-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в lj_morreth

 -Подписка по e-mail

 

 -Постоянные читатели

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 09.06.2005
Записей:
Комментариев:
Написано: 2




Ярмарка тщеславия - LiveJournal.com


Добавить любой RSS - источник (включая журнал LiveJournal) в свою ленту друзей вы можете на странице синдикации.

Исходная информация - http://morreth.livejournal.com/.
Данный дневник сформирован из открытого RSS-источника по адресу /data/rss??c4453e00, и дополняется в соответствии с дополнением данного источника. Он может не соответствовать содержимому оригинальной страницы. Трансляция создана автоматически по запросу читателей этой RSS ленты.
По всем вопросам о работе данного сервиса обращаться со страницы контактной информации.

[Обновить трансляцию]

Різноманітні "щоденники ембріона" так задовбали, що вирішила написати власну версію

Понедельник, 16 Октября 2017 г. 18:04 + в цитатник

Увага, лонгрід!

Щоденник ембріона

20 годин після того, як
УРА! Тато й мама потрахалися, це був не анал, ніхто не скористувався з презерватива, не було ніяких протизаплідних ковпачків, кремів та пігулок, отже гопа сперматозоїдів ломанулася навпростець у вагіну, найспритніші добилися до матиці а найтриваліші вдерлися по фалопієвій трубі та вичатували яйцеклітину, яка щойно вилупилася з фолікула. Минуло троха більше доби, і тепер я Чебура… тобто, зігота! В мене 46 хромосом, з яких, може, щось і виросте.
Виникає дурнувате питання: чи є я вже людською особою.
Онтологічно – так. В тому сенсі, що ні мишенятком, ні жабенятком я вже не стану. З моїм хромосомним набором 46 ХХ з мене вийде тільки людське дівча.
У решті сенсів – та ви що, подуріли? Я клітина! Одна-однісінька клітина, яка зараз дується, щоб перетворитися на дві, а це вам не коза насрала. От ви зможете самі поділитися надвоє, і щоб без пилки-циркулярки, і щоб для вас це не скінчилося тотальним ПЗДЦ? Ото ж бо! А я можу.
Так, в мене немає ніякої свідомості. Якщо ви не останній тупак, ви розумієте, що такого кшталту тексти пишуть дорослі дядьки та тьотки, а не реальні зіготи. Так, відчепіться всі, зараз ділитимуся.
ІІІІІІЕЕЕЕЕХХХХ!

30 годин після того, як
Йо! Вау! Я бластонулася! Тепер в мені аж цілих дві клітини, які незабаром ще поділяться, а далі, курва, цей процес вже не зупиниш.
Можна біло б розслабитися та запалити, якби я мала рученята, щоб тримати цигарку та запальничку, легені, щоб втягувати дим та м’язи, щоб розслабити. Навіть якщо зараз мамця розслабиться й запалить, я ніц не відчую. Прикро.

40 годин після того, як
Вже чотири клітини! Ну хіба я не крута, бл… бл… БЛАСТУЛА?

3 доби після того, як
Опаньки, я вже морула! Вже 16 клітин як одна копієчка! Є темненькі, є світленькі. Не знаю навіщо, але прикольно!

4 доби після того, як
ЩО ЦЕ ЗА ТРЯСЦЯ БЛІН НАФІГ БЛІН? Чому в мене всередині якийсь пухир з водою? Я що, бластула тобі в печінку, ВАГІТНА???!!!
ААААААААРЯТУУУУЙТЕААААА!

5 діб після того, як
А! Хух! Все гаразд! Я просто бластоциста. Це такий етап у житті, його треба перерости. Головне зараз не нервуватися і зосередитися на внетренні в стінку матки, бо якщо зафейлити цей процес, то все до пизди. Буквально. Змиють в унітаз і писнути на встигнеш.

Тиждень після того, як
40 годин довбалася і таки внетрилася. 40 годин без передиху. Подяки не треба. Зараз віддихаємося і перейдемо до гаструляції.

Два тижні після того, як
Тут таке коїться, що всього й не перескажеш. Гаструляція шурує стаханівськими темпами. В мене вже є зародишевий диск, первинна смужка, розвиваються первинний та вторинний жовткові мішки, трофобласт як навіжений ділиться на цитотрофобласт и симпластотрофобласт, нема коли вгору глянути, цьомки!
Мамо, лови перші гормональні вітаннячка від мене.

Три тижні після того, як
А вгадайте, що в мене є! А в мене є нервова трубка! І ганглії! І якась мезофора, яка стане нирками, і майбутні легені, печінка, та решта тельбухів. Так, вони зараз ще якісь незрозумілі, і біс його знає, що з них що, але вони вже є.
І хто скаже на фіга мені жабри? І хвіст?

Чотири тижні після того, як
Отут буде пика.
Отут буде дупа.
Не переплутати.
До речі, дупа сформувалася першою. Не вся, лише майбутня дірка та кишка. Але то вже неабищо. Бо пика, власне, мені ще менше подобається. Рота нема, носа нема. Але жабри ще є. Хай вам грець, мені з ними все життя жити, чи шо?
Залози вже працюють. А потім казатимуть, що жінки думають гормонами. А чим його, трасця, ще думати, коли замість мозку самі ганглії?

П’ять тижнів після того, як
Це обличчя? Це облицця, я вас питаю? Це не очі, а ка зна що! Мізків так само нема, самі ганглії. Гормони їбашать як навіжені, бідна матуся, мабуть, блює далі, ніж бачить. Під пикою щось росте, мабуть, руки, з дупи теж щось росте, мабуть, ноги. Межи ногами якийсь валік. Дупою чую, що це джерело всіх моїх майбутніх проблем.
Вже маю горде право називатися ембріоном. Майже сантиметр на зріст!

Сім тижнів після того, як
ХВІСТ! Де подівся хвіст??? Я ще не второпала, нащо він потрібний, а його вже нема! Так не годиться. Повинна бути якась стабільність у цьому житті.
Мабуть, тепер треба розповісти, яка я гарненька, що в мене вже всі пальчики видно і як негідно робити на цій стадії аборта.
Але дзуськи. Я краще порадую вас тим, що в мене порвалася дупа. Ну, себто, клоакальна мембрана. Коротше, тепер в мене в дупі дірка. І мені на все насрати, гиги.
Що в житті ще кльового? Вуха. Тобто, намітилося вже де вони будуть. І де будуть очі. Поки це два баняка на півголови, а між ними – майбутній мізчик. Іще не мозок, а мізчик.

Вісім тижнів після того, як
Я майже наполовину складаюся з голови, а вона майже наполовину складається з очей та вух.
Так, гордий вінцю природи, хомо сапієнс сапієнс, тобі до сапієнса ще трюхати і трюхати. Пальці вже є, отже, можна тицьнути світові дулю. Ні, не можна, надто короткі. Вважайте, що я показую фак.
Ще в мене є пуповина. Вона одним кінцем іде мені до пуза, іншим – до плаценти. Через неї я харчуюся мамою. Бо більше нема чим. Мамо, цьомки. Росту як наскіпідарена. Не дивіться на мене. Я виглядаю, мляха, як Чужий.
Нирки починають виробляти сечу. Здогадуєтеся, куди доводиться сцяти? Так, трясця, просто в довколаплідні води! От звідки береться звичка сцяти в басейн…
Так, і на зріст я два сантиметри!

Дев’ять тижнів після того, як
Три сантиметри! Якби я носила якийсь шмот, уявляєте, як би я з нього виростала?
І вже можу скрутити дулю. Ось вам!

Десять тижнів післятого, як
ШОБЛЯ? АБОРТ? Та ви знущаєтеся?
У мене вже є печінка, вона виробляє кров, легені вже є, я вже дорівнюю розвитком якомусь жабеняті, та ну ж бо! Стільки зусиль, і що, вилазь, приїхали?
Еее, що ви кажете, на мене чекає в житті?
Мама через мене втратить роботу, бо "требабулораньшедумать, самадуравіновата?" Мама – переселенка, бо йде війна? Батько десь чкурнув, бо…? А що далі – зафайданий родбудинок? "Не кричи, курва, під мужиком не кричала?" Патріархат? Менша зарплатня? Ризик згвалтування? Нехтування моїми правами через те, що мій писюн вже сформувався по жіночому типу?
Знаєте що котіться під три чорти. Краще так, ніж штучні пологи, коли вже в мене буде все сформоване, і я все відчуватиму. Краще так, ніж стати людською особистістю, на яку вас всім буде накласти, щойно я вилуплюся з вагіни.
Цей світ трохи паскудний для гарної мене. Де той дохтур з його пилососом?

P. S.
Гей, ви все ще пам’ятаєте, що всі тексти такого кшталту пишуть дорослі тьотки та дядьки? Які здебільшого не мають зеленої гадки про те, як відбувається внутрішньоутробний розвиток? Цей текст, принаймні, достеменно дотримується медичної правди. Ну крім того, що ані бластула, ані зігота, ані ембріон до формування кори мозку не можуть мати ніякої особистості та свідомості. Я художній образ, більш чи менш вдалий, не більше. Не потрапляйте до художніх образів у полон. Та не цькуйте інших за те, що вони не потрапляють.

This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2944806.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3008466.html


Різноманітні "щоденники ембріона" так задовбали, що вирішила написати власну версію

Понедельник, 16 Октября 2017 г. 18:04 + в цитатник

Увага, лонгрід!

Щоденник ембріона

20 годин після того, як
УРА! Тато й мама потрахалися, це був не анал, ніхто не скористувався з презерватива, не було ніяких протизаплідних ковпачків, кремів та пігулок, отже гопа сперматозоїдів ломанулася навпростець у вагіну, найспритніші добилися до матиці а найтриваліші вдерлися по фалопієвій трубі та вичатували яйцеклітину, яка щойно вилупилася з фолікула. Минуло троха більше доби, і тепер я Чебура… тобто, зігота! В мене 46 хромосом, з яких, може, щось і виросте.
Виникає дурнувате питання: чи є я вже людською особою.
Онтологічно – так. В тому сенсі, що ні мишенятком, ні жабенятком я вже не стану. З моїм хромосомним набором 46 ХХ з мене вийде тільки людське дівча.
У решті сенсів – та ви що, подуріли? Я клітина! Одна-однісінька клітина, яка зараз дується, щоб перетворитися на дві, а це вам не коза насрала. От ви зможете самі поділитися надвоє, і щоб без пилки-циркулярки, і щоб для вас це не скінчилося тотальним ПЗДЦ? Ото ж бо! А я можу.
Так, в мене немає ніякої свідомості. Якщо ви не останній тупак, ви розумієте, що такого кшталту тексти пишуть дорослі дядьки та тьотки, а не реальні зіготи. Так, відчепіться всі, зараз ділитимуся.
ІІІІІІЕЕЕЕЕХХХХ!

30 годин після того, як
Йо! Вау! Я бластонулася! Тепер в мені аж цілих дві клітини, які незабаром ще поділяться, а далі, курва, цей процес вже не зупиниш.
Можна біло б розслабитися та запалити, якби я мала рученята, щоб тримати цигарку та запальничку, легені, щоб втягувати дим та м’язи, щоб розслабити. Навіть якщо зараз мамця розслабиться й запалить, я ніц не відчую. Прикро.

40 годин після того, як
Вже чотири клітини! Ну хіба я не крута, бл… бл… БЛАСТУЛА?

3 доби після того, як
Опаньки, я вже морула! Вже 16 клітин як одна копієчка! Є темненькі, є світленькі. Не знаю навіщо, але прикольно!

4 доби після того, як
ЩО ЦЕ ЗА ТРЯСЦЯ БЛІН НАФІГ БЛІН? Чому в мене всередині якийсь пухир з водою? Я що, бластула тобі в печінку, ВАГІТНА???!!!
ААААААААРЯТУУУУЙТЕААААА!

5 діб після того, як
А! Хух! Все гаразд! Я просто бластоциста. Це такий етап у житті, його треба перерости. Головне зараз не нервуватися і зосередитися на внетренні в стінку матки, бо якщо зафейлити цей процес, то все до пизди. Буквально. Змиють в унітаз і писнути на встигнеш.

Тиждень після того, як
40 годин довбалася і таки внетрилася. 40 годин без передиху. Подяки не треба. Зараз віддихаємося і перейдемо до гаструляції.

Два тижні після того, як
Тут таке коїться, що всього й не перескажеш. Гаструляція шурує стаханівськими темпами. В мене вже є зародишевий диск, первинна смужка, розвиваються первинний та вторинний жовткові мішки, трофобласт як навіжений ділиться на цитотрофобласт и симпластотрофобласт, нема коли вгору глянути, цьомки!
Мамо, лови перші гормональні вітаннячка від мене.

Три тижні після того, як
А вгадайте, що в мене є! А в мене є нервова трубка! І ганглії! І якась мезофора, яка стане нирками, і майбутні легені, печінка, та решта тельбухів. Так, вони зараз ще якісь незрозумілі, і біс його знає, що з них що, але вони вже є.
І хто скаже на фіга мені жабри? І хвіст?

Чотири тижні після того, як
Отут буде пика.
Отут буде дупа.
Не переплутати.
До речі, дупа сформувалася першою. Не вся, лише майбутня дірка та кишка. Але то вже неабищо. Бо пика, власне, мені ще менше подобається. Рота нема, носа нема. Але жабри ще є. Хай вам грець, мені з ними все життя жити, чи шо?
Залози вже працюють. А потім казатимуть, що жінки думають гормонами. А чим його, трасця, ще думати, коли замість мозку самі ганглії?

П’ять тижнів після того, як
Це обличчя? Це облицця, я вас питаю? Це не очі, а ка зна що! Мізків так само нема, самі ганглії. Гормони їбашать як навіжені, бідна матуся, мабуть, блює далі, ніж бачить. Під пикою щось росте, мабуть, руки, з дупи теж щось росте, мабуть, ноги. Межи ногами якийсь валік. Дупою чую, що це джерело всіх моїх майбутніх проблем.
Вже маю горде право називатися ембріоном. Майже сантиметр на зріст!

Сім тижнів після того, як
ХВІСТ! Де подівся хвіст??? Я ще не второпала, нащо він потрібний, а його вже нема! Так не годиться. Повинна бути якась стабільність у цьому житті.
Мабуть, тепер треба розповісти, яка я гарненька, що в мене вже всі пальчики видно і як негідно робити на цій стадії аборта.
Але дзуськи. Я краще порадую вас тим, що в мене порвалася дупа. Ну, себто, клоакальна мембрана. Коротше, тепер в мене в дупі дірка. І мені на все насрати, гиги.
Що в житті ще кльового? Вуха. Тобто, намітилося вже де вони будуть. І де будуть очі. Поки це два баняка на півголови, а між ними – майбутній мізчик. Іще не мозок, а мізчик.

Вісім тижнів після того, як
Я майже наполовину складаюся з голови, а вона майже наполовину складається з очей та вух.
Так, гордий вінцю природи, хомо сапієнс сапієнс, тобі до сапієнса ще трюхати і трюхати. Пальці вже є, отже, можна тицьнути світові дулю. Ні, не можна, надто короткі. Вважайте, що я показую фак.
Ще в мене є пуповина. Вона одним кінцем іде мені до пуза, іншим – до плаценти. Через неї я харчуюся мамою. Бо більше нема чим. Мамо, цьомки. Росту як наскіпідарена. Не дивіться на мене. Я виглядаю, мляха, як Чужий.
Нирки починають виробляти сечу. Здогадуєтеся, куди доводиться сцяти? Так, трясця, просто в довколаплідні води! От звідки береться звичка сцяти в басейн…
Так, і на зріст я два сантиметри!

Дев’ять тижнів після того, як
Три сантиметри! Якби я носила якийсь шмот, уявляєте, як би я з нього виростала?
І вже можу скрутити дулю. Ось вам!

Десять тижнів післятого, як
ШОБЛЯ? АБОРТ? Та ви знущаєтеся?
У мене вже є печінка, вона виробляє кров, легені вже є, я вже дорівнюю розвитком якомусь жабеняті, та ну ж бо! Стільки зусиль, і що, вилазь, приїхали?
Еее, що ви кажете, на мене чекає в житті?
Мама через мене втратить роботу, бо "требабулораньшедумать, самадуравіновата?" Мама – переселенка, бо йде війна? Батько десь чкурнув, бо…? А що далі – зафайданий родбудинок? "Не кричи, курва, під мужиком не кричала?" Патріархат? Менша зарплатня? Ризик згвалтування? Нехтування моїми правами через те, що мій писюн вже сформувався по жіночому типу?
Знаєте що котіться під три чорти. Краще так, ніж штучні пологи, коли вже в мене буде все сформоване, і я все відчуватиму. Краще так, ніж стати людською особистістю, на яку вас всім буде накласти, щойно я вилуплюся з вагіни.
Цей світ трохи паскудний для гарної мене. Де той дохтур з його пилососом?

P. S.
Гей, ви все ще пам’ятаєте, що всі тексти такого кшталту пишуть дорослі тьотки та дядьки? Які здебільшого не мають зеленої гадки про те, як відбувається внутрішньоутробний розвиток? Цей текст, принаймні, достеменно дотримується медичної правди. Ну крім того, що ані бластула, ані зігота, ані ембріон до формування кори мозку не можуть мати ніякої особистості та свідомості. Я художній образ, більш чи менш вдалий, не більше. Не потрапляйте до художніх образів у полон. Та не цькуйте інших за те, що вони не потрапляють.

This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2944806.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3008466.html


Моралі не буде

Суббота, 14 Октября 2017 г. 18:39 + в цитатник

Рано чи пізно в кожен феміністський діалог приходе мущінка, який каже: "Ви своєю поведінкою дискредитуєте фемінізм, расрас!" І ти така: йоба, він реально так думає! Ну тобто, він реально думає, що ми тут зібралися щоб підтримати фемінізм у _його_ очах, бугогасики.

This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2944668.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3008109.html


Приходить в коменти мужло

Суббота, 14 Октября 2017 г. 17:15 + в цитатник
І починає розповідати, що мова домінування жінкам не потрібна, он Олена Теліга і без мови домінування дуже класно і сильно писала, бла-бла-бла.

І я така спершу пробую натякнути, що чувак, як ні танцюй довкола ролі жертви і мучениці, але це не така класна роля, як ти намагаєшся нам тут розповісти, і якщо Олені Телізі судилося її зіграти, то власне лише для того, щоб не довелося грати наступним поколінням українських жінок, і що нам би якусь кращу ролю, нє?

Аж тут воно ляпає про "професійних жінок" отримує попереджувальний посил нахуй, після чого відправляється у бан.

От і поговорили за літературку.

This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2944333.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3007846.html


Троха про об'єктивацію мужиків

Вторник, 10 Октября 2017 г. 13:36 + в цитатник
У ФБ я підписана на групу, де баби спливають слиною на фотки солоденьких мужичків.

Знаєте, в чому дві головні різниці між цією групою та групою, де мужички спливають слиною на голі ноги та цицьки жінок?

1. У нас є підрозділ з хештегом #вінтаж, де баби захоплюються троха підів'ялими формами старих коней на кшталт Шона Конері чи Клінта Іствуда.
2. Це ПОТАЄМНА група.

This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2944047.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3007518.html


Метки:  

Це не жарт! Це, срака їм на голову, не жарт!

Понедельник, 09 Октября 2017 г. 14:14 + в цитатник
Вони справді такі тупі та неосвітенні!


This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2943826.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3007287.html


Дякую всім, хто мене привітав з Днем народження!

Понедельник, 09 Октября 2017 г. 12:15 + в цитатник
Ви класні. Ви просто супер. Я вам дуже вдячна.

https://morreth.livejournal.com/3007156.html


Вітання мене псто

Суббота, 07 Октября 2017 г. 08:34 + в цитатник

Вітання мене псто

Суббота, 07 Октября 2017 г. 08:34 + в цитатник

Бегущий по лезвию: критика

Пятница, 06 Октября 2017 г. 22:26 + в цитатник
Originally posted by madmundt at Бегущий по лезвию: критика
Перед тем, как я напишу свое мнение про “Бегущего по Лезвию 2049”, я решил, что мне нужно сначала написать кое-что другое. Мне нужно кое-что прояснить про первый фильм, чтобы дать дополнительного контекста для разговора о сиквеле. Но на полноценную рецензию/анализ которые я раньше делал меня не хватит сейчас, плюс, я бы предпочел для “Бегущего по лезвию” ее сделать в формате видео.
Дело в том, что культовый статус фильма частично исказил публичное мнение о нем. “Бегущий по лезвию” имел такой колоссальный эффект на всю поп-культуру, что по сути он закрепился в нашем публичном сознании как такой вот идеальный фильм без недостатков. И я хочу оспорить сей имидж картины, и заявить, что “Бегущий по лезвию” это не идеальный фильм. И говорю это я не в своем типичном снобском “идеальных фильмов не бывает”. Я имею ввиду что у этого фильма есть довольно много недостатков, на которые все закрывают глаза, и я хочу их обсудить.
Не поймите неправильно, это не очередная статья из серии “Почему мне не нравится Х”. “Бегущий по лезвию” это один из моих самых любимых фильмов. Если бы я щас составил какой-нибудь топ любимых фильмов, он был бы в первой двадцатке. И он сильно повлиял на мое творчество (я по сути ему обязан своими единственными двумя законченными сценариями). Я не пытаюсь заставить вас разлюбить всеми любимый фильм. Наоборот, я исхожу из позиции огромной любви и уважения к фильму, и именно потому считаю, что важно обратить внимание на его недостатки. Ведь как хорош не бывает фильм, всегда можно постараться лучше, и работа критика именно в том, чтобы помочь авторам найти эти недостатки и подсказать как их можно исправить.
Так что, я вам представляю статью, где я постараюсь поговорить о всех самых заметных недостатках этой культовой картины. За основу, само собой, будет взят Final Cut.
Но для начала, небольшое лирическое отступление.

Почему нам нравится “Бегущий по лезвию”
Перед тем как окунуться в критику, важно для начала разобраться, почему конкретно всем так нравится этот фильм? Если нам нужно было бы выделить один единственный, самый важный элемент, сердце этой картины, которое так всех завораживает, чтобы это было?
Атмосфера. И все с ней связанное.
То, как фильм снят, какие в нем шикарные декорации, спецэффекты, миниатюры, звуковой дизайн, музыка.
“Бегущего по лезвию” смотрят ради этих вещей. Ради этого чувства, что вы на пару часов окунаетесь в совершенно другой мир. Это, по сути, самый дорогой арт-хаус фильм в истории кино. Медленный, меланхоличный фильм, ставящий целью не столько рассказать историю, сколько заставить чувствовать. Дать прочувствовать атмосферу, настроение этого сеттинга.
И мне кажется, что многие люди стесняются признаться самим себе в этом. Когда я слышу дискуссии об этом фильме, я почти всегда слышу множество попыток, на мой взгляд, заставить фильм звучать более сложным и заумным, чем он есть на самом деле. Люди много говорят о темах и философских посылах, которых не то чтобы нету в фильме, но которые на самом деле не так уж сильно раскрыты и не играют такой уж сильной роли. Меня особенно бесит фраза “фильм спрашивает нас о природе человека” или ее сестра-близнец “что такое быть человеком?”. Это дурацкие фразы, которые всегда упоминают в дискуссиях о фантастике, в которой есть роботы или ИИ, которые звучат как что-то умное, но на самом деле ничего не значат.
Я думаю, люди делают это, потому что описывать фильм словами “Ну он такой красивый, и там чудесная музыка” как-то не кошерно, когда говоришь о фильме, который считаешь важным эпохальным шедевром.
Но на самом деле все так и есть. “Бегущий по лезвию” это очень простой сюжет. Просто история про одного детектива, охотящегося на четырех андроидов. Здесь очень мало персонажей, и на самом деле философия у фильма не такая уж и сложная. Центральной темой является тема смертности, и фильм по сути объясняет всю свою мыслю в финальном культовом монологе Рутгера Хауера, почти прямым текстом. Любой другой подтекст, который люди там находят это либо удачные случайности, либо просто довольно простенький подтекст, который никуда особо не идет.
И это нормально. Для того, чтобы быть шедевром, фильму не обязательно быть сложным, закрученным и трудным для понимания. Каждый фильм, каждый жанр, пытается сделать какую-то конкретную вещь. Так уж случилось, что Ридли Скотт с компанией придумали жанр тех-нуара, и их целью было показать правдоподобный, жуткий, но в то же время захватывающий мир будущего. Это ни капли не преуменьшает их достижений. Море усилий и внимания ушло на каждый кадр, каждую декорацию, каждый кусочек реквизита в этом фильме. Они знали, что делали, и у них получилось. Они сняли, на мой взгляд, самый красивый фильм на свете, и уж точно самое главное достижение спецэффектов в мире до цифровой обработки и компьютерной графики. Это все дорогого стоит.
Но это мне не помешает критиковать фильм до конца статьи в пух и прах.
Отправить в отставку!
1.Монтаж, и его проблемы.
Если вы читали о истории создания фильма, или читали мой пост на эту тему, то скорее всего вы в курсе, что процесс был тем еще творческим хаосом. У Ридли Скотта тогда в 80-ых был еще этот имидж крутого гуру, которому нужно все позволять, и он был тем еще капризным гадом. По сути, виденье Скотта менялось по ходу создания картины постоянно, до такой степени, что он уволил предыдущего сценариста, Хемптона Фенчера, который придумал весь фильм и написал 6 разных версий сценария, и нанял другого сценариста- Девида Пиполса, для того чтобы он переписывал сценарий, на этот раз уже слушаясь гуру Скотта.
И этот хаос отразился и на монтаже картины. Множество сцен было выкинуто из фильма, для того чтобы сделать более цельный фильм. С момента выхода фильма было сделано 6 разных монтажей картины, с разными маленькими изменениями тут и там. Фанаты считают каноничной и самой лучшей так называемый Final Cut самого Скотта, который был сделан в 2007-ом году. Но я считаю, что пускай в этом монтаже и было устранено множество проблем картины, все равно могло быть лучше.
Здесь есть пара-тройка сцен, которые очень странно обрываются, создавая впечатление что в сцене явно происходило что-то еще, до того, как она оборвалась. Но самая главная проблема — это кадры с реакциями. В фильме есть много сцен, где Декард летит на своей футуристичной машине куда-то, и нам показывают невероятные виды небоскребов и неоновых вывесок будущего. Но при этом каждый раз сцена прерывается, для того чтобы показать лицо Декарда, причем даже не чтобы показать его реакцию, а будто бы просто чтобы напоминать нам что да, он все еще тут, в машине. Первый раз это нормально, нам как бы показывают, что это вид из его глаз. Но нам показывают его лицо снова, и снова, как будто бы мы забудем о существовании Декарда, если его не показывать. Странное решение для фильма, который в остальное время наоборот, не спешит что-либо объяснять. Это дурацкая трата времени, которая к тому же всегда мешает наслаждаться атмосферой фильма.

2.Декард очень унылый как протагонист

В этот понедельник я пересмотрел фильм страшно сказать в который раз, и не мог поверить тому, до чего же тут унылый протагонист. Это отчасти лишний комплимент остальным элементам фильма, что они многие годы умудрялись меня отвлекать от этого факта, но ситуации это не меняет.
Рик Декард- это довольно серое ходячее сборище клише о нуарных детективах. Он злой, он ненавидит свою работу, и он бухает. Во всех аспектах он довольно однобокий персонаж. Он почти целиком характеризован тем, что он ненавидит свою работу и жизнь. И на этом все. Обычно таким персонажам добавляют чего-то. В старых фильмах с Богартом у них была личностная мотивация- убили друга или знакомого, и надо узнать кто там виноват. В более нуарах помогает какая-то большая цель героя. Может он верит в правосудие и справедливость. Или же он терпит все это, чтобы однажды сбежать куда-то. Но у Декарда ничего такого нет. Хуже того, мы почти не видим его за пределами этой фиговой ситуации, в которой он, оказывается. Его втягивают в эту охоту на репликантов против его воли, и нам уже трудно сопереживать, ведь если ему нет дела до расследования, то чего должно быть нам? Он говорит, что он больше этого не делает, что он в отставке. И мы можем догадаться почему, но что он собственно делает, когда не работает? Как планирует зарабатывать на жизнь?
Нам бы все это не помешало, чтобы получше понять персонажа, и для хорошего ворлдбилдинга. Но нет, он просто бухает постоянно. Как персонаж- он пассивен. Он делает весь фильм то, что ему говорят делать. Только в конце, за две минуты до финальных титров, он наконец-то принимает какое-то интересное драматическое решение, получше раскрывающее его характер.
Мне нравится, что он с трудом убивает, и у него есть такие вот PTSD после каждого убийства, что довольно здорово и нехарактерно для жанра, где много людей умирают. И Гаррисон Форд частично помогает, давая персонажу некоторую уязвимость. Но этого мало. Это не спасает плоского персонажа.
Я часто слышу слова о том, что Декард по ходу фильма учится тому, что репликанты тоже люди. Но, по-моему, это не так. У него явно есть некоторая степень веры в их человечество уже с самого начала, почему он, скорее всего и ушел. И он так же находит себе любовницу в виде девушки-репликантки Рейчел. И их любовная линия просто ужасна. Она лишена каких-либо ярких эмоций или химии. Это два безэмоциональных человека, которые весь фильм говорят о разных вещах, а затем вдруг они целуются. Возможно, стилистическая фишка, но многие актеры тут страдают синдромом Матрицы, в том плане что они играют очень как-то по-роботски, без особых эмоций. Может это сделано для того, чтобы у нас были сомнения насчет того, кто человек, а кто нет. Но это, опять же, мешает сопереживать героям.
И это приводит меня к следующему пункту…

3.Фильм выбрал себе не того главного героя
Какого персонажа в “Бегущем по лезвию” считают самым лучшим? Кто всем больше всего запомнился? Кого все цитируют и рисуют на фантартах? Никак не главного героя картины- Рика Декарда. О да, все нравится его пальто и пистолет. Но когда дело касается самого крутого персонажа, который на всех произвел впечатления, все знают, что это был Рой Батти, в исполнении великолпеного Рутгера Хауера.

И Рой Батти настолько хорошо, что я не пойму, почему он не главный герой. Потому что по сути…это его история. Просто она рассказана не от его глаз, и даже не с глаз кого-то близкого к нему, а с глаз левого полицейского, который пытается его поймать, и мало что о нем знает. Мы куда больше знаем о Рое, как о персонаже. Мы знаем о его прошлом, и о том, как оно повлияло на него. У него есть достойный основной конфликт. Он принимает множество довольно тяжелых решений на пути к своей цели. У него есть сомнения и терзания. Ему удается быть одновременно очень жутким, холоднокровным, и в то же время симпатичным, интересным, и даже по-детски очаровательным. И у него ведь по сути главный конфликт фильма. Центральная для всего фильма тема — смертности- это его личностная арка. Это история о том, как он учится мириться со своей смертностью, и ценить прожитую им жизнь. Он куда более интересный, харизматичный и проработанный персонаж. Так почему это не его история? Почему самый интересный персонаж в фильме, с которым происходят самые интересные события- не центральный в своей же картине?
Ведь это даже не ситуация Макса и Фуриозы, где протагонист не является настоящим главным героем картины. Это именно что какая-то странная сценарная промашка, что настоящий сюжет фильма мы наблюдаем с глаз более скучного, плоского персонажа, в то время как истинный герой он вот- под носом. Я считаю, что “Бегущий по лезвию” был бы в несколько раз лучше, если бы он был с самого начала про андроидов и их приключение. А Декард был таким вот бы Жавером большую часть фильма, а в конце он бы говорил финальную мысль картины в слух, а-ля Томми Ли Джонс в “Старикам Тут не место”.
Это отчасти касается и других репликантов. 80-е были чудесным временем, когда на вторичные роли умели находить шикарных character-actors, которые умели произвести впечатление за очень небольшое экранное время. И опять же, все репликанты, благодаря актерам и их харизме, кажутся более интересными чем Декард. И мы тратим на них куда меньше экранного времени.

  1. Это плохой детектив

Я надеюсь, никто не станет особо спорить, что “Бегущий по лезвию” это детектив. Авторы фильма постоянно сравнивали картину с нуар-детективами, и в картине есть явная центральная детективная линия. Это, по сути, основа сюжета, из-за чего довольно странным кажется, что это просто…довольно слабый детектив.
Что нужно для хорошего детектива? Довольно просто: нужна какая-то интересная загадка, где главному герою будет даны маленькие подсказки и детали, используя которые он постепенно, шаг за шагом, будет складывать в своей голове общую картину и в конце концов найдет ответ.
И вот этого почти нету в “Бегущем по Лезвию”. Рик по сути находит только одного репликанта- Зору. Он находит в комнате Леона чешую синтетической змеи, идет с ним к специалисту, узнает кто сделал змею и кому она принадлежит. Это единственный раз на весь фильм, когда Декарду приходится делать какую-либо детективную работу, как-либо напрягать мозги.
Итак, он находит Зору и убивает ее. К его огромному счастью, Леон находится там же, нападает на него почти сразу, так что сразу избавляемся и от него. Осталось всего двое репликантов- Прис и Рой. И их он находит по сути по случайности. Рой убивает Дж.Ф. Себастьяна, его труп находят, докладывают Декарду, и он идет проверить его квартиру, и там находит уже оставшихся двух андроидов. И все. Он нашел последних двух андроидов лишь потому, что они оставили труп. Декарду ничего не нужно было делать, для того чтобы их найти.
Я хочу ненадолго вернутся к сцене с Зорой. Я не пойму, чего там добивается Декард. Он притворяется агентом из нравственного комитета актеров, для того чтобы подобраться к ней. И зачем-то разговаривает все время с ней смешным голосом. Зачем? Она не знает, кто он, не знает, как звучит его голос. Зачем ему надевать на себя эту персону перед ней? Почему он не может вести себя естественно?
Далее, чего он добивается самим этим актом? Что бы произошло, если бы она не раскрыла его и не начала избивать? Да, он не уверен, что это она андроид (хотя он видел ее фотографию и знает, как она выглядит, что странно), так что логичным следующим шагом станет провести на ней тест Войта-Кампфа. Но это нельзя сделать незаметно. Для этого ее нужно минимум арестовать, и я не пойму почему это не было первым же шагом? В книжке он так и делает. Там он приходит именно арестовать ее. А тут зачем-то притворяется кем-то другим с непонятной целью. Слава богу, Зора затем пытается его сразу убить, потому что иначе я так думаю сценарист не знал бы как завершить эту сцену.
И с самой загадкой у нас фигня. Я думаю, с самых же вступительных титров, когда упоминается короткий срок жизни репликантов, всем станет ясно ради чего они вернулись на Землю. И если не станет, то точно станет понятно, когда об этом заговорит Леон, избивая Декарда. Это загадка, в которой мы знаем ответ с самого начала, раньше всех героев. И не пытайтесь мне доказать, что “Бегущий по лезвию” не пытается создать интригу вокруг этой загадки. В начале фильма Декард спрашивает Брайанта “Почему они вернулись, рискуя своими жизнями?” и тот отвечает “Вот ты и узнаешь”. Это явно намеренный сет-ап для интриги, к которой мы уже все знаем ответ.
В общем, это довольно скучный сюжет, где многое решается путем совпадений и случайностей, и центральная интрига не работает от слова вообще.

5.Мизогиния
Вам возможно трудно будет это принять, но извините, “Бегущий по лезвию” это ужасно мизогинная картина. Даже по стандартам 80-ых это было довольно мерзко было. И это нельзя списать на мизогинию как порок этого общества будущего. Увы, текст картины очень мизогинный.
В фильме всего три женщины с именами: Рейчел, Прис и Зора. За весь фильм они ни разу не разговаривают друг с другом или другими женщинами. Остальные женщины существуют как фон, иногда как стриптизерши на витринах. Отдельного упоминания заслуживают стриптизерши-Джейсоны Вурхизы. “Пятница 13-е”, видимо, станет большим фетишом в 2019-ом.

С Рейчел дела обстоят, наверное, хуже всего. Я уже это говорил, но повторюсь еще раз: любовная сцена с ней и Декардом- это изнасилование. Он пытается ее поцеловать, она пытается уйти, он ей не дает, насильно прижимает к стене и заставляет себя поцеловать. Она явно напугана, дрожит и не хочет этого делать. Но на фоне играет романтичный саксофон, а, следовательно, мы должны находить эту сцену очаровательной и эротиченой. Моя и без того маленькая симпатия к Декарду тут умерла окончательно.
И далее Рейчел лишена какой-либо свободы воли в рамках сюжета. Она бежит вместе с Декардом, но это его идея. Он ей нужен, потому что на колониях без хозяина никто не даст репликанту нормально жить. Она по сути его собственность и оказывается поймана в жутких отношениях с абьюзером.
Дальше у нас Прис. Прис это гиноид-проститутка. Она появляется в сюжете для того, чтобы соблазнить Дж.Ф. Себастьяна и убедить его помочь репликантам. После этого она застрелена Декардом. Но это еще не все, потому что, когда Рой находит ее тело, он ее целует, и долгое время еще ласкает ее бездыханное тело
.
Самая сложная ситуация с Зорой. Она появляется всего на одну сцену, но только у нее есть какая-то степень empowermenta в сюжете. В начале картины Брайант говорит, что она боевая модель, и описывает ее как “красавица и чудовище”. Запомните, женщины- быть сильной это тоже самое что быть чудовищем.
Несмотря на то, что она боевая модель, работать Зоре все равно приходится стриптизеркой в мерзком баре. При всей этой роли сексуального объекта, я должен отдать должное актрисе, которая умудряется все равно выглядеть сильной и опасной в сцене, где текст произведения делает из нее объект. Ей удается перевернуть всю эту объективацию, и превратить ее в силу, в феминизм, и да, я самую малость влюблен в Джоанну Кассиди.
Но у Зоры всего одна сцена. Одна. И на этом все. Она тут чисто для того, чтобы ее застрелил Декард, после чего он будет грустить о содеянном. Так что, по сути она такая вот опасная женщина в холодильнике.
Фильм никак не изучает перспективы этих женщин, их чувства, их желания. Они играют маленькие роли, инструменты, нужные для продвижения сюжета в определенном направлении.
С расизмом у фильма тоже беда, и здесь беда особенно интересна. “Бегущий по лезвию” явно показывает нам будущее, в котором правит мультикультура. Лос-Анджелес будущего населен азиатами, и везде видны следы их архитектуры и культурного влияния.
Но при этом почти все основные герои белые. За исключением одного лишь Гаффа- который латинос. И у него почти нет реплик на весь фильм.
Я хочу подчеркнуть тут, что это не просто моя “политкорректность” тут. Это пример того, как неосознанный расизм картины противоречит самой внутренней логике картины, миру, который нам картина рисует.

6.Вопрос на миллион долларов.
Помимо всего прочего, “Бегущий по лезвию” известен одним из самых популярных споров среди фанатов насчет одного вопроса фильма: является ли Рик Декард репликантом?
И у меня есть как бы два ответа на этот вопрос.
Если вы не верите в “Автор мертв” и считаете, что слово автора (в данном случае-Ридли Скотта) всегда решающее в таких вопросах, то к сожалению, да, Декард- репликант, и это канон текста. Я, и многие другие люди, включая Фенчера и Форда, отрицали эту теорию годами. И считали, что тот раз, когда Ридли Скотт подтвердил ее, это просто пришло ему в голову на старости лет. Что он просто сейчас страдает старческим маразмом и пытается сделать ревизии своих старых фильмов.
Но увы, нет, я нашел доказательство того, что идея явно была у него в голове еще во время сьемок. И это довольно маленькая деталь, которую многие даже не замечают.
В общем, у всех репликантов и синтетических животных в фильме под определенным углом освещения светятся глаза, таким легким красноватым цветом. Это случается только с персонажами, которые наверняка андроиды, и больше ни с кем. И такой же свет мы можем увидеть один раз в глазах Декарда, когда он говорит с Рейчел.

Но если вы хотите моего личного мнения, то я скажу вам что это дурацкая теория, которая не имеет права на существование даже, из-за того, насколько она дурацкая.
Для начала у меня просьба. Если статью сейчас читают фанаты Декарда-репликанта, то пожалуйста, спуститесь ко мне в комменты, и обьясните как именно эта вся теория работает. Мне нужно понимать, как она вяжется со все остальной информацией. Декард был сделан недавно, для этой работы? Или он довольно старая модель, и об этом не знает? Как он может не знать?
Это во многом мне поможет понять, и ответить на некоторые мои вопросы.
То есть, окей, они решили создать репликанта для поимки репликантов. Неплохая идея в целом. С какой радости они его сделали грустным алкоголиком, который не хочет делать свою работу? У них была возможность сделать идеального Бегущего по Лезвию, без слабостей. Но у Декарда явно нет ни выносливости, ни суперсилы, ни интеллекта репликантов. Он получает люлей ото всех них. Даже от модели-проститутки. На кой фиг они сделали бы репликанта…без, собственно, всех преимуществ репликанта?


Почему они рискуют с Декардом-репликантом? Ведь если он узнает, то будет большой риск, что он переметнется к беглым репликантам.
С точки зрения драматургии тоже плохо. Мы должны видеть финал с Роем как момент, когда Декард увидел в репликанте человека. Но если они оба репликанты, то мораль истории портится.
И самое главное: даже если Декард в самом деле репликант…то что с того? В глобальном смысле. У нас на руках есть довольно неожиданный твист. Окей. И что дальше? Хороший твист должен делать две вещи:
1) менять наш взгляд на предшествующий сюжет
2) доносить какую-то мысль
Что меняется в сюжете, если Декард-репликант? Как это меняет наше отношение к нему? Никак. Он делает все тоже самое, под теми же самыми убеждениями, к нему все по-старому относятся. Это твист ради твиста. Ради чисто этого шока, но не несущий за собой ничего. Что делает твист плохим. И это довольно свойственная черта для пожилого Ридли- включать в картины бессмысленные повороты для эффекта шока.
На этом все, пока что.
Разговор продолжится в рецензии на сиквел, которая будет…
Скоро.
Надеюсь

https://morreth.livejournal.com/3006488.html


Народе американський!

Пятница, 06 Октября 2017 г. 17:52 + в цитатник
А скажіть, хто знає, чи перекладався англійською Багрицкий? І, зокрема, цей вірш?


Арбуз

Свежак надрывается. Прет на рожон
Азовского моря корыто.
Арбуз на арбузе - и трюм нагружен,
Арбузами пристань покрыта.

Не пить первача в дорассветную стыдь,
На скучном зевать карауле,
Три дня и три ночи придется проплыть -
И мы паруса развернули...

В густой бородач ударяет бурун,
Чтоб брызгами вдрызг разлететься;
Я выберу звонкий, как бубен, кавун -
И ножиком вырежу сердце...

Пустынное солнце садится в рассол,
И выпихнут месяц волнами...
Свежак задувает!
Наотмашь!
Пошел!
Дубок, шевели парусами!

Густыми барашками море полно,
И трутся арбузы, и в трюме темно...
В два пальца, по-боцмански, ветер свистит,
И тучи сколочены плотно.
И ерзает руль, и обшивка трещит,
И забраны в рифы полотна.

Сквозь волны - навылет!
Сквозь дождь - наугад!
В свистящем гонимые мыле,
Мы рыщем на ощупь...
Навзрыд и не в лад
Храпят полотняные крылья.

Мы втянуты в дикую карусель.
И море топочет как рынок,
На мель нас кидает,
Нас гонит на мель
Последняя наша путина!

Козлами кудлатыми море полно,
И трутся арбузы, и в трюме темно...

Я песни последней еще не сложил,
А смертную чую прохладу...
Я в карты играл, я бродягою жил,
И море приносит награду,-
Мне жизни веселой теперь не сберечь -
И руль оторвало, и в кузове течь!..

Пустынное солнце над морем встает,
Чтоб воздуху таять и греться;
Не видно дубка, и по волнам плывет
Кавун с нарисованным сердцем...

В густой бородач ударяет бурун,
Скумбрийная стая играет,
Низовый на зыби качает кавун -
И к берегу он подплывает...
Конец путешествию здесь он найдет,
Окончены ветер и качка,-
Кавун с нарисованным сердцем берет
Любимая мною казачка...

И некому здесь надоумить ее,
Что в руки взяла она сердце мое!..

https://morreth.livejournal.com/3006454.html


Ще троха про корупцію

Пятница, 06 Октября 2017 г. 17:35 + в цитатник
Зайшла жіночка, з активних та балакучих. Розповіла про свою біду.

В неї кутовий підїзд, і геніальні, срака їхня мати, радянські проектанти спроектували дім з ориєнтацією по сторонах світу так, що до неї сонце майже не зазирає в її квартиру на другому поверсі. То вона вирішила здобути дозвіл та побудувати собі лоджію, щоб хоч туди потрапляло трохи світла. Вийшла на депутата, той одразу запропонував схемку: виділимо тобі матеріяльну допомогу, але половина - мені. І проект робить мій архітектор.

Жіночка погодилася, бо хочеться лоджію, без неї погано. Ітог трохи передбачуваний: матеріальну допомогу депутат поклав собі до кишені цілком.

Я кажу: жіночко, но ви ж розумієте, що не вийде в нас допомогти вам реалізувати зиск від корупційної схеми?

Так, каже вона, розумію. Не зможете ви подолати корупцію, ніколи не зможете.

Моралі, як водиться, не буде.
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2943581.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3006051.html


Визначилася з віш-лістом

Среда, 04 Октября 2017 г. 13:16 + в цитатник
Цього року хочу скриньки. Кошики. Всякі штуки, які можна розкрити та покласти до них щось.
ВЕЛИКІ.

This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2943317.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3005832.html


Хоча Осіпова й кацапка

Понедельник, 02 Октября 2017 г. 17:58 + в цитатник
Але в житті вона сказала одну мудру штуку: Логос не обдуриш.

https://primechaniya.ru/home/news/sentyabr_2017/zapretite_krym-_a_ne_matildu/

Идее киношных злодеев — привести крымчан к общему знаменателю "вышиванка, мова, Бандера герой" — режиссер не противопоставляет никакой более мощной идеи.

Нет народного волеизъявления, нет того, чем в те дни на самом деле жили крымчане. Нет пророссийских настроений, которыми был пропитан воздух. Есть только абсолютно странная и дешевая войнушка, эдакое "пиу-пиу" из пистолетов в руках молодых парней, прыгающих по Ай-Петри и Балаклаве.

Но знаете, что самое ужасное? Этот фильм замолчал то главное, чем мы все так гордимся — что у нас не было войны, не было крови.

Пиманов убил эту сакральную мысль в попытках снять драматический экшн, боевичок-стрелялочки. Надо же отработать бюджет в почти 7 млн долларов. Впрочем, за эти деньги он не смог даже достойно снять сцену встречи Беркута на площади Нахимова. Насколько это было массовое событие — настолько же "жидко" он его показал. Не смогли в Севастополе найти достаточно массовки? Получили еще один "исторический" факт безучастных севастопольцев.

Ахаха, жріть, довбовидовбні. Жріть та давіться. Може, второпаєте, що так, ніякого вашого "волєіз'явлєнія" для москалів не існує і ніколи не існувало. Вони срали на вас в на ваші "настроєнія". Ви - навіть не бидло в очах москалів, ви м'ясо.
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2943197.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3005565.html


Смерть стрільця сферичної турелі. Р. Джарелл

Среда, 27 Сентября 2017 г. 23:37 + в цитатник
З дрімоти матері моєї я випав у Державу,
Зіщулився в її череві, аж поки хутро змерзлося.
У шести милях над землею, вирваний зі сну життя,
Я пробудився до винищувачів та зеніток.
Коли загинув, із турелі мене шлангом вимивали.

Пояснення самого Р. Джарелла (переклад В. Тимчука):

Ця башта з оргскла монтувалася на літаки "B-17" або "B-24" і заповнювалася двома кулеметами калібру .50 та одним чоловічком, низькорослим чоловічком. Коли стрільцеві доводилося направляти кулемети на винищувач, що атакував бомбардувальник знизу, він крутився разом із баштою; згинаючись вгору-вниз у цій крихітній сфері він уподібнювався зародкові в матці. Винищувачі, що атакували його, були вистрілювали артилерійські снаряди. Шланг був паровим.



This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/2942866.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3005377.html


А в кого сьогодні народини? А у прекрасної Марійки!

Понедельник, 25 Сентября 2017 г. 17:24 + в цитатник

Троха про наших правих

Суббота, 23 Сентября 2017 г. 22:36 + в цитатник

Відвідала оцей захід:



"Нові праві" не можуть без брехні. Протягом того часу, що я встигла записати, поки не сів телефон, пан Едуард Анатолійович Юрченко збрехав принаймні чотири рази у капітальних питаннях своєї лекції та безліч разів пересмикнув у дрібницях.

Він збрехав, що в країнах, де дозволені гей-шлюби, зростає рівень абортів. Ні, пане, Юрченко, в Данії та Нідерландах він складає наразі 12 на 1000 жінок, і це менше навіть в тих країнах, де аборт заборонений. Польща, як і ми, серед лідерів - 43 аборти на 1000 жінок. На хвіст: також Данія та Голандія утримують найнижчий рівень підліткових вагітностей.
http://ec.europa.eu/…/statis…/index.php/Fertility_statistics

Він збрехав, що українці дивилися на шлюб як на дещо сакральне, а на розлучення - як на дещо неможливе. Ні, для українців шлюб був насамперед угодою, яку обидві сторони були вільні розірвати, і це було дуже просто зробити: прийти до судді з розлучним листом та зареєструвати факт розлучення у судових книгах. Лише з початком московської окупації у 18-му столітті розлучення ускладнили до майже повного унеможливлення, і це ул цілком ініціатива Московського синоду.
http://dspace.nbuv.gov.ua/…/123456789/24686/04-Petrenko.pdf…

Він набрехав, що в родині людина почувається захищеною. Неправда: багато українок страждає від сімейного насильства.
http://zib.com.ua/…/121850-ukrainci_vvazhayut_simeyne_nasil…

Він набрехав про гендерну теорію та гендерні експертизи підручників. Він таке верз, що мені вже несила було мовчати.

Мені було соромно дивитися, як доросла освічена людина таке верзе. Як там у Сей-Сьонагон, "Коли за чуже бере сором"?

Але мені було також і страшно. Бо більшість слухачів складали дітлахи років 18-20, яким дуже легко замилити очі. А той відкат "вправо", який зараз спостерігається по всьому світу -- це не більш ніж реванш покоління бебі-бумерів, ностальгія 60-літніх за часами, коли в них хрін стояв, трава була зеленіша, а баби цицькатіші. І нема чого їм протиставити, бо нас, 70-ників, тупо менше, а 60-ків ще менше, трикляте відлуння війни. І наші діти - наймалочисельніша генерація. І я бачу, як мертва рука Другої Світової простягається до них та тягне у могилу. Бо той запит на "традиційність, "силу", "родину", "кров та почву" -- він сформований стариганами, які вже однією ногою в могилі, і хочуть, щоб їм там було не дуже нудно.

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/2942470.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3004896.html


Троха про хіджаб

Суббота, 23 Сентября 2017 г. 11:01 + в цитатник
Особисто я обстоюю право кожної людини маніфестувати свою релігійну ідентичність. До того ж, хустка на голові може бути просто хусткою на голові, а хустка на обличчі - захистом від сонця, пилу та комах.

Але є два нюанси.

Перше - власне в Корані немає заклику закривати обличчя й волосся. Йдеться про закривання одежею тіла і власне грудей. Волосся, обличчя, ще й пучки рук - то вже типове перегинання палки, як у євреїв з окремим посудом для м'ясного та молочного, а в наших предків (а зараз ще в декого зі старовірів) - з окремим посудом для пісного та скоромного. Тобто, "візьмемо з Писання існуючу заборону, та ще й накрутимо зверху купу своїх, щоб аж крехтіти під вагою благочестя".

Звісно, з таким підходом хутенько забувається про головні засади релігії: любов до ближнього, милосердя, оце все. Бо нема ж коли про це дбати, якщо пильнуєш, в кого як зав'язна хустка, чи достатньо щільно, чи ні. Якщо в Корані сказано, що "Аллах зганьбить" безчесну жінку - то це значить, що ми, класні пацани з якогось "Карфагену", маємо право призначити "безчесною" будь-яку жінку на наш смак і цькувати аж до смерті.

Вимога закривати тіло перетворилася на вимогу закривати волосся, бо волосся в античності та в Середньовіччі було сексуальним фетишем. Апостол Павло саме тому вимагає від жінок закривати волосся, і надає ще одне обгрунтування для цього: як маніфестацію влади над жінкою чоловіка (тому у християнських країнах довгий час дівчата ходили простоволосі, в той час як заміжні жінки накривалися: це було власне знаком, яка з жінок є вільною для шлюбних пропозицій).

Але в наші дні будувати свою поведінку на тому, що для когось твоє тіло є сексуальним фетишем - це все одно що віддавати своє тіло натовпу на поталу. Нехай фетишист тримає себе в руках. Нехай суспільство трошки менш поблажливо ставиться до нього. Якщо імами, які торочать, ніби непокрита жінка - то ласий кусень м'яса, а чоловік - то собака, мають рацію, то саме чоловікам треба вдягати суворі намордники та якісь аналоги поясів цноти, бажано з шипами всередині, аби вчилися контролювати себе. Якщо ти скажений собака, а не гомо сапієнс сапієнс, то й місце тобі в залізному вольєрі, а не серед людей.

Мусульманки часто кажуть, що, вдягши хіджаб, або навіть хімар, нікаб чи бурку, вони почуваються вільними від чоловічих поглядів, що хіджаб захищає від сексуальної об'єктивації. Але я вважаю це самооманою. Чоловіки об'єктивують жінок незалежно від того, що жінки носять. Об'єктивація це не про жіноче тіло, а про чоловічий погляд на нього - погляд як на річ, що належить комусь із них, і має бути певним чином упакована та маркована. Чоловік, якого привчили дивитися на жінку як на річ, залишається небезпечним для жінок, хоч би ті загорталися в дванадцять шарів одягу, як японки епохи Хейан.

ПОВЕДІНКА ЧОЛОВІКА ЗАЛЕЖИТЬ ЛИШЕ ВІД БАЖАННЯ ЧОЛОВІКА. А хіджаб частенько - маніфестація права чоловіка на безвідповідальність. "Я ношу хіджаб, бо вважаю чоловіків діточками, що не здатні контролювати себе при виді мого волосся" - тк перекладаються на людську мову чиленні апології хіджабу від жінок.

До чого така апологія призводить? Гаразд, накрили волосся - тепер в чоловіка вскакує шишка вже не на волосся, а на губи. Тоді вдягнемо нікаб, щоб закрити й губи. Добре, в статевозрілих діточок шишка вскакує при вигляді очей та вій. Натягнемо бурку й чачван. Тоді здоровенна дитинка пускатиме слюні на витвір своєї уяви - як же ж цій білолашній дитинці зарадити? О, є вихід: запхаємо жінку за кам'яні стіни, заборонимо показуватися на вулиці без супроводу, в навіть у домі виділимо для неї окремі приміщення, щоб сиділа там, як заразна.

Плавали, знаємо, бачили все це лайно в Середній Азії, куди воно знов повертається, бачимо зараз в Саудівській Аравії, Афганістані, Ірані. Не хочу цього в Україні. Не хочу для кримських татарок та імігранток з Росії, де почалося справжнє полювання на жінок, які не хочуть назад у реставроване Кадировим середньовіччя. Не хочу такого поряд з собою.

І ми плавно приходимо до другої причини - чого я, власне, проти хіджабу.

Примус.

Гаразд, Аміна Окуєва носить хіджаб добровільно, її ніхто не змушує. Але іранських та саудівських жінок змушують під страхом кримінального покарання. Сирійських та єгипетських - під страхом суспільного осуду. В Афганістані та Пакістані де-юре хіджаб не є обов'язковим, але де-факто жінку, яка не накриває голови, або носить "надто вільний" варіант (а дехто з афганців і нікаб вважає чимось на кшталт міні-спідниці) можуть побити і навіть убити.

Поки примус є - є й сумнів, що та чи інша жінка носить хіджаб добровільно, а не тому, що на неї тиснуть родина чи спільнота. Лише коли примусові шлюби, "убивства честі", цькування жінок відійдуть у минуле, я повірю у цілковиту добровільність хіджабу.



Так, я знаю, що на картинці - хлоп з племені туарегів. Це провокація, мвахаха!

This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/2942335.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3004501.html


Троха про Брата-2

Четверг, 21 Сентября 2017 г. 13:51 + в цитатник
Як то кажуть - музикою навіяло.

У 2000 чи 2001 році, я вже точно не скажу (Кінн, коли були Ангмарські війни?) ми з покійним Олексієм Свиридовим їхали до Москви електричкою з Хотьково (саме з тих Ангмарських) та обговорювали межи собою "Брат-2".

Мені тоді фільм подобався. У мене був "Імперський" період, я читала "На чужом пиру" та "Ордусь" Рибакова, "Посмотри в глаза чудовищ" Лазарчука з Успенським, і навіть, прости Господи, Лук'янена. І докупи з тим читвом пішли "Истребители" того самого Свиридова - як хоробрі російські пілоти потай воюють з НАТОвцями в Сербії. За братушек-слов'ян.

Отже, я поділилася з ним своїм захватом від "Брата-2", а він почав лаяти це кіно на всі корки.

Його зауваження були цілком справедливі. Фільма шовіністична, імперіалістична та морально деградантська.

Але, заперечила я, ти ж сам написав таку книгу, де хоробрі росіяни побивають жалюгідних америкосів та англікосів заради братушек-слов'ян. Тобто, це не був закид - саме завдяки цій книзі я вважала його однодумцем-імперцем, книга мені дуже подобалась, і я була вражена просто в самісіньку печінку, дізнавшися, що ніяким однодумцем він не є, а книгу написав, власне, для грошей.

Ні, я не думаю, що він, якби не помер, був "Кримнашем".

Але, здається мені, він так і не побачив би жодного зв'язку між істерією "Кримнашу" та своїми "Истребителями".

Моралі не буде.


This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/2942105.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3004162.html


Шана това!

Среда, 20 Сентября 2017 г. 09:56 + в цитатник
(Героям шана)



This entry was originally posted at http://morreth.dreamwidth.org/2941806.html. Please comment there using OpenID.

https://morreth.livejournal.com/3004075.html



Поиск сообщений в lj_morreth
Страницы: 164 ... 158 157 [156] 155 154 ..
.. 1 Календарь