Матінко люба, не плач, бо то нині, лиш тіло моє привезли в домовині …
Я ж, буду, матусю, завжди із тобою, хоч я і не зміг повернутися з бою …
Із пекла отого, мов птахи, у вись, душі солдатські тоді понеслись …
Горіло усе і пекло, і боліло… Матусю, не плач, то - лише моє тіло …
Ворог кричав і радів, що нас вбито... Мамо, неправда! Ми будемо жити!!! ...
Будемо маками квітнути в полі, будемо птахами линуть на волі ...
Будемо зорями падати з неба… Тільки не плач… чуєш, мамо… не треба…
Бо Дух не здолати і Душу не вбити!
Ми будемо вічно, матусенько, жити...
 
Степан Гіга - Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну
 |
|
Miledi1950 обратиться по имени
Суббота, 04 Октября 2014 г. 20:54 (ссылка)
