Здається, не так вже й далеко від нас повторюється сценарій, в найкращому випадку, Празької весни із середньоазійським колоритом. В найгіршому — Афганістану.
Отже, що відбулося?
Східні автократії мають свої особливості. Голова держави там, незалежно від офіційної назви посади, зазвичай цар і бог. В політичному плані Казахстан — феодальна монархія, де керує кілька кланів, пов’язаних кровною спорідненістю, маючи ренту з усіх економічних активностей в країні.
Але це означає, що й запит до них відповідний.
По Арабській весні ми знаємо, що можна сьогодні офіційно “перемогти” на виборах із 90% підтримки, а вже за кілька місяців тікати з країни. Бо справжні настрої не корелюють з тим, що показує фальшування демократичних інститутів. Коли правитель перебирає на себе усю повноту влади в країні й починає контролювати в ній усе, він і відповідає за усе, і відповідальність цю несе не на виборах, а на вулицях.
В нинішніх протестах в Казахстані сплелися водночас настрої різних людей. Людей, які втомилися від “стабільності” імені Токаєва-Назарбаєва, людей, які головою вже в Європі, а тілом ще в середньовічній Азії, людей, які просто невдоволені своїми статками, кланами, які опинилися в опалі, і багатьох інших.
Тому серед вимог протестуючих такі різні й непоєднувані речі, і такі самі постійні зміни, як свого часу було й у нас у гарячі дні Майдану. Підвищення цін на газ з дуже низьких до просто низьких (побічний ефект від російських газових ігор з Україною та Європою) стало, вибачте за каламбур, тим сірником, що підірвав країну, і тепер просто зниженням тарифів не відбудешся. На вулиці вихлюпнулося все, що накопичувалось тридцять років — і це аж ніяк не білоруський формат протесту, де знімають капці перед тим, як стати на лавку.
Отже, те, що відбулося, має об’єктивні причини — більш того, міжнародні аналітики, що спеціалізувалися на Середній Азії, прогнозували таку можливість ще років з п’ять тому. Питання було лише “коли вибухне”.
Вибухнуло зараз. Тепер питання в тому, хто зможе цим скористатися на свою користь.
Зараз це намагатиметься робити Росія. Токаєв, давно пов’язаний із РФ бізнесовими інтересами хоче вижити і укріпити свою владу. Він вже скористався можливістю позбутися колишнього патрона Назарбаєва, а зараз спробує обпертися на російські багнети, і не зберігаючи видимість незалежності, як-то Лукашенко, а безпосередньо.
Багато залежить від того, як це сприймуть самі протестуючі. Зараз державні силовики активно переходять на бік протесту. Якщо дійде до прямого протистояння казахів та росіян, а ситуація з “інтернаціональної допомоги” перетвориться на відверте військове вторгнення, це може мати дуже великі та непередбачувані наслідки.
Втім, є і інші гравці, реакції яких ми поки не знаємо. Зокрема Китай, що теж вважає Казахстан частиною свого впливу. Звісно, у Піднебесній дуже не люблять будь-які протести та революції. Але й окупація Казахстану Росією, хай навіть гібридна, навряд чи входить в їхні плани. Своє слово має сказати і колективний Захід.
Україна ж в цій ситуації може хіба поспівчувати казахам - дуже шкода, що зараз ми не є суб’єктом, який здатен на більше. Разом з тим, події у Центральній Азії можуть на деяких час відвернути Росію від України, відтягнувши її військові, дипломатичні та економічні ресурси.
Втім, в будь-якому випадку, в наших інтересах — перемога казахського народу і над колишнім президентом, що його зрадив, і над “інтернаціональною допомогою” московської держави. Побажаємо ж їм здивувати світ!
Victor Tregubov, член Політради Демократичної Сокири
Фото - AP Photo, Reuters
https://ibigdan.livejournal.com/27800730.html
Міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко підписав наказ про введення бустерної дози вакцини від коронавірусу для усіх охочих дорослих. Робити бустер можна вже від 6 січня.
Пока украинцы радовались Майдану в Казахстане, там обнародовали требования (дешевые тарифы, бесплатные путевки и отмена вакцинации) и оказалось, что «майдан» превращается в типичный антимайдан. С погромами и мародерством. А противники прививок показали, из каких информационных помоек питались те, кто писал эти требования. 
У контексті казахстанських подій розповім невеличку дипломатичну бувальщину. У 2002-2007 роках послом Казахстану в Австрії був Рахат Алієв, генерал-майор, надзвичайний і повноважний посол, лауреат всіляких державних премій, президент всіляких холдингів, а за сумісництвом – зять Назарбаєва. Особистість легендарна і колоритна. 
У них шикарный выбор личной элитной недвижимости в Европе, Британии и Штатах. Вот тут большой свод с фото, устанете скролить.
И в продолжение поста про ментов, пасущихся на "онлифанс".
