Серця гарячі ваші вже не б’ються,
Життя забрала лютая зима,
Рікою по Вкраїні сльози ллються,
За ваші смерті – прощення нема.
Ви йшли туди,щоб визволить країну,
Вогнем душі своєї розтопити лід,
Казали: “Якщо я в бою загину,
То це за те, щоб був щасливим весь мій рід!”.
Ціна висока нашої свободи,
Немає радості в заплаканих очах,
Хай кожен, хто живий по Україні ходить,
Вас пам’ятає й прославляє в молитвах.
Коли ми дивимось на фото в ваші очі,
Сльозами й кров’ю обливаються серця,
А розум вірити у правду цю не хоче,
Що втратили героя і бійця.
Нам бій цей передрік Шевченко,
Він нас виховував й любив в своїх віршах,
Просив боротися за Україну-неньку,
У кожну хату йшов у “Кобзарях”.
Загинули в бою країни діти,
І знову кров’ю вмилася земля,
І їхнім душам так судилось – полетіти
До раю!!!!Іншого шляху для них нема!
“Гей, плине кача…” – серце крає!
“Герої не вмирають” – волає світ,
І наша вічна пам’ять – не вмирає!!
Вогнем душі – ви розтопили лід.
Автор: Ірина Захарюк, сайт uapoezia.com
В плеєрі: Піккардійська терція - Гей, пливе кача
geniavegas |
|
Miledi1950 обратиться по имени
Четверг, 19 Марта 2015 г. 22:16 (ссылка)
