|
Мати колискову шепотіла донці:
«То громи зимові у твоїм віконці...
Не тримти, дитинко, час малечі спати.
Батько не допустить ворога до хати.
Скоро повесніє, з’являться лелеки…
Спалахи яскраві ? Та вони ж далеко.
Не лякайся, доню, закрий оченята...
Відгримить негода- повернеться тато.
Правда переможе- це для нас обітка.
І розквітне доля, мов чудова квітка.
Прийде на світанні, перемоги свято.
Стане незалежна - радісна й богата.
Затріпоче прапор гарний мов перлина,
А під ним блакитно- сонячна країна.
Де лани дозрілі, сонячно- пшеничні,
І блакитне небо - мирнеє довічно».
|
