Так люблю той Львів, що бракує ми слів ;)
 

До 1932р. на Сході України, населення розмовляло українською мовою.

Це були корінні українці, які шанували свою культуру, мову, звичаї, історію.

Щоб переконанатися в тім, варто прочитати художні твори Нечуя Левицького, Марка Вовчка, Квітки-Основ'яненка, які майстерно показали життя українців на Сході. Москаля виставляли, як зайду, пияка і протилежність українцям.

Червона комуна увірвалася в мирне життя Сходу, мов смерч. Московські кати влаштували штучний голодомор працьовитому люду. Відібравши все, довели до відчаю. Зерно гноїлося на станціях, а в селах вмирали від голоду діти. Трупи збирали і вкидали до ями, утворивши сотні братських могил.Страшним злочином стало підібрати колосок в полі - розстрілювали на місці.

Коли українців майже не залишилось, почалось масове переселення з Росії на українські землі. Звозили увесь москальський непотріб, що не звик до праці на землі.

Після такого переселення української мови не стало чути, появились чужі звичаї, пияцтво і т.д.

І тепер вони доводять, що Схід їх. Там кожен крок землі пам'ятає плач голодних дітей, вбитих руками кривавих асвабадітєлєй...