У ці скрутні часи для моєї країни, коли з різних куточків світу до мене долітають "We pray for Ukraine! We support you! Stay strong!", коли прокидаєшся і одразу біжиш читати новини, щоб дізнатися, чи не ввели ще військовий стан, коли боїшся ходити вулицями вечірнього міста, свого рідного міста, коли майже всі країни світу виступають проти насилля над Україною та засуджують заходи президента рф володимира путіна та колишнього Президента України Віктора Януковича, я хочу висловити цим людям свою подяку.
Я - російськомовна громадянка України. Народилась і виросла в Східній Україні. 23 роки я мала російське прізвище Пантелєєва, яке дісталося мені від батька. Чомусь я завжди його дуже не любила.
У дитинстві, коли я питала про свою національність, мені казали, що я "руська", бо в мене мама "руська" та батько "руський". Але у віці 5-ти років мене записали до танцювального ансамблю, і 9 років я танцювала українські народні танці (не знаю, свідомо чи підсвідомо батьки обрали саме такий вид танців). Так виховувалась моя любов до України, попри мою "руську суть".
У школі російську та українську мови у нас вела одна вчителька. Наскільки я пам’ятаю, вона ніколи не надавала перевагу тій чи іншій мові. У нас були як Шевченківські, так і Єсенінські вечори. Історію, ані України, ані всесвітню, я не любила. Нудні параграфи підручників ніколи не відкладалися в моєму мозку. Я вчила, здавала іспити і миттєво все забувала. Десь у підсвідомості я, мабуть, розуміла, що інформація, яку нам викладали на уроках в школі, неповна, подекуди абсурдна. А дізнатися, як все було в деталях та з різних боків, не було в кого. Та й не дуже цікаво, якщо чесно. Тому я просто ігнорувала історію.
Проте коли я чула, що в України немає своєї історії, мови, культури, мені це якось не подобалося. Серце краялось. Але я все ж таки замислювалась: може, ті, хто так кажуть, мають рацію? Я ж не знаю історії, врешті-решт.
Я дякую путіну та Януковичу за те, що їхня діяльність допомогла мені нарешті визначитися з тим, ким я є. Я - українка (а хочете, то нехай і бандерівка), і я пишаюсь цим. Важко визначити якої крові у мене більше — російської чи української, чи може ще якоїсь — та навіть, якби і виявилося, що я чистокровна росіянка, це б нічого не змінило. Якщо я росіянка, то я вже давно асимілювала і стала українкою.
Я дякую за ту єдність, котру ці двоє та їх оточення створили для нас. Якби не було їх, скрути, мабуть, не було б (принаймні сьогодні), але й народ не об’єднався б, не встав би до боротьби, а, скоріш за все, ще довго продовжував би йти за "великим братом", розчиняючись у часі.
А що ми маємо зараз? Об’єднаний народ, люди готові допомагати один одному безкоштовно, аби відстояти свою ідею.
22 лютого 2014 року "за ініціативи Всеукраїнського громадського союзу "Український фронт" у Харкові відбувався з'їзд депутатів Південного сходу, Севастополя та АР Крим. Серед питань на порядку денному було одне із приводу відокремлення східних областей України. Більшість харків’ян виступила проти цього.
Спочатку харків’яни стояли біля Палацу Спорту, де проходив цей з’їзд, а потім пройшлись по всьому Московському проспекту до площі Свободи зі стягами у руках, співаючи гімн та скандуючи патріотичні лозунги. Нові люди постійно підтягувалися до колони. Ця колона була схожа на море. Море людей. Так і було, взагалі-то. Тоді ще була перша спроба демонтувати Леніна.
І я була серед них, у тому натовпі. Я пам'ятаю, тоді я ще відпросилася з роботи. Тисячі людей, здавалось, стали єдиним організмом з однією ідеєю і метою, які співпадали з моїми. Не потрібні були слова, щоб зрозуміти, про що зараз думає людина, яка іде поряд із тобою. Так, масова свідомість. Але це була казкова мить. Дякую за ці почуття.
Я дякую путіну та Януковичу за те, що завдяки їм я зацікавилася історією і більше її не боюся. Я купила підручник з історії України. Я читаю, перевіряю факти, та інтерес мій не гасне. У мене нарешті формується своє ставлення до тієї чи іншої події. Нехай повільно, але формується! Дякую за це!
Я дякую за те, що перебуваючи за кордоном,
я можу з гордістю сказати "I’m a Ukrainian",
і мене більше не питатимуть "Are you from Russia?".
Miledi1950 обратиться по имени
Пятница, 28 Августа 2015 г. 18:44 (ссылка)
