"Коли буде небезпека, я стоятиму в перших рядах", - казав Сергiй Нiгоян. 

У кишенi куртки вiн носив аркуш паперу зi словами молитви "Отче наш..." вiрменською.

Хлопець розповiдав друзям, що хоче вкласти цей аркуш у рамку i повiсити на тому посту, який охороняє.

Сергiй був єдиними сином у вiрменськiй сiм'ї, де його виховували патрiотом i України, i Вiрменiї.

А ще прищеплювали вiру в Бога. Так рiс, так жив.

З тiєю вiрою вiн i йшов на Майдан."Може, я i наївний, але зло не повинне перемагати", - так вiн казав про те, чому прийшов на Майдан...

Спав зовсiм мало -- то в Будинку профспiлок, то в наметi.
"Коли буде небезпека, я стоятиму в перших рядах", - казав Сергiй Нiгоян.

Так i зробив. Як тiльки на вулицi Грушевського 22 сiчня почалося протистояння, вiн попрямував туди....
22 грудня, рiвно за мiсяць до загибелi, Сергiй читав майданiвцям уривок з поеми Тараса Шевченка "Кавказ".