У Росії Роскомнагляд вніс соціальну мережу "ВКонтакте" в єдиний "чорний список" сайтів через розміщення дитячої порнографії.
Домен соціальної мережі "ВКонтакте" внесено до реєстру заборонених сайтів. На спеціальному сайті повідомляється, що домен vk.com опинився в реєстрі згідно з рішенням Роскомнагляду від 24 травня. Користувачі з декількох регіонів, у тому числі з Санкт-Петербурга, повідомили, що ресурс недоступний.
Як повідомив офіційний представник Роскомнагляду Володимир Піков, фахівці відомства поки з'ясовують причини потрапляння домену "ВКонтакте" до реєстру.
Зазвичай за рішенням Роскомнагляду до реєстру потрапляють сайти, на яких розміщена дитяча порнографія. Як повідомляється на сайті "Антизапрет.инфо", причиною для внесення "ВКонтакте" стала фотографія з групи "Дитяча мода", на якій зображена оголена дівчинка в душі. Номери підстав для блокування адреси цієї фотографії та домену vk.com збігаються.
Раніше на групи, в яких розміщуються фотографії дітей, звертав увагу уповноважений з прав дитини в РФ Павло Астахов. В кінці березня адміністрація "ВКонтакте" заблокувала спільноти "дитячої моди".
Згідно з законом влада може внести до реєстру сайти, на яких розміщена дитяча порнографія, а також матеріали, що пропагують суїцид і вживання наркотиків. У двох останніх випадках рішення залишається за Росспоживнаглядом і ФСКН відповідно. Якщо ресурс внесено до реєстру, провайдери повинні заблокувати доступ до нього.
Великі ресурси, у тому числі соціальна мережа "Однокласники" і Google, які вже потрапляли в реєстр заборонених сайтів. Роскомнагляд списував це на технічні помилки.

20 липня в одному з нью-йоркських барів влаштують незвичайні змагання: чоловіки боротимуться за титул "Найменший пеніс Брукліна". Чоловіки будуть мірятися своїми достоїнствами, але переможе саме той, хто набере найменшу кількість сантиметрів. Відповідно до умов конкурсу, учасники повинні всім своїм виглядом виправдовувати фразу, що "хороші речі можуть бути і в невеликих упаковках".Крім усього іншого, вони повинні добре виглядати, бути одягнені в стильний одяг і симпатичні плавки, які допоможуть кандидату на звання "Містер маленький пеніс" якомога яскравіше представити себе на конкурсі. Організатори заходу запевняють, що чоловіки будуть не просто мірятися геніталіями. Їх "предмети гордості" потраплять у поле зору справжніх експертів.Також учасникам при подачі заявки потрібно враховувати кілька нюансів. Конкурсанти повинні бути старше 21 років і повинні бути особисто присутнім на самому заході. Для того, щоб дехто з конкурсантів не перетворив дійство на посміховисько, організатори нададуть усім учасникам рівні можливості, видавши їм однакову білизну. Переможець конкурсу стане володарем корони та отримає титул "Найменший пеніс Брукліна". Переможець також отримає грошовий приз, який він зможе пожертвувати на благодійність.

Комітет Верховної Ради України з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики на розширеному засіданні 22 травня 2013 р. не підтримав законопроект №2320 "Про заборону оптової торгівлі, крім комісійної, уживаних текстильних виробів, одягу та взуття" народного депутата Віталія Немилостивого. Про це повідомляє прес-служба парламенту.
Автор законопроекту називає секонд-хенд однією з головних причин занепаду вітчизняної легкої промисловості.
У свою чергу, представники малого та середнього бізнесу зазначають, що розвиток легкої промисловості в Україні гальмується не ввезенням уживаних товарів, а повною відсутністю підтримки галузі державою та корупцією на митниці, яка, за словами підприємців, відкрила шлюзи для так званого "сірого імпорту".
"Заборона ввезення секонд-хенду - це найпростіший, але малоефективний захід. Ніколи заборона не сприяла розвитку. Конфронтація та протиборство у цьому соціально важливому питанні є неприпустимими. Тільки активний діалог та співпраця всіх зацікавлених сторін здатні сприяти комплексному вирішенню проблеми", - заявила голова комітету Олександра Кужель.
Також вона зазначила, що за результатами опитувань, частка українців, що час від часу роблять покупки у магазинах секонд-хенду, складає 40%.
Результатом обговорення законопроекту стало рішення комітету повернути проект закону автору на доопрацювання. Також було прийнято рішення створити спеціальну робочу групу, до якої включити представників асоціацій і об'єднань легпрому та підприємців, які працюють у сфері продажу товарів секонд-хенду, з метою пошуку рішень, що відповідали паритету інтересів держави, бізнесу та українських споживачів.

Італійці, іспанці, французи та бельгійці цим ранком на місці своїх машин побачили замети. Відразу кілька європейських країн завалило снігом.

Сьогодні на дороги відразу декількох країн Європи після недовгої перерви знову вийшла ... снігоприбиральна техніка. На Францію, Бельгію, Італію та Іспанію обрушилися заметілі. Європейці відкопують свої автомобілі і невесело жартують про те, що, мабуть, в небесній канцелярії переплутали пори року.

Французькі синоптики зафіксували рекорд: за всі 125 років метеоспостережень вперше температура повітря в травні опустилася до плюс 4 градусів. Напередодні у сонячній Італії стовпчики термометрів не піднімалися вище плюс 9 градусів, передає НТВ.Ru.

Позор Европы. Разошлите это как можно больше по всему миру. Миру СТЫДНО…продолжайте рассылать этот список по миру… жмите рассказать друзьям. Стыд и позор Дании! Море стало красного цвета, но вовсе не из-за каких-то климатических или природных изменений… А из-за человеческой жестокости (цивилизованных людей), убивающих сотни известных своим интеллектом Калдеронских дельфинов (Гринды)!! И это происходит каждый год на Фарерских островах в Дании. Главные участники этого жестокого побоища – молодые подростки. ПОЧЕМУ? Этим они хотят доказать, что они взрослые и «крутые» !!!! ЧУШЬ СОБАЧЬЯ!!! В этом большом «празднике» все делается для развлечения. Каждый по-своему принимает в этом участие: убивая, или просто наблюдая за жестоким побоищем и поддерживая его. Нужно сказать, что Калдеронские дельфины (Гринды), как и многие другие разновидности дельфинов, обладают хорошо развитыми инстинктами, не боятся подпускать к себе людей, играть и взаимодействовать с ними. В ходе этого жестокого кровавого побоища несчастные животные не умирают немедленно, в них вонзают 1, 2, или 3 раза толстые острые крюки. При этом дельфины испускают душераздирающий крик, невероятно схожий с плачем новорожденного ребенка! Они страдают в ужасных муках от подобных ударов, и без капли человеческого сожаления эти несчастные, абсолютно безобидные создания медленно умирают в собственной крови… Довольно!!! Мы будем пересылать это сообщение до тех пор, пока оно не дойдет до любой организации по защите животных. Мы не собираемся только читать это, подобно пассивным созерцателям этого безобразия. ПОЖАЛУЙСТА, ПРОДЕМОНСТРИРУЙТЕ СВОЙ ПРОТЕСТ И ОТВРАЩЕНИЕ В ДОСТУПНОЙ ВАМ ФОРМЕ, И ПЕРЕШЛИТЕ ЭТУ ИНФОРМАЦИЮ ВСЕМ ТЕМ, КОГО ВЫ ЗНАЕТЕ… Друзья, не будьте лояльны! Только сам человек может изменить мир… Один в поле не воин, но когда мы вместе, то мы настоящая сила.

Близько двох сотень українців перевдягнулися у вишиванки та вийшли на "мегамарш" по Лондону. Святково одягнені люди пройшлися по Трафальгарській площі, щоб продемонструвати британцям українську культуру. "Ми в посольстві з приємністю довідались про цю цікаву ініціативу української громади. Такий захід у Лондоні проводиться вперше. Сподіваюсь, це стане хорошою традицією", - повідомили в посольстві України в Британії

Американські дослідники припустили, що знаменитий закон Мура, дія якого - в оригіналі - поширюється на транзистори, насправді набагато більш універсальний. Генетик Олексій Шаров з Національного інституту старіння і біолог Річард Гордон з Морської лабораторії (Флорида, США) застосували закон Мура до біологічних систем. І отримали сенсаційні результати: життя зародилося не на Землі, а в якомусь місці, яке існувало ще до утворення нашої планети За допомогою закону Мура цілком реально передбачити майбутнє. А Шаров і Гордон взялися вирішувати зворотну задачу - спробували змалювати минуле. Для чого розробили спеціальні алгоритми, пише "Комсомольская правда". Перш ніж застосувати свої алгоритми до біології, вчені перевірили їх на напівпровідниковій техніці, завдяки якій закон Мура і отримав право на існування. Вирахували, що перший чіп повинен був з'явитися в 1960 році. А так воно і було.
Після успішної перевірки Шаров і Гордон замінили у своїх обчисленнях електронні елементи на нуклеотиди - будівельні блоки, що ускладнювалися в процесі еволюції молекул ДНК і РНК. І отримали, що життя зародилося 10 мільярдів років тому. Виходить, не Земля колиска живого. Адже їй всього 4,5 мільярда років. Виходить, що життя з'явилася до того, як утворилася наша планета. Тобто десь в іншому місці.

Фахівці, що обслуговують 160-ти кілометровий оптико-волоконний кабель Поті-Сочі-Новоросійськ довго не могли зрозуміти, в чому проблема поганої передачі даних по каналу. Через деякий час з'ясувалося, що провід розплавив підводний вулкан. Витягти кабель власними силами у інженерів зв'язку не було ніякої можливості, оскільки по дну Чорного моря він пролягав на глибині мало не в півтора кілометри. Довелося дзвонити в Італію, керівництву фірми-власника дроту. Спецсудно з Катанії прибуло до місця НП кілька днів тому. Коли кабель витягли з води, на ньому виразно виднілися сліди від вогню, поліетиленова оболонка була розплавлена, пошкоджено захисний щит, пише "Комсомольская правда в Украине". Поки експерти латали пошкоджене обладнання, телекомунікаційний зв'язок між двома державами продовжував працювати в штатному режимі за рахунок використання резервних ліній, що забезпечують передачу всіх видів трафіку.

Російським школярам в одному з клубів Чити влаштували еротичну вечірку. Дискотеку Global School Party приурочили до закінчення навчального року. П'ятикласники могли взяти участь, наприклад, у конкурсі під назвою "Хто більше принесе ліфчиків з зали". Такі заходи проводяться з жовтня 2012 року і, швидше за все, користуються великою популярністю."Повні зали сопливих дітлахів з розмальованими обличчями у відвертих вбраннях. Таке видовище стало одкровенням останніх кількох років", - пише місцеве видання. За даним фактом крайовим слідчим управлінням призначена дослідча перевірка. Раніше правоохоронні органи зацікавились нічним клубом в Омську. У Мережі з'явилися фотографії з однієї з еротичних вечірок, які проводилися там

1282 просмотров

Я могу тебя очень ждать, Долго-долго и верно-верно, И ночами могу не спать Год, и два, и всю жизнь, наверно! Пусть листочки календаря Облетят, как листва у сада, Только знать бы, что все не зря, Что тебе это вправду надо! Я могу за тобой идти По чащобам и перелазам, По пескам, без дорог почти, По горам, по любому пути, Где и черт не бывал ни разу! Все пройду, никого не коря, Одолею любые тревоги, Только знать бы, что все не зря, Что потом не предашь в дороге. Я могу для тебя отдать Все, что есть у меня и будет. Я могу за тебя принять Горечь злейших на свете судеб. Буду счастьем считать, даря Целый мир тебе ежечасно. Только знать бы, что все не зря, Что люблю тебя не напрасно! 1968 год

Навколо “17 миттєвостей весни” – найпопулярнішого серіалу радянських часів, завжди точилися розмови, про нього ходили анекдоти і справжні легенди.
Справжні ж таємниці створення серіалу не менш цікаві. Скажімо, мало хто знає, що сцени в приміщеннях “будівлі РСХА” – головного управління імперської безпеки гітлерівського Рейху, насправді знімалися в знаменитій на всю Росію Бутирській в’язниці, яка продовжує діяти і при Путіні-Медведєві. У масовці в ролях військовослужбовців охорони РСХА знімалися курсанти Московського вищого командного училища КДБ СРСР. Володимир Путін, який саме здобував диплом юриста, в кіно не знімався, але якраз через два роки після прем’єрного показу стрічки пішов служити в КДБ…
“Перебіжчиком” виявився тільки московський ресторан, у якому до Штірліца, який прийшов в ресторан на зустріч зі зв’язковим, за сюжетом чіплялася п’яна дама з хутром лисиці на плечах – заклад “продався Заходу”, і там був відкритий перший в СРСР і досі діє найбільший в Європі ресторан мережі “Макдональдс”, такої не любої російським націоналістам…
Після того, як фільм був вперше показаний на телебаченні, режисер Тетяна Ліознова отримала від глядачів 12 мішків листів і прочитала всі їх до єдиного. Цікаво, що оцінюючи фактично пригодницький бойовик, глядачі відзначали і надзвичайно “м’яку” роль другого плану – фрау Зауріх, німецьку бабусю, якою опікувався Штірліц.
На час зйомок акторці Емілії Мільтон виповнився 71 рік – вона народилася на Черкащині 1902 року в родині уманського єврея Давида Мільтона… До “17 миттєвостей…” Мільтон багато грала в театрі, знімалася і в кіно, розпочавши на Київській кіностудії Довженка з довоєнних “Тома Сойєра” і “Богдана Хмельницького”. Якраз перед запрошенням у “17 миттєвостей…” мала роль у не менш легендарному серіалі “Слідство ведуть знатоки”.
Знімаючи “17 миттєвостей”, режисер Тетяна Ліознова ввела роль фрау Зауріх, щоб якось “олюднити” образ розвідника, пом’якшити занадто вже серйозного героя. Зіграти стару німкеню запросила Емілію Мільтон, яка вже була однією з легенд театру, актрисою масштабу Раневської, Зуєвої, Пельтцер.
Емілія Мільтон-Краснопільська була однією із засновниць і перших героїнь театру “Червоний факел”. У молодості вона мала натовпи шанувальників і гучний успіх у знаменитому пролетарському театрі, який об’їздив мало не всю країну. Актриса великого темпераменту, вона грала ролі молодих героїнь – її найкращою роботою тих років називають Діану в “Собаці на сіні”. Відповідальну роль вона могла підготувати за два-три дні.
Вона обожнювала театр. Ефектна, струнка жінка, вона буквально електризувала публіку пристрасною мелодекламацією на революційну тематику, а через мить, нарівні зі статистами, із задоволенням зображала за лаштунками завивання вітру… Емілії Мільтон були підвладні найрізноманітніші палітри: і лірика, і гумор, і найглибший трагізм.
Після відходу від “Червоного факела” актриса довго шукала нову сцену. Працювала в Київському театрі російської драми, в театрі імені Моссовєта, нарешті, вже назавжди, осіла в Московському театрі ім. Гоголя. Там Мільтон зіграла масу цікавих ролей і завоювала щиру любов глядачів.
Звичайно, справжня слава прийшла до Емілії Давидівни з виходом серіалу про Штірліца, який “понад усе любив старих і дітей”. Сцени зустрічей фрау Зауріх з радянським розвідником писалися буквально на знімальному майданчику, і актриса миттєво схоплювала будь-які вказівки та пропозиції, імпровізувала…
Про свою роботу з Емілією Мільтон режисер Тетяна Ліознова розповідала так: “Я попросила Юліана Семенова написати пару сцен з участю старої німкені, сподіваючись, що її зіграє Фаїна Раневська. Семенов знехотя щось вигадав – вийшла жахлива ахінея. Але я відразу вирішила, що придумаю все сама в процесі зйомок. Ми прийшли до Раневської додому і показали сценарій. Фаїна Георгіївна прочитала і жахнулася: “Це що за ідіотство? Хіба це можна зіграти?” Я стала виправдовуватися: “Фаїно Георгіївно, дорога, це тільки намітки!” Але вона була непохитна, і нам довелося піти. Тут я й згадала про Емілію Мільтон, яка знімалася в мене раніше у фільмі “Рано вранці”, де грала директора дитячого саду. У той період вона була у страшній печалі: у неї помер чоловік, було мало роботи в театрі, в кіно. Я майже ніколи не знімала в своїх фільмах артистів двічі, а тут зрозуміла, що саме з Емілією Давидівною мені буде легко. І виявилася права”.
Ролі не було взагалі, доводилося складати все буквально перед камерою. І Мільтон в цій ситуації виявилася незамінною. “Коли я бачила її роботу, її чергову сцену з В’ячеславом Тихоновим, мені так шкода було її відпускати, що я тут же сідала за сценарій і писала продовження їх зустрічей”, – зізналася Ліознова.
Ось герої в лісі. Фрау Зауріх в якихось страшних ботах, знайдених на складі кіностудії імені Горького. “А як ви думаєте, я ще сезон проходжу в цих черевиках?” – запитує вона Штірліца. Ця фраза народилася спонтанно, але актриса чудово її обіграла. Або милі букетики квіточок, які Мільтон дуже любила і самовіддано тикала їх Штірліцу в ніс – це ж справжня знахідка!
А шахи! Емілія Давидівна ніколи в житті не тримала в руках ні ферзя, ні слона. Треба було зобразити цього шахового аса, тим більше, що сама фрау Зауріх була дамою з яскраво вираженим почуттям власної гідності. Мільтон хапала фігурки абсолютно безграмотно, і доводилося її постійно осмикувати.
“Навіщо нам знадобилися ці шахи? – пояснила режисер. – Штірліц весь час думає. Він і за шахами думає. Старенька постійно щось бубонить: “Зараз я буду грати захист Каракай”, – проголошує вона. “Що ви зараз будете грати?”– не розуміє Штірліц. Ніхто не знав, що це за захист. Навіть я, яка і запропонувала цю фразу. Але ж вийшла чудова сцена.” “Ах, ви так? – вигукує фрау Зауріх, коли противник робить незручний хід. – Ні, так справа не піде! Ви так не ходили, і я так не ходила… ” Штірліцу все одно, він зайнятий своїми думками, а глядачеві цікаво …”
Але й цього здалося мало. Треба було скласти історію цієї жінки. Шахи, ворожіння – це лише шматочок життя, за який хапається фрау Зауріх. У неї була сім’я, помер чоловік, загинули діти… Ліознова попросила художника роздобути якісь дрібнички, які стара носила б з собою: намиста, флакончик із залишками парфумів, лорнет. Так народився цей мішечок, який фрау Зауріх дістає разом із шахами: “Це намисто моєї мами. Вона його дуже любила…” – каже вона.
А сцену вечірки Тетяна Ліознова придумала більше через Габі. “Мені було важливо клацнути по носі цю молоду особу, яка поклала око на Штірліца. “Чому фрау Зауріх ставиться до вас із такою ніжністю? – запитує вона у Штірліца в танці. – Може, ви нагадуєте їй її сина?” Штірліц мовчить. “Або вона вам нагадує вашу маму?” Так народилася моя улюблена фраза, яка розставила всі крапки над “i”.”З усіх людей на планеті я найбільше люблю людей похилого віку і дітей”. Габі до них не належала …
Найбільше я переживала і чекала ударів саме по цій сцені. Хтось міг заявити, що Штірліц взагалі “голубий”. Я дуже цього боялася. У мене була навіть написана сцена, можна сказати, любовна, якою мала починатися вся картина. Штірліц лежить на траві в лісі, а Габі збирає квіти. І коли вона сплела вінок і звернулася до нього з якимось питанням, раптом побачила, що він спить. І тут у сні він вигукує по-російськи: “Мама!” Заявочка для початку фільму була будь здоров! Але я цю сцену сама і відкинула. По-перше, мені потрібна була б Джульєтта Мазіна, щоб її зіграти. А по-друге, довелося б розвивати і тему цього російського “Мама!”. Мені так не хотілося вплутувати сюди гестапо! Загалом, все починається із зустрічі Штірліца з фрау Зауріх, чим я дуже задоволена і нескінченно вдячна Емілії Давидівні Мільтон за спільну роботу. Цю актрису, цю людину я дуже люблю”.
Останні роки життя Емілія Давидівна важко хворіла. Вона насилу виходила на сцену, підтримуючи себе незліченними ліками. З театру ж її відвезли до лікарні, звідки вона не повернулася.
Заслужена артистка РРФСР Емілія Мільтон померла 12 лютого 1978 року. Їй належать чудові слова: “Як кожній людині потрібно в житті своєму посадити хоча б одне деревце, так і акторові – залишити пам’ять про себе, навіть не образом у виставі, а рядками віршів, пісні …”

Про це сьогодні, 27 травня, повідомив директор Укргідрометцентру Микола Кульбіда.
«З 29 травня на території України очікується переважно суха погода з температурою до 33 градусів. У західних областях температура підвищиться до 21-26 градусів, на півдні та сході до 30-33, на решті території 25-30 градусів тепла», — сказав він.
Він зазначив, що така погода протримається до кінця поточного тижня, буде мало опадів.
Кульбіда також заявив, що 27-28 травня практично у всіх регіонах України, за винятком півдня і сходу, пройдуть короткочасні грозові дощі, на окремих територіях вони будуть з градом і супроводжуватися сильним вітром. Температура в ці дні становитиме в західних областях 13-18 градусів, на півдні та сході — 25-29, на решті території — 19-24 градусів вище нуля.
За словами директора Укргідрометцентру, на початку наступного тижня 2-4 червня в Україні також буде переважно суха погода, температура на заході країни підніметься до 26 градусів, на сході — до 33, на решті території до 30 градусів вище нуля.
Як повідомлялося, раніше синоптики повідомили, що це літо буде спекотнішим, ніж попередні.

Якщо астероїд зачепить Землю і впаде - катастрофа неминуча. Більш як пів-Землі буде зруйновано.
До Землі наближається астероїд За кілька годин до Землі наблизиться гігантський астероїд. Майже трикілометрове небесне тіло пройде на мінімальній відстані. У разі, якщо астероїд не омине планету, наслідки будуть просто катастрофічні.

"Якщо впаде в океан, то підніметься кількасот метрове цунамі, яке може двічі обгорнути всю Землю, тобто острівних держав може взагалі змити", - пояснив астроном Анатолій Казанцев. А якщо астероїд впаде на землю, то утворить гігантський 20-кілометровий кратер. Наприклад, від Києва не залишиться нічого.

Але це - тільки припущення. Вчені стовідсотково переконують, що даний астероїд не несе небезпеки. Реальна загроза є лише від дрібніших астероїдів, тих, які неможливо розгледіти заздалегідь, приміром як на Уралі. Тоді, нагадаємо, на Челябінськ впав метеорит вагою в 50 тонн. До лікарень потрапили сотні людей. Уламки метеорита зробили 6-метрову яму в озері.

Що ж до сьогоднішнього вечора, то екстрасенс Максим Гордєєв попереджає, що люди мають бути готовими до поганого самопочуття. Вечір краще провести вдома. Щойно сьогодні стемніє - для України астероїд буде вже над горизонтом. Спостерігати за ним можна буде навіть у невеличкий телескоп. Найкраще астероїд буде видно з 23 до 24 години. А вже о третій годині ночі він сховається за горизонт.

"За згодою сторін строк дії ліцензійної угоди з Inter Media Group закінчився 28 травня",- йдеться в прес-релізі компанії Viacom International Media Networks (VIMN), що розвиває бренд MTV.
Керівник нішевих телепроектів Inter Media Group Сергій Дем'янчук зазначає, що бренд MTV більше не є ефективним в Україні.
"Для мого покоління (йому 37 років) він багато років був знаковим явищем в молодіжній субкультурі. Але часи змінюються",- наводяться його слова в прес-релізі.
Згідно з даними GfK Ukraine, середньорічна частка аудиторії MTV Ukraine зменшилася з 0,84% в 2009 році до 0,38% в 2012 році (глядачі від 14 до 30 років, що проживають в містах з населенням більше 50 тис. осіб). Колишній директор телеканалу Костянтин Стрюков вважає основною причиною закриття MTV Ukraine його високу вартість ліцензії.
"Порівняно з доходами телеканалу вона була дуже дорогою",- каже він, не називаючи конкретної суми.
Як повідомив директор телеканалів М1 і М2 (входять в StarLightMedia Віктора Пінчука) Валентин Коваль, вартість ліцензії MTV для України становила близько $ 1 млн на рік.
Тим не менш ще в кінці 2012 року Ярослав Порохняк, який займав тоді пост глави правління Inter Media Group, повідомляв, що група продовжить співпрацю з MTV.
"Тоді ми вели з ними переговори про зниження вартості ліцензії,- згадує Стрюков.- Напевно, у нових власників (у лютому Валерій Хорошковський продав медіагрупу власникові Group DF Дмитру Фірташу і главі адміністрації президента Сергію Льовочкіну) це не вийшло".
Нагадаємо, MTV Networks оголосила про вихід на український ринок 2005 році, проте працювати канал почав через два роки - після покупки ліцензії інвестфондом Horizon Capital. Inter Media Group купила телеканал 2009 року, тоді учасники ринку оцінювали угоду в $ 15 млн.

В Україні є закони, які забороняють виконувати рішення судів. Про це заявив міністр юстиції Олександр Лавринович.
"Перший такий закон з'явився у 2001 році, у травні. Він забороняв виконувати рішення судів, які стосувалися стягнень матеріальних активів державних підприємств або підприємств, у яких частка держави була більше 25%", - сказав Лавринович.
За його словами, потім з'явився закон, який забороняв це робити, але вже щодо підприємств, не внесених в енергетичний реєстр.
Також з'явився ще один закон, що забороняв це робити щодо підприємств, які мають "особливе значення".
"Таким чином, у нас є три закони, які дійсно забороняють виконувати рішення судів. У цьому сенсі ми просто унікальні! Тому і накопичується величезна кількість судових рішень, які не можна виконати", - підкреслив міністр.
Він зазначив, що там, де не заборонено виконувати рішення судів, їх неможливо виконати в осяжному майбутньому.
"Це стосується приписів стосовно всіляких пільг, спеціальних умов, на які держбюджет повинен виплачувати гроші... Починаючи від категорії "діти війни" всіх, хто народився до 1945-го), хто живе в гірській місцевості вище 800 метрів, хто отримав посвідчення чорнобильців...", - резюмував чиновник.
На думку міністра, ці фактори впливають на те, що якщо зі Страсбурга протягом мінімум 10 років приходять однотипні справи, то Мін'юст виконує рішення ЄСПЛ у частині компенсацій, але не виконує в частині того, щоб "більше не було таких порушень".
Нагадаємо, згідно зі статистикою ЄСПЛ у справах, які знаходяться на особливому контролі Кабінету міністрів Ради Європи та вважаються такими, що свідчать про наявність структурних проблем, перше місце за кількістю "проблемних" справ займає Росія - 15% таких справ від загального обсягу, на другому місці Туреччина (12%), на третьому Україна (10%), на четвертому Італія (8%)

Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе першого класу швидкого потяга “Львів-Відень” їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився вихваляти рідну.
Почав англієць: “Англія — це країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли цілим світом. Англійська мова — мова Шекспіра, Байрона, Діккенса й інших великих літераторів і науковців. Отже, їй належить світове майбутнє”.
“Ніколи! — гордо заявив німець. — Німецька — мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, вона має світове значення”.
Італієць усміхнувся і тихо промовив: “Панове, ви не маєте рації. Італійська — це мова сонячної Італії, музики та кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані найкращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі”.
Українець довго думав, нарешті промовив: “Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім гірко розчаровувався.
Йдеться про те, яке місце відводять моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що українська — мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, геніального поета Тараса Шевченка. Це лірична мова найкращої з кращих поетес світу — Лесі Українки, нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, зокрема і похваленими тут. Проте рідною, а отже, найбільш дорогою, Франко вважав українську...
Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, своїми мовами написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової літери?” “Ні”. “Ні”. “Ні. Це неможливо!” — відповіли англієць, німець й італієць.
“Вашими мовами це неможливо, а українською — зовсім просто. Назвіть якусь літеру!” — звернувся Костів до німця.
“Нехай це буде літера “П”, — відповів той.
“Добре. Оповідання називатиметься “Перший поцілунок”:
“Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: “Приїздіть, Павле Петровичу, — писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, — погостюєте, повеселитеся”. Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони — приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки — премилої Поліпи Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку. Прийшла пора — попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. Походили, погуляли ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під пророслим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати”.
У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська житиме вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки. “Ну, а коли б я назвав іншу літеру? — заявив він — Скажімо, літеру “С?”. — “Своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на “С” і передаватимуть стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати:
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
Сонно сиплються сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки —
Спить самотній сад.
“Геніально! Незрівнянно!” — вигукнули англієць та італієць.
Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Минулої суботи більше 20 тисяч людей зібралося на Співочому полі, в Києві, аби відсвяткувати перший в історії України Всесвітній день молока. Організаторами стали Асоціація виробників молока та Всеукраїнський соціальний проект «Я люблю молоко». Мета свята – популяризація молока, молочних продуктів та здорового способу життя.

- Молоко - незамінний та цінний харчовий продукт. Коли народжується дитина, перший її ковток - повітря, з другим вона куштує молоко. Проте люди останнім часом почали менше споживати молока. В АВМ вирішили виправити ситуацію, адже молоко - здавна традиційний продукт для української родини. Свято покликане популяризувати здоровий спосіб життя і молоко як незамінний харчовий продукт, - каже президент АВМ Андрій Дикун. – Плануємо у майбутньому це свято розширити географічно по всій Україні, аби в кожному місті, регіоні відзначали День молока.
На першому ж Дні молока з самого ранку і до вечора тривав ярмарок-дегустація молочних продуктів, були тут і атракціони, і малі Олімпійські ігри, і різноманітні майстер-класи, і яскрава концертна програма. Функціонував міні-зоопарк фермерських тварин. Протягом дня кияни та гості міста з’їли не одну тонну молочної продукції та випили півтори тонни безкоштовних молочних коктейлів та записали на «Листі Добра» найважливіші сімейні цінності своїх родин.
– Сьогодні в Києві дуже багато різних заходів, адже 1 червня – Міжнародний день захисту дітей. І ми з чоловіком довго думали, куди саме відвести дітей, що їм показати. І зупинились на фестивалі «День молока». Про нього дізналися через Інтернет. Оскільки ми самі прихильники здорового харчування, цього вчимо і дітей, - розповідає киянка Ірина Загребельна. – Приємно те, що захід зовсім без політики. Таке нині - рідкість. Тут дуже щира і приємна атмосфера. Діти - у захваті. Адже тут для них усе безкоштовне: і батути, і боді-арт, і коктейлі і ще багато всього.
- Найбільше сподобались молочні коктейлі та армреслінг з байкерами. Вони хоч і піддавались, але все одно цікаво було, - сміється син пані Ірини,12-річний Кирило. – А ще мені намалювали на руці спайдермена, а обличчя розмалювали, як у індіанця.

Окрім спортивних розваг діти мали змогу взяти участь у майстер-класах з боді-арту та малювання на молоці.
- Я навіть не очікувала, що майстер-клас з малювання на молоці викличе величезну цікавість не лише серед дітей, а й серед дорослих, - каже уманчанка Неля Хіміч. – Я проводила цей майстер-клас з 10 ранку і вже у перші півгодини до палатки вишикувалась черга. Малювали цілими родинами.
Ближче до обіду до святкування Дня молока долучилися і зірки: акторка Ольга Сумська з молодшою донькою, танцівники Олена Шоптенко з Дмитром Дікусаром, співачка Катя Бужинська, олімпійська чемпіонка зі стрільби Олена Костевич. Вони першими написали на 11-метровому "Листі Добра" найголовніші сімейні цінності.

- У нас вся родина любить молоко. Ми навіть не уявляємо свій день без нього, - розповіла кореспондентам «УманьІнфо» акторка Ольга Сумська. - І добре, що з’явилось в Україні свято, покликане популяризувати цей корисний продукт.

Далі лист заповнювали всі охочі. Підходили цілими сім'ями. Діти, окрім побажань, залишали ще й малюнки. Цей лист зберігатиметься в музеї історії Києва.

Також цього дня у небо випустили одночасно тисячу різнокольорових повітряних кульок. Ще 5 тисяч роздали малечі.

– Нам дуже приємно, що на свято приходили не тільки цілими сім’ями, а й навіть родинами, - каже координатор проекту «Я люблю молоко» Діана Дикун. – Ми вдячні усім, хто допомагав нам з організацією свята та підтримав цю ідею. Адже молоко та молочні продукти — обов’язкова складова здорового харчування та здорового способу життя. Воно містить майже всі життєво-важливі елементи та вітаміни, необхідні для розвитку та нормальної роботи організму. Не існує жодної національної кухні світу, яка не використовує молоко та молочні продукти.

Уманський журналіст Володимир Гамалиця, що побував у столиці на Дні молока каже, що країні не вистачає саме таких сімейних свят:
- Дуже хочеться, щоб саме такі свята стали традиційними для України. Я отримав масу задоволення. Протягом усього дня лунала українська музика, виступали спортсмени, акробати. Також діяв ярмарок-дегустація від провідних виробників молочних продуктів в Україні. Я, наприклад, як майбутній батько, ознайомився з презентованими виробниками молочними продуктами та дізнався як саме проходить процес їх виробництва.
Закінчився День молока святковим концертом.

Довідка: Всесвітній день молока святкують більш, ніж у півсотні країн вже 12 років. Аби підтримати глибокі традиції споживання молока та сприяти популяризації здорового способу життя ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй) у 2001-му році запровадила святкування Всесвітнього дня молока. Дата цього свята була приурочена до Міжнародного дня захисту дітей, який щороку відзначається 1-го червня. Таким чином, ФАО підкреслила, що молоко є важливою умовою для здоров’я дітей, яке, у свою чергу, є одним із найголовніших показників благополуччя суспільства. За десять наступних років до святкування Дня молока приєдналися 40 країн із різних регіонів світу. У багатьох із них свято набуло унікальних та яскравих рис. Наприклад, в Аргентині об’єднання фермерів організовує велику кампанію із пропаганди споживання молока під девізом «Країна, де молоко і мед течуть рікою». В Німеччині кожного року проходить національне свято під лозунгом «Швидше, сильніше, розумніше. Все це – завдяки молоку!». А у Норвегії Національна рада молочних продуктів проводить інтернет-конкурс на кращу історію про молоко.

Сьогодні свій 30-й день народження відзначає мобільний телефон. Перша серійна "мобілка", яку випустила "Motorola", важила 800 гр, а її довжина склала 33 см. За ціною апарат міг конкурувати з авто, адже коштував майже 4 тисячі доларів.

Велосипедист Франсуа Гіссі (чули про такого?) розігнався на велосипеді з рідинним реактивним двигуном до швидкості 263 кілометри на годину. При цьому особливої роботи по модернізації велосипеду не проводилося.
Взято звичайний велосипед, і за 5 днів і 750 доларів США його перетворили на реактивний транспортний засіб. Варто відзначити, що цей рекорд встановлений тепер не тільки для велосипедів, але і для мотоциклів (у 2002 році на мотоциклі проїхали з швидкістю 242 кілометри на годину).
У створенні велосипеда на реактивному двигуні брала участь також компанія «Exotic Thermo Engineering», яка і презентувала першою двигун на основі H2O2 (перекис водню) певного типу. На перекисі літали ще ракети "Фау-2" за часів Другої Світової, але зараз конструкція двигунів була істотно допрацьована.

Атмосфера і надра Марса містили в давнину досить велику частку кисню

Планетологи з'ясували, що 4 мільярди років тому атмосфера Марса містила в собі велику кількість кисню, що можна порівняти з його часткою на юній Землі, проаналізувавши хімічний склад дуже давніх порід у кратері Гусєва на Червоній планеті, і опублікували свої висновки в статті в журналі Nature.

"Породи в кратері містили в собі більше кисню, ніж частинки метеоритів, незважаючи на їхнє однакове походження. Це здивувало нас, оскільки метеорити "молоді" - їм всього 180-1400 мільйонів років, а породи в кратері Гусєва, що вивчив Spirit, сформувалися 3,7 мільярда років тому. Очевидно, мінерали в нижніх шарах літосфери Марса зберігають у собі кисень, який з'явився в них тоді, коли вони контактували з атмосферою юної Червоної планети", - заявив Бернар Вуд з Оксфордського університету (Великобританія).

Вуд і його колеги виявили, що атмосфера і надра Марса містили в давнину досить велику частку кисню, вивчивши дані, зібрані марсоходом Spirit в кратері Гусєва, розташованого в південній півкулі Червоної планети, неподалік від екватора. Вчених цікавили частки сірки і оксидів металів у його породах, які можуть підказати, як виглядав Марс в далекому минулому.

Виявилося, що базальтові породи всередині кратера Гусєва містили в собі відносно багато атомів окисленої сірки, що говорить про присутність великих концентрацій кисню на планеті в той час, коли вони формувалися. За словами вчених, його частка була порівнянна з аналогічними значеннями для земних базальтів.

"Це означає, що Марс мав кисневу атмосферу приблизно 4 мільярди років тому, задовго до збагачення повітряної оболонки нашої планети киснем, що сталося приблизно 2,5 мільярда років тому. Ми можемо тепер говорити про те, що Марс був теплим, вологим і одночасно "кисневою" планетою за мільярди років до того, як атмосфера Земля була наповнена його молекулами", - підсумовує Вуд

Mars One запрошує бажаючих з різних точок Землі, які досягли 18-річного віку, подавати заявку онлайн через сайт apply.mars-one.com. Всім кандидатам при подачі заявки доведеться заплатити "маленьку плату". Символічний бар'єр в пару десятків доларів введений для відсіву людей, що подають заявки без серйозних намірів.

Відбір проходитиме у декілька етапів. Після першого з них (онлайн-етапу), на майбутніх колоністів чекає тривале навчання. На останньому етапі, коли 24 кандидати будуть повністю готові до польоту, голосуванням аудиторії буде обрано декілька найдостойніших. Останній етап завершиться до липня 2015 року, наступні 7 років "щасливчики" будуть підвищувати свою кваліфікацію.

Mars One, що базується в Голландії, називає себе некомерційною організацією, яка відправить людей на Марс у 2023 році для створення першого постійного поселення за межами Землі. Вона має намір створити умови для життя людей на Червоній планеті заздалегідь за допомогою марсоходів. Реальний план місії був розроблений з урахуванням тільки існуючих технологій, наданих приватною космічною промисловістю, стверджують в організації.

На заході життя тендітна вдова Марго Воелк набралася сміливості розповісти про те, що відбувалося з нею в часи Другої світової війни. Жінка каже, що поховала всі спогади, боячись переслідувань через зв'язок з нацистами. Але, перш ніж почати розповідь, німкеня ще раз звертає увагу кореспондентів західного видання на той факт, що вона ніколи не була членом Націонал-соціалістичної партії.

"Під час служби мого чоловіка в німецькій армії я переїхала з Берліна до Растенбург, нині Кентшин (місто в Польщі), побоюючись атаки авіації. Потім мене призвали на цивільну службу і відвезли в ставку "Вовче Лігво", розташовану в 5 милях (8 км) від міста. Там я дізналася, що на мене і ще 14 дівчат покладено обов'язки дегустаторів Гітлера ", - згадує Марго.

Адольф Гітлер і його коханка Єва Браун

Протягом двох з половиною років, наповнених постійним страхом за своє життя, жінка пробувала все, що подавалося на стіл нацистському лідерові. У такої роботи були свої переваги: в умовах браку продовольства Воелк завжди була сита. Але літня німкеня каже, що повний шлунок не приносив їй задоволення, оскільки кожна трапеза могла стати останньою.


Воелк в молодості

"Гітлер був вегетаріанцем, і за весь час, проведений мною в" Вовчому лігві ", так і не з'їв жодного шматка м'яса. Він панічно боявся того, що англійці спробують отруїти його, тому у нього було 15 дегустаторів, що пробують все, що було приготовлено, - розповідає Марго. - Так, їжа була просто чудова: тільки найкращі овочі, спаржа, солодкий перець, розсипчастий рис і макарони. Але ми ніколи не насолоджувалися стравами, пам'ятаючи про те, що кожен шматочок міг принести смерть. Щодня сідаючи за стіл ми боялися, що це наша остання їжа ", - вимовляє німкеня, гортає альбом зі старими фотографіями.

Параноя Гітлера не була безпідставною: 20 липня 1944 полковник Клаус Шенк фон Штауффенберг спробував убити фюрера, підірвавши бомбу в приміщенні для нарад.

"Ми сиділи на дерев'яних лавах, коли прогримів вибух. Ми впали на підлогу і почули, як хтось закричав: "Гітлер мертвий!". Але це було не так, - сумно усміхається Воелк. - Після замаху напруга витала в повітрі, і восени лідер нацистів назавжди залишив "Вовче Лігво". Трохи пізніше один з членів "СС" сказав, що радянські війська перейшли в наступ, і мені краще залишити ставку ".

Жінка прислухалася до слів есесівця і повернулася до Берліна, де почала відновлювати своє життя і намагатися забути гіркі спогади.

"Я нікому не розповідала про своє минуле, навіть чоловікові. Протягом десятиліть я намагалася не думати про ті часи, і якщо вдень мені це вдавалося, то вночі спогади поверталися в моїх кошмарах. Я сподіваюся, що тепер, коли у мене вистачило сил розсекретити своє минуле життя, мені стане легше ", - завершує розповідь 95-річна дегустаторша.

"Bloodlands" – саме цим неологізмом позначив американський історик Тимоті Снайдер землі, що найбільше постраждали від нацистської та комуністичної диктатур. До "кривавих земель" (а саме так переклали українською поняття, винайдене Снайдером) він, зокрема, включив Польщу та Україну.

Коли говорять про Україну, зазвичай справедливо наголошують, що нещадний вихор війни двічі пронісся по Україні – із Заходу на Схід і зі Сходу на Захід.

В Україні було задіяно до 60% дивізій Вермахту, майже половину бойових частин Червоної/Радянської Армії, що нанесли низку стратегічних ударів по німцях. Саме з України відкрився шлях радянських військ у Центральну Європу і на Балкани.

У завойовницьких планах Адольфа Гітлера Україна посідала особливе місце. Власне, ці плани будувалися із врахуванням захоплення України, що мала стати важливою складовою частиною реалізації "Плану голоду" (DerHungerplan).

Цей план передбачав голодування жителів окупованих території СРСР для того, щоб отримати додаткові продукти харчування для німецьких військ і населення Німеччини.

У стосунку до України Гітлер і Сталін діяли по-плакатному подібно

У стратегії Йосипа Сталіна Україна так само завжди була присутня. Червоний диктатор ніколи не забував прагнення українців до незалежності, продемонстровані у 1917-1920 роках. Він люто боровся не лише із відвертими супротивниками більшовиків.
Серед української етноеліти він постійно вишукував "сепаратистів" і "націонал-ухильників", висловлював недовіру всій Компартії України, а зрештою використав складну ситуацію початку 1930-х років для упокорення України за допомогою Голодомору.

Приреченій на те, щоб опинитись між двома тоталітарними потугами, Україні під час 2-ї світової війни судилося пережити протистояння регулярних армій, геноцидів, депортацій, мобілізацій, вивезень на роботи, зіткнення партизанських і підпільних рухів і ще чимало такого, що направду зробило українську землю кривавою.

Це яскраво продемонстрували події ще до початку Другої світової війни. 15 березня 1939 року угорське військо вдерлося (а Угорщина була союзником Гітлера) у Карпатську Україну, що тільки-но проголосила державну незалежність. Ціною крові та жертв Закарпаття було приєднано до Угорщини.

Боротьба Карпатської Січі була першим військовим виступом хоч і не проти Гітлера безпосередньо, але проти його сателіта. Натомість Сталін публічно демонстрував свої симпатії Гітлеру. Ще 10 березня 1939 року на XVIII з'їзді ВКП(б) Сталін іронізував над Карпатською Україною, сказавши, що це - "комашка, яка хоче прилучити до себе слона".

Крім того, в цій промові Сталін сказав, що Англія, Франція і Америка дуже зацікавлені в тому, щоб Гітлер пішов війною проти СССР.

Пакт Гітлера-Сталіна був підписаний 23 серпня 1939 року у Москві. Сталін щиро усміхається у компанії міністрів закордонних справ Німеччини Ріббентропа (ліворуч) та СРСР - Молотова (праворуч).

22 серпня 1939 року у виступі перед командуючими всіх збройних сил Німеччини Гітлер сказав: "З осені 1938 року я вирішив йти разом із Сталіним… Сталін і я – єдині, які дивляться лише у майбутнє. Так, я найближчими днями на німецько-радянському кордоні подам руку Сталінові і разом з ним розпочну новий розподіл світу…".

Так і сталося 23 серпня того самого 1939 року. Тоді, як відомо, було підписано пакт "Гітлер-Сталін" (який чомусь дотепер називають "пакт Молотова-Ріббентропа"). Диктатори ділили Європу і кожен мав свої розрахунки. Однак в їхніх планах не було місця незалежній Україні.


Цілком дружні розмови. Офіцери Червоної Армії та Вермахту під час вересневої кампанії 1939 року

Характерний запис зробив у своєму щоденнику восени 1939 року відомий німецький письменник Генріх Манн:

"Сталін - той самий Гітлер, він багато років гудив Гітлера та його державу, хоча певно заздрив йому. Один зрадник побудував усю свою кар’єру на антибільшовизмі. Раптом він робить поворот, і тут таки інший зрадник розкриває йому обійми? Вони знайшли одне одного, щоб виступити проти цивілізованого світу. Нарешті yдвох".

17 вересня 1939 року СРСР вступив у Другу світову війну: війська Українського фронту увійшли на територію Західної України і Західної Білорусії.

22 вересня Червона Армія була у Львові, а 27 вересня нацисти захопили Варшаву.

Микита Хрущов, тодішній партійний лідер УРСР, згадував, як акуратно німці і росіяни виконували попередні домовленості і переходили обумовлені раніше лінії розподілу захоплених територій. Відомо, що проводились спільні нацистсько-радянські військові паради. Стали доступними і деякі факти співпраці Ґестапо і НКВД, хоча ця тема дотепер не отримала належного висвітлення.


Спільний парад у Бресті 22 вересня 1939 року

Вересень 1939 року сталінська пропаґанда подавала як "визвольний похід" Червоної Армії, "золотий вересень" для Західної України, як "братерське об’єднання". Ці кліше повторюють часом і в сьогоднішній Україні (переважно комуністи), а особливо в Росії.

Та хіба можна в таких категоріях оцінювати змову двох тираній? Тираній, що поділили між собою сфери впливу від Балтійського до Чорного моря, від Фінляндії до Бессарабії, зокрема домовилися знищити Польщу як державу.

Не слід лукавити: СРСР вступив у Другу світову війну на боці нацистів, а вже потім, у червні 1941-го, направду страшною ціною довелось розплачуватись і "виправляти" вади сталінської таємної дипломатії.

Не було ніякого "братерського об’єднання". Як засвідчують відкриті в останні роки документи, йшлося про встановлення на західноукраїнських землях комуністичної диктатури, насадження відповідних адміністративних структур та знищення попередньої польської адміністрації (та її репрезентантів), про послідовне нищення українських національних організацій і української інтеліґенції (апріорно для Москви "націоналістичної").

У рубриці "Артефакти" дивіться, як Гітлер Сталіна із днем народження вітав

Оперативні групи НКВД і прикордонників (на початок жовтня 1939 року в них нараховували на Білоруському фронті близько 90 тисяч, а на Українському фронті близько 105 тисяч осіб) здійснювали тотальні арешти.


Радянські та німецькі солдати. Львів, вересень 1939 року

Внаслідок домовленостей з нацистами СРСР захопив значну частину території і населення тодішньої польської держави.

З точки зору міжнародного права це була відверта аґресія, що порушувала низку міжнародних домовленостей. Не "золотим", а коричнево-червоним для Західної України був вересень 1939 року.


"Золотий вересень". Радянський плакат представляє події осені 1939 року як звільнення українських земель від польської окупації

Саме тому і патріоти-поляки, і патріоти-українці стали жертвами того "золотого вересня". Вже з грудня 1939 року розпочалася підготовка до депортації населення західних областей України і Білорусії до віддалених районів СРСР.

Перших мешканців було депортовано у лютому 1940 року разом із родинами польських військових осадників і лісничих. Друга депортація у квітні 1940 року охопила родини репресованих. Третя і четверта відповідно у червні 1940-го і у травні-червні 1941 року - переважно біженців.

Всього депортовано було близько 320 000 осіб. Дотепер не підраховано кількість померлих у транспортах, в’язницях, таборах та розстріляних на підставі різних вироків.

Крім того, після початку радянсько-нацистської війни у 1941 році були розстріляні тисячі в’язнів і військовополонених.


Найбільш відомим військовим злочином СРСР у Другій світовій війні стала Катинь - розстріли польських військовополонених під Смоленськом, у Харкові, Києві та Калініні. На фото - ексгумація у Катині, що була здійснена німецькою окупаційною владою навесні 1943 року

Наприклад, з початком радянсько-нацистської війни у 1941 році у Биківні НКВД було розстріляно велику групу в’язнів із Києва. При цьому сліди злочинів були ретельно приховані.

В липні 1941-го червоні розстріляли в Умані 773 в'язнів.

Про розстріли у Биківні читайте матеріал доктора Славоміра Кальбарчика "Український катинський список"

Отже, напередодні німецько-радянської війни Польща та Україна були поділені між двома диктаторами. Частина земель, до яких у 1940 році Сталін ще додав відібрану у Румунії Молдавію й Бесарабію з українським населенням, була інкорпорована в УРСР. Західні окраїни української етнографічної території підлягали безпосередньо 3-му Рейху, або підлеглим Берліну Румунії та Угорщині.

Не маючи своєї власної незалежної держави, українці мусили виконувати громадянські обов'язки країн, громадянами яких вони були. Для більшості українців це означало служити в рядах радянських збройних сил, а для решти - у німецькій, румунській та угорській арміях.

22 червня 1941 року поставило хрест на злочинних домовленостях Гітлера і Сталіна, але не на випробуваннях для українців. З початком війни розпочалося здійснення мобілізаційних заходів. Ресурси України вивозилися на Схід СРСР і райони Середньої Азії.

Туди було евакуйовано 3,5 мільйони громадян України. На Схід вивезли обладнання 550 найбільших українських промислових підприємств, а решту розграбували німці.


Львів, червень 1941 року. Місцеві мешканці вітають німецькі війська. Фото з Нацонального цифорового архіву Польщі

За умов наступу німецьких військ ЦК ВКП(б) і радянський уряд дали вказівку місцевим органам влади і парторганізаціям знищувати все, що не вдалося евакуювати: устаткування заводів, фабрик, колгоспну техніку, реманент, палити збіжжя, сільськогосподарську рослинність.

Про це йшлося у директиві Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від 29 червня 1941 року, у виступі Сталіна по радіо 3 липня 1941-го, у спеціальній постанові Державного Комітету Оборони від 22 липня 1941-го та в інших документах. Як відомо, в них мовилося про утворення зони "спаленої землі".


Іще один "визволитель" українських земель. Німецький плакат, 1941 рік

У колишньому СРСР дозволялось згадувати про те, що ворогові нічого не залишали. Проте не можна було згадувати про злочини комунiстичного режиму, заподiянi при виконаннi й перевиконнi (а якже інакше при тоталітаризмі?!) сталiнської полiтики "спаленої землi", коли комуністична влада втiкала на схiд.

Наприклад, не нацисти, а комуністична влада при евакуації в Запoрiжжi висадила у повітря Днiпрогес. І все б нічого, але про це не знали нi цивiльне населення, нi навiть нижче за течією розташованi вiйськовi частини.


Дніпрогес. Запоріжжя, 1941 рік

В Днiпропетровську було підірвано хлiбокомбiнат разом з робiтниками. В Одесi при відступі Червоної Армії затопили приморськi квартали разом з жителями, а ранених червоноармiйцiв скинули в море разом з санітарними машинами.

З Харкова вивезли представників iнтелiґенцiї - щоб спалити в закритому будинку. В Уманi живими замуровували людей в льоху.

Такі приклади можна множити. І все це робили не нацисти, а комуністи при відступі, точніше, при втечі від супротивника. Подекуди люди протидіяли цій політиці "спаленої землі". Наприклад, селяни зривали спроби нищення колгоспного майна, приміщень, продовольства, тварин тощо.


У Львові та інших містах Західної України НКВД без суду і слідства розстріляла кілька тисяч політв'язнів. Нацисти скористалися цим фактом, щоб спровокувати єврейські погроми на початку липня 1941. Львів, подвір'я в'язниці №1, 1941 рік. З архіву ЦДВР

Ось чому можна і доцільно писати не лише про злочини та репресiї нацистської окупацiї (як це робиться зазвичай), а й про злочини комуністичного режиму щодо своїх власних громадян.

Люди, якi пережили цю катастрофу, знали, що український народ терпiв вiд обох тоталiтарних систем, як гiтлерiвської, так i сталiнської.


Інший злочин СРСР був викритий нацистами у Вінниці, у 1943 році, і... використаний для виправдення Голокосту. Німецький плакат має виразний антисемітський підтекст

На території України нацисти здійснювали по суті політику двох голокостів – тотального винищення євреїв (загинув понад 1 мільйон, а Бабин Яр у Києві став символом трагедії євреїв України), а також планомірного винищення слов’ян – українців, росіян, поляків, білоросів.


Київ, Бабин Яр. Німецькі солдати порпаються у речах розстріляних євреєв. Фото Йоганнеса Гьоле, початок жовтня 1941 року

Величезним "комбінатом смерті" мав стати спланований нацистами до побудови Тотенбурґ на берегах Дніпра під Києвом. Менші за розміром такого роду "комбінати" нацисти спорудили по всій Україні. Чимало українців опинились и у концтаборах за межами України.


Однією з вулиць Сталіно (Донецьк) іде єврей із пов'язкою на рукаві, 1941 рік

Війну, що розпочалася, в СРСР було названо "Великою Вітчизняною війною". Вже 22 червня 1941 року сталінський академiк Омелян Ярославський написав статтю, яку наступного дня надрукувала газета "Правда" пiд заголовком "Велика вiтчизняна вiйна радянського народу" (спочатку всi три слова писалися з малої букви).

Згодом запровадили велику букву для слова "вiтчизняна", а наприкiнцi вiйни почали писати першi два слова з великої букви).
Одначе події після 22 червня поставили під сумнів пiд сумнiв, власне, "вітчизняність" війни, леґендарний ентузiазм і монолітність цивiльного населення у справі оборони "социалистического отечества", виявили глибинний розкол суспільства меншою мірою на три групи:
- на тих, хто в силу різних обставин (в тому числі в силу переконань) воював в Червоній Армії;
- на тих, хто не хотів повернення комуністів і відкрито протистояв їм;
- і на "мовчазну більшість", яка готова/змушена була пристосуватись до різних режимів.


Пам'ятник Сталіну та Леніну в Артемівську. Фото 1941 року з photo-war.com

Те, що комуністи не довіряли своїм же громадянам, підтверджується багатьма фактами. Наприклад, щоб запобігти прослуховування інформації про події на фронтаx з неконтрольованих владою джерел, проводилася реквізиція радіоприймачів у населення прифронтових районів.

З метою "дозування" інформації про події на фронтах та у світі було створено Радянське інформаційне бюро (Совинформбюро).
Ніхто інший, як сам Сталін у своєму відомому тості 25 червня 1945 року сказав: "У нашого уряду було чимало помилок, були у нас моменти відчайдушного становища в 1941-1942 роках, коли наша армія відступала... Інший народ міг би сказати уряду: ви не виправдали наших сподівань, йдіть геть, ми поставимо інший уряд, який укладе мир з Німеччиною та забезпечить нам спокій".


Мешканці Харкова роздивляються німецькі плакати

Що робив в тому кривавому червні сам "батько народів", ще належить дізнатись, хоча сьогодні вже багато здавалося б неймовірного ми знаємо.

Наприклад, підтверджено, що шокований наступом нацистів, Сталін був готовий запропонувати Гітлеру новий варіант Брестського миру: Вячеслав Молотов під час зустрічі з болгарським послом звернувся до нього з проханням передати в Берлін пропозицію припинити бойові дії.

Натомість Сталін був готовий віддати нацистам Україну і Білорусію. Одначе в той момент, з огляду на військові успіхи, Гітлер відкинув ці пропозиції.


Німецький пропагандистський плакат, 1941 рік

Радянське суспільство було стероризованим і роз’єднаним, а відтак значна його частина чекала на прихід німців з надією на позбавлення від більшовицької тиранії.

Як згадував Дем’ян Коротченко (не якийсь нацистський пропаґандист, а секретар ЦК КП(б)У), у початкові дні війни "абсолютна більшість цивільного населення в Україні не бажала продовжувати боротьбу проти німців, а намагалась різними засобами прилаштуватись до окупаційного режиму".


Радянський пропагандистський плакат, 1941 рік

Тобто війна розколола суспільство. Однак були й сили, які розуміли, що ні Берлін, ні Кремль не дадуть Україні свободи.

І з огляду на це принципово іншої трактовки потребує той факт, що 30 червня 1941 року у день нацистської окупації Львова активісти Організації Українських Націоналістів під орудою Степана Бандери проголосили відновлення крайового правління Української держави (місцевого уряду на чолі з Ярославом Стецьком), не поінформувавши про це німців.

Це не була акція колаборантськи налаштованих українців-державників, а віддзеркалення ситуації, наявної у суспільстві. Українцям приписують багато "фобій", але у державофобії звинуватити їх важко.

Тепер повернімося ще раз до сталінських слів, сказаних 25 червня 1945 року. Отже: "Інший народ міг би сказати уряду: ви не виправдали наших сподівань, йдіть геть… Проте російський народ (в ориґіналі: "русский народ" - авт.) не пішов на це... І ця довіра російського народу Радянському уряду виявилась тією вирішальною силою, що забезпечила історичну перемогу над ворогом людства, - над фашизмом. Спасибі йому, російському народу, за цю довіру!"


Сталін: "Спасибі йому, російському народу, за цю довіру!"

Масштаб втрат України в роки війни такий: втрати СРСР становлять до 40% сукупних втрат, заподіяних всім учасникам Другої світової війни, разом узятим, а матеріальні втрати України дорівнюють приблизно 40% тодішніх загальносоюзних втрат. У 1940 році в Києві було 930 тисяч мешканців, у 1943-му – 180 тисяч.

Всього, за сучасними підрахунками, СРСР у 1941-1945 роках втратив 32 мільйони осіб. Це були, як співали в радянські часи, "дети разных народов".

Офiцiйні втрати Україні у війні становлять до 10 мільйонів осіб. Але у Кремлі підкреслювали (як, до речі, і нині в Росії почали підкреслювати) роль лише росiйського народу.


Вуличні бої біля Держпрому у Харкові, лютий 1943 року

Це не вiщувало нiчого доброго іншим народам і, зрозуміло, українцям, яким ВКП(б) не довiряла за те, що вони перебували пiд нiмецькою окупацiєю. І тут сталінський режим використовував різні системи покарання.

Показовою була доля українців, яких називали "чорносвитками", оскільки вони воювали у домашньому одязі без найменшої підготовки. Восени 1943 року кінорежисер і письменник Олександр Довженко записав у щоденнику: "Розповідають, що в Україні починають уже готувати для мобілізації 16-річних, що в бій женуть погано навчених, що на них дивляться як на штрафників, нікому їх не жаль".

Справді, у 1943 році з’явилась спеціальна директива, що вимагала ширше використовувати таке джерело поповнення військ, як мобілізація військовозобов’язаних з окупованих раніше районів. Широкі мобілізаційні заходи було розгорнуто буквально з перших днів повернення комуністичної влади на українську землю.

За підрахунками фахівців, у 1943-1945 роках в Україні до Радянської Армії було мобілізовано близько 3 мільйонів осіб.


Батьківщина-мати. Радянський плакат, 1943 рік

У 1944 році кожен третій військовослужбовець діючої армії був українцем. У військах 1-4-го Українських фронтів у стройових, переважно піхотних частинах і з’єднаннях, українці становили 60-80%.

Одначе антилюдяна сталінська військова стратеґія, що не рахувалася з жертвами, призвела до значних втрат серед чоловічого населення України. Не менше третини мобілізованих жителів УРСР загинули в цей період. Повоєнний етнодемографічний вакуум в Україні заповнювався за рахунок жителів інших реґіонів СРСР.

Цікаво, що під час війни сталінський режим загравав із національними почуттями українців, щоб стимулювати їхній патріотизм. Зокрема, серед усіх союзних республік лише УРСР дозволили мати "свій" орден. Йдеться про орден Богдана Хмельницького, запроваджений 10 жовтня 1943 року указом Верховної Ради СРСР.

Нагадаю і про те, що учасники бойoвих дій у 1941-1945 роках одержали 7 млн. орденів та медалей. З них 2,5 млн. припало на частку уродженців України, частка українців серед Героїв Радянського Союзу становила 18,2% (Росіян було найбільше - 71%, білорусів - 3,3%, представників інших 40 національностей - 7,4%.)

Про український вимір Другої світової війни читайте у спецпроекті "1939-1945: Ненаписана історія"

Нарешті, не варто забувати, що саме українець у прямому сенсі поставив крапку у 2-й світовій війні. Це був молодий ґенерал українського походження Кузьма Дерев’янко, який 2 вересня 1945 року від імені СРСР підписав на борту крейсера "Міссурі" капітуляцію Японії.


Генерал Кузьма Дерев'янко підписує акт капітуляції Японії

Тим не менш Сталін до кінця своїх днів проводив антиукраїнську стратеґію, не довіряючи українцям, санкціонуючи періодичні "антинаціоналістицні" кампанії.

Наприклад, ще в січні 1944 року на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) особисто Сталін виступив з промовою "Про антиленінські помилки і націоналістичні перекручення у кіноповісті Олександра Довженка "Україна в огні".
Кіноповість не просто критикували, а оголосили "антирадянською", яскравим виявом "націоналізму, вузької національної обмеженості". Це був виразний сигнал до чергової масштабної антиукраїнської кампанії, повний формат якої виявиться у повоєнні роки.

Врахування цього, а також інших репресивних акцій, дає підстави ревізувати один з наріжних комуністичних постулатів – про визволення України. У 1944 році такого визволення по суті не відбулося, а відбулося вигнання нацистів з території України.
Та війна після війни, що її сталінський режим розгорнув з того часу на західноукраїнських землях і вів аж до середини 1950-х років – один з найпереконливіших арґументів на користь саме такої дефініції. Одначе є й чимало інших.

На один з них вказує, зокрема, колишній югославський комуніст Мілован Джилас у своїй книзі "Бесіди із Сталіним". Він згадує, як він у складі делеґації Югославії у 1945 році повертався з Москви і заїхав до Києва. Джилас пише про Микиту Хрущова, росіянина, який керував Україною з 1938 року:

"Це було незвично навіть для нас, комуністів, які могли виправдати все, що здатне дискредитувати ідеальний образ нас самих, що серед українців, нації, так само багаточисельної, як французи.., не знайшлося жодної людини, здатної бути прем’єром уряду".

Нікіта Хрущов утішає жінку на вулиці звільненого Києва у листопаді 1943 року

А далі Джилас твердить, що не можна пояснювати криваве протистояння у Західній України лише впертістю українського націоналізму, адже виникає запитання: звідки береться цей націоналізм, якщо всі народи СРСР насправді рівні?
А насправді обвинувачення українців у "націоналізмі" мають ширше значення, ніж часом думають. Не лише Сталін, а й Гітлер успішно користувався цими обвинуваченнями для того, щоб винищити саму думку про реальність України як направду незалежної держави.

Радянські солдати ведуть німецьких військовополонених вулицями Києва 16 серпня 1944 року

Як зауважує Тимоті Снайдер, якого я згадував на початку, динаміка масового знищення у випадку Радянського Союзу і нацистської Німеччини була зумовлена саме тим, що обидва режими спиралися на утопічні ідеології, орієнтовані на імперський
політичний курс.
Тепер прийшов інший час. Час трактувати минуле, зокрема період 2-ї світової війни, не забуваючи про те, що сталося в Радянському Союзі після серпня 1991 року.

…Колись один автор стверджував, що історик, який пише про війну, мусить бути і сторонами, що протистоять одна одній, і, власне, самою війною. Напевно ідеально було б, якби кожен дослідник, який наважується писати про коротко згадані мною непрості події, прагнув би бути і Німеччиною, і більшовицькою Росією, і – ясна річ - Україною.

16-го сентября 1976 года, в Ереване сорвался в воду троллейбус, проезжавший по дамбе. Девяносто два пассажира оказались заживо погребены на десятиметровой глубине. Все они были обречены на неминуемую гибель, если бы не одно обстоятельство: именно в это время вдоль озера совершал тренировочную пробежку многократный чемпион мира по подводному плаванию Шаварш Карапетян. Впоследствии эксперты признают: никто на свете просто физически не смог бы сделать того, что сделал тогда Шаварш. Нырнув в замутненную падением троллейбуса воду, он разбил ногами заднее стекло, и стал вытаскивать потерявших сознание пассажиров. Более двадцати минут в ледяной воде. Двадцать спасенных жизней. На самом деле он вытащил из троллейбуса больше людей, но не всех удалось спасти. Когда Шаварш очередной раз выныривал на поверхность, столпившиеся на дамбе прохожие видели, что все его тело истерзано осколками разбитого окна. Потом, на вопрос — что же было тогда самым страшным? — Шаварш ответил: «Я точно знал, что, несмотря на всю мою подготовку, меня хватит лишь на определенное количество погружений. Там на дне видимость была нулевая, поэтому я на ощупь хватал человека в охапку и плыл с ним наверх. Один раз я вынырнул и увидал, что в руках у меня… кожаная подушка от сиденья. Я смотрел на нее и понимал, что цена моей ошибке — чья-то жизнь. Эта подушка потом не раз снилась мне по ночам». Спустя сутки Шаварш Карапетян был доставлен в больницу. Он думал, что всё обойдётся, но силы человека не беспредельны. Шаварш тяжело заболел пневмонией, которая осложнилась сепсисом. Температура долго не опускалась ниже 40 градусов. Лишь на 46-й день спортсмен пришёл в сознание, хотя врачи готовили родственников к наихудшему. Воспаление лёгких привело к образованию спаек, и каждый глубокий вдох спортсмену давался с трудом. О спорте можно было забыть, но Шаварш об этом и думать не хотел. В 1977 году Шаварш вновь стал чемпионом Европы, чемпионом СССР и поставил новый мировой рекорд на дистанции 400 метров (это был третий мировой рекорд подряд в этой дисциплине на тех соревнованиях). Но из за последствий травм, вскоре он был вынужден оставить большой спорт. У Карапетяна трое детей — две дочери и сын. С 1993 года Шаварш Карапетян вместе с семьёй живёт и работает в Москве. Можно сказать, что он погубил свой выдающийся талант пловца. Но дар любви к людям он приумножил за эти страшные двадцать минут многократно.

Міністерство юстиції зареєструвало розроблене Нацкомісією з регулювання зв'язку та інформатизації (НКРЗ) положення про збереження номера при зміні оператора (MNP).

На даний момент готується офіційна публікація документа.

Раніше були прийняті технічні вимоги до телекомунікаційних мереж, які забезпечують надання послуги зі збереження номера при зміні оператора. Таким чином, НКРЗ та Держслужба спеціального зв'язку та захисту інформації створили умови для своєчасного впровадження послуги MNP. Початок надання послуги збереження номера призначено на 20 грудня 2013 року.

Раніше повідомлялося, що мобільні оператори не хочуть впроваджувати послугу збереження номера.

Національний банк за результатами тендеру уклав угоду з ПрАТ "Київбудінвест" на технічне переоснащення та придбання обладнання для фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Т. Драйзера, 2-г.

Вартість угоди становила 28,39 мільйона гривень.

Як пише видання, передбачено придбання та монтаж системи СПА, устаткування для басейну, систем "тепла підлога", водоочищення та кондиціювання. Також Нацбанк бажає, щоб у його центрі було цифрове телебачення, встановлено акустичну систему фонового озвучування, придбано меблі. Окрім цього передбачено технічне переоснащення тепло пункту та інженерних мереж.

Роботи потрібно виконати протягом півроку після перерахування будівельникам авансу.

Власником "Київбудінвесту" є Володимир Петрук, відомий як заступник голови "Нафтогазу України" під час першого уряду Юлії Тимошенко.

За п’ять років НБУ провів будівельні тендери на 349,38 млн гривень. До цієї суми не включено такі проекти, як будівництво бази відпочинку "Прикарпаття" вартістю 86,83 млн гривень, оскільки ці тендери проводило Івано-Франківське УНБУ.

Проект втілюватиметься Росією на державному рівні, ініціативу хочуть реалізувати й в інших країнах СНД, у більшості європейських держав, а також на Кубі та у Китаї. На проект із російського бюджету вже виділили півтора мільярда рублів. Деякі експерти з України зазначають: хоч ініціатива загалом має просвітницьку мету, на українській території підтекст може бути політичним.

Нова стратегія національної політики, яку у липні ухвалив російських уряд, передбачає, серед іншого, захист і популяризацію російської мови, культури та історії. Для цього у рамках вищезазначеного плану створили координаційну раду з просування російської мови у світі, до складу якої увійшли представники Держдуми, Міносвіти, Мінкультури та громадських організацій. Проект, у першу чергу, візьмуться втілювати на пострадянському просторі: як повідомили в апараті російського віце-прем’єра Ольги Голодець, Україна – одна з країн, де незабаром з’являться такі центри з просування російської мови і культури.

Коментуючи свіжі плани сусідньої крани, голова громадської організації «Російськомовна Україна», народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко зауважує, що схожі ідеї у російського уряду впродовж останніх десяти років з’являються регулярно, але до реалізації справа ніколи не доходить.

«В Державній думі в квітні вже було засідання з цього приводу, де з’ясувалося, що близько півтора мільярда рублів щороку виділяється, але всі ці кошти йдуть на утримання установ за кордоном та на заробітні плати їх співробітникам. Більше ні на що цих коштів не вистачає. Я після цих постанов за останні десять років не бачив ніяких зрушень щодо підтримки російської мови в країнах СНД чи дальнього зарубіжжя», – розповів Радіо Свобода Колесніченко.

Сам Колесніченко, якого на початку цього року разом із іще кількома регіоналами Росія нагородила медаллю «за значний внесок у збереження та популяризацію російської мови і культури за кордоном», додав, що вже багато років працює над захистом російської мови в Україні самостійно, без підтримки російських держструктур.

«Ухвалення закону «Про засади державної мовної політики» – це моя особиста робота. Діяльність громадської правозахисної організації «Російськомовна Україна», яка працює вже четвертий рік, – це теж моя робота. Вона фінансується з фізджерел в Україні, це підтверджується щорічними відкритими звітами нашої організації», – пояснив народний депутат.

У суто просвітницьку місію російського уряду не вірить колишній заступник міністра освіти Максим Стріха. На його думку, культуру – як і церкву – у Росії розглядають винятково як засоби зміцнення свого домінування на пострадянських теренах. - В умовах розділеного українського суспільства, відсутності чітких уявлень, що робити з цією державою в самих українських еліт, функція таких центрів полягатиме не так в поширенні російської культури, як в накиданні українцям стереотипу про вищість цієї культури, про вторинність української культури порівняно з російською, про неминучість політичного домінування Москви над Києвом», – вважає він.

Окрім проросійських громадських організацій, в Україні популяризацією російської мови і культури займається створений за вказівкою російського президента Путіна фонд «Рускій мір». Фінансованих ним російських центрів в Україні нині одинадцять.

В селищі Миколаївка Сімферопольського району відпочивальники до смерті закатували чорноморську акулу, яку викинуло на пляж. Люди збіглися подивитися на тварину та сфотографуватися з нею, в результаті чого акула загинула, повідомляє очевидиця події Ганна Монастирєва на своїй сторінці "ВКонтакте". На думку дівчини, акула була "вагітною". Крім того, очевидиця заявила, що невідомі місцеві жителі, замість допомоги тварині, встигли зробити бізнес на вмираючій акулі. "Одразу ж прибігли місцеві хлопці і почали пропонувати сфотографуватися з нею за 10 грн!!! Охочих було дуже багато, і хвилин 40 тривала з катраном фотосесія... За цей час катран загинув! Через 10 хвилин очі закотилися й вона перестала дихати..."Місцеві" хлопці не зволили навіть бідну тварину у воду хоч раз занурити, щоб вона подихала..." - написала дівчина на своїй сторінці в соціальній мережі.Після смерті акули заповзятливі хлопці забрали її з собою. "Ось так місцеві нажили на рівному місці грошей, і ще, до того ж, її забрали з собою. Я думаю для того, щоб з'їсти вдома, а то й приготувати та продавати", - повідомила дівчина. Нагадаємо, раніше повідомлялося про те, що в одному з пансіонатів Криму вбили дельфіна

Про проблему люди зважилися заговорити лише після резонансної історії, коли у пологовому будинку з невідомих причин помер цілком здоровий малюк. Коли немовля почало задихатися, на зміні навіть не було чергового лікаря і дитину не врятували. Також виявилося, таких історій в Уманському пологовому будинку є чимало. Під час акції протесту люди в очі головному лікарю пологового будинку казали усе, що наболіло, адже вони досі не можуть змиритися із втратою дітей. Головний лікар пологового будинку Борис Кримковський спокійно і виважено зауважив, що у медичному закладі цього року померло троє, а минулого - шестеро малюків. Обурені люди вимагали покарати винних у смерті їхніх дітей із плакатами у руках. Головний лікар зауважив, що деякі медики отримали догани і були направлені на переатестацію знань. Нагадаємо, що на вулицю потерпілі вийшли лише після резонансного випадку. Минулого тижня в пологовому померло немовля. У висновку смерті написали, що через серцеву недостатність, хоча дитина була цілком здоровою Люди стверджують, що діти одних гинули, а інші ставали каліками, уманці скаржаться і на хабарництво, і на недбалість лікарів. Збирають підписи, щоб довести, що такі випадки є непоодинокими.

1 серпня в Росії набув чинності так званий антипіратський закон, який, на думку багатьох експертів може відправити у нокаут соцмережу ВКонтакте, торрент-треккери та інші сайти, що розміщують піратський контент. Зазначимо, що антипіратський закон в Росії безпосередньо зачіпає і українських користувачів, оскільки за медіа-контентом українці ходять на російськомовні ресурси і мільйони з нас сидять у ВКонтакте. Як пише Slon.ru, згідно з новим законом, враховуючи обсяг нелегального контенту, розміщеного в соціальній мережі, ВКонтакте можуть повністю заблокувати навіть сьогодні. Примітно, що перший позов до соціальної мережі вже є: заяву в Мосміськсуд подала кінокомпанія "Кино без границ". Вона звинувачує соціальну мережу в нелегальному розміщенні фільмів. Як зазначають експерти, якщо відкинути екстремальні варіанти розвитку подій, то, швидше за все, новий закон стане ще одним вагомим аргументом у переговорах правовласників і російської соціальної мережі. Не виключено, що інтернет-провайдери почнуть блокувати ВКонтакте, щоб уникнути будь-якої судової тяганини. Зазначимо, квінтесенція антипіратського закону - це закріплена на законодавчому рівні процедура досудового блокування сайтів з піратськими фільмами, а також сайтів, які містять посилання на піратський контент. Нагадаємо, незадовго до набуття чинності антипіратського закону в Росії, ВКонтакте вже встиг "полякати" користувачів масовим видаленням аудіозаписів. У зв'язку з цим у соцмережі почалися протести. Через деякий час Павло Дуров пообіцяв повернути музику юзерам.

129 рятувальників і 34 пожежно-рятувальних та спеціально обладнаних автомобілів цілодобово чергуватимуть в Умані з 1 по 10 вересня під час масового паломництва брацлавських хасидів на час святкування Рош Ха-Шана на могилі цадика Ребе Нахмана.

Про це повідомляє прес-служба управління Державної служби надзвичайних ситуацій в Черкаській області.

Для надання практичної допомоги уманським рятувальникам до міста будуть направлені додаткові сили фахівців ДСНС із сусідніх районів. У місті в цей час чергуватимуть також водолазна та піротехнічна групи АРЗ СП.

Нагадаємо, Міністерство внутрішніх справ має намір залучити близько 400 міліціонерів для охорони громадського порядку в Умані під час паломництва хасидів до могили цадика Нахмана з нагоди святкування днів Рош Ха-Шана (Нового року за іудейським календарем) з 4 по 6 вересня.

Цього року, за словами представників Ізраїлю, на святкування Нового року за іудейським календарем до України планують приїхати понад 25 тисяч хасидів.

За час паломництва протягом останніх 20-ти років місто Умань відвідали близько 400 тис. прихильників цього релігійного руху.

В России с 2014 года введут нормы потребления электроэнергии
big_1220884 (250x188, 11Kb)Социальные нормы потребления электроэнергии по всей России могут ввести с 2014 года, потребления воды - с 2015 года. Об этом, как сообщает РИА Новости, заявил вице-премьер Дмитрий Козак на совещании у премьер-министра РФ Дмитрия Медведева.
По его словам, в соответствии с подписанным постановлением правительства, с 1 сентября 2013 года социальные нормы потребления электроэнергии вводятся в пилотном режиме в семи регионах. В случае успеха со следующего года норму введут во всех остальных регионах.
Тарифы на электроэнергию в пределах соцнормы снизят, а тарифы сверх нормы - повысят, что позволит улучшить энергосбережение, пояснил Козак. При этом ответственность за определение социальной нормы лежит на руководителях регионов, которые должны установить ее таким образом, чтобы более 70% населения региона попали в рамки соцнормы потребления электроэнергии.
Расчет социальных норм потребления воды будет аналогичным тому, как определяются вводимые нормы потребления электроэнергии. То есть рассчитывается средняя норма потребления на человека, и далее для тех, кто укладывается в норму, тарифы снижаются, для тех, кто ее превышает, - повышаются.
источник:http://newsland.com/news/detail/id/1220884/

P.S.Вот и задумаешься после всего,а не махнуть ли на Марс,подальше от Государства,которое так сильно заботится о своём народе,что не покурить,не попить,не помыться,не почитать газету в туалете...не придётся никогда и никому!

Україна вже давно стала меккою для секс-туристів, однак мало, хто знає, що країна тепер рветься і в лідери порноіндустрії, йдеться в сюжеті програми "Гроші". Щоб отримати ексклюзивні кадри та побачити як знімається порно в Україні, журналістка програми "Гроші" на момент розслідування стала порноакторкою. Виявляється, щоб потрапити в кадр порнофільму потрібно небагато – звабливі принади та акаунт у соціальній мережі.Примітно, що у соцмережах тьма-тьмуща порнорежисерів та порностудій, які без проблем вербують молодих хлопців і дівчат. Однак, як розповів "Грошам" завербований студент КПІ, вийти з цього бізнесу дуже складно, особливо дівчатам.Порнорежисери обіцяють великі гроші, тим самим молоді люди, шукаючи їх, підписують собі вирок, оскільки вирватися з цього потім дуже складно. "Гроші" дізналися, що за одно годину зйомок можна отримати 100 доларів, а за день роботи близько 1000. Порновідео ж, зроблене в Україні, загалом йде за кордон. А на молоді українські тіла полюють в усьому світі. Як повідомлялося раніше, житель Севастополя створив порносайт для власної розваги. Хобі "з перчинкою" приносило не лише задоволення, але й додаткові гроші.

204 просмотров

ПРОГРАММА ДЕНЬГИ НА 1+1

Внучке одного из самых красивых мужчин в мире Элисон ле Борж предначертано судьбой быть первой красавицей. На заре модельной карьеры девушка услышала от фотографа, не подозревавшего об ее происхождении: "Если бы Ален Делон был женщиной, он выглядел бы точь-в-точь как ты В фотосете для журнала Joge модель продемонстрировала не только свои выдающиеся внешние данные, шикарную фигуру, множество бельевых комплектов и пронзительный взгляд, но и умение работать перед камерой.Кстати, ВЧЕРА Элисон исполнилось 29 лет. Поздравляем именинницу.

1.


2.


3.


4.


1.


2.

З будівлі парламенту Британії за минулий рік було здійснено понад 300 тис. спроб доступу до порнографічних сайтів. Ці дані було оприлюднено на прохання Huffington Post Великобританії. Достеменно не відомо, чи ці запити здійснювали самі народні обранці, чи хтось із 5000 працівників будівлі. Однак, відвідуваність порносайтів є вкрай нерівномірною. Таким чином, у листопаді 2012 року було здійснено 114844 візити на сайти порнографічного характеру, а в лютому 2013 року - лише 15 візитів. Травень 2012: 2,141 переглядів Червень 2012: 2,261 переглядів Липень 2012: 6,024 переглядів Серпень 2012: 26,952 переглядів Вересень 2012: 15,804 переглядів Жовтень 2012: 3,391 переглядів Листопад 2012: 114,844 переглядів Грудень 2012: 6,918 переглядів Січень 2013: 18,494 переглядів Лютий 2013: 15 переглядів Березень 2013: 22,470 переглядів Квітень 2013: 55,552 переглядів Травень 2013: 18,346 переглядів Червень 2013: 397 переглядів Липень 2013: 15,707 переглядів "Ми не маємо підстав стверджувати, яка частка цих запитів була цілеспрямованою, а в яких випадках це були випадкові потрапляння", - заявила прес-секретарка Палати Общин. Прес-секретарка уточнила, що чимало сайтів створені таким чином, щоби мимо волі користувача відкривати сторінки з порнографічним контентом. Прем'єр-міністр Девід Кемерон оголосив раніше цього літа, що якби більшість сімей бажали заблокувати доступ до порносайтів, то провайдери інтернету так би і зробили.

Порноакторка Дженна Преслі, визнана журналом Maxim найсексуальнішою у світі, вирішила закінчити свою кар'єру і звернутися до Бога. Як пише портал WND, дівчина не тільки оголювалася заради грошей, а й займалася проституцією. На її рахунку понад 275 фільмів. Вона так само вживала наркотики і намагалася накласти на себе руки. Однак тепер її життя кардинально змінилося. Одного разу Дженна прийшла додому і заявила, що тепер вірить в Бога. "Спасибі, Ісус! Я знайшла Його, і тепер я вдома", - заявила 26-річна порноакторка, яка різко увірувала в Спасителя.З біографії Дженни відомо, що в порнофільмах вона почала зніматися ще до того, як їй стукнуло 18. У 14 років вона стала жертвою ґвалтівника, а в 15 почала танцювати у Мексиці стриптиз. У житті дівчини також сталася втрата близької людини. На її очах банда байкерів побила на смерть чоловіка, з яким вона познайомилася в церкві і зустрічалася деякий час. Після цього Дженна знову підсіла на наркотики. "Вивела" з темряви кінець кінцем дівчину організація XXX Church, яка допомагає людям, залежним від порнографії.

Суд Клівленда зобов'язав порушника публічно вибачитися, стоячи поряд з поліцейським відділком з табличкою, з тексту якої буде зрозуміло, що він ідіот. Річарда Демерона, який повинен понести настільки незвичне покарання, визнано винним у тому, що він погрожував офіцерам поліції, телефонуючи 911. Суддя наказав 58-річному порушнику стояти на вулиці біля місцевого відділення поліції з табличкою по три години кожен день протягом цілого тижня.Це не перший подібний випадок у місті. У 2012 році той же суддя зобов'язав 32-річну Шену Хардін два дні стояти на вулиці і тримати табличку з написом "Тільки водій-ідіот заїжджає на тротуар, щоб об'їхати шкільний автобус". Хардін повинна була тримати табличку з 7:45 до 8:45 ранку, а її водійські права були анульовані. Крім того, її зобов'язали сплатити судові витрати у розмірі 250 доларів. Порушниця виконала припис суду.

Верховна Рада України дозволила засудженим до обмеження волі користуватися мобільними телефонами. 379 депутатів підтримало відповідний законопроект про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу.

Закон передбачає, що засуджені до обмеження волі мають право користуватися мобільними телефонами. Крім того, такі засуджені мають право і на короткострокове побачення з близькими родичами без обмежень, а на тривалі побачення з близькими до трьох діб - один раз на місяць.

Додамо, що цей законопроект входить до переліку "євроінтеграційних".

Джерело - УНН

Україна стала найгіршою в Європі країною для народження дітей, зайнявши 78-ме місце в рейтингу корпорації The Economist Intelligence Unit. Нижче в списку опинилися лише Кенія (79-те) і Нігерія (80-те). Аналітики оцінювали держави за 11 критеріями, серед яких: рівень життя, стабільність на ринку праці, рівноправність статей, рівень злочинності, оцінка особистого щастя тощо.На думку експертів The Economist, саме багатство країни, виміряне у ВВП на людину, на 2/3 визначає задоволеність громадян своїм життям. Таким чином, лідерство в рейтингу здобули Швейцарія, Австралія і Норвегія. Україна ж опинилася серед бунтівних і бідних держав, де процвітає політична нестабільність, і фактично стала найгіршою в Європі країною для народження дітей. Однак, українські демографи не поділяють думку іноземних фахівців. "Якщо говорити про ВВП, то ми дійсно в групі країн з низькими доходами. Але що стосується всіх інших критеріїв, то у нас ситуація значно краща, ніж у Нігерії. Такого рейтингу не повинно було бути", - повідомила спеціаліст Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи Людмила Черенько. Нагадаємо, раніше повідомлялося, що Україна стала аутсайдером серед країн СНД зі зростання економіки.

В Росії створили перші три зразки бронетехніки на базі новітньої важкої платформи "Армата". Про це повідомив начальник головного автобронетанкового управління Міноборони генерал-лейтенант Олександр Шевченко. "Заводи вже завершили виготовлення дослідних зразків. Це результати роботи з "Армати", готові три зразка", - сказав він. За словами Шевченка, йдеться про танк, важкій бойовій машині піхоти та броньованій ремонтно-експлуатаційній машині. Створені зразки не поступаються аналогам, що стоять на озброєнні країн НАТО, а за деякими параметрами навіть перевершують їх, заявив генерал.Вже відомо, що танк на платформі "Армата" буде стріляти як традиційними снарядами, так і ракетами. Раніше російські ЗМІ писали, що, якщо буде військовий конфлікт між Росією і Україною, російські танки зможуть досягти Києва за 12-14 годин.

Great Wall Motor Company Limited та корпорація “Богдан” дійшли згоди про початок виробництва автомобілів Great Wall в Україні. Таким чином, все більше автомобільних брендів свою стратегію розвитку на вітчизняному ринку пов’язують саме з виробництвом, а не імпортом готової продукції.
Про це повідомив прес-секретар корпорації “Богдан” Сергій Красуля.
За його словами, цього року планується збирати позашляховик Great Wall Н3, наступного року – орієнтовно ще дві моделі.
На першому етапі автомобілі збиратимуться крупновузловим методом, втім компанії мають намір поглибити співробітництво розгорнувши повномасштабне виробництво з подальшою локалізацією.
До кінця поточного року з конвеєра зійдуть близько 500 автомобілів Great Wall Н3. А вже наступного року на виробництво будуть поставлені додаткові моделі.
Розширення модельного ряду автомобілів, що виготовляються в Україні, стало можливим завдяки крокам держави по захисту внутрішнього ринку: введення додаткових мит на імпорт готових авто та запровадження утилізаційного збору.
Завантаження виробничих потужностей українських автовиробників призведе до залучення нових співробітників на заводи, збільшенню відрахувань до бюджетів всіх рівнів та соціальних фондів.
Корпорація “Богдан” – один з найбільших автовиробників України. Сьогодні компанія має найсучасніший в країні завод з виробництва легкових автомобілів в Черкасах проектною потужністю 120-150 тис. авто на рік.

Кабмін розробляє програму щодо впровадження компенсацій для українців, які купуватимуть нові автомобілі, а старі здаватимуть на утилізацію. Про це заявив віце-прем'єр-міністр України Юрій Бойко, повідомляє прес-служба уряду.
За словами Бойка, утилізуючи старий автомобіль, громадяни зможуть отримати близько 12 тис. гривень.
"Ми підемо тим же шляхом, яким пішли Америка й Росія - будемо субсидіювати. Найближчим часом будуть підготовлені відповідні документи. Якщо людина здає старий автомобіль, вона отримує довідку, і може викупити дешевше автомобіль вітчизняного виробництва. Це близько 12 тисяч гривень в середньому, приблизно сьома частина вартості нового автомобіля", - зазначив Юрій Бойко.
Він наголосив, що в платіжному балансі України обсяги коштів, які йдуть на закупівлю легковиків, посідають третє місце, відтак збільшення власного їхнього виробництва дозволить зменшити відтік валюти за кордон. Раніше повідомлялося, що українців очікує подорожчання іномарок в жовтні. Поки ціни на авто після введення утилізаційного збору залишаються колишніми.
Нагадаємо, на початку липня Верховна Рада ухвалила проект закону, яким запроваджується екологічний податок на утилізацію автомобілів. При цьому виробники авто повинні будуть за свій рахунок забезпечити пункти прийому утилізованих машин в кожній області і Криму.

у нас в Умани госслужащих возят в Киев на поддержку януковича-не хочешь-уволим!и если остальным кто стоит за януковича платят по 300 гривен то тут-хочешь-не хочешь-НАДО!

Почему русские так ненавидят бандеровцев?

Немецкие власти начинают массовый террор против ОУН, идут расстрелы и повешения украинских националистов.

ОУН не остается в долгу и начинает вооруженные действия против вермахта, войск СС и других оккупационных сил Германии.

В концлагере Аушвиц (Освенцим) фашисты уничтожают двух родных братьев Бандеры. Немецкие военные архивы (прежде всего, архив в городе Кёбленц) хранят множество рапортов офицеров вермахта, гестапо и СС о нападении на вверенные им части "украинских националистических банд". Интересно, что подобные ярлыки по адресу УПА встречаются и в советских документах. Удивительное единодушие…

В 1944 г., когда немецкие войска покидают Украину, Степана Бандеру освобождают, поскольку Германия утратила интерес к Украине, и лидер ОУН уже не представляет для рейха опасности. Теперь Бандера уже не проблема Гитлера, он — проблема Сталина.

Перед освобождением немецкая сторона предложила лидеру ОУН подписать соглашение о перемирии и сотрудничестве УПА с Германией, обещая взамен оружие и амуницию для украинских повстанцев. Это не были переговоры равноправных сторон. Германии противостоял бесправный узник концлагеря, с которым можно было сделать все, что угодно. Для Бандеры это были переговоры с "петлей на шее". Однако узник отказался от сотрудничества с Германией. Так что на фоне сотрудничества Сталина с Гитлером "сотрудничество" с Гитлером Бандеры выглядит совсем иначе.

Что же касается "зверств", то на войне, к сожалению, это явление распространенное. Кстати, жертвами зверств НКВД и советского государства стали многие жители Западной Украины, более 1 млн. человек. Это сотни тысяч расстрелянных, замученных в концлагерях ГУЛАГа, погибших в сибирской ссылке. Но вот об этих зверствах советская пропаганда всегда умалчивала. Тут есть еще один вопрос. УПА была партизанской армией, которая действовала в Западной Украине с 1942-го по 1954 год, а отдельные отряды до середины 60-х. Любая партизанская армия критически зависит от поддержки местного населения. Ни одна такая армия не сможет существовать среди ненавидящих ее местных жителей. А тот, кто творит зверства, очень быстро становится объектом ненависти. Значит, что-то тут у коммунистических пропагандистов не сходится. Впрочем, зверства и преступления против западных украинцев были, и об этом рассказывают некоторые интересные советские документы. Вот, например, такой.

"Совершенно секретно.

Военный прокурор войск МВД Украинского округа 15 февраля 1949
г.
№ 4/00134
Секретарю ЦК КПБ Украины тов. Н.С. Хрущеву.
Докладная записка
о фактах грубого нарушения советской законности в деятельности так называемых спецгрупп МГБ.

Министерством госбезопасности Украинской ССР и его управлениями в западных областях Украины в целях выявления вражеского, украинско-националистического подполья, широко применяются так называемые спецгруппы, действующие под видом бандитов УПА. Этот весьма острый метод оперативной работы, если бы он применялся умело, несомненно, способствовал бы скорейшему выкорчевыванию остатков бандитского подполья. Однако, как показывают факты, грубо провокационная и неумная работа ряда спецгрупп и допускаемые их участниками произвол и насилие над местным населением не только не облегчают борьбу, но, наоборот, усложняют ее, подрывают авторитет советской законности.

Например:

1. В марте 1948 г. спецгруппа, возглавляемая агентом МГБ "Крылатым", дважды посещала дом жителя с. Грыцькы Дубовицкого р-на Ровенской обл. Паламарчук Г.С., 62 лет, и, выдавая себя за бандитов УПА, жестоко истязала его и двух его дочерей, обвиняя их в том, что якобы они "выдавали органам МГБ украинских людей".

На основании полученных таким провокационным путем "материалов" они были арестованы, причем, как заявили арестованные, сотрудники отдела МГБ во время допросов их также били и требовали, чтобы они дали показания о связи с бандитами.

2. В ночь на 22 июля 1948 г. спецгруппой был уведен в лес житель с. Ридкив Михальчук С.В., инвалид Отечественной войны. В лесу он был подвергнут допросу, во время которого его связывали, подвешивали и тяжко избивали, добиваясь таким путем показаний о связи с бандитами.

3. В ночь на 23 июля 1948 г. этой же спецгруппой из с. Подвысоцкое была уведена в лес гр-ка Репницкая Н.Я., рожд. 1931 г. В лесу она была подвергнута пыткам. Участники спецгруппы тяжко ее избивали, подвешивали вверх ногами, …, а затем поочередно изнасиловали. В беспомощном состоянии она была брошена в лесу, где ее нашел муж и доставил в больницу, в которой находилась продолжительное время на излечении.

Не располагая достаточными материалами, так называемые спецгруппы МГБ действуют вслепую, в результате чего жертвой их произвола часто являются лица, непричастные к украинскому бандитскому националистическому подполью. Наряду с этим следует сказать, что этот метод работы органов МГБ хорошо известен оуновскому подполью. Не являются также секретом подобные "операционные комбинации" и для тех лиц, над которыми участники спецгрупп чинили насилие.

Подобные факты из деятельности спецгрупп МГБ, к сожалению, далеко не единичны и, как показывает следственная практика, если в отдельных случаях спецгруппам путем насилия и запугивания, все же удается получить "признательные показания" от отдельных лиц о связи их с бандитским подпольем, то добросовестное и проведенное в соответствии с требованиями закона расследование неизбежно вскрывает провокационную природу этих "признательных показаний", а освобождение из тюрьмы арестованных по материалам спецгрупп влечет за собой дискредитацию советской законности, органов МГБ и возможность использования каждого случая провокаций во вражеских, антисоветских целях украинскими националистами.

Выступая в роли бандитов УПА, участники спецбоевок МГБ занимаются антисоветской пропагандой и агитацией, идут по линии искусственного провокационного создания антисоветского националистического подполья. Кто может поручиться, что обработанные таким провокационным путем лица не уйдут из-под контроля органов МГБ и не совершат террористический акт.

Например: в ночь на 18 сентября 1948 г. в с. Ставкы Ровенского района участниками антисоветской националистической организации был разоружен боец самоохороны Ковалишин и совершен террористический акт над жительницей Кучинец Л.Ф., являвшейся секретной сотрудницей МГБ. Организаторами данной националистической группы и организаторами убийства гр-ки Кучинец являлись секретные сотрудники Ровенского РО МГБ.

Грабежи, как и другие нарушения советской законности оправдываются также оперативными соображениями и не только рядовыми работниками МГБ, но и самим министром тов. Савченко, который в беседе со мной заявил: "Нельзя боевки посылать в лес с консервами. Их сразу же расшифруют". Таким образом, грабежи местного населения спецбоевиками рассматривают как неизбежное зло.

Органы МГБ под руководством партии проводят огромную работу по выкорчевыванию остатков украинско-националистического бандитского подполья, в борьбе с которым хороши все средства и нужны хитрость и изворотливость. Но нарушения партийных и советских законов недопустимо, на что Вы, Никита Сергеевич, неоднократно указывали. Военный прокурор войск МВД Украинского округа полковник юстиции Кошарский".

Интересно, сколько подобных акций МГБ было списано на "зверства" "бандеровцев"? Советский военный прокурор утверждает, что это были далеко не единичные случаи. Это была хорошо организованная массовая кампания террора под видом "бандитов" националистического подполья. Между прочим, подобная тактика не являлась изобретением названного периода. Сохранилось письмо В.И. Ленина, датированное началом 20-х годов (уже неоднократно цитировавшееся в прессе), где он рекомендует красным войскам на плечах отступавших белогвардейских отрядов ворваться в Эстонию, перевешать как можно больше офицеров, попов, чиновников, полицейских, а потом все это на белых и списать. Так что все происходило в русле старой большевистской традиции: провокации, ложь, клевета.

Если у кого-то еще остаются сомнения, на чьей совести львиная доля зверств в Западной Украине, то вот еще один документ.

"Совершенно секретно.

Наркому внутренних дел СССР Л. Берии. 26.07.1945 г.
№8/156451.
Сообщение
об организации и результатах работы специальных групп для борьбы с оуновским бандитизмом в западных областях Украины.

Часть бандитов УПА, которые явились с повинной, используют сначала как отдельных агентов-боевиков, а позднее в боевых группах особого назначения, названных нами специальными группами.

В тех случаях, когда агент-боевик, который влился в банду или в подполье ОУН, не имел возможности физического уничтожения или захвата руководителя-главаря, его заданием была компрометация главаря банды или местного подполья для усиления и активизации разложения банды или местной организации ОУН.

Комплектование спецгрупп при оперативных группах НКВД УССР проводилось по принципу подбора агентов-боевиков, которые были проверены на исполнении заданий ликвидации оуновского бандитизма (в том числе убийств населения, которое сочувствовало ОУН-УПА).

В Ровенской и Волынской областях в состав специальных групп вливались также бывшие партизаны-ковпаковцы, хорошо знакомые с местными условиями, которые имели большой опыт борьбы с оуновским бандитизмом.

По своему внешнему виду и вооружению, знанию местных бытовых особенностей, языка и конспиративному способу действий личный состав специальных групп ничем не отличался от бандитов УПА, что вводило в заблуждение аппарат живой связи и главарей УПА и оуновского подполья.

В случаях угрозы расшифровки или невозможности осуществления захвата определенных планом главарей ОУН-УПА участники спецгрупп уничтожают последних, к тому же во многих случаях создают такое впечатление в оуновской среде и среди населения, что уничтожение руководителей ОУН-УПА осуществлено бандитами СБ (Служба безопасности ОУН. — Авт.).

В состав каждой спецгруппы входит от 3 до 50 и больше лиц, которые в зависимости от легенды и задания представляют собой особую "свиту" вымышленного бандитского руководителя. По состоянию на 20 июня 1945 г. всего в западных областях Украины действует 156 спецгрупп с общим количеством участников в них — 1783 человека.

Нарком внутренних дел УССР — Рясный".

Хочется обратить внимание читателя на выделенную мной фразу наркома, где он говорит о том, что своих агентов они проверяли на убийствах населения, сочувствовавшего ОУН-УПА. Заметьте, не сотрудничавшего, не помогавшего, а всего лишь сочувствовавшего ОУН-УПА. А если учесть, что сочувствовали в Западной Украине очень многие, подавляющее большинство, то и убивать можно было всех без разбору. Что и делалось. И послания отдельных военных прокуроров, которые пытались как-то ограничить этот беспредел, ничего изменить не могли.

Ну а жертвы многочисленных экзекуций НКВД-МГБ, как всегда, списывались на "зверства" "бандеровцев". А потом подключался мощный аппарат агитпропа и легенды о массовых "зверствах" ОУН-УПА распространялись от Житомира до Курильских островов. Советским людям лгали постоянно, организованно и профессионально. И почему-то даже те люди, которые считают себя демократами, антикоммунистами и антисталинистами, продолжают транслировать еще сталинского закваса пропаганду о "бандитах" ОУН-УПА. А между тем "бандитами" были все, кто сопротивлялся большевистскому террору.

От отравленных боевыми газами тамбовских крестьян, доведенных до отчаяния коммунистическими грабежами и насилиями и восставших под предводительством Антонова, до узбекских дехкан, которые ну никак не хотели принимать красные порядки. Эти, считающие себя демократами люди, почему-то не дают себе труда подумать: мог ли режим, уничтожавший собственный народ, вести себя лучше в Западной Украине? И что должны были делать западные украинцы: покорно, как бараны на бойню, идти в сталинские ГУЛАГи? А они вот взялись за оружие и стояли насмерть. И потому — "бандиты".

Понятно, почему так люто ненавидят ветеранов ОУН-УПА коммунисты. Они ведь мало где получали такой серьезный отпор. Партийный актив чувствовал себя в Западной Украине уж очень неуютно. И пережитый ими страх до сих пор делает их самыми рьяными носителями соответствующих догм агитпропа, в первую очередь жуткого образа "бандеровца", который должен вызывать страх, ненависть и отвращение на физиологическом уровне. Этот более чем сомнительный в своей основе образ очень активно и, увы, успешно используется антиукраинской пропагандой как своего рода "страшилка" для этнических русских в Российской Федерации и Украине и для определенной части украинцев востока и юга. Это облегчается тем, что в названых регионах толкование истории украинского национально-освободительного движения отдано на откуп антигосударственным силам разной направленности, в первую очередь, коммунистам.

В их толковании, как и в большинстве российских публикаций (практически во всех), "бандеровцы" предстают как мастера самых изощренных пыток (хотя, в действительности, именно они часто были жертвами таковых), как носители зверских инстинктов, специалисты по разным издевательствам над русскими, евреями и поляками. Два последних этноса вряд ли вызывают искреннее сочувствие пропагандистов, но обязательно называются для придания "зверствам" бо
льшей универсальности.

УКРАИНА!УКРАИНО!не шукайте щастя у чужим краю!
І смеркає, і світає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,—
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають...
А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не Шукайте, не питайте
ТОГО, ЩО немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого.
Волі! волі!
Братерства братнього!
Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли Великих слов велику силу,
Та й більш нічого.
Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!..
Якби взять І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.

СХАМЕНІТЬСЯ! будбте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люди,
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь

Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тільки, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять, і премудрих
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю.
Немає й бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слов'яни».
«Слов'яни! слов'яни!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаете
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка ,
І в слов'янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слов'янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дасть бі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже,—
Отоді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люди.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляни убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли ,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тоді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:

Раби, підніжки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство
Віру заступило,
Що Сінопом, Трапезонтом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались,
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить,—
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. За науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата:
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе!
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,—
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

Окупація і анексія Криму – це ще один крок стратегії президента Росії до світового переділу. Шлях, який почався - далеко не сьогодні. Це добре видно на карті. У 2008 році Росія нападає на Грузію і відколює Абхазію та Південну Осетію. Кремль зазіхав і на Аджарію з Батумі, але грузинська Аджарія встояла. Лютий-березень 2014 – під контролем Росії опиняється український Крим.З 2006 року російської анексії чекає молдовське Придністров'я. Того року більше 97 відсотків тамтешніх жителів проголосувало за приєднання до Росії. Якщо це станеться - Росія прокладе кримськопридністровський морський пояс - коридор, і перекриє Україні Чорне море. А українські політики певні – росіяни хочуть не лише морський, а й суходільний коридор. В українському Міноборони теж вважають: Путін з високою імовірністю атакуватиме материк. Намагатиметься захопити Схід, а головне Південь України – Херсонщину, Миколаївщину, Одещину: без яких Крим перетворюється на територію без світла, тепла, води і харчів. Але і це не все. Південь України – це шлях на Балкани. Невеличка перепона на цьому шляху - Румунія. Але в голові Володимира Путіна це, напевно, виглядає вже як невеликий бронетанковий кидок.2012 року сербські газети писали: Путін – єдиний з іноземних політиків, якого хотіли б бачити у себе серби. Тож на Балканах у Путіна є своя надійна опора. Днями, колишній лідер британських ліберал-демократів лорд Ешдаун заявив, Путін намагається контролювати Боснію, навіть ціною війни. А з нею і Балкани. Ну, а хто контролює Балкани, той контролює світ, кажуть історики. Так антинатівський безпековий пасок Росії - Москва задумала перетворити на зашморг європейської безпеки. Ну, а сама анексія Криму, і останні події в Росії змушують провести страшні паралелі із явищем, яке Україна разом із Росією перемогли майже сімдесят років тому.Промова Путина про приєднання Криму стала історичною в усіх сенсах. Не тільки тому, що це перший випадок анексії за більше, ніж 20 років. Востаннє Саддам Хусейн анексував Кувейт у 91 році. Історики знайшли більш давні паралелі і більше того, переконують - кремлівські спічрайтери списали промову Путина у диктатора, проти якого боролася й Росія. "Промова Путіна звучала, вже і спеціалісти подивилися, не тільки текстово – як промова Гітлера у Рейстагу після приєднання Судецької області", - каже політолог Андрій Піонтковський. І ще кілька неприємних для російського президента історичних паралелей – Путин почав наступ на Крим після Олімпіади в Сочі, як Гітлер після Олімпіади в Берліні почав захоплення Австрії. І ще - Росія хоче з'єднати Крим зі своєю територію мостом через Керченську протоку. Востаннє побудувати цей міст намагалася нацистська Германія."Йде пропаганда приєднання російських земель – це типова нацистська пропаганда. І Путін декілька разів звертався до терміну - об'єднаний народ, ми були на колінах, тепер піднялися і т.д.", - каже політолог Андрій Піонтковський. Росія у загальній ейфорії святкує перемогу над бандерівцями, себто владою у Києві. І картинки цього святкування просто списані з нацистських маршів. Стає навіть трохи не пособі. А в самій Росії уже почалось сталінське полювання на "ворогів народу". У версії Путіна це національні-зрадники, які загострюють внутрішні проблеми Росії Як розрізнити нацзрадника від правильного росіянина пояснила Кремлівська преса. Подібних текстів Росія не бачила з часів прокурора Вишинського і газети "Правда". "Крым и ситуация с Украиной - это водораздел. Это четкий датчик системы "свой-чужой", что ставят на самолеты. И если ты выступаешь за право западных украинцев высаживать в восточно-украинских городах десанты вооруженных молодчиков, ты уже не свой. Ты перекинулся к врагам, мечтающим Россию развалить, завоевать, разделить, а ее народ "поставить на ножи". У націонал зрадники записали 50 тисяч людей, які вийшли у Москві на марш миру та ще й інтелігенцію, яка виступила проти військової інтервенції . Всі розуміють із вуст Путина словосполучення нацзрадник звучить як вирок. "Коли вождь народу говорить про зрадників - це відмашка для його шісток. Думаю, що все у нас рухається до репресій, і тут будуть саджати не за кримінальний злочин, а за національною приналежністю, тобто за 58 статтею. Коли такі промови виголошуються з трибуни – все… Залишається одна дорога – табір, іншої дороги немає", - впевнений військовий журналіст Аркадій Бабченко. Під домашнім арештом опозиціонери Навальний та Удальцов, в СІЗО – викрадений минулого року у Києві Развозжаєв. У квартирі соратника Навального обшуки. У московських судах досі розбираються з учасниками антивоєнних мітингів на початку березня. Депутатства хочуть позбавити єдиного противника анексії Криму у Держдумі Іллю Пономарьова. Думати і діяти інакше в Росії стає небезпечно. Поїхати з Росії хоче величезна кількість людей. Вимушена еміграція не жарт. Політолог Станіслав Белковський переконує – Росія повертається до СРСР у час виїзних віз. Інакомислення злочин. А нова ідеологія вже отримала назву – "рашизм". Такий собі антифашизм, але по суті з фашистським обличчям та сутністю. В Росії проводять так звані руські марші. У день народної єдності - є таке свято у Російському державному календарі націонал росіяни - головні герої. А расистські ідеї навіть не приховують.Полювання на гастарбайтерів, мігрантів в Росії звична річ. Часто сутички виявляються кровавими. Міжетнічні вбивства вже нікого не дивують. Влада про це знає. І захист російськомовного населення в Криму – кажуть експерти, означає - вона робить те саме. Напад на братній народ, захоплення чужої території, віроломне порушення договорів, знищення світової системи безпеки поки здаються росіянам великою перемогою. Хоч тривожні дзвіночки вже не замовкають. Кримська кампанія вже виставила Путіну чек на десятки мільярдів доларів. "Віза" і "Мастеркард" перестали обслуговувати мільйони людей. Найближче оточення господаря Кремля стало для Заходу персонами нонграта, а Міжнародний імідж Росії вмить повернувся до непередбачуваного варвара з ядерною кнопкою. Все як за Радянського союзу. Та наразі країна із розмахом святкує захоплення українського Криму. Російське МВД та Мінздрав цього тижня також внесли ностальгічну нотку в загальну політику держави – вирішили відновити витверезник. Похмілля й справді може бути дуже жорстким.