oswin-oswald все записи автора

- Кейт, поглянь на мене, я особа без мети... І без планети... І без середнього пальця, до речі...

- Віллі, скажи мені чесно. Ти коли-небудь хотів, щоб я не проломлював тобі дах?
- ....Ні-ко-ли!

- Віллі, у мене навіть лупа старша за вашу країну.

Я живу у тому, що тут називають родина. Це ніби стадо, тільки менше. Тут є чоловік на ім'я Віллі. У нього добре серце і він дуже любить усіх, у кого є хутро. А ще тут є його дружина, Кейт. Вона вдає, що мене не любить, але обманює.Так, і ще одне. У неї шерсть на голові такого самого кольору, що й у мене. Але у мене колір натуральний. А ще в них є двоє чудових дитинчат, для яких я кумир...

- Кейт, ви там у пристойному вигляді?
- Яке це має значення?
- Для мене - ніякого....

- Ти вважаєш, що Горбачов поцілував би Рейгана?
- Ну, може, не в губи...
- Альф, ти чоловік, я - жінка. Сподіваюсь, ти не задумав нічого такого?
- Такого, як, наприклад, начавити зубноїпасти в туфлі? Це я можу...

- Господи, Кейт, яка ти раздратована о 3:14 ранку. Може у 5:25 будеш спокійніша.

- О, дивись, у Віллі ноги світяться в темряві...
- Кейт, хочеш кукурудзяних баранців? Я напік їх на Вічному Вогні.

- Скиглянням зїденого не повернеш.

- Добре, Віллі, але не замикайте двері: у меня вночі можуть виникнути ще політичні питання...

- Пожежна? Скоріше приїзджайте: на мене напав велитенський тарган! Хм...Не приїдете?...Тоді я кіт та не можу злісти з дерева!

- У нього сині очі.....Хіба ти не чула вислову "У неї очі сині, мов у таргана?"

- Віллі, я знаю правило: ми не їмо членів нашої родини.
- Ми не їмо членів нічиєї родини.
- А кого ми їмо?

- Альф, ти бачив жовту стрічку?
- Ні, а я кого вона кольору?

- Альф, ось тобі головоломка.
- Вона розламана.
- Це так і задумано. Її потрібно скласти.
- Чого це....Я її не ламав!

- Альф, я намагаюсь тобі пояснити, що способів здерти з кота шкуру є більше ніж один.
- О, ти читав мої кулінарні записи......

- О, а оце я цілую Віллі...Хоч скажу тобі відверто, підлогу цілувати мабуть приємніше.
- Віллі, почнемо з простих питань: як тебе звуть?..

- Віллі, те місце, де ти зрізав ялинку...ти там бував особисто чи лише у своїх мріях?

- Віллі, розумієш, є такий звук, який я ніколи ні з чим не переплутаю. Це звук розбитого скла. Так само як і китайської порцеляни, кришталю, електроприладів.
-Віллі, це тобі не фільм Бергмана...Тут усе просто і очевидно - вода, кондиціонер, Холідей он Айс.

- Тато, ти чого такий сердитий на Альфа?
- Брайан, як виростеш і у тебе буде власний прибулець - зрозумієш...
- Альф, привезли замовлену китайську страву. Будеш?
- Що це таке?
- Це двічі тушкована свинина.
- А я думав, що двічі їдена...

- Альф, це питання трьох "В" :взаємоповаги, взаємодії та чемності. Тобто два "В" і одне "Ч".
- Альф, що ти наробив! Це БУВ мій передавач! Я його складав 10 років свого життя.
- Це добре, що ти не марнував свого життя, Віллі.

- Альф, ти це їстимеш?
- Не їстиму, але нехай постоїть. Може воно ще оживе.

- Я як нервую, то завжди їм. Власне, коли і не нервую, теж їм.

- Вчора ввечері впіймав хокей по телевізору. Фантастично! Ковзаються, кидають шайбу, луплять одне одного ключками...Геть як футбол, тільки немає ні ковзанів, ні шайб.

- Ні, Джоді, це Лінн, дівчина, з якою я живу.
- Що?
- Це не те, що ти подумала. Їй лише 16 років.
- Це ще гірше, ніж я подумала.

- Все, я йду звідси геть! Чуешь, Щасливцю?... Ніколи не бачив, щоб кіт посміхався!

- Підробка - найщиріща форма плагіату...

- Якщо не можеш чогось розбити - спали.

Віллі: - Кейт, як ти знатимеш, що у твоєму холодильнику побував слон?
- Як?
- Якщо знайдеш на сирнику слонячі сліди...

- Бачиш, я їм потрібний...Подивись на Віллі: бідний чоловік мусить сам все розбивати.

- Як ви можете таке робити? Це все одно, що зафарбувати Рембранта... чи дошку оголошень.

- Це наша з Рахіль улюблена пісня...Господи, той Сінатра уміє співати.
- Тревор, це ж начебто Пінк Флойд.
- Я знаю, Віллі...Це були два окремих коментарі.

Тревор: - Увага, пасажири! Ми зараз пролітаємо над звалищем токсичних відходів Туджунга. Я спеціально пролечу низенько, щоб ви могли добре роздивитись.

- Якщо я буду потрібен - я біля холодильника.

- Добре, Віллі, Альфу дійсно погано. Давай залишимо його ночувати тут...Врешті, це ж тільки на один день.
- Кейт, ти така оптимістка...
- Віллі, обжерливість - один з семи страшних гномів...

- Джейк, ти ж знаєш Віллі. Він добрий....він чесний.....він піжон.

-Кейт, Віллі... Я забив колінце!...Поцілуєте?...

- Альф, що у кухні робить телевізор??
- Нну... Холодильника я витягнути не зміг.

- Альф, ми раді, що ти член нашої сім`ї..
- То може ми все оформимо офіційно?
- Що оформимо офіційно?
-Як?? Моє всиновлення!

- У нас на Мельмаку, наприклад, не було слова "телефон". Він називався "той предмет, що дзвонить".
- Нну... тодi ніс - це "дихальний пристрій на обличчі"....
- Віллі, ніс - це ніс, навіщо все так ускладнювати???

- Віллі, я почуваю себе зараз маленькою незайманкою.
- Ким-ким??
- Ну такою пухкенькою дівицею, яку селяни дають на з`їдення дракону... Ти що, казок не читаєш??...

- Альф, чого ми тебе терпимо??
- Бо я сонце вашого життя...

- Питання. Основне. Як цей страйк на всіх вплине? Особливо на мене...
- Ти заговорив,як справжній гумоніст.
- Я знаю. І у мене є рішення з 5 простих слів - ВІЛЛІ ЗНАЙДЕ ІНШУ РОБОТУ.
- Це чотири слова.
- Добре, а то мені пальців не вистачало.

- Віллі, ти мене налякав - тобі треба носити дзвіночок.

- Не знаю, що сталося....Я собі сидів, поводився якнайкраще... А тоді вирішив трохи попоїсти...Решти - не пам`ятаю.

- Мені потрібне товариство. Мені потрібна жінка. Я у відчаї. Видові обмеження більше не діють.

- Віллі, тут прийшов рахунок. Мабуть знов хтось у вас викрав кредитну картку...

- Твоє тіло важчає, ти засинаєш...Ти більше не кіт...

- Я планував, що коли ви повернитесь, тут буде вже ні плямки...
- А коли ми мали повернутись...у квітні?

- Господь мене благословив багатьма шлунками.....

-Брайан, подивись, може Щасливець у кошику...Він любить валятися в брудній білизні...
- А хто не любить??...

- До речі, я подумала, щоб мені піти процювати...
-Хаха! Ну ти й сказала, Кейт...

- Віллі, диви - президент Кеннеді! А, ні... То місс Болгарія.

- Не звинувачуй себе.
- А я й не звинувачую.
- Це означає що ти слухав мене неуважно.

- Любительське радіо - це виклик, справжній виклик. Людина проти бездушної системи. Старе американське "ноу-хау".
- Угу. Але як полагодити його - ти ні "ноу" ні "хау".

- Мені здається ми домовлялись, що ти будеш питати дозволу перед тим як чіпати мої інструменти?
- Пробач, можна?
- Так.
- От бачиш, ти досі головний.

- Ти не позичиш мені 500$? Я поверну з наступної зарплатні.
- Але в тебе немає роботи.
- Я мав на увазі твою наступну зарплатню.

В нас кажуть: якщо любиш когось - відпусти його. Якщо він до тебе повернеться - він твій. Якщо його переїде машина - так тому й бути.

Я би і свідомість втратив, та ви мені і так повірите.

Я народився в родині бідного поліровщика астероїдів.

- Я сиджу тут вже місяць.
- Ти сидиш тут три дні.
- Тоді чому я зробив 30 засічок на сходах?
- Бо ти вандал.

kinopark