
Нервова система наших тіл безперечно є результатом еволюції. Працює вона дещо специфічно і подекуди неочевидно неідеально. Коли людина хоче зігнути, палець, наприклад другий її мозок, посилає всім пальцям на долоні команду «усі пальці зігнутись!», а потім, навздогін посилає команду «палець 1, палець 3, палець 4, палець 5, коли вам прийде сигнал згинайся, то ви не згинайся!». Хм, дещо нелогічно, правда? Значно простіше було наказаки пальцю 2 зігнутися і не морочити голову іншим пальцям.
Але це “простіше” результат мислення людини, а не еволюції. Еволюціє працює не як ефективніше, а з тим що є. Бо вона не має мети. У випадку з пальцями лише в невеликої кількості ссавців є потреба маніпуляцій окремими пальцями, всі інші види прекрасно задовольняються одночасним згинанням усіх пальців одночасно. І тому еволюція поверх прекрасно працюючої системи згибання усіх пальців будує «милицю» - у вигляді відміни згинання окремих пальців. Бо еволюційно «милиці» дійсно простіші ніж мільйони років перебудови всієї системи з нуля. Все логічно і прекрасно.
Соціальні системи - ну тобто суспільство і їх базова складова соціальні інститути також виникають за еволюційними принципами. Ось у вас є обмежений ресурс, а ось є потреба не повбивати одне одного і людт домовляються. Створють черги, ієрархії і інші моделі соціальної організації. Все відбувається доволі плавно, логічно і зрозуміло.
Та дурістю було б вважати, що все що формується еволюційно ідеальне. Такі інститути як корупція, мафія та банальний плагіат це все такі самі інститути, що виникають і зростають еволюційно як відповіді на цілком зрозумілі обмеження соціального устрою. І якщо сповідати чистий консерватизм не допускаючи змін то таке суспільство банально програє конкурентну боротьбу із іншими суспільствами.
Тут і виникають зміни не еволюційні, а революційні. Коли приходить умовна «група нейронів» та каже - доволі з нас зайвої роботи, ми все перебудуємо, та будемо керувати пальцями окремо, бо так економніше та ефективніше!
«Революція» це відмова від старого інституту, який не працює, або працює занадто неефективно. Зміни відбуваються коли у якоїсь групи є достатньо ресурсів на те щоб провести зміни, а самі зміни обіцяють для них більшу вигоду ніж вартість змін. При цьому ті групи що протистоять змінам повинні або не володіти достатніми ресурсами, для захисту існуючих інститутів або зміни на їх переконання будут вартувати менше ніж захист існуючої системи.
Але треба розуміти, що зміни зовсім не гарантують позитивних наслідків. А ще більше треба давати собі звіт з того що позитивних наслідків в найближчій перспективі не буде. Бо прибираючи неефективну але працюючу систему «керування долонею з милицями» ви не отримуєте гарантію, що побудуєте систему з керування окремими пальцями, та от на деякий час ви точно залишитесь без керованої долоні.
Зрештою, а до чого тут ми?
В Україні роки комунізму вважаються втраченими роками. Більшість українців впевнені у необхідність наздоганяння рівня Європи. Але щоб еволюційно наздогнати Європу нам потрібно сформувати їх інститути, та еволюційно пройти всю її історію із гільйотинами, стачками, війнами, бюрократія та іншими історичними “граблями”. І ми не хочемо такого шляху, бо це століття та мільйони жертв. І тому еволюційний поступ нам не підходить.
Та й еволюційно не вийде - бо генетично в нас вже зашитий совчок і нас дійсно тримають «милиці», що виникли у відповідь на роки потворного нелюдського совку. Ці милиці і стирчать з фенотипу квазімодернох деражави у різні боки рівнем корупції і недорвіри в суспільстві. Щоб їх позбавлятись таки треба революції. Та ми, може і неусвідомлено, йдемо саме цим шляхом - створюєм інститути, розвиваємо іх, накопичуєм помилки, розумієм що почистили не все, а тому воно проросло в новій системі, і знов все ламаємо за допомогою «майдану». І все по колу.
Цей цикл буде тривати поки ми не позбудемось усих токсичних залишків совку та інших інфантильних оманливих переконань. І таки так - чим глибші інститути ми вириваємо тим жорстокіше протистояння і як наслідок більше жертв. Та й доречі не факт, що ці зміни приведуть нас до Європи. Бо Європа це також в певній мірі наша оманлива ідея, а не якась певна реальність.
Така от історія про еволюцію на пальцях.
Зображення - Зворотний гортанний нерв у жирафи свідотство неефективності еволюції в анатомії жирафи. Нерв що з’єднує мозок і гортань має довжину більше чотирьох метрів, тоді як мозок віддалений від гортані всього на декілька сантиметрів.
Андрій Горбенко https://ibigdan.livejournal.com/27829218.html