорожное покрытие. Тротуарный кирпич является прочным основанием для покрытия улиц и дорог. На протяжении веков брусчатка использовалась не только как строительный материал, но и как декоративный элемент. Достоинством тротуарного кирпича является сочетание таких характеристик, как: удобный для кладки размер; высокая устойчивость к механическим, химическим и обусловленным окружающей средой воздействиям; природный вид сырья (брусчатка производится из различных сортов глины без химических добавок); долговечность использования и устойчивость к старению; естественные цвета и оттенки дорожного кирпича, созданные самой природой; возможность многократного использования (клинкер является крепким и надежным строительным материалом, который выдерживает многие годы эксплуатации); тротуарный кирпич экономически выгоден, так как является одновременно и строительным материалом, и декоративным элементом, имеющим различные формы и цветовые гаммы) Виды тротуарной плитки Тротуарная плитка может быть изготовлена из различных материалов. Наиболее классический — это бетон, данная технология проста в производстве и произведенная плитка выдерживает большие нагрузки. Но существуют и другие технологии: из натурального камня, обожженной глины достаточно оригинальный вариант напоминает текстуру кровельной черепицы и несмотря на свою простоту и известность вышедшая совсем недавно на рынок тротуарная плитка из дерева. Так же существует резиновая тротуарная плитка. История тротуарной плитки Производство было изобретено в Голландии в XIX веке. Тротуарная плитка использовалась при строительстве дорог из-за недостатка в стране каменных материалов. После того, как применение такого материала было признано достаточно успешным, производство тротуарной плитки началось и в других странах. Производство Бетонная тротуарная плитка изготавливается промышленно из смеси цемента, заполнителя и воды. Тротуарную плитку производят тремя основными методами: вибропрессование полусухих смесей; гиперпрессование полусухих смесей; вибролитьё. Вибропрессование Бетонная смесь укладывается в пресс-форму (матрицу), которая стоит на станине. Станина непрерывно вибрирует. На смесь сверху начинает давить пуансон (деталь обратная матрице, идеально точно входящая в неё, как поршень в цилиндр) и давит до полного уплотнения смеси. Пуансон тоже непрерывно вибрирует. После этого матрица и пуансон поднимаются, а на поддоне остается готовое изделие. Метод высокопроизводителен и допускает высокую степень автоматизации в производстве тротуарной плитки. Гиперпрессование Основным отличием этого метода является то, что уплотнение бетонной смеси производится за счет очень высокого давления без вибрации. Прилагаемое давление, как правило, составляет от 150 до 250 килограмм на 1 квадратный сантиметр поверхности и может отличаться в зависимости от сырья. Гиперпресс — это гидравлический пресс с односторонним или двухсторонним действием. Односторонние прессы имеют один цилиндр, который приводит в действие пуансон. Двухсторонние прессы имеют два цилиндра и уплотнение производится между двумя пуансонами — верхним и нижним. Применение двухсторонних прессов дает возможность бороться с градиентом уплотнения, который возникает из-за того, что в месте применения силы пуансоном уплотнение максимальное, а по мере передачи давления по смеси происходит уменьшение силы уплотнения вследствие передачи этой силы на стенки пресс-формы. Метод имеет высокую производительность, допускает высокую степень автоматизации и, в некоторых случаях, позволяет избавиться от технологических поддонов и организовывать складирование непосредственно на транспортные поддоны вследствие высокой начальной прочности изделий. Вибролитьё Мелкозернистая бетонная смесь укладывается в пластиковую форму. Форма ставится на вибростол (стол с непрерывно вибрирующей поверхностью) и выдерживается на нём некоторое время. После того как бетонная смесь в форме уплотнилась, о чем можно судить по образованию цементного молочка на поверхности бетона, форму снимают с вибростола, выставляют на стеллажах с ровной поверхностью и укутывают пленкой для предотвращения обветривания бетона и испарения влаги во время гидратации цемента, либо складируют в специальном помещении с высокой влажностью и высокой температурой (устанавливаются специальные нагреватели-выпариватели) для более быстрого набора прочности. Распалубочную прочность тротуарная плитка набирает в течение суток при температуре окружающей среды 20-25 °C, при температуре свыше 60 °C набор прочности ускоряется до 8 часов, набор 80-85 % конечной прочности, бетон достигает через 72 часа при температуре 20-25 °C, после этого плитка готова к транспортировке и укладке. Конечную прочность бетон набирает через 28 суток с момента его заливки. Для производства резиновой тротуарной плитки необходима основа(резина) и заполнитель (герметик). При укладке тротуарной плитки необходимо учесть отвод воды в дренажные системы. Один из распространенных способов — использование поперечного уклона, предполагающего скат воды в дренажные желоба за счёт наклона поверхности тротуарной плитки. Средние характеристики изделий, изготовленных методом вибролитья: прочность при сжатии: 300-400 кг/см2; водопоглощение: 4,5 % от объёма; истираемость: 0,3 г/см2; марка по морозостойкости: F300-400. срок службы от 20 лет. Произведенная методом вибролитья плитка имеет привлекательную глянцевую поверхность. Средние характеристики изделия изготовленных методом вибропрессования: прочность при сжатии: 300 кг/см2; водопоглощение: 6 % от объёма; истираемость: 0,4 г/см2; марка по морозостойкости: F200. срок службы от 15 лет. Произведенная этим методом плитка имеет шершавую поверхность.

http://apx.org.ua/books/13947-trotuarnaya-plitka.html

Газовое пожаротушение или система газового пожаротушения — это вид пожаротушения, при котором для тушения возгораний и пожаров применяются газовые огнетушащие вещества (ГОТВ). Автоматическая установка газового пожаротушения обычно состоит из баллонов или емкостей для хранения газового огнетушащего вещества, газа, который хранится в этих баллонах (емкостях) в сжатом или сжиженном состоянии, узлов управления, трубопроводов и насадок, обеспечивающих доставку и выпуск газа в защищаемое помещение, прибора приемно-контрольного и пожарных извещателей. В последней четверти 19-го столетия углекислый газ стали применять за рубежом как огнетушащее вещество. Этому предшествовало получение сжиженной двуокиси углерода (СО2) М. Фарадеем в 1823 г. В начале 20-го века в Германии, Англии и США начали применяться углекислотные установки пожаротушения, значительное их количество появилось в 30-х годах. После Второй мировой войны за рубежом начали применяться установки с использованием изотермических резервуаров для хранения СО2 (последние получили название установки пожаротушения двуокисью углерода низкого давления). Хладоны (галоны) являются более современными газовыми огнетушащими веществами (ОТВ). За рубежом в начале 20-го века галон 104, а затем в 30-х годах галон 1001 (бромистый метил) весьма ограничено применялись для пожаротушения, преимущественно в ручных огнетушителях. В 50-х в США проведены исследовательские работы, которые позволили предложить к применению в установках галон 1301 (трифторбромметан). Первые отечественные установки газового пожаротушения (УГП) появились в середине 30-х годов для защиты кораблей и судов. В качестве газового ОТВ (ГОТВ) использовалась двуокись углерода. Первая автоматическая УГП применена в 1939 г. для защиты турбогенератора ТЭЦ. В 1951—1955 гг. разработаны батареи газового пожаротушения с пневмопуском (БАП) и электропуском (БАЭ). Применен вариант блочного исполнения батарей с помощью наборных секций типа СН. С 1970 г. в батареях используется запорно-пусковое устройство ГЗСМ. Автоматические установки газового пожаротушения должны обеспечивать: своевременное обнаружение пожара автоматической установкой пожарной сигнализации, входящей в состав автоматической установки газового пожаротушения; возможность задержки подачи газового огнетушащего вещества в течение времени, необходимого для эвакуации людей из защищаемого помещения; создание огнетушащей концентрации газового огнетушащего вещества в защищаемом объёме или над поверхностью горящего материала за время, необходимое для тушения пожара. В защищаемом помещении, а также в смежных, имеющие выход только через защищаемое помещение, при срабатывании установки должны включаться устройства светового (световой сигнал в виде надписей на световых табло «Газ — уходи!» и «Газ — не входить!») и звукового оповещения. Система газового пожаротушения также входит как составная часть в системы подавления взрывов, используется для флегматизации взрывоопасных смесей. Испытания автоматических установок газового пожаротушения Испытания следует проводить: перед сдачей установок в эксплуатацию; в период эксплуатации не реже одного раза в 5 лет Кроме того, масса ГОС и давление газа-вытеснителя в каждом сосуде установки следует проводить в сроки, установленные технической документацией на сосуды (баллоны, модули). Испытания установок по проверке времени срабатывания, продолжительности подачи ГОС и огнетущащей концентрации ГОС в объёме защищаемого помещения не являются обязательными. Необходимость их экспериментальной проверки определяет заказчик или, в случае отступления от норм проектирования, влияющих на проверяемые параметры, должностные лица органов управления и подразделений Государственной противопожарной службы при осуществлении государственного пожарного надзора. Газовое пожаротушение на основе фторкетонов Фторкетоны — новый класс химических веществ, разработанных компанией 3М и введенных в международную практику. Фторкетоны — это синтетические органические вещества, в молекуле которых все атомы водорода заменены на прочно связанные с углеродным скелетом атомы фтора. Такие изменения делают вещество инертным с точки зрения взаимодействия с другими молекулами. Многочисленные тестовые испытания, проведенные ведущими международными организациями, показали, что фторкетоны не только являются отличными огнетушащими веществами (с эффективностью аналогичной хладонам), но и демонстрируют положительный экологический и токсикологический профиль. В последние десятилетия широко применяются автоматические установки газового пожаротушения, использующие озонобезопасные хладоны — хладон 23, хладон 227еа, хладон 125. При этом хладон 23 и хладон 227еа применяются для защиты помещений в которых находятся, или могут находиться люди. Хладон 125 применяется в качестве огнетушащего вещества для защиты помещений без постоянного пребывания людей. Двуокись углерода широко применяется для защиты архивов и денежных хранилищ. Газовые огнетушащие вещества по принципу пожаротушения классифицируют на две группы: Первая группа ГОТВ — ингибиторы (хладоны). Они имеют механизм тушения, основанный на химическом ингибировании (замедлении) реакции горения. Попадая в зону горения, эти вещества интенсивно распадаются с образованием свободных радикалов, которые вступают в реакцию с первичными продуктами горения. При этом происходит снижение скорости горения до полного затухания. Огнетушащая концентрация хладонов в несколько раз ниже, чем для сжатых газов и составляет от 7 до 17 объемных процентов. Парниковые газы. Вторая группа — это разбавляющие атмосферу газы. К ним относятся такие сжатые газы, как аргон, азот, инерген. Для поддержания горения необходимым условием является наличие не менее 12 % кислорода. Принцип разбавления атмосферы состоит в том, что при вводе сжатого газа (аргона, азота, инергена) в помещении содержание кислорода снижается до значения менее 12 %, то есть создаются условия, не поддерживающие горение. Автоматические установки газового пожаротушения Системы газового пожаротушения применяются в тех случаях, когда применение воды может вызвать короткое замыкание или иное повреждение оборудования — в серверных комнатах, хранилищах данных, библиотеках, музеях, на летательных аппаратах.

http://apx.org.ua/13946-sistema-gazovogo-pozharotusheniya.html

Додаток до рішення Київської міської ради 24.07.2014 N 27/27 СТРУКТУРА секретаріату Київської міської ради 1. Заступник міського голови - секретар Київської міської ради. 2. Керуючий справами. 3. Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради. 3.1. Відділ правової експертизи актів Київської міської ради та правової допомоги. 3.2. Відділ представництва інтересів Київської міської ради в судах та інших органах.; 4. Управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради. 4.1. Відділ реєстрації документів, діловодства та архівної справи. 4.2. Відділ документального забезпечення діяльності Київської міської ради. 4.3. Відділ організаційно-технічного забезпечення діяльності Київської міської ради. 4.4. Відділ випуску та оприлюднення рішень Київської міської ради. 5. Управління по роботі з кореспонденцією Київського міського голови та Київської міської ради. 5.1. Відділ реєстрації кореспонденції. 5.1.1. Сектор попереднього опрацювання та реєстрації документів. 5.1.2. Сектор по роботі із запитами на публічну інформацію та документами дозвільного характеру. 5.2. Відділ з питань звернень громадян. 5.3. Відділ розподілу та видачі кореспонденції. 6. Управління забезпечення діяльності постійних комісій Київської міської ради. 6.1. Відділ з питань житлово-комунального господарства, регуляторної політики і підприємництва, транспорту та зв'язку. 6.2. Відділ з питань гуманітарної та екологічної політики. 6.3. Відділ з питань місцевого самоврядування, інформаційної політики, регламенту, правопорядку та боротьби з корупцією. 6.4. Сектор забезпечення діяльності комісії Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих. 7. Відділ забезпечення діяльності постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. 8. Відділ забезпечення діяльності постійної комісії Київської міської ради з питань власності. 9. Управління забезпечення діяльності постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування. 9.1. Відділ з питань містобудування та архітектури. 9.2. Відділ з питань землекористування. 10. Управління адміністративного та господарського забезпечення Київської міської ради. 10.1. Відділ господарського забезпечення. 10.2. Відділ інформаційного та комп'ютерного забезпечення. 10.3. Сектор забезпечення доступу. 11. Управління організаційного та документального забезпечення діяльності керівництва секретаріату Київської міської ради. 11.1. Відділ організаційного та документального забезпечення діяльності заступника міського голови - секретаря Київської міської ради. 11.2. Відділ організаційного та документального забезпечення діяльності керівництва секретаріату Київради. 12. Відділ кадрової роботи та з питань служби в органах місцевого самоврядування. 13. Управління фінансового забезпечення та звітності. 13.1. Відділ бухгалтерського обліку та звітності секретаріату Київради. 13.2. Відділ фінансового забезпечення розпорядників та одержувачів коштів. 14. Сектор взаємодії з засобами масової інформації. 15. Управління з питань запобігання та виявлення корупції. 15.1. Відділ з питань запобігання та виявлення корупції. 15.2. Відділ контролю виконання доручень. 16. Відділ по роботі з депутатськими фракціями, групами, міжфракційними об'єднаннями та позафракційними депутатами Київської міської ради.

http://apx.org.ua/cabinet-decision/13945-struktura-sekretaratu-kiyivskoyi-mskoyi-radi.html

Сварная сетка — строительный материал. Названа по методу производства. Ячейки сварной сетки образовываются путем сваривания перпендикулярно расположенных проволок. Часто к сварной сетке относят кладочную сетку (Армопояс). Также к этой сетке относят дорожные сетки, сетка оцинкованная 20х20 и армировочные для стекла и теплоизоляции. Сетка данного типа изготовляется на специальных сварочных станках методом точечного сваривания. Сырьём для изготовления сварной сетки служит низкоуглеродистая стальная проволока. Наряду со стальной проволокой, используется проволока с полимерным покрытием и оцинкованная. Сетка сварная подразделяется по форме ячеек на: сварную сетку с квадратными ячейками; сварную сетку с прямоугольными ячейками. Сварная сетка поставляется обычно высотой 1,0 м, реже — 1,5 м. Также возможна высота в 1,3, 1,8, 2,0 м. Длина рулона зависит от производителя. Обычно, длина рулона составляет 25 или 30 метров. Торцы рулонов сетки сварной упаковываются в плотную бумагу, мешковину, искусственную ткань или полиэтилен. Защита от коррозии Сварная сетка может иметь несколько типов оцинкования: Оцинкованная, потом сваренная (электролитическое оцинкование со слоем цинка около 10 гр/м2); Сваренная, потом оцинкованная (электролитическое оцинкование со слоем цинка около 20 гр/м2); Горячеоцинкованная, потом сваренная (горячий цинк около 50 гр/м2); Сваренная, потом горячеоцинкованная (горячий цинк около 130 гр/м2). Количество цинка на сетке прямо пропорционально сроку службы такого изделия. Кроме того, в последние годы активно развивается сетка сварная с полимерным покрытием. Такое покрытие обеспечивает надежную защиту в условиях агрессивной окружающей среды (морской воздух, азотные кислоты от навоза, загрязненный промышленностью воздух и прочие). Подавляющее большинство производителей изготавливает такую сетку зелёного цвета. Часто продавцы указывают в документах только наружный диаметр проволоки, поэтому следует всегда спрашивать и диаметр стального сердечника, чтобы быть уверенным в её прочности. Прочность сварной сетки Прочность сварной сетки имеет прямую зависимость от величины ячейки и диаметра проволоки. Чем меньше ячейка и больше диаметр проволоки (чем больше металла в квадратном метре сетки), тем прочнее сетка. Так как основу цены сварной сетки составляет стоимость проволоки, некоторые производители занижают диаметр проволоки и завышают размер ячейки. Таким образом, они продают менее прочную сварную сетку. Для того чтобы контролировать параметры сварной сетки, достаточно взвесить рулон этой сетки и сравнить вес квадратного метра сетки с теоретическим весом сварной сетки. Если разница составляет более 5 %, то с качеством этого рулона не все в порядке. Он может быть короче, ниже, из более тонкой проволоки или с увеличенной (ослабленной) ячейкой. Применение сварной сетки Сварная сетка может применяться: для армирования дорожных одежд; для армирования кладки (кладочная сетка); для армирования стекла и теплоизоляции; для армирования полов; для армирования штукатурки; для изготовления клеток для птиц и животных; для ограждения территории.

http://apx.org.ua/books/13944-svarnaya-setka.html

Фактическая погода — информация о текущей погоде, наблюдаемой в определённый момент в определённом пункте. Как правило, сообщения о фактической погоде составляются по данным регулярных наблюдений на метеостанциях (ручных или автоматизированных) и передаются по каналам связи (в вышестоящие метеоцентры, в другие аэропорты и т. д.) в виде метеосводок в установленные сроки: на обычных метеостанциях каждые 3 часа (на некоторых станциях через 6 часов), на авиационных — каждые 30–60 минут. Авиационный синоним: регулярная сводка. Фактическая Погода, как правило, содержит сведения о наблюдаемой скорости и направлении ветра, дальности видимости, явлениях погоды, облачности, температуре воздуха, точке росы, атмосферном давлении, а также может включать и дополнительную информацию: количество осадков за прошедшие 6–12 часов, максимальную или минимальную температуру воздуха за прошедшие 12 часов, состояние почвы или ВПП, высоту снежного покрова и т. д. Сообщение о фактической погоде может составляться и по данным наблюдений с борта воздушного судна; в этом случае оно обозначается термином бортовая погода. Бортовая погода передаётся нерегулярно (по запросу диспетчерской службы или при обнаружении экипажем воздушного судна опасных явлений погоды в полёте). Прогноз погоды — научно обоснованное предположение о будущем состоянии погоды в определённом пункте или регионе на определённый период. Составляется (разрабатывается) государственными или коммерческими метеорологическими службами на основе методов метеорологии. Прогнозы делятся по заблаговременности периода, на который даётся прогноз: сверхкраткосрочные (СКПП) — до 12 часов; краткосрочные (КПП) — от 12 до 36 часов; среднесрочные (СПП) — от 36 часов до 10 суток; долгосрочные (ДПП) — от 10 суток до сезона (3 месяца); сверхдолгосрочные (СДПП) — более чем на 3 месяца (год, несколько лет). Оправдываемость прогнозов тем ниже, чем выше заблаговременность. Оправдываемость СКПП составляет приблизительно 95—96 %, КПП 85—95 %, СПП 65—80 %, ДПП 60—65 %, СДПП — около 50 %. Прогнозы погоды делятся по типам в зависимости от целей, для которых они разработаны: прогнозы общего пользования (публикуемые в СМИ и на интернет-сайтах) содержат краткую информацию об облачности, атмосферных осадках, атмосферных явлениях, ветре, температуре, влажности воздуха и атмосферном давлении; авиационные прогнозы содержат детальную характеристику ветра, видимости, атмосферных явлений, облачности, температуры воздуха; морские и речные прогнозы содержат детальную характеристику ветра, волнения, атмосферных явлений, температуры воздуха; сельскохозяйственные (агрометеорологические) прогнозы содержат детальную характеристику атмосферных осадков и температуры воздуха. Метеорологическая информация Можно выделить два типа метеорологической информации: первичную информацию о текущей погоде, получаемую в результате метеорологических наблюдений. информацию о погоде в виде различных сводок, синоптических карт, аэрологических диаграмм, вертикальных разрезов, карт облачности и т. д. Успешность разрабатываемых прогнозов погоды в значительной степени зависит от качества первичной метеорологической информации. Главными потребителями метеорологической информации являются авиация и морской флот (водный транспорт). В большой зависимости от погодных условий и климата стоит также сельское хозяйство. На продуктивность большое влияние оказывает влажность почвы и воздуха, количество осадков, света, тепла. В конце XIX века сформировалась самостоятельная отрасль метеорологии — агрометеорология. Сведения о климате широко используются при проектировании и эксплуатации различных сооружений — зданий, аэродромов, железных дорог, линий электропередач и т. д.

http://apx.org.ua/books/13943-fakticheskaya-pogoda.html

Камин — разновидность печей-теплогенераторов, в которых генерация тепла из первичного вида энергии (химической теплоты сгорания топлива) генерируется непосредственно в зоне технологического процесса (ЗТП) которая является смешанной с зоной генерации тепла (ЗГТ) и с открытым топливником в рабочем пространстве печи, что лимитирует нагрев окружающего пространства конвекцией и теплопроводностью и дает преобладающий потенциал лучистому теплообмену в определенных диапазонах длин волн. Камин, камины из изразцов состоит из 4 основных частей: Портал — передняя часть, украшенная декором. Зачастую П-образная. Топка — камера сгорания топлива (уголь, дрова, газ и т. д.). Дымосборник — закрытая камера над топкой, служащая для плавного перехода газов в трубу; необходим исключительно для каминов с открытой топкой, позволяет изготавливать камин больших размеров, со сложной трубой. Дымоход — вертикальная труба для отвода продуктов сгорания и обеспечения тяги. Тепловой эффект камина в значительной степени обусловлен радиационным нагревом, при котором объекты, окружающие камин, нагреваются и часть этого тепла передается воздуху. Распространено заблуждение,что камин не дает тепла достаточного для обогрева дома. Мало тепла дает открытый камин.Камины со встроенной закрытой топкой дают тепло , которое позволяет обогреть целый дом. Некоторые камины содержат вентилятор, предназначенный для усиления передачи части тепла камина воздуху конвекцией, в результате чего более равномерно прогревается отапливаемое помещение. Классификация По конструктивным особенностям Заглублённые в нишу (Английский или Закрытый) Камин Рамфорда Открытый (ещё называют «Швейцарский» или «Альпийский»), стоящий в середине помещения, с топливником, открытым со всех сторон Полуоткрытый, пристроенный к стене и не связанный с конструкцией стены Камины со встроенной каминной топкой По виду топлива Дровяной камин Дровяные, угольные Газовые Биотопливные Электрические (Электрокамины) Пеллетные Архитектурные стили Декоративный портал камина в классическом стиле Классический — определяется наличием П-образного портала и в подавляющем большинстве случаев открытой топкой, хотя в последнее время все больше применяются топки закрытого типа, обладающие большим КПД. Это достигается путём контроля притока воздуха в топку. При ограничении притока воздуха внутрь топки уменьшается также и скорость выброса нагретых дымовых газов в дымоход, что в свою очередь повышает количество тепла, рассеиваемое топкой в околокаминное пространство. Для каминных порталов классического стиля характерно применение мрамора или другого натурального камня, изредка чугуна или даже дерева. Рустикальный — Зачастую также имеет название «Кантри». Это порталы малых и средних размеров Д-образной формы. Выполняются в пристенном или же угловом исполнении. Портал выполняется из недорогих материалов: натуральных — песчаник, ракушечник, или же искусственных, например эдельрок. В портале почти всегда предусматривается отдельная ниша для хранения дров. Модернизм и ХайТек — это современные каминные стили. Появились они относительно недавно, во второй половине XX века. Несмотря на свойственный этим стилям минимализм, формы порталов этих каминов завораживают и удивляют смелостью решений. Отдельные модели каминов стиля Хайтек выполняются только в единственном экземпляре. Так например, камины компании Focus, именуемый OmegaFocus, имеет оригинальный разрыв в металлической пластине, служащей фасадом портала, а рисунок разрыва металла уникален в каждой выпускаемом экземпляре и подписывается лично Домиником Имберто — основателем и идейным вдохновителем компании Focus. Бионика — этот стиль появился в конце XX, начале XXI века. Источник вдохновения для данного стиля — природа. Минимум углов и прямых линий, ощущение постоянного движения — характерные особенности бионики. Камины в этом стиле в настоящее время являются эксклюзивными произведениями искусства. Изразцовый — изготавливается, в основном, российскими производителями. Название свое получили от типа используемого в их облицовке материала — изразцов (керамических элементов украшения или облицовки стен либо печей, имеющих на тыльной стороне коробчатый выступ для сцепления с кладкой.

http://apx.org.ua/books/13942-kamin-raznovidnost-pechey-teplogeneratorov.html

Обратный осмос — процесс, в котором с помощью давления принуждают растворитель (обычно вода) проходить через полупроницаемую мембрану из более концентрированного в менее концентрированный раствор, то есть в обратном для осмоса направлении. При этом мембрана пропускает растворитель, но не пропускает некоторые растворённые в нём вещества. Промышленная установка, промышленный обратный осмос обратноосмотического опреснения включает обычно следующее оборудование: фильтр тонкой очистки воды, система реагентной подготовки, насос высокого давления, блок фильтрующих модулей, датчики и приборы управления. Основной элемент установки обратного осмоса — полупроницаемая обратноосмотическая мембрана, помещённая в корпус. В неё поступает исходная вода, а отводится два потока — очищенная и обессоленная, которая называется пермеатом, и вода с концентрированными примесями, называемая концентратом, которая сливается. Продавливание воды через мембрану ведётся при высоком давлении, которое создает насос, обычно центробежный многоступенчатый или роторный. Для замедления образования нежелательных отложений на мембранах применяется дозирование ингибитора осадкообразования. Для снятия осадков с поверхности мембран используется система химпромывки. Для контроля качества очистки и рН — проточные измерители солесодержания и рН-метры. Для контроля расхода пермеата и концентрата — проточные расходомеры. Управление системой обратного осмоса можно осуществлять в полуавтоматическом и автоматическом режиме. Проверить качество работы обратноосмотической мембраны можно TDS метром. Примером бытовой очистки воды мембраной обратного осмоса может служить фильтр, имеющий 3 картриджа грубой (механической) очистки, мембрану обратного осмоса, фильтр угольный. Такие фильтры получили широкое применение в Америке, Европе и Азии. Интересны также последние модели компактных фильтров обратного осмоса, имеющих ряд нововведений, а именно : автоматический клапан отключения воды при обнаружении утечек, насос повышающий давление, сменные фильтры с быстроразъёмными фитингами. В среднем мембрана обратного осмоса очищает воду на молекулярном уровне 10-9 м (1 нм). Обратный осмос используют с 1970-х годов при очистке воды, получении питьевой воды из морской воды, получении особо чистой воды для медицины, промышленности и других нужд. С помощью обратного осмоса так же можно производить концентраты соков без нагрева. Для получения пресной воды из морской требуется давление, превышающее создаваемое морской водой осмотическое давление. Эта величина достаточно высока — существующие установки развивают давление в 20 раз превышающее давление обычного бытового водопровода. Мембраны, используемые для обратного осмоса, очень чувствительны к загрязнению, для чего механический фильтр для защиты мембраны обязателен. Многие растворённые в воде вещества задерживаются и не проходят через мембрану. Для преодоления осмотического давления на мембране воду подают под давлением около 2…17 атм для фильтрации и опреснения питьевой и солоноватой воды, и 24…70 атм для морской воды. В системах очистки воды обычно используются синтетические полупроницаемые мембраны. Мембрана задерживает высокомолекулярные загрязнители, но пропускает низкомолекулярные вещества, например такие газы, как кислород, хлор, углекислый газ и пр. Некоторые газы могут определять вкус воды. Очищенная вода может иметь слабокислую реакцию (pH<7) из-за наличия растворенного углекислого газа. Свойство практически полностью очищать воду от всех примесей лишает её важных микроэлементов (если они в ней были до опреснения). Поэтому добавление необходимых солей в опреснённую воду — следующий шаг в производстве качественной питьевой воды. Вода же для технических нужд, например для полива и мойки, может быть сразу получена на более простых и дешевых мембранах удалением лишь 95 % солей. В отличие от перегонки, в процессе обратного осмоса вода практически не нагревается, затраты энергии только на работу насоса. По оценке норвежских специалистов объединение опреснительных установок обратного осмоса и электростанций, использующих осмос, выглядит многообещающе. Технология очистки сточных вод с применением обратного осмоса принципиально изменилась — на последней стадии просто «отжимают» чистую воду от солей. Лидером технологий является на 2012 Сингапур, там запущена система NEWater. Сточные воды города после очистки возвращаются в оборот как питьевая вода, которая получила более высокую оценку от ВОЗ и USEPA, чем другие источники воды в Сингапуре. Практически все современные морские суда, нуждающиеся в больших объёмах пресной воды, которые нерационально и просто невозможно брать на борт, имеют опреснительные установки. Например, круизные лайнеры имеют на борту тысячи пассажиров, несколько бассейнов и производят огромное количество сточных вод. Установки на основе обратного осмоса на борту и опресняют воду, и очищают стоки. Например, на Allure of the Seas и Oasis of the Seas сточные воды и вовсе направляются на вторичное использование. Обратный осмос — более экономичный процесс для повышения концентраций пищевых жидкостей, например фруктовых соков, чем термические процессы. Преимущество заключаются в низкой стоимости эксплуатации и возможности избежать термической обработки, что делает процесс пригодным для термочувствительных веществ, таких как белки и ферменты, в большинстве пищевых продуктов. Обратный осмос широко используется в молочной промышленности для производства порошков сывороточного белка и для концентрации молока — уменьшаются транспортные расходы. Главной особенностью фильтров, в которых используется технология обратного осмоса, является практически полная стерилизация воды. Через фильтр проходит молекула воды (размер 0,3 нм), но не проходит большая часть химических примесей и включений биологического происхождения, в частности микроорганизмов и вирусов (размеры от 20 до 500 нм). Например, фильтр может задержать бактерии холеры или вирусы гепатита. По мнению специалистов ВОЗ, потенциальные последствия микробного заражения питьевой воды для здоровья таковы, что борьба с ним должна всегда иметь первостепенное значение и никогда не должна ставиться под угрозу. Достоинства и недостатки результата подготовки питьевой воды при помощи технологии обратного осмоса определяются особенностями технологии и целями фильтрации, которые зависят в первую очередь от изначального качества воды. Главной особенностью фильтров, использующих технологию обратного осмоса, является практически полная стерилизация воды. Через фильтр проходит молекула воды (размер 0,3 нм), но не проходит большая часть химических примесей и включений биологического происхождения, в частности микроорганизмов и вирусов (размеры от 20 до 500 нм). Например, фильтр может задержать бактерии холеры или вирусы гепатита. Свойство практически полностью очищать воду от всех примесей трактуется и как достоинство, и как недостаток. Единого мнения на этот счет нет. Сторонники первого подхода считают, что вода выполняет в организме только функцию растворителя, поэтому должна быть максимально чистой. Другие же полагают, что в воде в обязательном порядке должны быть микроэлементы. ВОЗ не установила рекомендуемого уровня минерализации питьевой воды, но по органолептическим показаниям рекомендует предел общей минерализации питьевой воды в 1000 мг/л, а вода с содержанием солей более 1000 миллиграмм на один литр уже считается слабоминерализированной.

http://apx.org.ua/books/13941-obratnyy-osmos.html

Раковины для ванной комнаты (http://sanitec-russia.ru/IDO/products/by_category/8) являются довольно важной частью не только интерьера, так как они также важны в практичном плане. С помощью раковин мы выполняем такие простые гигиенические процедуры как мытье рук, чистка зубов, умывание и так далее. Поэтому раковины довольно удобны и пользуются популярностью. Раковины в ванную комнату могут значительно отличаться друг от друга, как по материалу изготовления, так и по своей конструкции. Именно два этих фактора в основном влияют как на качество, так и на цену раковин. Раковины делаются практически из нескольких материалов, наиболее распространенными являются фаянс, фарфор. Фаянс как материал довольно неплох, он имеет хорошую прочность и надежность, является довольно качественным. Он несколько сложен в уходе, так как часто загрязняется. По внешнему виду его практически нельзя отличить от фарфора. Фарфор же, это можно сказать более дорогая аналогия фаянса. Фарфор значительно превосходит фаянс по всем параметрам, но большинство покупателей все же предпочитают покупать фаянсовые раковины, так как последние довольно качественны, и имеют доступную цену. По конструкции раковины для ванной комнаты есть трех типов: с пьедесталом, с полупьедесталом, и подвесные раковины. Раковина с пьедесталом – это всем знакомая раковина «тюльпан», которая к слову является самой распространенной в мире на сегодняшний день. Раковина с полупьедесталом – это раковина, состоящая из ножки и чаши, но устанавливается не на пол, а монтируется в стену. Преимущество данной раковины в том, что ее можно установить на любой высоте, которая вам нужна. Подвесная раковина также как и раковина с полупьедесталом крепится к стене, но состоит только из одной чаши. Такая раковина довольно необычна и красива. Она занимает меньше места, чем обычная раковина, но более оригинальная.

http://apx.org.ua/13940-raznoobrazie-rakovin-na-segodnyashniy-den.html

Укладення інвестиційних договорів та їх виконання 6.3.1. Протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про затвердження переможця інвестиційного конкурсу Комісія повинна опублікувати результати конкурсу в друкованих засобах масової інформації, зазначених у пункті 6.2.29 цього Положення. 6.3.2. Проект інвестиційного договору розробляється відповідно до законодавства України та умов конкурсу і повинен містити умови та терміни реалізації інвестиційного проекту. 6.3.3. Сторони за домовленістю можуть внести до проекту інвестиційного договору зміни і доповнення, що не стосуються умов, визначених у конкурсній документації та в пропозиції переможця конкурсу. 6.3.4. Якщо протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання переможцем запрошення, зазначеного в абзаці 2 пункту 6.2.54 цього Положення, переможець інвестиційного конкурсу відмовився від підписання договору, висуває неприйнятні умови підписання інвестиційного договору, рішення про переможця інвестиційного конкурсу скасовується. З моменту скасування рішення про затвердження переможця конкурсу організатор конкурсу протягом п'яти календарних днів готує відповідне розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування результатів інвестиційного конкурсу та надає право Комісії розпочати переговори з іншими учасниками з числа тих, хто запропонував найкращі умови здійснення інвестиції під час проведення конкурсу. 6.3.5. З моменту прийняття рішення про переможця інвестиційного конкурсу до моменту скасування такого рішення Комісія та орган, що прийняв рішення про затвердження рішення Комісії про переможця конкурсу, не має права вести переговори про укладення інвестиційного договору з іншими особами, в тому числі з іншими учасниками, які брали участь в інвестиційному конкурсі. 6.3.6. Підписання інвестиційного договору між організатором конкурсу, замовником будівництва та переможцем конкурсу здійснюється протягом трьох робочих днів після узгодження остаточного варіанта інвестиційного договору. У випадку, коли переможець конкурсу має бажання виступити замовником та інвестором, він повинен попередити про це організатора конкурсу, зазначивши про це в своїй пропозиції. Від організатора конкурсу договір підписує начальник Головного управління економіки та інвестицій. Відповідно до рішення Комісії про передачу функції замовника переможцю конкурсу інвестиційний договір підписується між організатором конкурсу та переможцем протягом трьох робочих днів після узгодження остаточного варіанта інвестиційного договору. 6.3.7. Інвестиційний договір вважається укладеним з дня підписання сторонами тексту договору і його реєстрації в Головному управлінні економіки та інвестицій м. Києва. 6.3.8. На стадії реалізації інвестиційного проекту інвестор (переможець інвестиційного конкурсу) має право вимагати від Головного управління земельних ресурсів, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Головного управління комунальної власності, районних у м. Києві державних адміністрацій виконання своїх зобов'язань та функцій щодо здійснення контролю за дотриманням та виконанням умов інвестиційного конкурсу, виконання обов'язків (в межах своєї компетенції) в частині сприяння в отриманні необхідних інвестору документів при розробці затверджувальної частини проектної документації, оформленні права власності інвестора на об'єкт, участі у роботі державної комісії по введенню об'єкта в експлуатацію та інших зобов'язань, передбачених інвестиційним договором та/або умовами інвестиційного конкурсу, чи випливають з компетенції зазначених органів. 6.3.9. Контроль за виконанням умов інвестиційного договору покладається на організатора конкурсу. 6.3.10. У випадках невиконання або неналежного виконання організатором обов'язків, передбачених інвестиційним конкурсом, і недосягнення згоди між інвестором та організатором конкурсу інвестор має право звернутись до суду відповідно до законодавства України. 6.3.11. У процесі виконання інвестиційного договору сторони можуть шляхом укладення додаткової угоди змінити його умови, передбачити компенсаційні заходи по відшкодуванню вартості об'єктів тощо, за винятком умов, що визначені в результаті проведення інвестиційного конкурсу. 6.3.12. Заміна інвестора в інвестиційному договорі можлива за наявності всіх зазначених нижче умов: - інші сторони інвестиційного договору (організатор конкурсу та замовник) не заперечують проти заміни інвестора; - новий інвестор погодився на вступ до інвестиційного договору на визначених в ньому умовах, що були погоджені з попереднім інвестором; - Комісія надала згоду на заміну інвестора; - рішення Комісії про надання згоди на заміну інвестора затверджено органом, визначеним в пункті 1.5 цього Положення. 6.3.13. За наявності усіх обставин, перелічених в пункті 6.3.12 цього Положення щодо заміни інвестора, організатор конкурсу укладає інвестиційний договір з новим інвестором. 6.3.14. Сума інвестицій, зазначена в інвестиційному договорі, може збільшуватись/зменшуватись залежно від зміни фактичних витрат на підготовку проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт. 6.3.15. У разі, якщо передбачена затвердженою проектно-кошторисною документацією площа об'єкта інвестування буде більшою, ніж орієнтовна площа, зазначена в умовах конкурсу, інвестор до початку будівельних робіт звертається до організатора конкурсу з проханням розглянути питання щодо зміни площі об'єкта на засіданні Комісії. На підставі рішення Комісії організатор конкурсу та інвестор письмово погоджують розмір та строки сплати інвестором додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва шляхом укладення додаткової угоди. 6.3.16. У разі збільшення витрат на реалізацію інвестиційного проекту інвестор здійснює додаткове фінансування усіх пов'язаних з цим витрат в порядку та на умовах, передбачених інвестиційним договором та затвердженою у встановленому порядку проектно-кошторисною документацією. 6.3.17. Організатор конкурсу має право розірвати інвестиційний договір з інвестором у встановленому законом порядку, якщо інвестор порушує умови інвестиційного договору, зокрема порушує встановлені договором обсяги та строки фінансування, не виконує або виконує неналежним чином будь-які інші інвестиційні обов'язки. 6.3.18. У разі розірвання договору з інвестором організатор конкурсу вирішує питання про залучення нового інвестора, умови та обсяги компенсації попередньому інвестору понесених ним витрат на реалізацію інвестиційного проекту. Відшкодування витрат, понесених інвестором на реалізацію інвестиційного проекту, здійснюється новим інвестором відповідно до умов інвестиційного договору. 6.3.19. Дозвіл на знесення нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, якщо така необхідність виникла в процесі реалізації інвестиційного проекту, надається окремим рішенням Київської міської ради, яким передбачаються умови компенсації втрат нерухомого майна територіальної громади міста Києва. 6.3.20. Об'єкти інвестування або їх частини, будівництво або реконструкція яких здійснена за кошти інвесторів, передаються у власність інвесторів відповідно до умов інвестиційного конкурсу та договору. 6.3.21. Оформлення права власності на об'єкти інвестування або їх частини, будівництво, реконструкція або реставрація яких здійснюється за кошти інвестора відповідно до умов інвестиційного конкурсу та інвестиційного договору, проводиться ним самостійно після введення об'єкта інвестування в експлуатацію в установленому порядку. 6.3.22. Об'єкти інвестування або їх частини, будівництво або реконструкція яких здійснена за кошти інвесторів і які не передані у власність інвесторів відповідно до умов інвестиційного конкурсу та договору, зараховуються до комунальної власності територіальної громади міста Києва в установленому порядку.

http://apx.org.ua/cabinet-decision/13939-ukladennya-nvesticynih-dogovorv-ta-yih-vikonannya.html

За рішенням Комісії, що приймається до оголошення конкурсу, перелік критеріїв щодо визначення переможця інвестиційного конкурсу може бути доповнено. 6.2.50. Для остаточного визначення переможця інвестиційного конкурсу Комісія може рекомендувати учасникам з числа тих, хто запропонував найкращі умови здійснення інвестиційної діяльності під час проведення конкурсу, провести фінансовий та/або правовий аудит (перевірку) їх діяльності, для чого надає відповідне доручення робочій групі. 6.2.51. Конкурс може бути оголошений таким, що не відбувся, коли: - протягом строку прийняття пропозицій не надійшло жодної пропозиції; - усі подані пропозиції не відповідають умовам інвестиційного конкурсу; - усі подані пропозиції оформлені з порушенням умов, визначених у конкурсній документації, та чинного законодавства; - вимоги Комісії щодо приведення пропозицій у відповідність до умов конкурсної документації не виконані у встановлений строк усіма учасниками конкурсу; - організатор конкурсу до розкриття конвертів з конкурсними пропозиціями втратив інтерес до проведення інвестиційного конкурсу; - інші умови, які можуть бути зазначені в рішенні Комісії або пропозиціях робочої групи. 6.2.52. За результатами конкурсу Комісія складає протокол, у якому, зокрема, зазначається: а) найменування об'єкта інвестування; б) склад присутніх членів Комісії та осіб з дорадчим голосом; в) відомості про учасників інвестиційного конкурсу; г) пропозиції учасників інвестиційного конкурсу; д) пропозиції присутніх на засіданні щодо визначення переможця; е) результати голосування за оцінкою пропозицій; ж) обґрунтування визначення переможця інвестиційного конкурсу. 6.2.53. Організатор конкурсу не пізніше ніж через три дні після підписання протоколу Комісії готує проект розпорядження органу, визначеного в пункті 1.5 цього Положення, про затвердження результатів конкурсу та/або про будівництво, реконструкцію, реставрацію об'єкта тощо, об'єктів незавершеного будівництва та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва. Відповідальність за виконання зазначених умов покладається на начальника Головного управління економіки та інвестицій м. Києва. Після виходу розпорядження про затвердження результатів конкурсу та підписання інвестиційної угоди переможець конкурсу вирішує у встановленому порядку питання користування земельною ділянкою. У випадку залучення інвесторів до об'єктів реконструкції, реставрації тощо, незавершеного будівництва, коли інвестором здійснюється відповідно до умов конкурсу та інвестиційної угоди грошова компенсація частки майна територіальної громади міста відповідно до грошової оцінки, переможець конкурсу вирішує у встановленому порядку питання користування земельною ділянкою на об'єкт в цілому. 6.2.54. У разі затвердження рішення Комісії переможець конкурсу та інші учасники конкурсу повідомляються про це Комісією у триденний строк з дня затвердження результатів конкурсу органом, визначеним у пункті 1.5 цього Положення. Організатор конкурсу протягом трьох робочих днів після затвердження результатів конкурсу направляє переможцю запрошення на переговори для узгодження умов інвестиційного договору та кінцевого варіанта інвестиційного договору.

http://apx.org.ua/cabinet-decision/13938-za-rshennyam-komsyi-scho-priymayetsya-do-ogoloshennya-konkursu-perelk-kriteryiv-schodo-viznachennya-peremozhcya-nvesticynogo-konkursu-mozhe-buti-dopovneno.html

До заявки додаються: а) засвідчені в установленому порядку копії статуту або інших установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності учасника конкурсу; б) документи (витяг з торговельного, банківського або судового реєстру тощо), що підтверджують реєстрацію юридичної особи у країні її місцезнаходження - для нерезидентів; в) відомості, що підтверджують можливість учасника конкурсу забезпечити належне фінансування інвестиційної діяльності: - баланс підприємства (форма 1) - для резидентів; - звіт про фінансові результати (форма 2) - для резидентів; - звіт про рух грошових коштів (форма 3) - для резидентів; - звіт про власний капітал (форма 4) - для резидентів; - примітки до річної фінансової звітності (форма 5) - для резидентів; - довідка державної податкової інспекції за місцем реєстрації учасника конкурсу про відсутність заборгованості перед бюджетом станом на момент оголошення конкурсу; - розшифровка на дату подання документів дебіторської та кредиторської заборгованості юридичної особи з позначенням дати їх виникнення; - відомості щодо наявності досвіду та можливостей фінансового та організаційного забезпечення реалізації інвестиційного проекту; - пропозиції щодо виконання умов конкурсу; - пропозиції учасника, спрямовані на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. За рішенням Комісії до заявки можуть додаватися й інші відомості. 6.2.25. Заявка та інші документи, що подаються учасником конкурсу, підписуються уповноваженою посадовою особою та головним бухгалтером учасника конкурсу і засвідчуються його печаткою. 6.2.26. У разі, якщо учасником конкурсу є фізична особа, заявка та документи, що до неї додаються, повинні бути прошиті та пронумеровані, а підпис учасника конкурсу має бути посвідчений нотаріально. 6.2.27. За рішенням Комісії перелік документів, що подаються учасниками конкурсу, може бути змінений чи доповнений. 6.2.28. Комісія оголошує проведення конкурсу після прийняття рішення про затвердження конкурсної документації. 6.2.29. Інформацію про оголошення конкурсу Комісія публікує в газетах "Урядовий кур'єр", або "Хрещатик", або "Українська Столиця", або "Інвестиційна газета", або в іншому друкованому засобі масової інформації та у мережі Інтернет на офіційному сайті Київської міської влади, та інших засобах інформації відповідно до рішення Комісії. 6.2.30. Інформація про оголошення конкурсу має містити відомості щодо: - рішення, на підставі якого проводиться конкурс; - об'єкта інвестиції (найменування, характеристики тощо); - обсягів робіт, які мають бути профінансовані інвестором, а також обсяги внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та мінімальної ціни або мінімальної орендної ставки 1 кв. метра земельної ділянки; - обов'язку переможця конкурсу компенсувати організатору конкурсу витрати, пов'язані з підготовкою та проведенням інвестиційного конкурсу, у розмірі, визначеному Комісією, але не менше одного відсотка від орієнтовної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта інвестицій; - розміру та порядку сплати реєстраційного внеску; - строку, в межах якого має бути здійснена інвестиційна діяльність; - часу, місця й умов отримання конкурсної документації; - строку, до якого буде видаватися конкурсна документація; - найменування Комісії та місцезнаходження робочої групи, до якої слід звертатися з метою отримання додаткової інформації. 6.2.31. Після оголошення конкурсу будь-яка фізична або юридична особа, яка виявила бажання взяти у ньому участь та сплатила реєстраційний внесок, має право отримати конкурсну документацію. Кошти, сплачені учасниками конкурсу в якості реєстраційного внеску, поверненню не підлягають. 6.2.32. Кошти, сплачені учасниками конкурсу в якості реєстраційного внеску та переможцем конкурсу в розмірі, визначеному Комісією, які в сумі перевищують витрати, пов'язані з підготовкою та проведенням інвестиційних конкурсів, спрямовуються на фінансування капітальних вкладень відповідно до Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва. При визначенні обсягів витрат, пов'язаних з підготовкою та проведенням конкурсів, Комісія враховує соціальну значимість об'єкта, наявність обтяжень та обмежень при здійсненні будівництва, реконструкції, реставрації тощо та інші індивідуальні особливості об'єкта та його місця розташування. 6.2.33. Видача конкурсної документації для її оформлення проводиться робочою групою уповноваженим представникам учасника конкурсу або особисто учаснику конкурсу - фізичній особі, які сплатили реєстраційний внесок та з'явилися за адресою, зазначеною в оголошенні про проведення конкурсу. Факт передачі учаснику конкурсної документації реєструється у відповідному реєстрі, який ведеться робочою групою. 6.2.34. Конкурсні пропозиції подаються учасниками конкурсу особисто або через представників в установлений в оголошенні про проведення конкурсу термін до загального відділу Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, кімната N 610, який передає їх робочій групі. Робоча група веде облік отриманих документів в журналі, склад та перелік відомостей записів погоджується Комісією. День опублікування оголошення про проведення конкурсу в газетах "Урядовий кур'єр" або "Хрещатик", "Українська Столиця" або в інших засобах масової інформації, зазначених у пункті 6.2.29 цього Положення, вважається днем його оголошення. Крім того, інформація розміщується на офіційному сайті Київської міської ради www.kmr.gov.ua. Член робочої групи, який отримав конкурсні пропозиції від учасника конкурсу, повинен зареєструвати факт передачі учасником конкурсних пропозицій в журналі реєстрації і проінформувати учасника про присвоєння йому відповідного номера. 6.2.35. Надана учасником конкурсна пропозиція розглядається як його безвідзивна оферта (пропозиція) організатору конкурсу та замовнику укласти інвестиційний договір на умовах, визначених в якості умов проведення інвестиційного конкурсу, та умовах, додатково викладених учасником у своїй конкурсній пропозиції. 6.2.36. Терміни подання конкурсних пропозицій визначаються конкурсною Комісією. У разі, якщо кінець строку для подання конкурсних пропозицій, визначений конкурсною Комісією, припадає на день не робочий, то за останній день строку вважається перший після нього робочий день. 6.2.37. Учасник може оформити та подати тільки одну конкурсну пропозицію. 6.2.38. Конкурсна пропозиція передається учасником конкурсу в подвійному конверті. На зовнішньому та внутрішньому конвертах зазначається адреса Комісії та найменування об'єкта конкурсу. На внутрішньому конверті, крім названої інформації, зазначається найменування учасника конкурсу та його адреса. 6.2.39. До закінчення строку подання конкурсних пропозицій, у випадку необхідності, за наявністю обґрунтованих підстав учасники конкурсу мають право вносити зміни до них з метою їх удосконалення або зняти свою пропозицію з розгляду. 6.2.40. Після розпечатування конвертів із заявками вносити зміни до пропозицій учасників конкурсу не дозволяється. 6.2.41. Конкурсні пропозиції, отримані Комісією після закінчення строку подачі, не розглядаються і повертаються учаснику конкурсу у нерозпечатаних конвертах. 6.2.42. Неподання в конкурсній пропозиції необхідної інформації, подання її у неповному обсязі, подання неправдивої інформації або встановлення наявності фактів, що визначені пунктом 1.8 цього Положення, є підставою для відмови учаснику конкурсу у розгляді та оцінці його конкурсних пропозицій та для виключення його з числа учасників конкурсу. 6.2.43. До складу конкурсної пропозиції, що подається учасником конкурсу, входить: - оформлена відповідно до наданого організатором конкурсу проекту заявка на участь у конкурсі; - документи, які додаються до заявки відповідно до пункту 6.2.24 цього Положення; - пропозиції учасника конкурсу, які повинні відповідати необхідним умовам, зазначеним у підпункті "б" пункту 6.2.20 цього Положення, а також містити конкурсні пропозиції, зазначені в підпункті "в" пункту 6.2.20 цього Положення; - додаткові відомості, які учасник конкурсу вважає за необхідне передати Комісії або надання яких вимагає Комісія з метою уточнення інформації, поданої учасником конкурсу; - інші документи (за рішенням Комісії). 6.2.44. У разі, коли учасник конкурсу вважає за необхідне залучити для виконання договору співвиконавців (співінвесторів, кредиторів тощо), до пропозиції повинні бути додані документи, що свідчать про реальну домовленість із зазначеними співвиконавцями (протоколи намірів, попередні договори, гарантійні листи тощо). 6.2.45. Розпечатування конвертів із поданими учасниками конкурсними пропозиціями здійснюється Комісією після закінчення терміну їх подання, після чого робоча група проводить детальне вивчення конкурсних пропозицій і подає їх разом із своїм висновком на розгляд Комісії. 6.2.46. Конкурс проводиться в один етап, за результатами якого Комісія приймає рішення про переможця конкурсу та подає його на затвердження органу, який прийняв рішення про проведення конкурсу, або за рішенням Комісії проводиться другий етап конкурсу, якщо брав участь в конкурсі один учасник. 6.2.47. Переможцем конкурсу визнається учасник, який запропонував найкращі умови здійснення інвестиційної діяльності, відповідно до умов конкурсу, виконав усі необхідні умови конкурсу та запропонував найкращі пропозиції, спрямовані на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, та запропонував найвищу ціну від мінімальної ціни або мінімальної орендної ставки 1 м2 земельної ділянки та вартості ціни 1 м2 від грошової оцінки вартості майна (по об'єктах, які підлягають реконструкції, реставрації). 6.2.48. Основними критеріями визначення переможця конкурсу є: - найкращі пропозиції, спрямовані на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста; - найвища ціна від мінімальної ціни або мінімальної орендної ставки 1 м2 земельної ділянки; - найвища ціна 1 кв. м від грошової оцінки вартості майна (по об'єктах, які підлягають реконструкції, реставрації); - надійність учасника, серйозність його намірів і намірів його партнерів; - найбільш вигідна та надійна схема фінансування проекту (на стадіях будівництва або реконструкції об'єкта інвестиції); - найбільша частка власних коштів, що вкладаються учасником у фінансування об'єкта інвестиції; - найкращі умови використання об'єкта інвестиції для надання послуг щодо задоволення громадських потреб; - інші критерії, які є важливими на думку більшості членів Комісії.

http://apx.org.ua/cabinet-decision/13937-do-zayavki-dodayutsya.html

Проведення конкурсу 6.2.1. Для проведення конкурсів виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) утворює постійно діючу конкурсну Комісію. Питання про матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Комісії та її робочої групи вирішує організатор конкурсу. 6.2.2. Свою діяльність Комісія здійснює відповідно до законодавства України, рішень Київської міської ради, розпоряджень Київського міського голови, розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та цього Положення. У випадках проведення конкурсу по об'єктах, які надаються у концесію, проведення конкурсу повинно відповідати Закону України "Про концесії". 6.2.3. Комісія є колегіальним органом. До складу Комісії можуть входити голови постійних комісій Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, земельних відносин, власності, містобудування та архітектури, представники від блоків, фракцій та груп Київської міської ради (за згодою), представники виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Склад Комісії формується за принципом: 50 відсотків від депутатів Київської міської ради, 50 відсотків від виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Персональний склад Комісії затверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 6.2.4. Головою Комісії є перший заступник голови Київської міської державної адміністрації - куратор Головного управління економіки та інвестицій. Голова Комісії має двох заступників, один з яких є депутатом Київської міської ради. 6.2.5. Комісія, відповідно до покладених на неї завдань, має право: - забезпечувати виконання рішення про проведення конкурсу; - залучати до роботи на договірних засадах вітчизняних та іноземних експертів та консультантів в якості радників (з правом дорадчого голосу); - одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших юридичних осіб всю необхідну інформацію щодо проведення конкурсу. Інформація на запит Комісії або на запит організатора конкурсу за дорученням Комісії повинна бути надана протягом п'яти робочих днів з дати отримання відповідними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та іншими юридичними особами запиту Комісії про надання необхідної інформації. Відповідальність за несвоєчасне надання інформації покладається на керівників відповідних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших юридичних осіб; - визначати розмір та порядок сплати реєстраційного внеску; - визначати розмір внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, який сплачується переможцем інвестиційного конкурсу. У разі, якщо сплачений внесок на момент введення об'єкта в експлуатацію за своїм розміром є меншим за розмір внесків, встановлених рішенням Київської міської ради, переможець інвестиційного конкурсу до введення об'єкта в експлуатацію зобов'язаний здійснити доплату відповідно до розрахунків, наданих організатором конкурсу; - здійснювати контроль за виконанням робіт щодо організації та проведення конкурсу; - встановлювати строки проведення конкурсу та, у разі необхідності, за наявності обґрунтованого клопотання організатора конкурсу приймати рішення про зміну строків проведення конкурсу; - за поданням організатора конкурсу на підставі відповідного рішення Київради визначати та затверджувати на підставі техніко-економічних показників об'єкту умови конкурсу, склад і зміст конкурсної документації; форму заявки на участь у конкурсі, текст інформаційного оголошення про проведення конкурсу; - на підставі відповідного рішення Київради про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти, визначати та затверджувати умови конкурсу, приймати рішення про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Києва (та/або району) майно (будинки, споруди, приміщення, горища тощо) або його частину, яке не обов'язково може бути територіально розташоване у межах інвестиційного проекту, або запропонувати переможцю конкурсу здійснити грошову компенсацію та викупити об'єкт відповідно до грошової оцінки вартості майна; - забезпечувати публікацію інформаційного оголошення про проведення конкурсу за дорученням організатора конкурсу; - визначати порядок забезпечення учасників конкурсу конкурсною документацією та надання їм роз'яснень з питань проведення конкурсу; - організовувати реєстрацію конкурсних пропозицій за дорученням організатора конкурсу; - розглядати пропозиції учасників конкурсу та встановлювати їх відповідність умовам конкурсу; - приймати рішення про недопущення до участі в конкурсі осіб у разі встановлення фактів, визначених пунктом 1.8 цього Положення, та інших; - вносити пропозиції учасникам конкурсу щодо надання ними додаткової інформації з метою остаточного з'ясування їх спроможності виконувати передбачені конкурсною документацією умови; - підводити підсумки конкурсу та визначати переможця конкурсу; - подавати проект розпорядження органу, визначеному в пункті 1.5 цього Положення, про затвердження результатів конкурсу; - повідомляти переможця, інших учасників про результати конкурсу за дорученням організатора конкурсу; - розглядати та остаточно узгоджувати з переможцем конкурсу умови інвестиційного договору; - при обчисленні внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та, виключно з цією метою, уточнювати (встановлювати) порядок та строки оплати внеску, в тому числі по укладених договорах, зменшувати орієнтовну вартість будівництва об'єкта інвестицій на орієнтовну вартість будівництва об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, які будуть збудовані за кошти інвестора у складі об'єкта інвестицій відповідно до нормативів визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затверджених рішенням сесії Київської міської ради; - приймати рішення про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Києва (та/або району) частини об'єкта інвестування площею не меншою за існуючу на початок передінвестиційної роботи або здійснення грошової компенсації цієї частки відповідно до грошової оцінки її вартості; - передавати рішення Комісії організатору конкурсу для підготовки відповідних рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які необхідні для організації, проведення та виконання умов конкурсу. 6.2.6. Комісія зобов'язана: - забезпечувати проведення конкурсів згідно з чинним законодавством України, встановленими процедурами та строками; - забезпечувати рівні умови для всіх учасників конкурсу. 6.2.7. Засідання Комісії є правомочним за умови участі в ньому не менше 50 % плюс один голос від загального складу Комісії. 6.2.8. Рішення Комісії приймаються колегіально відкритим голосуванням після обговорення порядку денного засідання простою більшістю голосів присутніх членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії або головуючого на засіданні Комісії є вирішальним. 6.2.9. Засідання Комісії є відкритими. У разі потреби отримання додаткової інформації щодо учасника конкурсу, його конкурсних пропозицій тощо Комісія має право вимагати надання додаткових документів та/або заслуховувати на своїх засіданнях пояснення учасників конкурсу. 6.2.10. Рішення Комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма членами Комісії та особами з дорадчим голосом, які взяли участь у голосуванні, та затверджується головою Комісії. Члени Комісії, які брали участь у її засіданні, зобов'язані підписати відповідний протокол засідання Комісії протягом п'яти робочих днів з дати проведення засідання Комісії. У випадку наявності у членів Комісії окремої думки щодо змісту протоколу або інших заперечень вони підписують протокол із зазначенням в ньому своєї окремої думки. 6.2.11. У випадках, коли члени (або член) Комісії не з'являються без поважних причин на засідання Комісії три та більше разів, не направляють замість себе за відповідним дорученням уповноваженого представника та/або ухиляються від підписання протоколу засідання Комісії в терміни, визначені в пункті 6.2.10 цього Положення, голова Комісії може порушити питання про недоцільність перебування членів (члена) Комісії у її складі. Після розгляду зазначеного питання на засіданні Комісії, на підставі прийнятого Комісією рішення у порядку, зазначеному в пункті 6.2.2 цього Положення, вносяться зміни до персонального складу Комісії. 6.2.12. Комісія, за поданням організатора конкурсу обґрунтованого клопотання, має право перенести дату проведення конкурсу. Інформація про перенесення дати проведення конкурсу в обов'язковому порядку доводиться робочою групою до всіх учасників. 6.2.13. Рішення Комісії може бути оскаржене до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом трьох робочих днів з моменту отримання повідомлення про результати конкурсу. Голова Комісії не несе персональної відповідальності за рішення, ухвалені Комісією колегіально. 6.2.14. У випадках, коли Комісія прийняла рішення про недоцільність проведення інвестиційного конкурсу, набуття права власності на землю здійснюється на конкурентних засадах відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 N 810/3385 "Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві". 6.2.15. Для виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з організацією та проведенням конкурсу, Комісія створює робочу групу в складі не менше трьох осіб, відповідальну за цю роботу. Склад робочої групи формується за поданням голови Комісії з представників структурного підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - організатора конкурсу та затверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Координація роботи робочої групи здійснюється головою Комісії. 6.2.16. Робоча група здійснює: - підготовку техніко-економічних обґрунтувань проведення конкурсу; - розгляд інформації, отриманої організатором конкурсу згідно з пунктом 2.1.1 цього Положення, та підготовку рекомендацій по об'єктах для розгляду на засіданні Комісії; - підготовку пропозицій Комісії по умовах проведення конкурсу в частині визначення розміру реєстраційного внеску; - підготовку пропозицій Комісії по внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, який сплачується переможцем інвестиційного конкурсу; - організацію засідань Комісії за дорученням організатора конкурсу; - розробку проекту конкурсної документації та умов конкурсу; - підготовку і проведення роботи щодо погодження конкурсної документації; - надання учасникам конкурсу конкурсної документації та реєстрацію конкурсних пропозицій учасників конкурсу за дорученням організатора конкурсу або Комісії; - вивчення конкурсних пропозицій учасників інвестиційного конкурсу та підготовку порівняльної характеристики цих пропозицій; - протокольне оформлення ведення засідань Комісії; - підготовку пропозицій Комісії про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Києва (та/або району) частини об'єкта інвестування площею не меншою за існуючу на початок передінвестиційної роботи або здійснення грошової компенсації цієї частки відповідно до грошової оцінки її вартості; - надання роз'яснень з питань проведення конкурсу; - за дорученням Комісії організовує проведення фінансового та правового аудиту (перевірки) діяльності учасника інвестиційного конкурсу; - попередній розгляд матеріалів підготовки робіт та надання рекомендації організатору конкурсу відносно цих матеріалів; - надсилання відповідних повідомлень учасникам конкурсу та членам Комісії за дорученням організатора конкурсу. 6.2.17. Конкурсна документація розробляється робочою групою та затверджується Комісією до моменту оголошення конкурсу. Виконання умов, які пред'являються до конкурсної документації, є обов'язковим для всіх учасників конкурсу. Передача учасникам конкурсу конкурсної документації здійснюється робочою групою за наявності документа, що підтверджує сплату учасником реєстраційного внеску участі у конкурсі. 6.2.18. Конкурсна документація містить: - інструкцію для учасників; - проект заявки на участь у конкурсі; - перелік документів та відомостей, які додаються учасником до заявки на участь у конкурсі; - зведену інформацію щодо висновків суб'єктів погодження або висновків містобудівного обґрунтування, передпроектних та/або проектних робіт, загальну характеристику об'єкта (у випадках реконструкції або реставрації нежитлових будинків, об'єктів незавершеного будівництва тощо), за винятком випадку проведення конкурсу по земельних ділянках; - конкурсні умови інвестування об'єкта інвестицій; - основні критерії оцінки пропозиції та визначення переможця конкурсу; - обґрунтування, результати передпроектних та/або проектних робіт, попереднього громадського обговорення містобудівної документації, попередні техніко-економічні показники об'єкта, за винятком випадку проведення конкурсу по земельних ділянках; - умови проведення конкурсу по об'єктах, які підлягають реконструкції, реставрації тощо, незавершеного будівництва, які належать територіальній громаді міста, розробляються окремо, з урахуванням особливостей об'єктів; - інші документи (за рішенням Комісії). 6.2.19. Інструкція для учасників містить інформацію і вимоги щодо об'єкта та умов конкурсу, дати і порядку його проведення, порядок розроблення, оформлення і подання пропозицій. 6.2.20. Інформація щодо об'єкта та умов конкурсу містить наступні відомості: а) загальна характеристика об'єкта; б) необхідні умови участі у конкурсі, зокрема: - готовність та здатність учасника конкурсу профінансувати усі витрати, пов'язані з будівництвом (реконструкцією, реставрацією) об'єкта інвестицій та ін.; - надання учасником конкурсу конкурсного забезпечення та ін.; - готовність учасника у разі визнання його переможцем конкурсу та укладення з ним інвестиційного договору внести кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі, не меншому за вказаний в умовах інвестиційного конкурсу, які затверджені Комісією, та вартість земельної ділянки відповідно до умов інвестиційного конкурсу. Термін внесення зазначених сум визначається Комісією з урахуванням положень чинного законодавства; - готовність учасника у разі визнання його переможцем конкурсу та укладення з ним інвестиційного договору компенсувати організатору конкурсу витрати, пов'язані з підготовкою та проведенням інвестиційного конкурсу, у розмірі одного відсотка від орієнтовної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта інвестицій без врахування ПДВ. Термін внесення визначається Комісією; - готовність учасника у разі визнання його переможцем конкурсу та укладення з ним інвестиційного договору внести кошти за продаж земельної ділянки або за право її оренди у розмірі, визначеному умовами конкурсу; в) інформацію щодо необхідності подання учасниками конкурсу додаткових пропозицій, спрямованих зокрема: - на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста; - пропозиції щодо найвищої ціни від початкової ціни або початкової орендної ставки 1 кв. метра земельної ділянки; - пропозиції щодо найвищої ціни 1 кв. метра від грошової оцінки вартості майна (по об'єктах, які підлягають реконструкції, реставрації); г) основні критерії оцінки пропозицій та визначення переможця конкурсу; д) інші. 6.2.21. Інформація і вимоги щодо порядку та дати проведення конкурсу, порядку розроблення, оформлення та подання пропозицій включає: - процедурні питання (адреса, за якою Комісія приймає пропозиції, та номери телефонів і факсів робочої групи конкурсу, останній строк подання заявки та пропозицій на участь у конкурсі, порядок повідомлення учасників про можливу зміну строків проведення конкурсу, підсумки конкурсу); - склад конкурсної пропозиції та порядок її оформлення (вимоги щодо повноти документації, яка надається, порядок підписання і завірення документів, внесення виправлень, вимоги до упакування, надписування і опечатування документів, способу їх доставки, порядок та строк внесення змін до пропозицій). 6.2.22. За рішенням Комісії до інструкції може входити й інша інформація. 6.2.23. Заявка на участь в інвестиційному конкурсі має містити такі відомості: а) щодо фізичних осіб: - дата заповнення; - назва об'єкта інвестування; - прізвище, ім'я та по батькові, інші паспортні дані; - наявність банківських реквізитів; - адреса з зазначенням номерів телефону, факсу; б) щодо юридичних осіб: - дата заповнення; - назва об'єкта інвестування; - повне найменування, місцезнаходження, номери телефонів, факсу; - дата, місце і орган реєстрації; - організаційно-правова форма; - загальні відомості про посадових осіб органу управління; - відомості про осіб, уповноважених діяти від імені учасників конкурсу, і які мають право підписувати юридичні документи (доручення).

http://apx.org.ua/cabinet-decision/13936-provedennya-konkursu.html

Проведення інвестиційних конкурсів 6.1. Підготовка умов конкурсу 6.1.1. Замовник підготовчих робіт зобов'язаний надати організатору конкурсу в терміни, встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), умовами конкурсу та/або договором, наступні документи: - рішення Київської міської ради про затвердження переліку земельних ділянок для реалізації інвестиційного проекту та передачі її у власність або в оренду у випадках, коли об'єктом інвестиційного конкурсу є земельні ділянки, та матеріали, що містять інформацію про початкову ціну або початкову орендну ставку 1 м2 земельної ділянки на підставі землевпорядних та землеоціночних робіт, погоджених проектів землеустрою та звітів про грошову експертну оцінку земельних ділянок у випадку, коли об'єктом конкурсу є земельна ділянка; - висновки суб'єктів погодження щодо можливості реалізації інвестиційного проекту з будівництва об'єкта інвестування або, в разі необхідності, містобудівне обґрунтування, схвалене та погоджене у встановленому порядку; - результати передпроектних та/або проектних робіт з визначенням орієнтовних техніко-економічних показників інвестиційного проекту; - в разі необхідності, протокол архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розгляд та погодження містобудівного обґрунтування, передпроектних та/або проектних робіт; - протокол проведення попередніх громадських обговорень містобудівної документації та передпроектних та/або проектних матеріалів будівництва об'єкта інвестування (в разі необхідності); - інші документи, зазначені в розпорядженні виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), умовах конкурсу та/або договорі (в разі необхідності). Перелік документів, які необхідні для проведення конкурсу по об'єктах, що підлягають реконструкції, реставрації тощо, повинен відповідати переліку, затвердженому рішенням Комісії. Перелік об'єктів, які можуть надаватись у концесію, визначається відповідно до Закону України "Про концесії". 6.1.2. Після отримання від замовника підготовчих робіт усіх документів, що є необхідними для оголошення інвестиційного конкурсу, організатор конкурсу передає наявні матеріали робочій групі. 6.1.3. Робоча група готує проект рішення Комісії про затвердження умов конкурсу, складу і змісту конкурсної документації, форми заявки на участь у конкурсі, тексту інформаційного оголошення про проведення конкурсу.

http://apx.org.ua/cabinet-decision/13935-provedennya-nvesticynih-konkursv.html

Въезды на автостоянки и выезды с них следует устраивать на расстоянии: от границы проезжей части пересечений улиц, дорог и проездов местного значения -не менее 35 м; от остановочного пункта общественного транспорта при отсутствии островка безопасности - не менее 30 м; при поднятом над уровнем проезжей части островком безопасности - не менее 20 м. Въезды на автостоянки и выезды с них следует проектировать на улицы и проезды местного значения или на местные проезды магистральных улиц. Допускается устройство въездов и выездов непосредственно на магистральные улицы районного значения, но не ближе 100 м от пересечений. При вместимости автостоянок от 50 до 300 автомобилей въезды и выезды следует устраивать преимущественно раздельными,шириной не менее 3 м каждый, с разных сторон автостоянки; при вместимости автостоянок более 300 автомобилей въезды и выезды следует устраивать раздельными на расстоянии не менее 20 м один от другого; на автостоянках вместимостью до 50 автомобилей в особо стесненных условиях допускается, как исключение, устройство совмещенных въездов и выездов шириной не менее 6 м. Въезды и выезды должны иметь правоповоротные закругления бортов тротуаров и газонов радиусом не менее 6 м. На магистралях общегородского и районного значения автостоянки отделяют от проезжей части полосами шириной не менее 3 м. Перед воротами, шлагбаумами и другими устройствами, преграждающими въезд на автостоянку, следует устраивать площадки накопления. Длина площадки должна быть не менее 12 м для автостоянок вместимостью 100 автомобилей и более и 6 м при вместимости менее 100 автомобилей. Автостоянки рекомендуется размещать вблизи внутренних проездов при въездах в микрорайон с жилых и магистральных улиц.

http://apx.org.ua/13924-vezdy-na-avtostoyanki-i-vyezdy-snih-sleduet-ustraivat-na-rasstoyanii.html

АВТОМОБИЛЬНЫЕ СТОЯНКИ И ГАРАЖИ 2.6.1. Размещение мест хранения личных легковых автомобилей необходимо обеспечивать в зоне их пешеходной доступности (по существующим нормативам, в пределах до 500 м). 2.6.2. В зонах высотной застройки должны строиться подземные гаражи,непосредственно связанные подземными переходами и лифтами с жилыми зданиями и общественными центрами. При этом организация хранения автомобилей должна быть тесно связана с характером и этажностью застройки. 2.6.3. Для районов новой комплексной жилой застройки перспективны встроенные гаражи, размещаемые в цокольных и подземных этажах многоэтажных домов (особенно в зданиях, поднятых на колоннах), а также полуподземные и подземные гаражи под дворовыми участками, площадями, скверами и бульварами.Этажность таких сооружений может колебаться в широких пределах, а вместимость -от нескольких сотен до нескольких тысяч автомобилей. 2.6.4. В условиях новой малоэтажной жилой застройки гаражи, в том числе подземные, должны быть предусмотрены только в общественных центрах.Постоянное же хранение основной массы автомобилей в этих условиях должно быть обеспечено системой открытых автостоянок, максимально приближенных к домам владельцев автомобилей. 2.6.5. Подземные многоуровневые гаражи и стоянки, несмотря на более высокую стоимость их строительства, по сравнению с наземными многоэтажными гаражами, имеют ряд преимуществ, главным из которых является возможность их устройства в тех местах, где вообще недопустимо какое-либо наземное строительство (например, в районах площадей, бульваров, улиц, скверов и др.). 2.6.6. Многоярусные подземные гаражи-стоянки, сооружаемые под улицами и имеющие по торцам две шахты со спиральными рампами для въезда и выезда автомобилей, могут иметь малую ширину, ограниченную шириной проезжей части улицы, под которой они сооружены. 2.6.7. При анализе различных вариантов организации постоянного и временного подземного хранения легковых автомобилей в переуплотненных городских и районных центрах должны выполняться: - определение (на основе расчетного уровня автомобилизации)необходимых размеров соответствующих участков; - выбор способа организации хранения автомобилей: в одном или нескольких уровнях, в виде отдельно расположенных или встроенных (пристроенных)сооружений; - контроль удаленности мест хранения с использованием критериев«не ближе», чем это допустимо по санитарным нормам, и «не дальше» от гаража дообслуживаемого им здания или дома владельца автомобиля, чем это также определено нормами (для гаражей второй показатель не должен превышать 500 м, а для автостоянок временного хранения 150 - 200 м).

http://apx.org.ua/13914-avtomobilnye-stoyanki-i-garazhi.html

НОМЕНКЛАТУРА ГОРОДСКИХ ПОДЗЕМНЫХ СООРУЖЕНИЙ 2.2.1. Перечень основных видов городских объектов, потенциально пригодных для размещения ниже уровня поверхности земли, включает: - инженерно-транспортные сооружения (автотранспортные и пешеходные тоннели; подземные участки путей рельсового транспорта - метрополитена, мини-метро, «скоростного трамвая»; автомобильные стоянки и гаражи; помещения автобусных и железнодорожных вокзалов и др.); - предприятия торговли и общественного питания (торговые центры и залы; магазины различного профиля и киоски; вспомогательные помещения кафе,столовых, ресторанов и др.); - административные, зрелищные и спортивные сооружения(конференц-залы, архивы, выставочные и концертные залы, кинотеатры, спортивные залы, плавательные бассейны, катки с искусственным льдом и др.); - предприятия коммунально-бытового обслуживания и связи (ателье ремонта, химчистки, прачечные, бани, парикмахерские, почтовые и телеграфные отделения, автоматические телефонные станции и др.); - объекты складского хозяйства (продуктовые и промтоварные склады, овощехранилища,холодильники, резервуары для жидкостей и газов, склады горюче-смазочных материалов и др.); - объекты промышленного назначения и энергетики, в которых необходима тщательная защита от пыли, вибраций, перепадов температур и других внешних воздействий; - сооружения и сети инженерного оборудования (сети водопровода и канализации, электроснабжения и газоснабжения, тепловые сети, котельные,насосные станции и резервуары, общие проходные коллекторы, трансформаторные станции, газораспределительные станции и др.). 2.2.2. Подземные сооружения и их комплексы в зависимости от назначения,связей с окружающей застройкой и архитектурно-пространственной формы могут быть подразделены следующим образом: - монофункциональные и многофункциональные; - расположенные отдельно и встроенные или пристроенные к зданиям и сооружениям; - мелкого (на отметках до -15 м от уровня поверхности земли) и глубокого (ниже -15 м) заложения. - одноуровневые и многоуровневые.

http://apx.org.ua/13911-nomenklaturagorodskih-podzemnyh-sooruzheniy.html

Гидроизоляция — защита строительных конструкций, зданий и сооружений от проникновения воды (антифильтрационная гидроизоляция) или материала сооружений от вредного воздействия омывающей или фильтрующей воды или другой агрессивной жидкости (антикоррозийная гидроизоляция). Работы по устройству гидроизоляции называются гидроизоляционными работами. Гидроизоляция обеспечивает нормальную эксплуатацию зданий, сооружений и оборудования, повышает их надёжность и долговечность. Для гидроизоляции применяются гидроизоляционные материалы, к которым относятся: металлические листы; рулонные и листовые материалы, (например, геосинтетики или ПВХ мембраны); материалы жидкого нанесения (например, жидкая резина, напыляемое пробковое покрытие); минеральные вяжущие материалы; материалы на основе бентонитовых глин; сухие строительные смеси проникающего действия (проникающая гидроизоляция). Типы гидроизоляции Антифильтрационная гидроизоляция применяется для защиты от проникновения воды в подземные и подводные сооружения (подвалы и заглубленные помещения зданий, транспортные тоннели, шахты, опускные колодцы и кессоны), через подпорные гидротехнические сооружения (плотины, их экраны, понуры, диафрагмы), а также для защиты от утечки эксплуатационно-технических или сбросных вод (каналы, туннели и др. водоводы, бассейны, отстойники, резервуары и др.). Антикоррозионная гидроизоляция предназначена для защиты материала сооружений от химически агрессивных жидкостей и вод (минерализованные грунтовые воды, морская вода, сточные воды промышленных предприятий), от агрессивного воздействия атмосферы (надземные металлические конструкции, гидротехнические сооружения в зоне переменного уровня воды) и от электрокоррозии, вызываемой блуждающими токами (опоры линий электропередач, трубопроводы и др. подземные металлические конструкции). По виду основного материала различают антикоррозийную гидроизоляцию асфальтовую, минеральную, пластмассовую и металлическую; по способу устройства — окрасочную, штукатурную, оклеечную, литую, пропиточную, инъекционную, засыпную, монтируемую; по основному назначению и конструктивным особенностям — поверхностную, шпоночную, работающую «на прижим» и «на отрыв», уплотняющую швы и сопряжения, комплексного назначения (теплогидроизоляция, пластичные компенсаторы). Окрасочная гидроизоляция (горячая и холодная) выполняется в виде тонкого (до 2 мм) многослойного покрытия, обычно из битумных и полимерных лаков и красок, для противокапиллярной и антикоррозионной защиты железобетонных и металлических конструкций. Наиболее надёжны горячие битумно-полимерные и холодные эпоксидно-каучуковые покрытия. Всё большее применение получают новые полимерные материалы холодного отверждения. Штукатурная гидроизоляция (горячая и холодная) представляет собой многослойное (до 2 см) покрытие; наиболее распространены для железобетонных сооружений: цементный торкрет, холодные и горячие асфальтовые штукатурные растворы и мастики, не требующие защитного ограждения и позволяющие механизировать процесс их нанесения. Расширяется применение полимербетонных и полимерцементных покрытий, коллоидного цементного раствора. Оклеечная гидроизоляция производится наклейкой рулонных материалов в виде многослойного (обычно в 3-4 слоя) покрытия с обязательной защитой поверхностными стяжками и стенками. Несмотря на большое распространение, оклеечная гидроизоляция в ряде случаев заменяется окрасочной и штукатурной гидроизоляцией. Отличается повышенной трещиностойкостью; совершенствование её идёт по пути применения полимерных плёнок, стеклопластиков. Литая гидроизоляция — наиболее надёжный вид гидроизоляции; выполняется, как правило, из горячих асфальтовых мастик и растворов разливкой их по горизонтальному основанию (в 2-3 слоя общей толщиной 20-25 мм) и заливкой за стенку или опалубку на стенах (толщиной 30-50 мм); вследствие сложности и дороговизны выполняется в особо ответственных случаях. Развитие её идёт по пути применения асфальтокерамзитобетона, битумоперлита, пеноэпоксидов и др. пенопластов. Засыпная гидроизоляция устраивается засыпкой сыпучих гидроизоляционных материалов в водонепроницаемые слои и полости, например, огражденные опалубкой. Аналогична по конструкции и назначению литой гидроизоляции, но имеет большую толщину (до 50 см) и комплексное теплогидроизоляционное назначение (гидрофобные пески и порошки, асфальтоизол) при небольшой водонепроницаемости. Пропиточная гидроизоляция выполняется пропиткой строительных изделий из пористых материалов (бетонные плиты и блоки, асбестоцементные листы и трубы, блоки из известняка и туфа) в органическом вяжущем (битум, каменноугольный пек, петролатум, полимерные лаки). Пропиточная гидроизоляция наиболее надёжна для сборных элементов, подвергающихся интенсивным механическим воздействиям (сваи, трубы, тюбинги, фундаментные блоки). Инъекционная гидроизоляция осуществляется нагнетанием вяжущего материала в швы и трещины строительных конструкций или в примыкающий к ним грунт методами, аналогичными устройству противофильтрационных завес; используется, как правило, при ремонте гидроизоляции. Для её устройства всё шире применяются новые полимеры (карбамидные, фурановые смолы). Монтируемая гидроизоляция выполняется из специально изготовленных элементов (металлические и пластмассовые листы, профильные ленты), прикрепляемых к основному сооружению монтажными связями. Применяется в особо сложных случаях. Совершенствование её идёт по пути использования Этилен-пропиленовый каучука, приклеиваемого к твёрдому основанию или укладываемому на грунт, стеклопластиков, жёсткого поливинилхлорида, индустриального изготовления сборных железобетонных изделий, покрытых в заводских условиях окрасочной или штукатурной гидроизоляцией. Наиболее распространённый конструктивный вид гидроизоляции — поверхностные покрытия в сочетании с уплотнением деформационных или конструктивных швов и устройством сопряжений, обеспечивающих непрерывность всего напорного фронта сооружения. Поверхностные гидроизоляции конструируются таким образом, чтобы они прижимались напором воды к изолируемой несущей конструкции; разработаны также новые виды конструктивной гидроизоляции, работающей «на отрыв». Существенное значение в гидроизоляции сооружений имеют уплотнения деформационных швов; они устраиваются для придания швам водонепроницаемости и защиты их от засорения грунтом, льдом, плавающими телами. Помимо водонепроницаемости, уплотнения должны также обладать высокой деформативной способностью, гибкостью, с тем чтобы они могли свободно следовать за деформациями сопрягаемых элементов или секций сооружения. Наиболее распространённые типы уплотнений — асфальтовые шпонки и прокладки, металлические диафрагмы и компенсаторы, резиновые и пластмассовые диафрагмы, прокладки и погонажные герметики. Предусматривается также широкое применение битумно-полимерных герметиков, стеклопластиков и стеклоэластиков, позволяющих создавать более простые и надёжные уплотнения. Гидроизоляция, работающая «на отрыв», выполняется в виде покрытий, наносимых на защищаемую конструкцию со стороны, обратной напору воды. Применяется главным образом при ремонте и восстановлении гидроизоляции сооружений (например, путём оштукатуривания изнутри затопляемых подвалов зданий) и для гидроизоляции подземных сооружений, несущие конструкции которых бетонируются впритык к окружающему грунту или скальному основанию — туннели, опускные колодцы, подземные помещения большого заглубления (при антифильтрационной их защите). Для устройства гидроизоляции этого типа применяются гидроизоляционные покрытия, допускающие анкеровку за основную конструкцию (литая и монтируемая гидроизоляции) либо обладающие высокой адгезией к бетону при длительном воздействии воды (цементный торкрет, холодная асфальтовая и эпоксидная окрасочная гидроизоляция). Проникающая гидроизоляция: сухие смеси, состоящие из цемента, кварцевого песка определённого химического и гранулометрического состава химически активных добавок. Растворенные в воде ионы химически активной добавки проникают по микропорам во внутреннюю структуру бетона и там кристаллизуются, в результате химических реакций, образуя надёжную преграду на пути воды. Активные химические компоненты, проникшие вглубь тела бетона, растворяясь в воде, вступают в реакцию с ионными комплексами кальция алюминия, различными оксидами и солями металлов, содержащимися в бетоне. В ходе этих реакций формируются более сложные соли, способные взаимодействовать с водой и создавать нерастворимые кристаллогидраты — образования в виде игловидных, хаотично расположенных кристаллов. Сеть этих кристаллов заполняет капилляры, микротрещины и поры шириной до 0,5 мм. При этом кристаллы являются составной частью бетонной структуры. Благодаря силе поверхностного натяжения воды, кристаллы становятся непреодолимой преградой на пути воды. Тем самым блокируется фильтрация воды сквозь толщу бетона, при этом происходит защита арматурного каркаса от агрессивной среды грунтовых (техногенных) вод. Срок действия проникающей гидроизоляции соответствует сроку эксплуатации бетонных конструкций, так как кристаллогидраты находятся глубоко в структуре бетона, изменяя его механические свойства. Дополнительно увеличивается прочность бетона на сжатие. Напыляемая гидроизоляция применяется для защиты от проникновения воды кровли, фундаментов, водоемов, подвалов и подземных помещений. Напыляемая гидроизоляция является двухкомпонентной системой гидроизоляции, состоящей из базисного элемента и катализатора отверждения. Покрытие наносится на обрабатываемую поверхность методом холодного распыления, после застывания образует прочную мембрану. Напыляемая гидроизоляция обладает высокой адгезией к любому основанию (сталь, бетон, рубероид), вне зависимости от его рельефа, не содержит швов, не огнеопасна, не имеет запаха, обладает длительным сроком службы. Комплекс работ по устройству гидроизоляции включает: подготовку основания, устройство гидроизоляционного покрова и защитного ограждения, уплотнение деформационных швов и сопряжений гидроизоляции. При выборе типа гидроизоляции отдают предпочтение таким покрытиям, которые, при равной надёжности и стоимости, позволяют комплексно механизировать гидроизоляционные работы, ликвидировать их сезонность.

http://apx.org.ua/books/13908-rulonnaya-gidroizolyaciya.html