zaz9 (Киевляне) все записи автора
Небагато знайдеться у світі міст, навколо виникнення яких відбувалося би так багато суперечок у середовищі учених-істориків, як навколо заснування Києва. Початок цим спорам поклав ще Нестор Літописець, який у своїй "Повісті временних років" помістив легенду, відповідно до якої апостол Андрій побував у Подніпров'ї в 1 ст. н.е. та на одній з київських гір водрузив хрест як символ майбутнього міста.
Археологічні розкопки свідчать, що територія нинішнього Києва була заселена ще в 1 столітті до н.е. Виниклі тут поселення досягли свого найвищого розвитку у 3 столітті, після чого зникли. З 4 століття тут стали постійно проживати слов'янські племена. У 5 столітті з'являються перші поселення на горах Замковій, Старокиївській й ін. Саме з цього часу й обчислюється "вік" Києва.
Однак все одно дата заснування Києва й етнічне походження його засновників викликають суперечки. Початкові кроки міста над Дніпром найчастіше зв'язують не зі слов'янами, а з іншими народами - сарматами, готами, гунами, норманами, аварами. Так, наприклад, Київ ототожнювали з легендарним готським містом Данпарстадом, а його засновником називали готського короля Германаріха. Скоріше за все, таке місто дійсно існувало, однак навряд чи воно знаходилось на території нинішнього Києва. За народною легендою три брати – Кий, Щек і Хорив та сестра їх Либідь заснували на цих дніпровських схилах місто і нарекли його на честь старшого брата Києвом. Існують ще десятки різних версій виникнення Києва.
Спочатку Київ був невеликим містом - центром Полянського союзу племен. Згодом слов'янські союзи переросли в Давньоруську державу, разом з ними рос і Київ, поступово перетворюючись у "стольний град".
У середині 9 століття в Києві правили князі Аскольд і Дир - останні представники династії Кия. У 882 році місто було захоплено новгородським князем Олегом, Аскольд і Дир були вбиті. На правому березі Дніпра в Києві існує меморіальний комплекс "Аскольдова могила", що знаходиться на тому місці, де за легендою був похований князь Аскольд.
Князь Олег проголосив Київ столицею Русі (до цього столицею був Новгород) і вимовив свої знамениті слова: " “Се буди мати градамъ русскимъ!".
Розташування столиці саме в цьому місці було обумовлено не тільки сприятливим кліматом, красою природи і багатством навколишньої місцевості, але і наступними причинами. Київ знаходиться там, де Дніпро, прийнявши найбільші притоки - Прип’ять і Десну, повертає на Схід, убік кочових народів. Саме тут повинен був затвердитися головний захист від них, тут же було і збірне місце для російських човнів, що відправлялися в Чорне море.
В роки князювання Олега Русь звільнилася від залежності перед Хазарським каганатом. Олег здійснив 2 переможних походи на Царград - у 907 і 911 рр. У російсько-візантійському договорі 911 року Київ виступає вже як загальновизнана столиця Русі.
При спадкоємцях Олега, князі Ігорі і княгині Ользі, Київ ріс і зміцнювався, але в основному залишався дерев'яним містом. Тільки в останні роки правління Ольги починається кам'яне будівництво.
Князь Святослав проводив велику частину свого часу в походах і битвах, і рідко бував у Києві. Цим скористалися печенізькі хани, які у відсутності князя в 968 році обложили Київ, однак місто їм захопити не вдалося.
Після прийняття в 988 році князем Володимиром християнства і "хрещення Русі" Київ стає центром православ'я на Русі. У цей час почалося будівництво багатьох храмів і монастирів, а ідола язичеського бога Перуна прилюдно скинули в Дніпро. Хроніст початку 11 століття відзначав, що "у великому місті Києві нараховується 400 церков, 8 торговищ і надзвичайне скупчення народу".
Найбільшої слави стародавній Київ досяг у роки правління Ярослава Мудрого (1019-1054). Ярослав розширив територію міста і відгородив його стіною і валом, у яких з чотирьох сторін були установлені ворота: на північному сході - Градські, на південно-заході - Золоті, на півночі - Жидівські, на півдні - Лядські. Дехто дорікав князя в марнотратності - мов, до чого ця позолота на воротах, та й самі вони занадто великі, але Ярослав знав, що робить. Ворота - це обличчя міста: нехай усі - і друзі, і вороги - відразу бачать, який багатий, красивий і могутній Київ. І нові храми поставив князь у Києві: Георгіївський, Іринінський і головну церкву землі Російської - Софійський собор, побудований на місці перемоги над печенігами в 1037 році. В останні роки правління Ярослава була закладена Києво-Печерська лавра - перший російський монастир. При Ярославі також уперше на Русі складений звід законів - "Російська правда".
Після смерті Ярослава Мудрого пішов начебто не тільки князь, але і слава та могутність Києва. При деяких князях місто ще продовжувало прикрашатися, однак багато хто з них переслідував тільки особисті цілі. Вони зневажали інтересами не тільки Києва, але і всієї Русі, самі приводили в неї ворогів і з ними разом розоряли і країну, і її столицю.
Історія князівського Києва закінчується в 1240 році штурмом міста військами монгольського хана Батия. При штурмі були розбиті Лядські ворота і зруйноване міцність Десятинної церкви. З 50000 жителів міста вціліло не більш 3000. У середині 13 століття влада татаро-монголів змінюється литовської, потім - польської.
У середині 17 століття в країні починаються визвольні війни проти польської шляхти. У 1648 році відбувся урочистий в'їзд у Київ козацького полководця - гетьмана Богдана Хмельницького. У 1654 році була підписана Переяславское угода, відповідно до якого Україна присягала на вірність московському царю. Тепер Київ став уже російським містом.
У 1615 році в Києві відкрилася Київська братерська школа, родоначальниця Києво-Могилянської академії. Школа одержувала підтримку від запорізьких гетьманів.
У 1811 році в Києві відбулася велика пожежа, що знищила безліч архітектурних пам'ятників і зашкодила тисячам житлових будинків.
У 1830 році для більшого зміцнення міста була побудована Нова Київська фортеця. Комплекс споруджень на Печерську став називатися Старою Фортецею.
У 1837 році був складений новий план міста, у якому застосовувалися містобудівні принципи класицизму для складного рельєфу міста.
У 19 столітті розвиток Києва характеризується значним ростом економіки і торгівлі, а також збільшенням населення - з 23000 у 1817 р. до 65000 у 1861р.
До кінця 19 - початку 20 століть Київ уже славився ка історичний, культурний і науковий центр світового значення. При цьому Київ, як і раніш, був великим промисловим центром - у місті діяли 122 промпідприємства. У 1892 році в місті заробила перша в Росії лінія трамвая.
В роки громадянської війни Київ неодноразово переходив "з рук у руки" і був під владою і Центральної Ради, і більшовиків, і німців, і білогвардійців.
У 1919 році більшовики оголошують столицею Радянської України місто Харків. Київ повертає собі статус столиці тільки в 1934 році.
З вересня 1941 по жовтень 1943 року Київ знаходився під владою німецьких окупантів. З міста були евакуйовані майже 200 заводів, що на новому місці швидко налагодили виробництво на нестатки фронту.
6 жовтня 1943 року Київ був звільнений радянськими військами, при цьому втрати з нашої сторони склали 18000 чоловік. 65 частинам і з'єднанням, які брали участь у звільненні, привласнене звання Київських.
Після звільнення місто продовжувало швидко розвиватися.
У 1944 році прийняте урядове рішення про відбудування Хрещатика.
У 1949 році прийнятий перший післявоєнний Генплан Києва.
У 1951 здійснена перша телепередача з київського телецентру.
У 1960 відкрилася перша лінія метрополітену.
У 1969 році запроектований перший 16-поверховий будинок.
В даний час Київ є не тільки столицею України, але і найбільшим політичним, промисловим, культурним (більш 15 театрів, більш 30 музеїв), науковим (близько 20 вузів) і спортивним (29 стадіонів і більш 1500 інших спортивних споруджень) центром.
Місто продовжує постійно розширюватися і зміцнює свої політичні, наукові, соціальні і культурні зв'язки з іншими країнами Європи і світу.
ТилькиТой (Киевляне) все записи автора
Романтика89 (Киевляне) все записи автора
А что лучше "Аквариум" или "Меридиан?
![[info]](http://stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
dimicont
