У часи,
коли на долю народу випадають непрості випробування,
істину починають шукати в молитві.
За майбутнє української нації, за її дочок і синів, за солдат, що гинуть на сході, захищаючи свою землю.
За звільнення, за свободу, за мир.
За краще життя, за Європу в Україні.
Про це не можна не думати. Просто мовчати – гріх.
Тому і варто долучитися до молитви. Прийти до храму – з вірою, щоб повернутись з надією. Ціна свободи і так була задорогою. Найжахливіше – Небесна Сотня – лише початок. Тепер на сході війна, гинуть військові, мирні мешканці, жінки і діти.
Україна в огні – і все повторюється знову.
Стрілянина на вулицях, вибухи, люди змушені ховатися в підвалах і жити з усвідомленням непевності «завтра», що може уже і не настати. Військові – чекати ранку, щоб з полегшенням зітхнути – ще один день попереду.
Переселенці, змушені тікати,
і ті, кому топтати ряст уже не доведеться. Життя Донбасу стало іншим. Болючим і гірким. Чорним від диму і солоним від материнським сліз. Зруйновані будинки і зламані життя. Попелища і кладовища. Переповнені морги.
Ціна свободи?
Відбудувати можна все, але людей не повернеш.
Як і їх мрій, яким не судилось збутись у вже інакшій, по-справжньому вільній Україні.
 
Lkis
|
|
|
|
Miledi1950 обратиться по имени
Воскресенье, 19 Октября 2014 г. 22:44 (ссылка)
