Красивые черно-белые фото Парижа

Читать далее

 

Серия сообщений "фотография | photo":
Часть 1 - Красивые фото Японии
Часть 2 - Hillary Swank On Being I Love Again
...
Часть 98 - Еще один мастер подводной эротической фотографии - Howard Schatz
Часть 99 - Без заголовка
Часть 100 - Michael Meyersfeld

Серия сообщений "фото-путешествия":
Часть 1 - Лучшие фотографии мира - Рождество
Часть 2 - Фестиваль красок Холи в Индии
...
Часть 98 - Райские Мальдивы
Часть 99 - Вилла Джанни Версаче
Часть 100 - Сады Японии - Kokedera

Серия сообщений "пейзаж":
Часть 1 - Красивые фото Японии
Часть 2 - Профессиональные фотографии фотографа Remi Aerts
...
Часть 98 - Фото острова Капри
Часть 99 - Японская классическая живопись Хасуи Кавасэ
Часть 100 - Фото в стиле HDR от Брэндона Годфри (Brandon Godfrey)

для Юрия Косаговского

Тарас Прохасько «НепрОсті»

(уривок)

«Несподівано для самої себе Анна почала рисувати фасолини. Рух, яким це робилося, давав їй найвищу фізичну насолоду. Тисячні повторення не робили насолоду меншою. Анна почала про це думати.

Вона скрізь вбачала фасолі — в річковому камінні і місяці, в скручених псах і позі, в якій найчастіше засинала, в овечих нирках, легенях, серці і півкулях мозку, в грудках будзу і шапочках грибів, в тільцях пташок і зародках, в своїх грудях і улюблених двох тазових кістках, які стирчали внизу живота, у берегах озерець і концентричних лініях, якими показувалося збільшення висоти гори на географічних картах. Врешті вирішила, що не що інше, як фасоля, є найпродуманішою формою вилучення малого простору з великого.

 

 Про це Анна розповіла старому Беді, коли принесла цілий мішок великої синьої фасолі до його панцерника. Вони витягли мішок на дах панцерника і висипали все у верхній люк. Анна заглянула вниз і завмерла — всередині панцерник був повен фасолі різних розмірів і кольорів, вершина купи повільно зсувалася, наче потоки лави у вулкані. Беда збирав зі всього Ялівця фасолю, щоб відвезти її на базар у Косові.

Видно, потім він щось казав Непростим, бо вони прийшли і зробили так, що цілком молоду Анну призначили міським архітектором.»

 

Тарас Прохасько «НепрОстые»

(отрывок)

Неожиданно для самой себя Анна стала рисовать фасолинки. Движения, которым она это делала, доставляло ей наивысшее физическое наслаждении. Тысячные повторения не делали наслаждения меньшим. Анна начала об этом размышлять. Она во всем видела фасоль – в речных камушках и в луне, в свернутых псах и позе, в которой она чаще всего засыпала, в овечьих почках, легких, сердце и полушариях мозга, в головке карпатского сыра и шляпках грибов, в телах птичек и зародышей, в своих грудях и любимых двух тазовых костях, которые торчали внизу живота, в берегах озерков и концентрических линиях, которыми указывалось увеличение высоты горы на географических картах. Решила, что ничто иное, как фасоль, является наиболее продуманной формой извлечения малого пространства из великого.

Об этом Анна рассказала старому Беде, когда принесла целый мешок большой синей фасоли к его  панцернику. Они вытащили мешок на крышу панцерника и высыпали все в верхний люк. Анна заглянула вниз и замерла – внутри панцерник был полон фасоли разных размеров и цветов, вершина кучи медленно сползала, как потоки лавы в вулкане. Беда собирал со всего Яливца фасоль, чтобы отвезти ее на рынок Косова. Видно, потом он что-то сказал Непростым, так как они пришли и сделали так, что очень молодую Анну назначили городским архитектором.

 

день поэзии * стихи классиков и наших авторов журнала

сегодня День Поэзии так пусть  прозвучат наши любимые поэты и поэты любимые нашего сообщества - а они любимы все...  представим кое-что из последнего что появилось в публикациях - но все не поместится  и пусть авторы далее публикуют в комментариях

 

Бо Цзюй И

 

        утун у колодца колышет прохладной листвою
        валек у соседки разносит осенние стуки
        один направляюсь я спать под нависшую кровлю
        проснулся и вижу - луны половина постели!

 

Исикава Токубоку

 
        Жалкая на серой бумаге
        газета родного края
        разворачивая утром листы -
        я привычно нашел опечатки .

Рабиндранат Тагор

        В жизни есть щели
        сквозь которые печально пробивается
        музыка смерти .
 
                       

Читать далее...

Отмечаем Родноверческую Солнечную Масленицу!

art ma-zaika

Возрождая традиции древней РусИ

 

 

Саратовское содружество "Колослава", объединившее людей желающих восстанавливать славянскую национальную культуру, приглашает всех желающих в дни весеннего равноденствия (26 марта) отметить праздник Солнечную Традиционную Родноверческую Масленицу.

Место проведения праздника - лес Кумысной поляны. Сбор желающих принять участие производится у конечной остановки маршрутной газели от 3 Дачной по улице Одесская вверх до магазина "Магнит" с 11 до 11:30 26 марта 2011 года. (день недели - суббота). 

ДалеЕ >>

Азаров и венок. Не везет так не везет: Азарову тоже пришлось пережить курьез в венком.

 Азарова постигла неприятность во время возложения венка к мемориалу жертв Холокоста Яд Вашем в Иерусалиме.

А.Палій про Руь

Росія така ж Русь, як міліція – поліція

http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1916

Московія вдалася до простої маніпуляції з назвою... Якби Росія, приміром, зараз назвала себе Китаєм, невже вона б мала право претендувати на спадок і досягнення династії Цинь?..

Коли проблеми неможливо розв’язати, їх вирішують перейменуваннями. З 1 березня зіпсованої «перевертнями в погонах», насильством і продажністю міліції в Росії не існує – там віднині поліція.

Хоча, якщо табуретку назвати собакою – чи виросте від того в неї хвіст?

Російські філологічні вправи були б кумедні, якби не стосувалися України.

На прес-конференції в УНІАН депутат Держдуми Росії Сергій Марков розповів, що зараз усередині РФ тривають бурхливі дискусії, що таке Росія. «Це молода двадцятирічна політична країна чи це, перш за все, тисячолітня Росія, а нинішня Росія – це лише форма буття в історії. Іде бурхлива дискусія, особливо після подій 11 грудня на Манежній площі, з приводу російського народу. Російський народ всередині Російської Федерації – це державотворчий народ разом з іншими, чи в нас є, перш за все, політична нація – росіяни?»

А потім від цих міркувань про долю Росії депутат Держдуми перейшов до України: «В українській сучасній лексиці часто відбувається підміна понять. Наприклад, часто говорять «російська мова». Це груба помилка, яка спеціально робиться націоналістами. Тому що це ніяка не російська мова, а «русская».

Варто відзначити, що насправді «грубу помилку» – називати московитів росіянами – наказав зробити ще цар Петро І. А «руською мовою» ще в XVII-XVIII століттях називалася українська. Приміром, церковнослов’янсько-український («словено-руський») словник початку XVII століття Мелетія Смотрицького дає таке:

«Словенски переводимъ: Удержи языкъ свой от зла и устни свои же не глати лсти. Руски истолковуемъ: Гамуй языкъ свой от злого и уста твои нехай не мовятъ здрады».

Як бачимо, руська мова в Середньовіччі – це українська. Тієї «руської мови» росіянин Марков навряд чи второпає без перекладача.

Чи, за Марковим, Мелетій Смотрицький теж був націоналістом?

Значно цікавіше дискутувати з компетентними істориками. Але в них чомусь погляди збігаються.

Академік Петро Толочко, попри відомі політичні погляди, також вважає, що назва Русь – місцевого походження, що виникла на території України: "Вочевидь, "Русь" - дуже давнє слово іраномовного походження, пов`язане з назвами сарматських племен (роси, россомони, роксолани). Десь на межі VIII - IX століть воно закріпилося на середньому Дніпрі й перейшло на слов`ян. Не випадково літописець писав: "Поляни, іже нині зовомая Русь". Інакше кажучи, слов`яни з племені, яке стало ядром давньоруської держави, спочатку іменувалися полянами, але потім на них поширилася назва "Русь"... Вочевидь, зі словом Русь пов`язані й давні імена річок – Росі, а також її приток Росави й Роставиці".

Перший історично зафіксований напад скандинавів (на Англію) відноситься до 787 року. Це перша дата появи вікінгів у міжнародній історії.

Проте ще в IV ст. н. е. готський історик Йордан згадує плем`я россомонів, учасників антського союзу племен на Нижньому й Середньому Дніпрі.

Назва Русь з`являється вперше задовго до варягів – у середині VI століття. Сирійський автор Псевдо-Захарій Ритор говорить про народ Північного Причорномор`я і Подніпров’я як про народ "рос".

У "Житті Стефана Сурозького" – творі невідомого автора Х століття – у зв`язку з подіями кінця VIII століття згадується руський князь Бравлин і його похід на Сурож (Судак) та все узбережжя від Херсонеса до Керчі.

У "Хронографії" Феофана (810-814 роки) вказано, що роси становили частину флоту імператора Константина V в 774 році, хоча деякі дослідники твердять, що тут йдеться про червоний колір кораблів, що грецькою співзвучно з назвою "рос".
Близько 821 року Географ Баварський називає русів поряд із хозарами.

Середньоазійський учений аль-Хорезмі у своєму географічному творі "Книга картини землі", написаній між 836-847 роками згадує ріку Друс (Данапрос-Дніпро), яка тече з Руської гори, вочевидь, з Київських гір.

У франкській хроніці "Бертинські анали" від 839 року про посольство візантійського імператора до двору імператора франків хроніст-очевидець пише: "Він також послав з ними (послами) якихось людей, які сказали, що вони, тобто їхній народ, зветься Рос і що їхній король зветься хакан, прислав їх до нього візантійського імператора, як вони твердять, заради дружби". Таким чином, уже в 830-х роках руси мали впливово володаря.

Усе це теж було задовго до варягів.

Перші ж достовірно відомі дані про контакти подніпровських слов`ян із варягами датуються лише серединою ІХ століття. Тобто, якби варяги принесли ім`я русів, воно ніяк би не могло бути зафіксоване в VI-VIII століттях.

Найбільш достовірно назва і походження Русі трактується тим, що певна частина сарматських племен (найімовірніше – частина роксоланів) осіла в зручному місці в середині Дніпра – давньому цивілізаційному осередку, пристосованому водночас до зведення городищ, землеробства та використання водного шляху Дніпра для торгівлі й набігів. Поступово плем`я росів асимілювалося слов`янами, водночас зберігши й поширивши на слов`ян основні компоненти своєї культури та племінну назву.

Цікаво, що мандрівники фіксували в русів у Х-ХІ століттях шаровари й шапки з шликами, назву "жупан" для позначення керівника.

Слово "Україна" вперше з`явилося в літописах у 1187-го – того ж року, коли було написано "Слово о полку Ігоревім". Вживання назви “Україна” в літературі ХІІ-ХV століть свідчить, що в той період термін "Україна" вживався як синонім "князівства", "землі".

Україна позначає "наше князівство", "наша земля", "країна". І нині по-українськи слово "країна" означає власне країну.

Слово "українянин", яке зустрічається вже в ХІІІ столітті, а пізніше "українець", відповідно, означало "земляк", "співвітчизник".

Тому Україна є просто новою, більш молодою назвою Русі. А Русь, відповідно, є древньою назвою України.

У такій подвійній назві Україна типова. Це швидше правило, ніж виняток. Колись Франція звалася Галлією, а Іспанія – Іберією. До англосаксонського завоювання сучасна Велика Британія звалася просто Британією, потім Альбіоном, потім Англією, а сьогодні використовує одразу дві назви.

Китай змінював назву щоразу зі зміною правлячих династій.

Пізніші спроби привласнити назву Русі – це просто спроби колишніх околиць підняти свій престиж. Так, Німеччина в Х столітті назвала себе на честь Риму, а Румунія – навіть у ХІХ столітті.

Московія почала претендувати на спадок Русі щонайменше через п’ятсот років після князя Володимира з появою ідеї "третього Риму", через кілька століть після того, як були припинені державні зв’язки з Києвом.

Якщо українців це зможе втішити, то Московія з не меншим ентузіазмом аж до ХІХ століття претендувала на спадок другої Римської імперії, тобто Візантії.

Насправді Росія має таке ж відношення до "Кыєва" і князя "Володымира", як, приміром, Індія до англійського короля Георга. Між тим, у Росії є своя справді велика історія, особливо починаючи з XVIII століття. Але чомусь Росії її здається мало.

Українці ніколи не визнавали позбавлення їхньої країни імені "Русь". З часів Романа Великого всі галицько-волинські князі називалися "князями й господарями Руської землі", або "всієї Руської землі", а на їхніх печатках був відображений напис - "король Русі".

Гетьман Богдан Хмельницький у офіційних документах і в дипломатичному листуванні називався "господарем всієї Русі", "єдиновласником і самодержавцем руським".

У XVIII столітті в Україні з`являється геніальний історико-політичний твір - "Історія русів", який стверджує однозначний український характер Русі. Українські козаки в XVI-XVII століттях вважали свої походи на Стамбул продовженням походів Київських князів на Константинополь.

Тарас Шевченко у своїх творах не застосовує щодо Росії слів "Русь" і навіть "Росія", а завжди писав про "Московщину". В українській мові з ХVIII століття є слово "росіяни", яке поступово замінило «московіти», у той час як прикметник «руський» залишено для всього, пов`язаного з Київською середньовічної державою.

Тобто в Україні еліті від початку було зрозуміло, що з боку влади Московії мала місце проста маніпуляція назвою.

Якби Росія, приміром, зараз назвала себе Китаєм, невже вона б мала право претендувати на спадок і досягнення династії Цинь?

У Києві російський депутат Марков також порадував відкриттям, що «суржик – це прамова, це проторосійська мова, з якої сформувалися літературні російська, білоруська, українська мови». Як влучно цікавиться видання «Обком», «враховуючи, що український суржик як такий формувався шляхом накладення російськомовних канцеляризмів і неологізмів на утверджену граматичну основу української мови, то що слід вважати протомовою слов`ян? Слова на зразок «прідсідатель», «обізяна», «марожене» або «самальот»?

Варто відзначити, що історія маніпуляцій з назвами має в Росії глибоку традицію. Нещодавно ця країна звалася СРСР, а до того Московським царством, перед тим – Суздаллю й Заліссям.

Якось село Дедіново під Москвою почали називати «Макарами». Тому що цар Петро І спитав одного селянина: «Як звати?» Той відповів: «Макар». Цар відповів «Хорошо». Після цього всі селяни, щоб сподобатися царю, почали відповідати йому, що вони Макари.

Тож чи варто дивуватися лінгвістичним вправам депутата Маркова?

Олександр Палій,
історик, автор книги "Ключ до історії України" (2005), посібника для студентів та викладачів загальноосвітніх шкіл "Історія України" (2010)

У кого учился Гитлер

http://www.liveinternet.ru/users/tatasoz/post153484052/

Как западная демократия породила нацизм Фюрер британских фашистов Освальд Мосли. Согласно либеральным представлениям, антиподом тоталитаризма является демократия западного типа с её традициями парламентаризма, абсолютизацией частной собственности, ...

ПОМОГИТЕ!!НАКАЗАТЬ НЕГОДЯЕВ!!

В деле о смерти киевского студента Игоря Индило могут назначить третью экспертизу - судья засомневалась в истинности выводов судмедэкспертов

«Уже сейчас видно, что две судмедэкспертизы противоречат друг другу, поэтому суд, возможно, назначит еще и третью комплексную экспертизу», - заявила Людмила Индило, мама погибшего.

Как сообщает Газета по-киевски, эксгумации родные погибшего студента добиваться не будут, ведь в документах и так четко зафиксированы телесные повреждения, которые были у студента после смерти.

«Наше мнение, что в комнате, где допрашивали Игоря, ему был нанесен удар в грудь, ведь синяк там так и остался. Потом он ударился головой о стену – и из-за того, что вовремя не отвезли в больницу, умер, – считает Людмила. – В конце марта должны допросить оставшихся свидетелей и судмедэксперта. Тогда судья и будет решать – быть ли третьей экспертизе».

В октябре прокуратура завершила расследование дела, а в декабре началось судебное слушание. Участковый инспектор и инспектор дежурной части Шевченковского райуправления милиции Киева обвиняются в превышении власти и служебной халатности соответственно (ч.2 ст.365 и ч.1 ст.367 Уголовного кодекса Украины).

Игорь Индило умер 18 мая 2010 года в райотделе милиции Шевченковского района Киева. Судмедэкспертиза констатировала, что смерть наступила от закрытой черепно-мозговой травмы с переломом костей свода и основания черепа, кровоизлияния под оболочку головного мозга. По версии милиции, Индило, падая назад, ударился головой о пол.

09:26 сегодня ФОКУС http://www.focus.ua/kiev/175562#comments&r=6&bs=rating&bp=1&c=comments

Відомство українофоба Табачника насаджує нацистську расову доктрину про неповноцінність українців-галичан

http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=13466

У рекомендованому Міносвіти до передплати для всіх українських навчальних закладів І-ІІІ ступеня дитячому журналі «Щедрику-Ведрику» галичани подаються як селяни, які мислять за принципом «на хлопський розум».

Окрім того, в журналі наголошується, що не буває «галичан великих політиків», повідомляє ZAXID.NET.

«Існування галичанина зав’язане на селі і в нього відповідно селянське мислення – «на хлопський розум». У п’ятницю обласні центри на третину порожніють, люди роз’їжджаються по області, для того, щоб в понеділок наповнитися жителями сіл і містечок, «затарених» бульбою, буряком, яйцями, молоком і всім, що допомагає виживати в західноукраїнському не індустріальному місті», - йдеться у статті про Галичину у випуску за грудень 2010 року, який надала ГО "Самопоміч", яке звернулося до влади Львова та області з вимогою заборонити передплату цього дитячого журналу.

«По-друге, на ринку праці Галичини не існує таких професій, як рерайтер, PR-консультант, екзистенційний психотерапевт, бо де просте життя – там проста робота – шофер, будівельник, медсестра, продавець. Максимум, про що можна мріяти галичанин з вищою освітою в рідному місті – це робота клерком в регіональній філії великої компанії або банку. Не буває галичан-космонавтів, конструкторів, олігархів і великих політиків. Проте серед галичан відомі такі шоумени як Віктор Павлик, Андрій Кузьменко, Юрій Горбунов», - додає автор тексту, прізвище якого не вказується.

Зазначимо, що на відповідних сторінках у журналі вказано, що спонсором рубрики, у якій опубліковано текст, є Міжнародний освітній фонд ім. Ярослава Мудрого.

У супровідному листі, що надсилався разом з цим числом журналу до шкіл, наголошується: «Згідно з листом №14/18-3502 від 9.09.2010 р. Міністерства освіти та науки України Всеукраїнський дитячий журнал «Щедрику-Ведрику», Свідоцтво КВ №13656-2630 ПР, видане Міністерством юстиції України, рекомендований до передплати усіма навчальними закладами І-ІІІ ступенів України. Пропонуємо Вам прискорити передплату дитячого журналу «Щедрику-Ведрику».

«Благодійний дитячий фонд «Щедрику-Ведрику» зобов’язаний інформувати Міністерство освіти та науки України про хід передплати», - йдеться у листі, підписаному директором благодійного фонду В. Блюхером. Лист датований 28 лютого 2011 року.

удачно в День Поэзии 21 марта - хм... вернее - дню поэзии сильно повезло - родился величайший поэт и величайший исполнитель авторского романса …

 замечательный материал о Вертинском и как удачно он родился - сегодня в День Поэзии 21 марта  - хм... вернее - дню поэзии сильно повезло - родился величайший поэт и величайший исполнитель авторского романса … наше время только одно имя дало которое можно поставить рядом Булат Окуджава - помню в детстве удивленно прочитал что на пластике было написано "тенор"  - меня это поразило в самое сердце своей неуместностью - уже будучи ребенком лет 7 я понимал что слово «тенор» ничего не говорящее мертвое слово в данном случае т.к. это может быть очень скучно а может быть интересно - но Вертинский больше чем тенор - он гений прежде всего всех времен и народов как Шаляпин и Собинов - потому что его пение это волшебство рисования голосом таких картин которые не нарисует ни какой Рафаэль и не опишет никакой романист…

Александр Вертинский

Cherry_LG                21 марта – 122 года со дня рождения Александра Николаевича Вертинского (1889–1957), русского эстрадного артиста, композитора, поэта и певца.
О своей жизни Вертинский почти все рассказал в своих песнях, воспоминаниях и письмах.
Имя Александра Вертинского трудно сравнить с каким-либо другим именем русской и европейской эстрады ХХ века, его можно только противопоставить. Он уникален, его талант неповторим, его голос обладает неординарной интонацией, аристократическая манера пения – особо подчеркнуто, выразительные жесты рук с длинными пальцами,

каждое их движение скупо и отточено.
Его жизнь овеяна легендами, а свет славы, однажды вспыхнувший над его головой,

никогда не гас.

                    ***

      Я всегда был за тех, кому горше и хуже,
      Я всегда был для тех, кому жить тяжело.
      А искусство мое, как мороз, даже лужи
      Превращало порой в голубое стекло.

      Я любил и люблю этот бренный и тленный.
      Равнодушный, уже остывающий мир,
      И сады голубые кудрявой вселенной,
      И в высоких надзвездиях синий эфир.

      Трубочист, перепачканный черною сажей.
      Землекоп, из горы добывающий мел.
      Жил я странною жизнью моих персонажей,
      Только собственной жизнью пожить не успел.

      И, меняя легко свои роли и гримы.
      Растворяясь в печали и жизни чужой,
      Я свою – проиграл, но зато Серафимы
      В смертный час прилетят за моею душой!

1952

Классические розы

Палестинское танго

далее еще три песни

Німці, як маріонетки США

 Анна ВОРОНОВА
"Немецкая карта" раскрыта. 
О книге Герда-Гельмута Комоссы
теги: Германия, США

Появление книги, в которой бывший глава спецслужб германского военного ведомства
раскрывает тайные приводные ремни политического режима ФРГ - явление крайне редкое. 
"Немецкая карта. Закрытая игра секретных служб"* 
Герда-Гельмута Комоссы - редкость вдвойне. 

Поднимая наиболее болезненные для немцев вопросы, 
эта книга апеллирует к глубинам немецкого самосознания, 
которое на протяжении десятилетий старательно затаптывалось Соединенными Штатами и их западными союзниками.
"Немецкая карта" повествует о скрытых, но крайне острых противоречиях между США и Германией - противоречия, 
о которых пока не принято говорить вслух. 
Книга издана в июле 2007 года в Австрии. 
Понятно, что в Германии такого рода материал сегодня не пройдет. 
Да и с распространением ее в ФРГ будут большие трудности. 
Однако сам факт выхода такой книги в свет свидетельствует: 
немецкая общественность испытывает дискомфорт от отведенной ей после 45-го года
унизительной роли вассала США 
(именно такой термин применяет по отношению к Европе Збигнев Бжезинский) 
и созрела для восприятия правды о том, 
в какие условия поставлен немецкий народ западными победителями во Второй мировой войне.

Именно об этом и рассказывает Г.-Г. Комосса. 
В государственном договоре от 21 мая 1949 года, 
которому БНД присвоило наивысшую степень секретности, 
прописаны ограничения государственного суверенитета Федеративной Республики Германия до 2099 года. 

В договоре обозначено, что страны-союзницы осуществляют полный контроль 
над немецкими средствами массовой информации и коммуникации. 
Каждый федеральный канцлер Германии 
должен перед вступлением в должность подписать так называемый канцлер-акт. 

Кроме того, 
весь золотой запас Германии находится под арестом, наложенным союзниками. 

И ведь действительно, все канцлеры ФРГ, включая нынешнего Ангелу Меркель, 
свой первый государственный визит наносили в США.


Администрация США продолжает вмешиваться во внутренние процессы в Германии.

Всеми политическими партиями ФРГ руководит специальный контрольный орган из Вашингтона, 
а созданная американцами в Германии лицензионная пресса является 
еще более унифицированным средством промывания мозгов, чем при нацистском режиме.
Территория ФРГ остается оккупированной американскими войсками. 
Все это могло бы показаться картиной, порожденной чьей-то больной фантазией, если бы не фигура автора.

Автор "Немецкой карты" - личность, 
аккумулировавшая опыт развития нескольких крупных исторических этапов 
европейской и мировой цивилизации в целом и Германии в частности. 
Ныне отставной генерал Бундесвера, 
Комосса принимал непосредственное участие во Второй мировой войне, 
затем - в Холодной войне. 
Владея огромным объемом информации, он подвергает сегодня 
критическому анализу существующие механизмы международной политики.

В 1943 году Г.-Г. Комосса добровольцем вступил в ряды Вермахта и ушел на восточный фронт. 
С 9 мая 1945 года по 1 апреля 1949 года находился в советском плену, в котором, 
по его словам, нашел много друзей, и именно плен помог ему узнать "других русских",
отличных от тех, которых пытался представить немецкий национал-социализм.

В 1956 году началась карьера Г.-Г. Комоссы в Бундесвере. 
В "Немецкой карте" откровенно говорится, как и зачем немцам разрешили иметь свою армию. 
В результате вышеупомянутого секретного договора немцы получили суверенитет, достаточный для того, 
чтобы весной 1955 года создать вооруженные силы. 
В Конституции ФРГ однозначно сказано, что Бундесвер выполняет исключительно оборонительные задачи. 
Однако западные союзники во главе с США преследовали совсем другие цели. 
Для союзников крайне важным было усилить свои войска за счет немецких солдат,
которые были бы переодеты в новую форму и максимально денацифицированы, 
а по своим боевым характеристикам не уступали бы немецким солдатам времен Второй мировой войны, 
превосходно сражавшимся на земле, в воздухе, на воде и беспрекословно выполнявшим приказы. 
Именно такой солдат был нужен западным союзникам не только для возможного вооруженного конфликта с советским блоком, 
но и для экспансии в мировом масштабе. 
Союзники хотели как можно скорее заполучить немецких солдат на свою сторону,
желательно в количестве 500 000 человек. 
Кроме того, надо было сделать так, 
чтобы как можно больше вооружений и военной техники немцы закупали в США.

В последние два десятилетия американцы упорно стремятся навязать Германии
вооруженное участие в своих глобалистских проектах в разных точках земного шара.
Однако массированное давление на Берлин администрации США 
с целью добиться присоединения немцев к операциям в Сомали, Боснии, 
принять участие в войне против Сербии, Афганистана, Ирака дало обратные результаты 
и привело к зарождению новых подходов в германских общественно-политических кругах. 

Внутреннее неприятие американской политики и принципиальные расхождения между Берлином и Вашингтоном 
по поводу роли и места немецкого народа в современном мире достигло критической точки.

С начала 90-х годов ХХ века отношение многих немецких военных к США 
и в определенной степени к НАТО радикально изменилось. 

Поначалу многие немецкие офицеры антиамерикански настроены не были, 
некоторые обучались и проходили службу в США, 
но сегодня большинство из них испытывает разочарование и даже негодование по поводу действий Вашингтона. 
Эти офицеры начинают понимать, 
что гегемонистская политика ведет к разрушению 
социально-экономической системы отдельных государств и целых макрорегионов
а "порядок", который американцы пытаются навязать, есть не что иное, 
как другое название хаоса..,


Г.Г. Комосса занимал высокие должности в Бундесвере, 
возглавлял военную контрразведку (MAD), 
его часто называют "солдатом с политическим мышлением". 
Сегодня он выступает против использования Бундесвера как армии для интервенций,
напоминая об оборонительном характере немецких вооруженных сил.
А из Вашингтона тем временем все громче звучит призыв "Немцев на фронт!". 
Берлину пришлось-таки отправить войска в Афганистан. 
Но и это не удовлетворило американских союзников. 
Генеральный секретарь НАТО Яап де Хооп Схеффер 
недавно обвинил подразделения Бундесвера в Афганистане в том, 
что они отсиживаются на относительно спокойном севере, в то время как другие воюют,
и потребовал расширения миссии Бундесвера, а также проявления "оперативной гибкости", 
под которой понимается направление боевых подразделений Бундесвера в южные районы Афганистана.

В своей книге Комосса задается вопросом, оправдано ли такое положение вещей, 
при котором немецкие молодые люди призываются в национальные вооруженные силы 
не для того, чтобы защищать свою страну, 
а для реализации планов неких международных структур и стоящих за ними отдельных государств. 
Эти планы имеют широчайшую географию, 
выходят далеко за пределы Европейского континента и не связаны с интересами самой Германии. 
Разве этого ждут немцы от Бундесвера? - спрашивает Комосса. 
И не приведет ли это к тому, что немецких солдат снова будут называть "убийцами"?

Однако США и их союзников моральные проблемы не занимают - 
секретный договор действует до 2099 года, так что "немцев на фронт!" 

Интеллектуальной и самосознающей элите немецкого народа, несомненно, 
потребуется время, чтобы переварить шокирующую информацию, которую раскрыл Комосса. 

Только вряд ли нация, 
имеющая великие культурные и исторические традиции, 
согласится долго существовать с американской удавкой на шее 

на виду у всего мира. 

Появление "Немецкой карты" Герда-Гельмута Комоссы служит еще одним признаком того,
что мир развивается в направлении полицентрической организации жизни на Земле. 
И можно с уверенностью сказать, 
что не состоявшаяся до сих пор суверенизация Германии 
станет важным шагом на этом пути.

______________
* Gerd-Helmut Komossa. DIE DEUTSCHE KARTE. Das verdeckte Spiel der geheimen Dienste. Ares-Verlag, Graz 2007. - 230 S.

Итальянский триколор в честь 150-летия объединения Италии

art ma-zaika

150th anniversary of the unification of ItalY

 

 

17 марта 1861 года произошло объединение южных и северных земель Италии после чего радостные итальянцы стали отмечать это событие яркими красками. Ежегодно в Риме и других городах Апеннинского полуострова исторические постройки окрашивают в красный, белый и зеленый цвета, которые символизируют итальянский флаг. Самые яркие мероприятия проходят в темное время суток, когда начинается так называемая Ночь триколора.

ДалеЕ >>

спасет серый цвет

         

        музыка Алана Стивелла(Кошавелу)

       я хочу иметь серый цвет
       горстью пепла умою лицо
       отрезан рукав-ни жакет,ни жилет
       с одной буквы чиркну писмецо

      перрон,паравоз и...ту-ту!
      в окне ветерок?нет,только сквозняк
      не найдут меня мертвым в пруду
      не такой уж я тонкий пошляк

      ты уезжаешь,Бог твой судья
      на черном коне иль на белом
      я сегодня неслыхано пьян
      я забуду тебя за неделю

      ты меня ни когда не увидишь
      а спасут меня добрые люди
      я не знаю ни хинди ни идиш
      я не знаю что завтра будет

     я хочу иметь серый цвет
     сигаретой пишу макияж
     я спокоен и всё это бред
     я благой и всё это блажь

В Каждом Доме.ДрЫнк.Трибют ГО.по мотивам к\ф"Фикция"

ДУЖЕ ВАЖЛИВО , ТЕРМІНОВО, ПОШИРИТИ І ОПОБЛІКУВАТИ НА ВСІХ МОЖЛИВИХ САЙТАХ, ТЕРМІНОВО, ПОШИРИТИ І ОПУ ДУЖЕ ВАЖЛИВО , ТЕРМІНОВО, ПОШИРИТИ І ОПОБЛІКУВ

 

ДУЖЕ ВАЖЛИВО , ТЕРМІНОВО, ПОШИРИТИ І ОПОБЛІКУВАТИ НА ВСІХ МОЖЛИВИХ САЙТАХ, ТЕРМІНОВО, ПОШИРИТИ І ОПУБЛІКУВАТИ НА ВСІХ МОЖЛИВИХ САЙТАХ

8 січня цього, 2011 року, на Рогатинщині, Івано-Франківська
область, було затримано керівника Центрального проводу ВО "Тризуб" ім.
С. Бандери Андрія Стемпіцького, його сина Пилипа, а також Романа Хмару.

9 січня було затримано колишнього керівника Центрального проводу
Дмитра Яроша, першого заступника ВО "Тризуб" ім. С. Бандери Андрія
Тарасенка, Голову Українського Відділення Антиімперського Фронту
Ростислава Винара та Голову Дніпропетровської обласної організації
"Тризуб" ім. С. Бандери Сергія Борисенка.

10 січня арештовано голову Тернопільської обласної організації "Тризуб" ім. С. Бандери.
Заарештованим висуваються звинувачення у тероризмі, у зв'язку з вибухом у Запоріжжі.
Загалом арешти відбулися по всій Україні. Проводяться обшуки.

Станом на 10 січня арештовано понад десять чільних членів організації.
Усі звинувачення, висунуті правоохоронними органами, вважаємо надуманими, сфабрикованими та замовними.
Ці дії нинішньої влади розцінюємо як вияв політичних репресій і спробу придушення українських патріотичних сил.
Центральний провід ВО «Тризуб» ім. С.Бандери,

Після того, як в Запоріжжі підірвали пам'ятник Сталіну по всій Україні почались масові арешти патріотів.

Станом на 10 січня було затримано 15 людей, серед яких Андрій та
Пилип Стемпіцькі, Роман Хмара, Дмитро Ярош, Андрій Тарасенко,Ростислав
Винар, Сергій Борисенко, Василь Смерека та ін.

Підстав для арешту і звинувачення цих осіб в подіях у Запоріжжі немає, адже ніхто з них в той час там не перебував.
Крім того, під час одного із затримань хлопцям було підкинуто автоматичну зброю.
Затриманим висуваються звинувачення у тероризмі.

Хочеш бути наступним?
Якщо ні, то прийди 14 січня о 13:00 під Адміністрацію Президента (вул. Банкова, 11).
Зупинити міліцейське свавілля, яке чиниться з вказівки влади!

Браття та сестри України - почався масовий наступ на патріотів України !!!
Ми маємо це зупинити!!!!

Сьогодні вони, завтра - Ти!

почему черно-белое изображение красивых женских лиц иногда драгоценнее цветных?

 

Читать далее...

у меня в горбу ...

 

у меня в горбу
живут два крыла
ссорятся
левое хочет,что бы правое было левым
правое хочет,что бы левое было правым
вечно ссорятся
горб чешется

Легендарная Эдит Пиаф(EDITH PIAF)

Легендарная Эдит Пиаф(EDITH PIAF) Я ее узнала еще в студенческие годы Как то ходили на спектакль, просвященный ей С тех пор очень люблю слушатьEDITH PIAF- padam padam
Читать далее...

Листая старую тетрадь...

«В те годы он один из немногих говорил правду, пел о том, что в «несчастной великой России» до сих пор «идет война», что «генофонд уничтожен. Потрудились вожди-палачи» . За это Игоря называли националистом и «отблагодарили» сына пулей в сердце», — говорила мама певца Ольга ТАЛЬКОВА. Ее сын был убит 19 лет назад, 6 октября 1991 года.

ЕЩЕ учась в школе, комсомолец Тальков верил в идею коммунизма, дедушку Ленина и светлое будущее. Его отец и мать вернулись в «большую жизнь» после десяти лет скитаний по лагерям. Родившимся сыновьям, Владимиру и Игорю, они никогда не рассказывали о своем прошлом, ведь детей в школах учили, что в тюрьму сажают только насильников, воров, убийц и предателей Родины.

Они уходят, не допев куплета, когда в их честь оркестр играет туш,
Актеры, музыканты и поэты — целители уставших наших душ...

уроки истории по нашей коррупции * тщета реализма ESSAY -=- Muzeum Rondizm -=-

наконец почта принесла что-то вразумительное из АРТ АРТель - размышления о коррупции на примере живописи - два вывода мне привиделись читая материал 

И в VI веке была коррупция

 
 

igorinna Коррупция преследовала человечество на всех этапах его развития. С ней кто только, и как только не боролся. Ни одно общество и ни одно госудаство не смогли искоренить до конца подкуп и взяточничество. Наглядная история из IV века, дошедшая до наших дней. Некто судья Сисамнес (Sisamnes) взял взятку от одной из сторон в судебном процессе. (продолжение ниже - Ю.К.)

замечательная публикация - размышления о коррупции...
поучительно - жестокость не лечит а плодит ее
                   ======================================
                       бесперспективность жестокости и реализма



                   замечательная публикация - читаешь и понимаешь
                   что - жестокость не лечит а плодит ее

                   из судьи взяточника оббить кресло и посадить судить сына
                   казалось бы навсегда избавиться тем от преступления
                   - нет оно пышно цветет в 21 веке

                   я уверен - коррупционер считает себя героем который рискует тюрьмой

                    ради счастья детей и семьи - так надо подарить ему позор и стыд

                    вместо сурового наказания (взяв конечно награбленное)

                    - навсегда лишить возможности занимать публичную должность

                  

Читать далее...

Cкандал в Миколаєві - тут державна міліція і органи державного Ощадбанку - відмовляються визнавати українську мову!!!

Анатолій Ільченко: мене намагалися вбити
Четвер, 25 листопада 2010 18:47

10 вересня 2010 року я простояв годину в черзі філії Ощадбанку, подав паспорт і пенсійну картку та контролер повернула мені їх не видавши грошей. Я попросив книгу скарг і пропозицій та мені її не видали. Я попросив пояснити, чому не видали грошей, чому немає оголошення, що по пенсійним карткам пенсії не видаються, бо ж мають видаватися. Жодних пояснень українською мовою я не почув. Черга кричала: «Ето тот бандера, что судітся за украінскій язик. Єдь до своіх смерек. Понаєзжалі западенци». Стара пані навіть штовхнула мене. Була ненависть. Тож я і викликав міліцію, бо працівники Ощадбанку таким чином розпалювали ворожнечу на мовному ґрунті, а це кримінальний злочин.

Поки їхала міліція мені видали книгу скарг і пропозицій, не пронумеровану, не прошнуровану, не опечатану, без напису організації, ще й з вирваними аркушами у кінці. У тій книзі зовсім нічого не було написано, окрім напису на палітурці, і не було жодного штампу чи печатки. На палітурці було написано: «Книга скарг і пропозицій».

То була фальшива книга скарг і пропозицій, а за таке має бути кримінальна відповідальність. Книга скарг – документ, працівники Ощадбанку підробили книгу скарг і використали її, давши мені для запису скарги. Я сказав оператору, що передам книгу скарг до міліції, та вона викликала охорону, яка приїхала раніше міліції, взяла ту книгу скарг та пропозицій подивитися і більше я тієї книги не бачив. Я запропонував міліції зробити обшук, щоб знайти ту книгу, та міліцію підробка книги скарг і пропозицій не цікавила.



Міліціонери звинуватили мене, що я вкрав книгу скарг. Є свідок, який це бачив, що ту книгу взяли в мене охоронники банку. Та міліції його пояснення не потрібні.

* * *

10 вересня 2010 року я викликав міліцію до філії Ощадбанку.
Міліціонер, який підійшов до мене, говорив не українською. Я попросив його говорити українською, на що він відповів: «Рускій нє панімаєтє? С головой нє впорядкє?» Це було образливо для мене. Я ще раз набрав «102» і попросив направити міліціонера, який би чемно поводився і говорив українською.

Приїхав заступник начальника Ленінського райвідділу міліції Лебідь О.В., який говорив українською. Я поскаржився йому на того міліціонера, що образив мене. Та, як було видно, виховної роботи не було проведено.

Приїхав іще один заступник начальника Ленінського райвідділу міліції Коротков О.Г.

Я тричі в Ощадбанку розказував міліціонерам про те, що спонукало мене викликати міліцію, та вони не записали моїх пояснень.

Міліціонери обзивали мене злодієм, стверджували, що я буду притягнутий до відповідальності за крадіжку і хуліганство. Біля трамвайної зупинки стояв міліцейський автомобіль, я підійшов до нього. Мені стало зле, я сказав про це міліціонерам і попросив залишити мене у спокої хоча б на 20 хвилин. Я сказав, що сидітиму на зупинці. Ніхто, крім Лебедя не представлявся, Короткова я знав, інших прізвищ не знаю. Мене залишили самого. Я сидів на лавочці, чекав на повернення міліціонерів, бо всі вони були в Ощадбанку. Десь через 20 хвилин міліціонери повернулися, обізвали мене злодієм і сказали, що я тричі намагався від них утекти. Це за умови, що я викликав їх. У мене боліло серце, я сказав про це міліціонерам, та вони схопили мене за руки і посадили в автомобіль і повезли до райвідділу.

У райвідділі міліціонери мене ображали, було видно, що їм подобалося мене ображати. Один з міліціонерів казав мені: «Мєрзость, мєрзость, мєрзость...».

Мені вказали на стілець, я сів. Стілець був біля столу. За столом сидів міліціонер, який почав допит, звісно ж не українською. Я попросив його говорити українською, та він продовжував своєю рідною мовою. Він знехтував моїм проханням покликати когось іншого, хто б говорив українською. Міліціонер говорив своєю рідною мовою, то ж я почав говорити своєю. Виходило так:

– Фамілія?

– Ich habe kaine Familie, ich bin allein (у мене немає сім’ї, я самотній – прим. ред.).

Міліціонер переписав відомості з пенсійного посвідчення.

– Мєсто работи?

– Ich arbaite nicht (я не працюю – прим. ред.).

Міліціонер розлютився і почав мене ображати. Він аж верещав: «Фашист, фашист, фашист...». Такою була його реакція на німецьку мову.

Мені стало зле і я українською попросив викликати лікаря. «Нікакого врача. – кричав міліціонер – Ти расселся, ану вставай». Міліціонер стягнув мене зі стільця. Я не міг стояти, у мене боліло серце. Я поклав на підлогу свою сумку і сів на неї. Згадавши, що в мене є мобільний телефон, я викликав швидку допомогу. Приїхали медики. Я сидів на своїй сумці. Після огляду лікар сказав, що потрібно викликати кардіологічну бригаду. Та міліціонер і при медиках намагався продовжити допит. Він щось питав своєю рідною мовою, а я не відповідав. У мене стався серцевий напад, лікар дав мені таблетку нітрогліцерину. Приїхав кардіолог. Медики мені допомогли.

Міліціонери знали, що я хворий, у них було пенсійне посвідчення, в якому вказано, що я інвалід 2 групи. Я їм казав, що в мене хворе серце. І коли мені було зле і я просив викликати лікаря, вони не викликали, стягнувши мене зі стільця наказували стояти і ображали. Ображали декілька міліціонерів одночасно, вони кричали: «Ти вор. Ти украл кнігу жалоб. Ти хуліган». Було багато вульгарних слів. Я сприйняв це як спробу вбивства. Бо ж якби не мій мобільний телефон і не таблетка нітрогліцерину, якби не було лікарів, то я міг би не вижити. Як видно, засуджені до позбавлення волі морально чистіші від працівників міліції.

Відразу, як тільки медики поїхали, мене повезли до суду.

Я стояв перед ясними очима судді Семерея М.Ф., ледве тримаючись на ногах. Почався суд, а я не знав, за що мене судять. Ніхто в міліції не ознайомив мене з правами затриманого, ніхто не показав мені протоколу про затримання та й нічого у мене зрозумілими мені українською чи німецькою мовами не питали. Ніхто не опитав очевидця події, про якого я казав міліціонерам ще біля Ощадбанку. Моїх пояснень, які я давав біля Ощадбанку не було записано. Суд перенесли на 8 год 30 хв 13 вересня 2010 року.

Мене повезли у райвідділ міліції, дали матеріали справи, та я не читав їх, бо нічого написаного українською не було, навіть прізвища мого написаного українською мовою я не знайшов. Я записав, що не можу ознайомитися з матеріалами справи, бо вони написані незрозумілою мені мовою. Росіяни мешкають в Україні і не розуміють української, а я в Росії ніколи не мешкав.

* * *

11 вересня 2010 року я зайшов до іншої філії Ощадбанку, подав паспорт, пенсійну картку і попросив видати гроші. Мені дали дві однакові квитанції з незрозумілими написами. Я попросив надрукувати квитанції українською мовою, та працівники Ощадбанку анулювали операцію і не видали мені грошей.

Дожилися, хочеш української мови – не матимеш ні мови, ні пенсії. Отак нав’язують у Миколаєві другу мову.

* * *

Конфлікт з Ощадбанком тривалий. Я скаржився прокурору області і тричі скаржився голові облдержадміністрації. І жодних дій для поновлення мого права отримувати квитанції українською мовою. Я отримав повідомлення про гарантії вільного розвитку, використання та захисту російської мови.

У листі від 5 березня 2010 року Миколаївське обласне управління Ощадбанку повідомило мені, що в Конституції не визначені обов’язки органів державної влади і місцевого самоврядування щодо збереження, підтримки і розвитку державної мови України.

Коментувати таке не буду, то вже компетенція психіатрів, якщо вони самі не хворі на олігофренію.

Анатолій ІЛЬЧЕНКО, Миколаїв

РЕВМАТИЗМ

РЕВМАТИЗМ

рок-опера по мотивам абсурд – поэмы «Ревматизм»
(слово «рок» - собственно не музыкальный термин)

ПОГРУЖЕНИЕ
Исполнитель: Дмитрий Дибров
Стиль: технопоп
Инструментарий: арфа, бубен
Ирреализм ревматизмом
Корчит выкручивает…
Его искривленная призма
Рассеянность истины спучивает;
Тончайшей иглою тиснет
В коробочки черепов
Прелести истины
Прелости слов…

БУЛЬК
Дмитрий Нагиев
(технее попее)
(афробубен)
ВАЗОН-АНАРХИСТ охамел
Несанкционированно метался.
- Эй! Ты! Гражданин!
Совесть имей! –
Прохожими приземлялся.
Но купив три кило
Акушер-мушкетеров,
Залпом всем преподнес –
Дулю сложил и дирижерам
Дерзко сунул под нос

МУТЬ I
1.
Георгий Делиев
(попотех)
(афро-бабы)
Ой!
Гой!
В челюсть – кастетом!
По почке – ногой!
Еси!
Ежиси!
Достойно сности!
Шрамы украшают мужчину
Шрам для женщины стипул…

Читать далее...

а ф о р и з м * о шокирующей концепции в искусстве -=- Muzeum Rondizm -=-

.

 

 

                     природа парит на положительных эмоциях