 |
Чим пахне оксамитове волосся,
Уквітчаної неньки – України?
- Духмяним медом стиглого колосся,
Сузір`ям пісні серця, солов`їним.
Чим, ніжно пахнуть працьовиті руки?
- Пшеничним хлібом золотого краю,
Котрий вона пече для наших внуків,
І волошковим сном п`янкого гаю.
Очей її блакитних, погляд чистий
Цілує сяйвом струни мого серця.
Вона вдягла калинове намисто
І по червоних бусах сонце ллється.
Та, в раз, намисто обірвав, злий вітер.
Й душа її заплакала в тривозі.
Весь дощ із хмелем літнього зеніту,
Ввібрали в себе, ті пекучі сльози.
Розсипалися буси по землі.
І їх зклювали ворони, від злоби.
І бачила Вкраїна стільки літ
Пекельні очі і криваві дзьоби.
Ті дзьоби роздирали її хліб,
І не лишали, бідній, а ні крихти.
І кожен ворон, стільки хліба гріб,
Щоб з кожним днем іще ситніше жити.
Зібравши в серці, всі останні сили.
Щоб цього неподобства не терпіти,
Розправила, Вкраїна, свої крила,
І до небес, наважилась, злетіти.
Злі ворони за нею не летіли,
Лиш, від досади стали прокленати.
Бо від жадоби, надто розтовстіли,
І навіть розучилися літати.
Всміхнулась ненька в Бога на долонях,
Невже, тепер, спасіння їй чекати.
Та срібна сивина на її скронях,
Нагадувала їй про біль утрати. |
Автор вірша: Діана Гальченко, сайт uapoezia.com
В плеєрі: О.Скиданова - Країна Моя
 |
|
|
|
