У 1941 р тікаючи Червона Армія підірвала греблю ДніпроГЕСу, убивши 100 000 українців. ВІДЕО

При відступі 18 серпня 1941 тікаючи  Червона Армія підірвала греблю ДніпроГЕСу, убивши в водній безодні 100 000 українців.

– Незабаром Незабаром німецькі солдати і офіцери Вермахту в заціпенінні з жахом лише спостерігали в біноклі за розігралася драмою загибелі десятків тисяч людей.

Німці за допомогою інженерів Вермахту і силами українських робітників примудрилися відновити Дніпрогес, і платили за роботу навіть рейхсмарками. Але не встигнувши попрацювати і рік при контрнаступі сталінських військ її довелося знову підривати. Тепер уже при відступі німців. До речі, до слова, при цій вже німецької операції не загинув жоден радянський, жоден німець і жоден мирний українець …
Україна треба зняти про це фільм-катастрофу.

ДЕТАЛЬНІШЕ:

18 серпня 1941 в паніці відступаючі з окупованої більшовиками з 1920 р Україна сталінські війська, намагаючись зупинити просування Вермахту на Схід, незважаючи на небезпеку для мирного населення та можливі багатотисячні жертви – цинічно підірвали греблю української електростанції ДніпроГЕС, під Запоріжжям … В результаті вибуху більшовиками греблі ДніпроГЕСу, від утворилася гігантської дніпровської хвилі, загинуло тоді близько 100 000 (ста тисяч) людина ні в чому не винного цивільного населення України. – Радянські окупаційні власті в Україні не рахувалися з життями людей поневоленої ними з 1920 року Україна (УНР).

Тільки з відновленням незалежності України від СРСР запорожці стали потихеньку поминати своїх земляків, які загинули від рук втікає армії Сталіна 18 серпня 1941.

18 серпня 1941 поспішно покидаючи місто, радянські солдати підірвали головний стратегічний об’єкт – «ДніпроГЕС» 20 тоннами вибухівки – амоналу, в результаті чого утворилася гігантська пробоїна в греблі, яка вже і спровокувала хвилю висотою кілька десятків метрів, яка практично змила прибережну міську смугу, плавні о. Хортиці і благополучно дійшла до сусідніх українських міст – Нікополя і Марганця. Радянське командування навіть не попередило мирне населення і свої ж ВЛАСНІ війська про небезпеку! Ось чому в СРСР воліли не поширюватися про трагічні події в Запоріжжі, пов’язаних з вибухом ДніпроГЕСу.
Так само було з Чорнобилем, загибеллю Курська, Норд-остом, Бесланом … – російсько-радянська фашистська управлінська традиція продовжує панувати над нами і зараз.

Тоді для власного виправдання вони придумали версію про «ворожу диверсії німецьких окупантів». Але тепер, коли є доступ до архівaм СРСР, українські історики отримали документальні докази, які піднімають завісу над усією нелюдськістю цієї жахливої трагедії. Дніпровська хвиля тоді поглинула близько ста тисяч чоловік: у пучині рукотворної водної стихії захлинулося і загинуло 80 тисяч запорожців, біженців з сусідніх регіонів, близько 20 тисяч відступаючих радянських солдат.
Іронія долі полягала в тому, що рукотворне радянське цунамі практично не принесло шкоди наступаючої німецької армії, але вбила 100 000 простих українців. – Німецькі солдати і офіцери Вермахту в заціпенінні з жахом лише спостерігали в біноклі за розігралася драмою загибелі десятків тисяч людей – радянських цивільних осіб і військових.

С “Днем” Великої Перемоги “-” Я пам’ятаю! Я пишаюся! ”

Розсекречені СОВЕТСКИЕ ДАНІ:

У відповідь на Ваш лист No. 19760 / 09-38 від 17.08.2011 р про надання інформації повідомляємо наступне.

1. “Підрив ДніпроГЕСу організований органами НКВД, що призвело до загибелі 100 тисяч людей”. Згідно бойовим донесенням від 19 серпня штабу Південного фронту Верховному Головнокомандувачу підрив греблі ДніпроГЕСу було здійснено начальником Відділу військово-інженерного управління штабу Південного фронту підполковником О.Петровськім та представником Генштабу, начальником окремого науково-дослідного воєнно-інженерного інституту (м Москва) військовим інженером 1 -го рангу Б.Еповим [Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації. – Ф.228. – Оп.754. – Спр.60. – Арк.95]. Вони діяли згідно з розпорядженнями Генштабу Червоної армії, отримавши дозвіл у разі крайньої необхідності підірвати греблю.

Визначити точне число загиблих практично неможливо, наявні джерела дозволяють оцінити лише приблизні втрати воюючих сторін. Відомо про ймовірну загибель 1500 німецьких солдат [Мороко В.Н. Дніпрогес: чорний серпень 1941 / / Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – М.: ЗНУ, 2010. – Віп.XXІХ. – С.200].

З радянського боку в зоні ураження повінню перебувала більша частина з 200 тис. ополченців області, стрілецька дивізія (один з її полків залишався на о. Хортиця), полк НКВС, два артилерійські полки, а також дрібніші підрозділи. Особовий склад цих частин сумарно налічує більше 20 тис. бійців. Крім того, в ніч на 18 серпня в широкій смузі від Нікополя до Каховки і Херсона почався відхід на лівий берег двох загальновійськових армій і кавалерійського корпусу. Це ще 12 дивізій (150-170 тис. Солдатів). Крім військових, від раптової повені постраждали жителі низинних вулиць Запоріжжя, сіл на обох берегах Дніпра, біженці. Орієнтовна цифра людей у зоні ураження – 450 тис. чоловік. Виходячи з цих даних, чисельність загиблих червоноармійців, ополченців та цивільного населення з радянського боку в історичних дослідженнях оцінюється від 20-30 тисяч (Ф. Пігідо, В. Мороко) до 75-100 тисяч (А. Руммо) [Мороко В.Н. Дніпрогес: чорний серпень 1941 / / Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – М.: ЗНУ, 2010. – Віп.XXІХ. – С.201; Руммо А.В. Скажіть людям правду / / Соціологічні дослідження. – Москва, 1990. – № 9. – С.128]. До речі, поштовхом до дослідження питання для А. Руммо був і особистий мотив: його дід був серед радянських громадян, які загинули тоді на о. Хортиця. Отже, підрив ДніпроГЕСу було здійснено уповноваженими Генштабом Червоної Армії військовими інженерами. Оцінка кількості жертв різними дослідниками коливається від 20 000 осіб (Ф. Пігідо, В. Мороко) до 75-100 тисяч (А. Руммо).

P.S. На даний момент точно не відомо, займають чи вищі державні пости в уже незалежній від СРСР Україні прямі нащадки відповідальних за це лиходійство радянських військових.

http://bukmaidan.com/?p=319