За вірш “Любіть Україну” В. Сосюру звинуватили у «буржуазному націоналізмі»

Цей щирий, вистражданий поетом вірш, у кожному рядку якого велика любов і шана до рідної землі

Володимир Сосюра за свій вірш “Любіть Україну” зазнав переслідувань від кремлівської влади.

І це незважаючи на те, що у 1948 році Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією за поетичну збірку, до якої входив цей знаменитий вірш.

Його обвинувачували у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію. За таких обставин у поета виникла психічна хвороба і він був змушений декілька разів лягати до лікарні.

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

1944 р.