Поки є в роботі пауза, розповім вам про вчорашню словотворчість.
Щось у шкільній програмі змінилося – навіть тоді, коли я викладала, таких завдань не було – принаймні, я не пам’ятаю, щоб учням шостого класу задавали складати жартівливі оголошення він імені казкових персонажів. Придумували ми разом з Лесею – більшість вона, а я – так, думки подавала. І от що в нас в результаті вийшло…

[i]«Оголошення № 1
Куплю шапку-невидимку. Тільки справну, а не таку, як минулого разу. Звертатися у палац до Івана-царенка»

«Оголошення № 2
Продамо солом’яного бичка. Затрат на нього ніяких – не їсть і не п’є. Звертатися до Діда та Баби за адресою: село за рікою, хата під вербою.
P.S.До бичка підходити спереду, бо хвицається, тварюка…»

«Оголошення № 3
Принц розшукує дівчину, котра загубила вчора соболевий черевичок, бо разом з нею зникли: перлове намисто (3 шт.), золота каблучка (8 шт.) та шеф-кухар палацової кухні…»[i]

Чесно, я трохи переживала за ту нашу «тварюку» - з другого оголошення – щоб учителька оцінку не знизила. Однак обійшлося…

Моїй шестикласниці на сьогоднішній урок української літератури було задано або записати до зошита текст відомої колискової, або скласти власну колискову пісеньку. Як ви гадаєте, що обрала моя дівчинка?
Звичайно ж, вона згадала про це завдання тільки в неділю, в другій половині дня. Але це не завадило їй самій і досить швидко скласти колисанку, текст якої я вам пропоную.
Отже –

«Котикова колискова»

Котики взялись за лапки,
А дитинці треба спатки.
Котики поснули вже,
А дитинка не засне.
Каже Мурчик: «Спи, засни
І насни веселі сни.
Я тобі допоможу –
Тобто поруч полежу».
На дивані хлопчик спить,
Котик поруч з ним сопить.
Спи, маленький, спи, пухнастий,
Спи, гарненький, спи, смугастий…

Звичайно, я розумію, що меж для вдосконалення немає, і недоліки цього віршика теж чудово бачу. Але все ж таки… Мені сподобалося. А вам?

Скажите, други мои, вот бывает так у вас – вдруг всплывет в памяти строчка-другая из песни – и вертится, крутится «недопетая»… повторяешь назойливый мотивчик и не знаешь, когда эта напасть от тебя отвяжется?
Со мной – бывает.
К счастью, есть под рукой такая штука, как Интернет.
Вот вспомнилась мне строчка – точнее – обрывки двух строчек из песни дуэта «Иваси» - «дворник Степанов в небе висит, значит, пришла весна!»
А поскольку всей песни я наизусть никогда не знала, да и слышала-то ее всего пару раз на концерте в театре и на репетиции в нашем театре – то полезла искать, чтобы строчки, наконец, «допелись» и отвязались… Фигвам, называется! Потому что из глубин памяти навстерчу найденному тексту всплыл мотив, и я сижу и мурлыкаю – «Набив межзвездной пустотой оба кармана…» В общем – читайте дальше сами: Дворник Степанов

А знаєте, що я знайшла нещодавно? Творчу роботу моєї дитини! Досить вже зім’ятий аркушик паперу, але він, чесне слово, заслуговує на вашу увагу!

Десь місяці три тому по зарубіжній літературі п’ятикласники вивчали казку Шарля Перро «Попелюшка, або Соболевий черевичок». І вчителька запропонувала їм творче завдання: написати розповідь від особи одного з героїв цієї казки. Я не знаю, яких персонажів обрали Лесьчині однокласники. А моя донька написала історію від особи – якщо можна так висловитися – одного з черевичків попелюшки – того самого, загубленого на сходах королівського палацу. Хочете почитати, що у неї вийшло? Читайте!

…Когда-то давно, когда я еще занималась в театре, был у нас в студийной работе период усиленных занятий сценической речью. Помимо основных репетиций и речевых тренажей мы раз в неделю приходили на индивидуальные занятия. Педагог каждому подбирала отрывок – стихотворный или в прозе – разбирала, помогала расставить акценты, поработать над произношением… Это были полезные занятия. Пусть дело не дошло до зачетов и просуществовало в такой форме чуть больше трех месяцев.

В качестве учебного материала мне досталась сказка «Про колючки» Натальи Абрамцевой. Я быстро выучила ее наизусть и очень полюбила ее героя – маленького котенка. К сожалению, других сказок Абрамцевой я найти тогда не смогла. А потом и не искала – хватало, чем заполнить жизнь. Вчера, ища что-то по работе, я случайно – как это почти всегда бывает – наткнулась в сетевой библиотеке на ссылку на ту самую «про-колючкину» сказку.

Вот она

Я знаю цей вірш як пісню у виконанні Марії Бурмаки. Мені дуже подобається цей текст...

Різдвяна
(авт. - Олекса Стефанович)

Свіжеє сіно, ясла кленові,
В яслах дитина. Діва Марія
Коси шовкові стеле для сина.
Біле ягнятко дише на Бога,
Сивеє дише, дише на Бога,
Щоби для його було тепліше.

В небі черкають крила об крила
Янголів сила. В небі ніколи
Зірка зраділа так не дзвонила.
Дзвонить ялина десь у діброві,
В лузі калина. Свіжеє сіно
В яслах кленових, в яслах дитина.

Я вчора про анонсувала вигадані Лесею прислів’я про працю. Ось, власне, і вони. Кваплюся набрати, бо обіцяла неодмінно принести сьогодні зошит додому… Отже…

Праця – хвалене діло, а лінуватися – битим будеш.
Три дні дрова ламали, два байдикували, а не працювали.
Працьовитий у будинку живе, а ледачий у землянці скніє
Працювати – не на печі лежати.
Поки думав, як працювати, два роки спливло

Работы Екатерины Шмыриной


Плюс несколько в комментариях...

Мне опять мучительно хочется посмотреть «Орфея» Жана Кокто с Жаном Маре в главной (за-главной) роли… Задвинуть в сторону все сериалы, мультики, уроки, чтобы снова окунуться в эту чарующую черно-белую атмосферу…

Тулуз-Лотрек, "Что говорит дождик"

я сегодня невыспавшаяся и по этой причине злая. Так что для поднятия жизненнго тонуса буду выкладывать картины - графику Анны Богатыревой.

Фудзияма


И еще - в комментариях...

Приїхала на обідню перерву додому – Леську погодувати. А вона мене зустрічає словами:
- Мамо, а я віршик склала! Ось послухай-но!

Семен сидить в коморі,
Бо дощик йде надворі.
Семен боїться дуже.
Чому – сказати, друже?

Бо є в коморі мишка.
Гризе вона горішка.
І дощик йде надворі…
І мишка є в коморі…

Мені – сподобалося. А вам?

...выложить несколько картин Эдгара Дега.
Начнем, пожалуй, вот с этой:

Портрет мадемуазель Добиньи


И в комментах - еще немного.

Марія Башкирцева

(За книгою Михайла Слабошпицького)

Важко знайти в історії мистецтва трагічнішу та романтичніше долю ніж та, що випала Марії Костянтинівні Башкирцевій.
Її ім’я мало що говорить в наші дні. Лише твори, що зберігаються в найбільших музеях Франції, України, Росії, нагадують про цю колись відому художницю, особистість якої ще при житті була оточена ореолом слави та загадок. Далі

Вночі, з обличчям зболено-нужденним,
Присіла Мудрість край мого стола.
- Ти звала, - каже. – Ти колись за мене
Платила помилками. Я прийшла.

А я кричу:
- Зажди, моє смеркання!
Ще мить! Ще подих! Ще один рядок!
Візьми назад своє гірке всезнання,
Верни солодку пору помилок…

Цей вірш написала моя землячка, чудова поетеса Ганна Павлівна Світлична. Її немає з нами вже більше 10 років. А вірші її залишилися – пронизливі, щирі…

Мені вдалося розшукати статтю про цю незвичайну жінку. Незвичайну своєю мужністю, бо життя в неї було дуже важким… Почитайте про неї, а я з часом наберу ще її вірші…

Ганна Світлична

ищешь одно, находишь другое…
Вот, мне попалось интервью с Игорем кеблушеком. Ну, загадочный Мистер Икс из «Принцессы цирка». Вот оно тут, по ссылочке: http://www.woman.ru/?Text&ID=44754
И – фотография с сайта:

С вечера сунула в CD-плеер диск с записями Розенбаума. По пути на работу запустила музыку в «свободный полет». И…

Под настроение. (+ в комментах)

ВЛАДИМИР ГОЖЕВ.

Сегодня

Помните, я недавно детские сказочки вывешивала? Про принцессу Клементинку? Так вот. Я тогда автора не указала. Придумал эти истории Сергей Георгиев. Я тут еще немножко забавных рассказок его нашла – из цикла «Один мальчик, одна девочка» Немножко я у себя помещу, а остальные, если заинтересуетесь, можно по этой ссылке почитать: http://epampa.narod.ru/georgiev/1.html
Итак… Один мальчик, одна девочка