Хіба ж то думалось, матусю, що війна…
Що заберуть мене Вкраїну боронити,
Що доведеться мені кров свою пролити,
Чия ж, матусенько, у тому є вина…

Не плач, рідненька, що поліг за волю,
За Крим, Луганськ, за Харків і Донецьк,
Ой, скільки ж тут жалю і сліз, і болю…
Багато з нас не стане під вінець…

Не плач, хороша, я дощем проллюся
На рідний двір, на сиві твої скроні…
В спекотний день я гіллям прихилюся
І сонця променем пірну в твої долоні…



© Таша Малиновская, 2014