1. Почнемо з невеликої матчастини. В військовій теорії вважається, що сили в наступі на укріплений район за межами міста повинні хоча б в 3 рази переважати сили тих, хто обороняється. В місті підготовленому до оборони такий показник може доходити до переваги в 10 раз.
Тобто якщо укріпрайон в полі утримує умовна рота (90-120 людей) - то для наступу необхідно мати мінімум три роти, що б в теорії наступ міг мати успіх.
Взяття міста, яке обороняє та ж рота можливе по мінімуму силами полку, який по оснащенню і підготовці не уступає тій роті.
В сучасній військовій історії (після 2 світової) не має випадків взяття міст-мільйонників. От від слова взагалі.
В перші дні боїв за той же Грозний війська РФ втратили цілу механізовану майкопську бригаду. За декілька днів, повторюсь.
І шапкозакидання Паші Мерседеса рівня "Грозний вазьмьом сіламі двух десантних палков" показав, що взяла русня таки в рот. А місто, яке розмірами чуть-чуть більше за Словянськ взяли лише після повного його розйобу силами артилерії і авіації.
При тому що підрозділи РФ мали артилерію, танки, БМП, авіацію і перевагу в стрілковій зброї. Місто же оборонялось силами місцевих бабахів з калашами, СВД та РПГ.
Приклад Грозного може бути не об'єктивним, так як армія РФ в 90х була жалюгідним збродом з строчниками в яких рація не робе і медведі бігають.
Тому пропоную розглянути приклад США:
В 2004 році відбувся найбільш кровопролитний бій Іракської кампанії - бої за місто Ель-Фалуджа.
Місто обороняли полудикі бабахи, які були озброєні стрілкою зброєю та базовою протитанковою зброє.
В наступі приймали участь підрозділи міжнародної коаліції, основу яких складали 10500 морських піхотинців США. Тобто професійних військових, оснащених по останньому слову військової техніки, з підтримкою БПЛА, авіації, розвідки, високоточною зброєю і тд.
Як результат місто взяли. Але втратили близько 400 морпіхів вбитими і понад 500 пораненими. Тобто США втратили майже 1000 військових професіоналів в боях з напівголими арабами при взятті міста розмірами як 1\4 того ж Харкова.
Це один епізод довгої кампанії, де ті ж США мали абсолютну перевагу в підготовці й оснащенні, користувались послугами найманців та створених з місцевого лояльного населення підрозділів і все рівно несли колосальні втрати.
Я думаю не потрібно нікому пояснювати, що перевага РФ в техніці, озброєні і живій силі над ЗСУ навіть близько не на такому рівні, як була в США над Іракцями.
ЗСУ на даний момент справді крута і боєздатна армія і я дальше поясню чому.
ЗСУ на даний момент - це близько 250 000 людей, переважна більшість з яких має бойовий досвід. До них додайте близько 40 000 гвардійців, які мають в структурі ті ж танкові підрозділи (наприклад в "Азові" є танкова рота оснащена модернізованими Т-64Б1М).
І близько 35 000 прикордонників, які в своїй структурі мають також важке озброєння, мотоманеврені групи і спецпідрозділи (той же ДОЗОР).
ЗСУ в свою чергу оснащенні на рівні ЗС РФ, а в деяких складових оснащені навіть краще. На даний час на озброєнні ЗСУ перебувають десятки зразків того ж надсучасного снайперського озброєння (гвинтівки МакМіліана, Барети, Галатци, Z10, етк).
І найголовніше наявність тисяч людей, які вміють цією зброєю користуватись.
Тобто якщо бабах з СВД міг ложити американських морпіхів, то що зробить досвідчений снайпер з умовного 8 полку гвинтівкою МакМіліана страшно навіть уявити.
Але не снайпінгом одним ЗСУ багаті: ті ж стаціонарні Стугни-П, які керуються дистанційно і з одного попадання заставляють метнути башню будь-який російський танк на лінії оборони заставляють не одного бурята поїхати на сповідь до апостола Петра.
Уявіть собі наступ російських батальонно-тактичних груп на укріплений район ЗСУ, де працюють снайперські пари з ССО, наявні стаціонарні Стугни та ті ж 9К111 в парі з мобільними групами оснащеними Джевелінами. Уявили те побоїще ?
Укріпрайон, який на відміну від тих же чеченців\арабів, має підтримку в вигляді дивізіона Мста-У та батареї "Смерчів" при можливості використовувати тактичні ракетні комплекси типу тої ж Точки-У.
Наступ на район, в небі якого літають ударні Байрактари (нагадаю, в України 12 байрактарів, в РФ - 0 !!!! ударних БПЛА).
Будь-яка наступаюча група військ в лічені дні перетвориться в фарш, а наступ задихнеться.
Також нагадаю, що наступати росіянам прийдеться не на легку піхоту без арти і розвідки як в тому ж Іловайську, а на готові лінії оборони.
Тобто на десятки кілометрів траншей з ДОТами, секретами, командно-спостережними пунктами, ділянками відходу.
На кожній ділянці, де стоять підрозділи ЗСУ є готові карти вогню, азимути та орієнтири. Наступаючі підрозділи будуть же наполовину сліпими.
І таких ліній оборони є три штуки. Тобто при прориві росіянами першої лінії підрозділи можуть відступити на підготовлену другу лінію.
А звідти в випадку чого можна відступити і на третю, де повторити росіянам пекло з першої і другої лінії.
В якому стані буде наступальна група після боїв за ту ж першу лінію думаю пояснювати не потрібно.
Авіацію, в якій в росіян є колосальна перевага, використати не вийде. Як і нам свою. Обі сторони досить непогано оснащені засобами ППО, які не дадуть ні одній з сторін застосувати авіацію.
В тій же Грузії в 2008 році по мінімальних оцінках грузини за допомогою 1 !!!! ЗРК "БУК" розвалили 4 російські літаки (серед яких стратегічний Ту-22М3, задача якого в старі-добрі часи була в нанесенні ядерного удару по загнивающим піндосам).
Ще 2 літальні апарати росіяни втратили від френдлі-фаєра. По оцінках тих же Грузинів було знищено до 20 російських літальних апаратів. Одним БУКом.
А в структурі ЗСУ не один БУК. І не два.
Противоповітряна оборона України працює по радянському принципу кільцевої оборони. Тобто наше небо захищають близько 60 дальніх комплексів С300 різних модифікацій, 70+ БУКів середньої дальності, нескінченна кількість вертольотобоїв типу ЗРПК "Тунгуска" і ЗРК "Шилка".
Підтримувати наземне ППО будуть близько 80 непоганих винищувачів типу Міг-29 та Су-27.
В росіян ситуація з ППО краща, системи новіші, авіації більше. Але ролі тут воно не зіграє, так як при такій кількості засобів ППО ні одна муха в небо злетіти не зможе. Ні в нас, ні в них.
Тепер трошки про підрозділи РФ:
По офіційних даних в армії роісі служать 900 000 людей. Здавалось би колосально страшна цифра. Майже мільйон орків, мама рідна. Ні один Гендальф не допоможе.
Але не все так просто:
З цього мільйона орків 22000+ - це апарат міністерства і генштабу, 29тис - залізничні війська, 150 тис - флот, з якого тільки 25 тис людей - Чорноморський флот, ще 180 тис лєвих штрунів, типу персоналу навчальних центрів та військових ВНЗ (яких в РФ 26 штук).
60 тис людей - РВСН, які не будуть залучатись на нашу території. Також необхідно врахувати, що десятки боєздатних підрозділів РФ розкидані по світу. 4500 (авіація, ССО,ВДВ) в Сирії, 2500 в Казахстані, підрозділи в Таджикистані, Арменії і тд.
Тобто вирахувавши названі вище підрозділи ми по факту получимо 280 тис сухопутних військ, 30-35 тис ВДВ, до 10 тис російського ССО, 25 тис чорноморського флоту. Авіація участі не приймає, інші флоти РФ - теж.
Але тепер з цієї групи військ вирахуйте підрозділи, які необхідно утримувати на границі з Японією (з якою є спори), Китаї, Кавказькому регіоні, НАТОвською прибалтикою та прозахідними Фінами.
Чи піде РФ на оголення флангів з Китаєм чи Японцями - питання риторичне. Частина військ при любих умовах будуть залишені в тих регіонах.
Також нагадаю, що в наступ йдуть не всі війська. Ніхто війська резервів (оперативного та стратегічного) не відміняв.
Для прикладу в тих же ЗСУ при численості в близько 250 тис людей на фронті задіяно не більше 60 тис. Інші перебувають в оперативному резерві, перекривають інші ділянки кордону, вчаться і тд.
Тобто ми доходимо до того, що РФ не зможе задіяти в наступі більше 150 тис людей (і то не знаю по яких сусеках вони їх шукати будуть).
Проти 350 тис ЗСУ\НГУ\ДПСУ в обороні. Це без урахування 1 000 000 українців мобілізаційного віку в запасі та з військовою спеціальністю.
Крім мобілізаційних резервів живої сили Україна може провести мобілізацію техніки в приватних осіб, як вже це було в 2014 році. РФ в свою чергу такої можливості не має, так як мобілізовувати техніку цивільного населення в експедиційний корпус - це піздєц навіть для росісян.
З огляду що ЗСУ не уступають (а в дечому і переважають) в озброєні, знаходяться на підготовлених позиціях, складаються з обстріляних бійців - то ті 100-150 тис росіян дуже швидко стануть не пригодними для боїв. В випадку масштабного наступу - прям дуже швидко.
Наступ же зі сторони непідготовлених позицій (Київ, Суми, Харків) неможливий з огляду на абсолютно вороже ставлення місцевого населення. Бажаючих бачити русню в своїй хаті не багато.
А як утримувати місто, чи район де місцеве населення не хоче тебе бачити, але і не відрізняється мовою, кольором шкіри, розрізом очей - не відомо.
Ті ж американці відрізнялись від арабів, росіяни від чеченців, німці від совєтів. Що дає переваги в контр-партизанській роботі.
Підсумовуючи блок про сили і засоби зазначу, що РФ таки зможе провести наступ. Зможе взяти 30-50 км території. Але ціна цього - втрата практично всіх боєздатних підрозділів і декілька десятків тисяч гробіків в умовний Саратов.
Крім людей РФ втратить овер9000 дороговартісної техніки, танків, арти, авіації (якщо її задіють) в умовах конфронтації з США та НАТО.
Таким чином ціна наступу на Україну - це залишитись голим перед арміями, які потужніші за ЗСУ.
І Путін не може того не розуміти. Звичайно я не берусь прогнозувати що в голові в єбанутого старіющого чекіста з деменцією, але якщо там є хоч крапля здорового глузду - то він втримається. Хоча б заради того, що б не залишитись без армії взагалі.
Щодо нашого, вибачте за слово верховного, скажу:
в випадку повномаштабних дій рулити буде не Зе.
Він обісреться і закриється в коморці з Єрмаком, а все оперативно-стратегічне управління попаде в руки до такого крутого чувака як генерал Залужний.
З того що я чув про Залужного - палець йому в рот не клади. Чоловік з досвідом і яйцями. Крім того, при загрозі таких наступів план оборони готується на перед. У всі штаби передаються декілька таємних конвертів з планами дій на кожен конкретний випадок.
Тобто поперла РФ в лоб - штаби получають команду відкрити конверт №1 (який має лежати в таємному сейфі) де вже пише що і як робити. Інші конверти йдуть в шредер\котел.
Тобто Зе до бойового управління військами буде мати відношення таке ж як до реформ. Тобто ніякого.
Разом з тим міжнародна спільнота на кінець получить підставу єбати РФ по максимуму. Тобто доки їх там нєт - їх ніжно шльопають по попі і махають пальчиком. Офіційне оголошення війни і відкрите вторгнення - починають піздити батіним ремнем з бляхою. Путін це теж має розуміти.
І наші західні партнери разом з тим получають абсолютне моральне право заряджати нас зброєю та технологіями по саме небалуй без загрози получити на себе клеймо розпалювачів війни. Це теж плешивий карлік мав би розуміти.
Підсумовую сказане:
ЗСУ - це потужна боєздатна махіна. Не без недоліків, але на голову вище 80% Європейських армій. Що по озброєнню, що по бойовому досвіду. І ця махіна в випадку оборонних дій має всі шанси відпіздити і обісцяти російського агресора.
Наявність клінічних ідіотів в політичній владі в Україні компенсовується наявністю крутого вищого офіцерського складу в ЗСУ. Впевнений, що той же Залужний, Мікац, Луньов, Собко, етк зможуть організувати ефективну оборону навіть при дебілі-президентові.
Моя думка, що панічні настрої про наступ - це лише залякування нашого глав-придурка перед важливими переговорами без будь-яких реальних намірів йти в наступ.
Типу: налякали піаніста, що б боявся він чекіста. А реальних сил та засобів реалізувати свої погрози в РФ не має.
І навіть в випадку спроби реалізувати РФ ці погрози є прям дуже колосальний шанс настукати росіянам ширшавим по макушці.
Разом з тим, додам, що як би там не було росіяни воювати вміють і залишаються небезпечним ворогом.
Бо досвід десятків воєн тільки за минуле століття не пройшов. Це і офіцери-генерали з бойовим досвідом, і методики навчання, методики управління та робота над власними помилками. Плюс досить непоганий парк техніки та все таки до 150 тис експедиційного корпусу.
Але зазначу, що війна в українців в крові. Ми всю свою історію з часів Кия, Щека та Хорива вирощуємо жито, торгуємо, веселимось та воюємо. Це в українців в крові.
За останні 100 років не було конфліктів, де б не засвітились українці.
Нагадаю, що над Рейхстагом прапор піднімав Українець Берест, над Іводзімою - мігрант з України Майкл Стренк. Третина маршалів СРСР (то й же Тимошенко) в часи 2 СВ були родом з України.
Синьо-жовтий стяг був в В'єтнамі. Воїни типу Ярослава Горошка відмітились в Афгані.
Українці воювали в Чечні та Абхазії. Входили в склад Американської, Радянської та Німецької армії в 39-45 роках. Ми бились з червоними, чорними і білими під час визвольних змагань. Партизанили в УПА, збивали російські блохольоти в Грузії 2008 року (так, знову ми).
Війна в українців в крові. І зараз українці мають 300 000 + тільки кадрових воїнів. Озброєних, оснащених, з сучасною технікою, вдягнутих та нагодованих.
Тому відставити паніку. Вона тільки на руку оркам. І готуємося в випадку чого робити все для фронту.
Брат Назиф https://ibigdan.livejournal.com/27848362.html
