На території смілянського парку знаходиться найстаріша архітектурна споруда міста – римо-католицький Успенський костьол.
http://info-smila.ck.ua/publ/novosti_ukrainy/istor...na_pam_jatka_smili/34-1-0-1046
На території смілянського парку знаходиться найстаріша архітектурна споруда міста – римо-католицький Успенський костьол. Фундамент цієї будівлі був закладений у травні 1818 року. Основним «спонсором» будівництва виступив власник села Товста Звенигородського повіту Антон Совецький, який був колишнім хорунжим у польському війську. Будувався костьол впродовж 9-ти років: 1 листопада 1827 року його було освячено ксьондзом Мартином Соколовським, деканом Звенигородським.
По завершенні усіх архітектурних робіт костьол представляв добре оздоблену будівлю з красивим фасадом з 4-ма колонами іонічного стилю, 2-ма башточками та куполом. Кам’яні стіни костьолу були покриті залізом. Внутрішнє оздоблення будівлі містило позолочені хрести, барельєфи, живописні образи, написані художником Пашковським, малюнки із зображенням різних подій Святого Письма. Вінцем внутрішньої краси костьолу став вівтар, прикрашений 4-ма позолоченими колонами. На хорах костьолу розміщувався важливий атрибут католицької служби – музичний інструмент орган. Один із сучасників, описуючи свої враження від костьолу, твердив: «Україна не має жодної іншої святині, яка при цих розмірах і коштах могла б рівнятися з нею за стилем будівництва».
Смілянський костьол став центром католицької парафії (релігійної общини) не лише Сміли, але й значної кількості інших населених пунктів. Відомо, що в 1820 році до складу «смілянської парафії» входили містечка Сміла, Кам’янка, Олександрівка, Жаботин, Ротмистрівка, Бурти, Вільшана та Городище, а також 92 села. У 1837 році до «смілянської парафії» були приєднані й Черкаси з найближчими селами. З державної казни смілянському костьолу щороку виділялося по 275 рублів сріблом.
Із приходом радянської влади костьол протягом певного часу продовжував працювати. До 1930-х років довкола нього гуртувалася римо-католицька релігійна громада, яка в 1924 році нараховувала 85 членів; головним духівником на той час був ксьондз Серафим Собанський. Як і всі інші об’єднання віруючих, смілянські католики привертали своєю діяльністю увагу атеїстично налаштованої радянської влади, отож врешті-решт костьол було закрито. Відомо, що в 1930-х роках купол і башточки будівлі були розібрані, дзвіниця перебудована, а церковне начиння знищене. Приміщення костьолу стали використовувати в якості зерносховища. Існують відомості про те, що в період Великої Вітчизняної війни та певний час по її завершені в будівлі костьолу функціонувала православна церква, однак і її пізніше було закрито. Надалі в костьолі розмістився районний Будинок культури.
Цінність костьолу, як культурної та архітектурної пам’ятки, усвідомили наприкінці ХХ століття. У 1990 році рішенням Черкаського облвиконкому будівля костьолу була взята під державну охорону, як пам’ятка архітектури. У 1999 році наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України смілянський костьол був внесений до Державного реєстру національного і культурного надбання України по Черкаській області. Важливо, що крім цінності архітектурної, було визнане й релігійне значення пам’ятки: у 2000 році розпорядженням Черкаської облдержадміністрації будівля костьолу була повернута у католицькій громаді. Нині Успенський костьол є єдиною архітектурною пам’яткою Сміли, якій надано статус державного значення.
