В світі живе багато людей. Кожна людина має своє коло спілкування. До цього кола входять близькі, рідні і люди, з якими ми просто спілкуємось, зустрівши їх, або для поповнення власних знань. Рідні люди – родина. А близькі, люди з якими ми спілкуємось – друзі. А чи можна їх назвати друзями? Напевне не всіх. І вважаю, що моє заперечення можна підтвердити ситуаціями з повсякденного життя.
Чому ж вони, друзі, можуть отримати такий статус? Що в них є такого особливого і по справжньому дорогоцінного?
Друг – це та людина, яка допоможе, підтримає в тяжку хвилину, не кине в біді, не відкриє довірену таємницю іншим. На жаль, таких людей, які були б вірними друзями замало, адже кожна проблема однієї людини є виграшем для іншої. Ми живемо в світі вигоди і нічого з цим не можемо подіяти, адже голос одного так важко почути. Після отримання чуток, таємниць зазвичай відразу всі дізнаються про обговорене. І тоді вже не важливо, хто був першим, а хто підтримав. Всі вони постають в образі зрадників, людей, яким ти вже не можеш довіритись. Вони зробили тобі боляче і твій біль їх ощасливив. Їх не можна назвати друзями. Хоча, в цьому є щось хороше. Запитаєте, що ж саме? Те, що це трапилось з тобою. Ти отримала досвід. І ще одне, що зігріває – можливо, такого більше не трапиться за участю цих людей. Вони ж отримали свою насолоду.
В цьому трактуванні, як на мене, я зробила лише один правильний висновок. І це те, що ми маємо бачити хороше. Навіть, якщо все так погано…
В сьогоднішньому суспільстві людина проходить «випробування», яке насторожує її і призводить до недовіри. Кожен веде змагання. Одні прагнуть виграш першого місця і не задумуються яким чином, а інші борються з несправедливістю – задумуються про вид чинника перемоги. Але є те що їх об’єднує – це перемога. Не задумуючись про наслідки, ти втрачаєш себе, втрачаєш свій голос – один і неповторний. Лише в такому випадку, ти не зможеш почути його серед тисячі. Щодо існування людини без особистості, то це душевна хвороба, яка не підтримує поняття суті.
Друг чи подруга, які прагнуть саме виграшу, самовиявлення - не збережуть таємницю, почнуть розпускати чутки, будуть говорити позаочі різні неправдиві і образливі факти. Вони не гідні мати навіть назву друг.
Кожен раз, задумуючись на цю тему, я задаю запитання: «Чому світ створений більше на недовірі чи підступності?» адже кожен хоче спілкуватися, мати багато друзів, довіряти їм. Ці вияви не підвищать його оцінку в суспільстві, а навпаки – опустять до нуля і сприятимуть звуженню кола спілкування. То навіщо ж так бути? Навіщо закривати себе в світі обману і неправди. Невже він такий привабливий? Там немає віри, щирості, добра, допомоги, підтримки. Там немає дружби… а заразом і життя…
Фраза «вірний друг – друге серце», означає для мене велику силу підтримки, розуміння, допомоги… Вірний друг – друг, який ладен на віддачу всієї підтримки, допомоги, яку він лише може надати. Друге серце, оскільки цей друг надає таку підтримку, яка рівносильна ще одному серцю, яке б’ється в один ритм, яке відчуває всі тривоги та переживання. Воно немов одне, але розділене на дві людини.
Кожен, хто усвідомлює, яка це сила мати друга, береже його, як дорогоцінний скарб. Він не може його зрівняти ні з чим, ні з якою насолодою життя. Якщо ти будеш мати все і не матимеш друга, твоє серце заповнить порожнеча. Адже справжній друг – це скарб, якому нема ціни. Справжній друг в силах заповнити порожнечу і стишити біль.