-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в awoxx

 -Подписка по e-mail

 

 -Постоянные читатели

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 09.01.2014
Записей:
Комментариев:
Написано: 51


Масове переселення росіян в Україну після «зачистки» голодом

Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 15:21 + в цитатник

5518198_17golodomor_ver_radi_3001 (300x212, 16Kb)

 

Недавно в Україні була видана унікальна карта «Голодомор 1932-1933 років», на якій позначені не лише місця так званих «чорних дощок» (спеціальні каральні заходи проти окремих сіл, коли голодне село оточували озброєними загонами, чим прирікали його на загибель), але й дороги переселення на вимерлі території людей з Росії та Білорусі.

З Білоруської РСР в Одеську область – 61 ешелон, із західних областей РРФСР в Дніпропетровську – 109 ешелонів, з Горького в Одеську – 35 ешелонів, з центрально-чорноземного регіону Росії в Харківську область – 80 ешелонів. З Іванівської в Донецьку – 44 ешелони.

Всього – 22000 сімей і, відповідно, господарств...

5518198_golodomor (700x458, 279Kb)

Те, що проросійський південний Схід України сьогодні – це наслідки Голодомору і подальшого масового заселення українських територій переважно росіянами, не новина... Але вона кожного разу приголомшує мене, навіваючи сумні думки, особливо останнім часом, коли все частіше говорять про можливий розкол країни.

У мене є можливість часто бувати в Росії і спілкуватися з росіянами, які живуть як в Росії, так і за межами своєї батьківщини.
Росіяни мені здаються людьми хорошими, щирими.. Але, на жаль, неповага до інших націй характерний для багатьох з них (відчула на собі). А ще вони дуже важко пристосовуються до життя поза межами Росії, погано асимілюються. Відомо, що досить багато з них, переселившись до Америки, так і не освоїли англійську мову...

Тому, вважаю, їм краще жити на своїй землі.
Але багато хто з них не хоче жити в Росії з економічних і соціальних міркувань і прагнуть емігрувати. І ті, кому це вдалося, не хочуть повертатися на історичну батьківщину. Хоча продовжують вважати Росію своєю батьківщиною, любити її (на словах, адже на відстані її любити легко) і страждати на чужині. Напевно, це одна із загадок російської душі.

Якось мала можливість спілкуватися з росіянкою, яка живе в Естонії. Ми зустрілися в Москві, куди вона приїхала в гості до родичів. Привезла з собою копчену скумбрію. «Це єдине, що залишилося смачного з естонських продуктів після вступу країни до Євросоюзу», - пояснювала вона кожному, кого пригощала. Мені довелося вислухати довгу, неначе завчену напам'ять, розповідь про те, як погано живеться в країнах Прибалтики після розвалу СРСР... Про те, як естонці вдають, ніби вони не знають російської, і їй доводиться спілкуватися з ними лише естонською мовою. Про те, як там не люблять росіян і вороже до них відносяться. Про те, як вона не любить естонців, Естонію, Євросоюз і не сприймає політичних, економічних та соціальних змін, які там сталися. При цьому вона не переставала захоплюватися Росією. «У Росії краще, ніж де б то не було, ви щасливі тим, що живете в Росії», - повторювала вона, звертаючись до своїх російських родичів і друзів, які без особливого ентузіазму погоджувалися з нею.

«Я не змогла б жити в країні, яку так сильно не люблю, де мені так некомфортно. Це ж справжня мука», - сказала я їй. - Може, тобі краще повернутися до Росії? І теж бути щасливою?»
Вона замовкла і пильно поглянула мені в очі, намагаючись зрозуміти, чи не насміхаюся я випадково над нею.

Ні, я не насміхалася. Я говорила цілком серйозно, тому що дійсно не уявляю собі життя в чужій, ненависній країні.
Вона щось спробувала пояснити. Говорила так непереконливо, що я навіть не запам'ятала її аргументів. Суть в тому, що повертатися до Росії вона жодним чином не бажає.
Пам'ятаю лише, що її російська подруга сказала: «А я змогла б жити в будь-якій країні, якби там було море, - я море дуже люблю».

Напевно, ті росіяни які після 1933 року переселялися на південний схід України, теж мріяли про море. Або, може, їх приваблювали родючі землі та залишені вимерлими українцями будинки і майно...
Що б там не було, але тепер їх нащадки живуть на цих землях і є громадянами України.
І не варто було б згадувати про те, що було колись, якби минуле не мало наслідків у наш час.

5518198_golodomor_1 (600x253, 83Kb)

А наслідки є, і вони дійсно вражаючі. Це велике переселення росіян виявилося бомбою сповільненої дії, і час цієї дії настав сьогодні. Ми маємо здебільш непатріотичний, неукраїнський південь, який тяжіє до Росії так, що аж готовий злитися з нею. Частина громадян нашої держави не зацікавлена в її територіальній цілісності і в її існуванні взагалі.

...На презентації вищезазначеної карти Голодомору колишній директор Українського інституту національної пам'яті академік НАН України Ігор Юхновський (його на цій посаді змінив якийсь неокомуніст), зокрема, розповів про те як у Верховній Раді ухвалювався закон про визнання Голодомору геноцидом. Частина депутатів з Партії регіонів проголосувала за цей закон (на його прохання), а частина – ні. То були депутати з місць, заселених росіянами...

– Ігор Рафаїлович, це ж не єдине голосування, де виявляється відношення цих людей до країни, в якій вони живуть. Була безліч інших важливих голосувань, це і громадська думка, і народне волевиявлення, це і відповідне відношення до української мови й культури, до української історії. Це формування негативного іміджу країни за кордоном. Це виховання нового покоління українських росіян у дусі неповаги до власної держави...
Пан Юхновський сказав наступне:
– Дійсно, те, що ці люди були переселені, впливає на їх ставлення до України як до держави. Люди по-різному поводяться на чужій землі. Але вони приїхали на чужу землю від імені держави, яка їх послала, і вони підтримуватимуть ту державу, яка їх послала. Вони самі цього можуть і не усвідомлювати.

– Отже, ми приречені на те, що частина людей в Україні – нащадки тих переселенців – весь час прагнутимуть до Росії, відповідно голосувати на виборах, виявляти неповагу до української мови і культури й виховувати в цьому дусі своїх дітей?
– Проходить час, і кожна земля «творить» націю. Неукраїнці асимілюються, стають українцями, і це не залежить від свідомості людей або від директив влади. Так само чужоземці стають поляками на польській землі, французами – на французькій землі, німцями – на німецькій. Час все виправить.

Я позаздрила оптимізму пана Юхновського. Скільки ж ще потрібно часу, аби росіяни стали українцями? Напевно, не менше сотні років. Думаю, цей процес піде швидшим, якщо Україна зможе підняти економіку. Якщо життєвий рівень в Україні буде вищий, ніж в Росії, «співвітчизники» вже не хотітимуть злиття з історичною батьківщиною. Як показує світовий досвід, ситі і задоволені життям росіяни нудьгують за батьківщиною не менше голодних і знервованих, але повертатися в неї не квапляться. І зливатися з нею теж.

 

© Джерело

Метки:  

Процитировано 25 раз
Понравилось: 11 пользователям

Sergey1958   обратиться по имени Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 18:50 (ссылка)
Дякую. Процитую Вас.
Ответить С цитатой В цитатник
Писанка   обратиться по имени Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 19:03 (ссылка)
Дякую, пане!
Ответить С цитатой В цитатник
santa3   обратиться по имени Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 19:25 (ссылка)
як гарно, що в тебе не тусуються рос1яне) прям заздрю Правда зараз менше, бо багатьох забанила Заходь, у мене багато пост1в про Укра1ну
Ответить С цитатой В цитатник
santa3   обратиться по имени Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 19:27 (ссылка)
.
ua (666x393, 55Kb)
Ответить С цитатой В цитатник
yevgenia   обратиться по имени Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 19:31 (ссылка)
Это многое объясняет.Но,к сожалению,восточные жители нашей страны историю знают не просто плохо,а очень плохо.
Ответить С цитатой В цитатник
Перейти к дневнику

Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 20:23ссылка
Исходное сообщение yevgenia
Это многое объясняет.Но,к сожалению,восточные жители нашей страны историю знают не просто плохо,а очень плохо.
они ее вообще не знают
Jelifona   обратиться по имени Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 21:16 (ссылка)
Все так и есть. Бабушка рассказывала, что на большое село оставалось всего пару семей, в дома умерших страшной голодной смертью людей, хозяев своей богатой земли, завезли и поселили из россии. Давали им подъемные, хозяйство. Спасибо большое за пост.
Ответить С цитатой В цитатник
Аноним   обратиться по имени Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 21:31 (ссылка)
Да знаем мы прекрасно эту историю, и на Юге, и на Востоке...Можно создать такую же ситуацию запросто,чисто гипотетически представив, что юг и восток первоначально населен на 100% этническими украинцами, - и без переселения! Достаточно "русской" выйти замуж за "украинца", или наоборот.Русский язык - как матёрый сорняк, произрастет и без удобрений, и их дети уже будут общаться на оном.Закрепив это мультфильмами, фильмами(в Украине же их не снимают!?), книгами,телепередачами и т.д.- их внуки уже будут считать себя 1000%-ми русскими, живущими на окупированых "бандеровской властью" исконно русских землях.Поверьте мне - это к сожалению так... Так было и в моей семье... Я особисто вважаю себе українцем, а ось мій рідний, молодший брат вважає себе "русскім", у всіх анкетах пише, що він "русскій", і коли знайомиться- каже, що він "русскій". Для мене це трагедія. Я живу на півдні Херсонщини. До 1770-х тут жили турки, татари, всілякі кочівники. Потім (за правління КатериниІІ)сюди, було переселено багато жителів з Полтавсього регіону, Чернігівського. Моє село було засноване в 1778р., полтавчанами. Досі навіть акцент у декого зберігся,"бульо", "хвіртка" і т.д. 800 000 українців живуть в селах Херсонщини, та маленьких містечках. 350 000 - в самому Херсоні... І більшість херсонців вважають себе "русскімі". Чорт зна, де це гівно взялося... І якщо в країні, начебто, Схід протистоїть Західу, -- то на Півдні село протистоїть місту. Така ж ситуація в Запоріжжі, Одесі,Миколаєві та інш...
Ответить С цитатой В цитатник    |    Не показывать ветку
Перейти к дневнику

Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 22:59ссылка
Як я вас розумію...
Але є надія.
Я завжди кажу: "Гени - не крокодили..."
Гени нагадують про себе у такі часи, як зараз.
Так, не у всіх.
Але ж і ми є. Нас не мало.
LYOKA_2008   обратиться по имени Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 21:38 (ссылка)
Исходное сообщение santa3
Исходное сообщение yevgenia
Это многое объясняет.Но,к сожалению,восточные жители нашей страны историю знают не просто плохо,а очень плохо.
они ее вообще не знают
не в тім печаль. Страшно, що вони не бажають знати ту історію, нчого не чують і не бачать
Ответить С цитатой В цитатник
Перейти к дневнику

Среда, 12 Февраля 2014 г. 12:03ссылка
так1 вони е, на жаль
hecate_in_ua   обратиться по имени Понедельник, 10 Февраля 2014 г. 23:43 (ссылка)
Процитував.

Автору поста вдячний за те, що хоч громадить в інтернеті такі матеріали.
Ответить С цитатой В цитатник
Аноним   обратиться по имени Суббота, 15 Февраля 2014 г. 12:46 (ссылка)
Сегодня в России проживает около 5 млн. Украинцев. И что? Воспитывайте национальную культуру в семьях. И не делайте это за счет других наций, потому как молодежи свойственна тяга к познаниям. И мои знакомые - украинцы, вполне комфортно живут в Сургуте и не собираются возвращаться на историческую родину. Рыба ищет, где глубже, человек - где лучше. Мир уже давно живет по другим законам. Важно быть человеком! А уж украинцем, русским, евреем, испанцем или японцем - дело второе. Нельзя друзей, жен или мужей выбирать по национальному принципу. А для таких писак - это вполне нормальное действо. Легко сваливать все беды на историю, ничего не делая сегодня для своего народа. Посмотрите как живут люди в Тернопольской, Хмельницкой или Харьковской области и вы поймете, что их жизнь мало чем отличается. А такие писаки, наверняка, жируют...И им дела нет до своего народа...
Ответить С цитатой В цитатник    |    Не показывать ветку
Перейти к дневнику

Понедельник, 17 Февраля 2014 г. 00:35ссылка
Аноніме!

Ти про зовсім інші речі говориш.

Фактаж, наедений в статті свідчить про спрямований злочин витіснення українського етносу з його території.

В РФ живуть за різними даними від 7 до 15 млн українців.
Так вони не збираються звідти нікуди їхати. Вони вкорінилися.
Та й вважають вже в переважній своїй більшості росіянами - це я добре знаю сам.

Генетика проти різноетнічних шлюбів.
Домінантні генивитискають через 5-7 поколінь рецесивного мігранта.

Але в житті все не так - всі народи давно змішані - свідомо чи не свідомо.

Даремно, Аноніме на автора матеріалу ти "бочку" котиш, замість того, щоб подякувати за копітку наукову працю...

Але скажу чесно - ти такий в'їдливий, як ведмедка на городі.

Щось в тобі мені імпонує.
Відчувається, що ти, як і я бажаєш Україні кращого життя.
Погляди в нас на шляхи досягнення цього переважно різні...
Аноним   обратиться по имени Понедельник, 17 Февраля 2014 г. 11:50 (ссылка)
бред((((((((
Ответить С цитатой В цитатник    |    Не показывать комментарий
Piligrim7   обратиться по имени Понедельник, 17 Февраля 2014 г. 14:12 (ссылка)
Спасибо!
Ответить С цитатой В цитатник
tamaragus   обратиться по имени Четверг, 06 Марта 2014 г. 12:12 (ссылка)
Дякую. Цитую Ваш пост.
Ответить С цитатой В цитатник
Комментировать К дневнику Страницы: [1] [Новые]
 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку