схема з симпатичного коміксу під назвою "screw heaven when i die i'm going to mars"

моя перша спроба роботи з коміксами дірджа.
це не подвиг і не високе мистецтво, зате просте пояснення комунікаційної кризи й дуже весело.
ктулху колись повернеться, чесно :)

обережно, під катом - повнорозмірні сторінки (979*1515)

автор обіцяє, шо про божеське дитинство буде багато коміксів.
енд ай лайк іт.



(трошки більша версія, якшо потрібно)

я все-таки давно нічого-нічого не постила про ктулху. а за це він може прийти і знямати мій мозок, незважаючи на всі попередні заслуги.
хоча сьогодні буде навіть не про ктулху, а про всякі некрономікони. гарна алегорія того, шо буває, якшо сильно багато й сильно довго спілкуватися з завумними книжками. ейсід зітхає і йде читати філософію мови на завтрашній іспит... =/

дописала свою англіцьку врешті. такий вагон всього... і половина - про ктулху. знаєте, а без нього було б страх як сумно. треба знов сісти за переклади, бо нового на гумінеті (осьо тут) з'являється доволі багато, а руки все не доходять.
шось із давніших перекладів... у тему до настрою. проте нє, я не шкодую, шо прогулювала математику =) (і навіть незважаючи на те, бісектрису й медіану я ше розрізняю. от з простенькими логарифмами вже фанарь...)

але ж вродь нічо поки шо не сталося?

це така життєва смуга. ляльки скрізь. тут теж.

літній термоядерно-зелений дизайн - то якраз те, шо зараз гарно вписується в мій настрій.
поки не заболять оки, будемо ним користуватися. а може, оки так і не заболять, а ми передумаємо - таке теж часто трапляється.
о, до речі, зільонінького?