Вони живі, поки ми пам'ятаємо про них...
Василь Мойсей навчався на четвертому курсi в унiверситетi розвитку людини "Україна".
Мав здобути спецiальнiсть - фiзична реабiлiтацiя.
Василя побратими згадують як веселого, товариського хлопця.
"Я бачив, як його скосила куля, - каже Сергiй Мерчук. - Коли змiг пробратися до нього, то на спинi винiс iз того пекла.
Однак вiн почав хрипiти.
Я зрозумiв: все страшнiше.
Разом iз побратимами ми понесли його до медикiв".
Лiкарi боролися за життя цього мужнього хлопчини, що так рано став солдатом свого народу.
Солдатом, який не навчився стрiляти в людей. Однак...
"Коли я витягнув Василя з поля бою, останнiми його словами були:
"Я всiх вас люблю", - не стримує слiз побратим Героя.
Степан Стецькович, товариш Василя, розповiдає, що вони познайомилися пiд час вступних iспитiв до унiверситету.
"Вiн був просто неймовiрним другом, - каже Степан. - Щирий, веселий, дуже любив подорожувати мiстами України зi своєю коханою.
Його брат - священик, тож Василь часто прислужував йому, був глибоко вiруючою людиною.
Василь розповiдав, що мама i сестра, якi працюють за кордоном, не раз пропонували йому поїхати до Iталiї. Мовляв, знайдемо для тебе роботу, зароблятимеш грошi й житимеш у Європi.
Проте мiй друг був твердо переконаний, що робити Європу слiд в Українi.
Казав, що варто скинути злочинну владу, i тодi українцi заживуть, як у вiльнiй, цивiлiзованiй європейськiй країнi".
23 березня юнаку з прiзвищем святого чоловiка було б 22 роки.
