Вадим Рощин

НА ЦЕЇ ВІРШ МЕНЕ НАДИХНУЛА РОЗПОВІДЬ МАТЕРІ ЩО ВТРАТИЛА СВОГО СИНА НА ВІЙНА!!

ВОГОНЬ ПАМ'ЯТІ!!

Вогонь пам'яті палає,

ніч і день минає, янголи у небі співають

лише вони правду знають,

чому люди невинні страждають?

Матері плачуть за своїми синами,

цілими днями ї ночами,

Бога благають і так роки минають!

А бідне серце матері вже ледве бьється,

колиж він повернеться?

Останні новини з війни,

двоє загиблих в ночі,

градами нас поливають,

запеклі бої тривають!

І знову мати небуде спати

і хвилини до ранку рахувати,

і вже сліз немає, душа горить,

палає, коли старий альбом вона гортає

і так ніжно фото притискає!

Вона і досі пам'ятає,

як під серцем його носила,

як в садочок малого водила,

за руку міцно тримала,

та на війну проводжала!

Ранковий вітер, холодний сумні новини зі сходу приніс,

остання краплина сліз по щоці пробігла,

а далі все як у жахливому сні,

похоронні дзвони гучні,

чорна хустинка, могила

ї труна, ніколи вже сина непобаче вона!

Темрява землю накриє, вітер за виє,

небо заплаче, хмари зчорніють бо навіть вони розуміють!

Вогонь пам'яті палає,

і бідне серце матері крає

дні і ночі минають і янголи знову співають!

Люди невинні страждають!!