Скажи, дідусь, що діється у нас? Ти – янгол, і тобі з небес видніше:
Тут знов настав страшний воєнний час, на Україні вже немає тиші.
На Сході – пекло, гинуть хлопчаки... вони, дідусь, ще зовсім молоденькі,
А дехто – без ноги чи без руки. Сліз водоспади виплакали неньки.
Ти про війну колись розповідав, а ми , дітьми, то слухали мов казку.
І кожен з нас собі не уявляв, що можемо потрапити в цю пастку,
Що може повернутися війна, і змусити нащадків вже страждати.
Скажи, дідусь, чия у тім вина? Ми завинили й час прийшов розплати?
Ти там у Бога миру попроси для нас, своїх дітей, своїх онуків,
Ти ближче там, а в наших голосів немає сили, загубились звуки.
Ти там у Бога правди попитай, щоб все таємне стало очевидним…
Бо знаю, що тобі й привітний Р а й
Без неба У к р а ї н и не потрібний...
Автор: Людмила Лєгостаєва, сайт uapoezia.com
 |
 |
|
|
|
|
Miledi1950 обратиться по имени
Пятница, 03 Октября 2014 г. 21:21 (ссылка)
