продолжение под катом

Лена, спасибо тебе огромное за знакомство с моим любимым рыжим, наглым но прекрастным четвероногим другом :)
:

4 источника света, полупрофесиональная камера.
За работой - Лютик, в качестве модели - я

Продолжение под катом:

Майн гот

я

я :)

В колонках играет - Lacuna Coil

К которым собственно и я отношусь посвящается...
Cristina Scabbia (Lacuna Coil) - Karmacode press promo
продолжение в комментах :)

Продали за 1к баксов на Ebay
Продолжение в комментах

Вот записался на Ай Ки До нравится неимоверно с нетерпением жду Понедельник, Среду, Пятницу. А ще мені кімоно личить :).

В колонках играет - Ария - Игра с огнем

Доброя такая история про человека, который чем-то на меня смахивает:

В детстве Славик хотел быть волшебником, а стал обычным менеджером. Он упорно верил в чудеса – ну там, что можно выиграть миллион, если ответить на тринадцать идиотских вопросов, или что бритые подмышки сделают из него настоящего мачо, или что ему повысят зарплату. Славик был дитё. Он не жил – он игрался.
Славик был способен на такие поступки, от которых захватывало дух. На корпоративную вечеринку он протащил здоровенную клетку с двадцатью белыми голубями, и когда все нажрались, вышел на сцену, от всей души пожелал в микрофон родным коллегам счастья и выпустил голубей на свободу. Это был красивый и дикий жест. Библейские птицы за пять минут уделали пафосную обстановку ресторана, всех сотрудников компании, официантов, администраторов, охранников и прочий люд, который сбежался на наши нечеловеческие вопли. Славика голуби пощадили, как своего.

В другой раз Славик достал где-то немыслимое количество гостиничных аксессуаров и вечером, когда все ушли, начал украшать офис. Каждое кресло и стул он обтянул бумажной полоской с надписью «Desinfected», на двери туалетов навесил таблички «Don’t disturb». Над розетками он прилепил таблички «Кипятильники не включать». По столам сотрудников разложил набор для ванной – два кусочка мыла, пузырьки с шампунем и гелем для душа, непромокаемая шапочка. Директору он положил на стол памятку для проживающих, в которой красным было подчеркнуто «Строго воспрещается принимать гостей в номере после 23.00». В общем, милая и дурацкая шутка.



А потом Славик влюбился. Танечка с брекетами на зубах, с темным пушком на руках, обладательница самого тонкого голоса в компании, Танечка, которая была самым мощным менеджером по продажам в нашей компании, стала его богиней. Славик был и жалок и велик в своей любви.

С половины девятого утра он ждал на остановке, чтобы доехать до работы в одном троллейбусе с ней. Он договорился с официантками в нашем кафе, и Тане за обедом всегда доставался лучший столик у окна. Долгое время Танечке никак не удавалось справиться с особо упрямым клиентом. Славик раздобыл адрес клиента и поехал к нему домой. Он появился на пороге с двумя бутылками водки в рюкзаке и робкой улыбкой, за которой пряталась твердая решимость. Наутро клиент приехал к Тане с кругами под глазами и подписанным контрактом. На прощание он поцеловал ей руку.

Как-то за обедом Таня обмолвилась подружкам, что ужасно хочется машину. Славик занял денег у кого только можно. Потом занял у тех, у кого занимать было нельзя. Через неделю Славик попросил Танечку помочь ему в одном небольшом деле и повел ее к нотариусу. Там потрясенная Таня получила генеральную доверенность на почти новый Форд, все документы на машину и ключи. На улице она оправилась и решила было потребовать объяснений, но Славик только показал пальцем на серебристую машину, робко чмокнул Таню в щечку и испарился. Сказать, что Таня была в шоке – значит соврать.

Офис был потрясен. Девки кругами ходили вокруг Славика, мужики тупо курили и плевали мимо урны. Таня весь день собиралась с духом, чтобы наконец подойти к Славику и как-то объясниться. Мешало то, что объясняться ей, в общем, было не в чем. Формально говоря, объясниться должен был Славик. Но он вел себя, как будто ничего не случилось, и к Тане даже не подходил. Как уже говорилось, Славик был дитё.

Вечером Славику позвонили люди, у которых он занял денег. Это были как раз те люди, у которых занимать было нельзя. Ему мягко объяснили, что долг красен платежом. Славик простодушно развел руками и предложил дождаться лучших времен. Люди дождались Славика у подъезда. После короткой беседы Славик понял, что ситуация очень похожа на пиздец.

С трудом добравшись до квартиры, Славик стал думать, где бы взять денег. Из доступных ему вариантов самым надежным было найти клад. Других вариантов просто не было. Его раздумья прервал телефонный звонок. Это была Танечка. Она предлагала посидеть где-нибудь и попить кофе. Сказать, что Славик был рад – значит соврать.

Конечно, Таня была просто заинтригована. Конечно, она нисколько не была влюблена в Славика. Она была всего лишь польщена и удивлена. Конечно, она не считала Славика за мужчину (он и не был мужчиной). Ну и конечно, этой ночью она лишила Славика девственности. Ну и конечно, она влюбилась по уши в это дитё.

На следующий день Славик оказался в больнице с ножевыми ранениями. Танечка примчалась в больницу, поговорила с врачами, потом с ментами, потом позвонила тому самому клиенту, которого для нее завоевал Славик. Клиент приехал, мрачно выслушал захлебывающуюся от слез Танечку и сотворил маленькое чудо. Он просто позвонил кому-то и сказал, чтобы Славика оставили в покое. И всех делов.

А на свадьбу Славик подарил Танечке весь мир

25 грудня відбулася фотосесія за моєю участю. Мені найбільш сподобалась оця хфотка:

19 листопада у клубі STOR 205 відбулася Готична Фетіш Вечірка "Київ після опівночі" - "Kiev after midnight: fetish revolution". У програмі були анонсовані перформанс і живий виступ Московської групи "SLIDE SHOW"

Вечірка повинна була розпочатися десь у 19 годині.

Для мене вечір розпочався десь о 6 годині вечора коли я їхав додому. Я зателефонував Лекс_Аморфу і запропонував зустрітися. Отримавши його згоду я направився додому щоб поснідати.

Десь о 18:40 ми зустрілися з Лекс_Аморфом, заскочили до нього і він мене пригостив на 2 дні "тапками" Кріс-крос, за що я йому дуже вдячний.. мені сподобались ці легенькі повітряні "тапки" які на відчуваєш на нозі :). Я і так не маленького зросту (майже 190 см) а на 10 см платформі думаю виглядав пречудово...

Після цього ми направились у бік м. Оболонь. В метро ніяких пригод не було ;).

При виході з метро нас вже зустрічала одна дуже мила особа - Double-faced. А ще був добрий мій знайомий найкращий напевно в Києві і його околицях чолов’яга - Акім.

Привітавшись з Акімом, і взявши Double-faced ми пішли у бік пивних кіосків і клубу. На шляху ми зустріли Lutic’a привітавшись ми пішли у залу. Думаю вам не цікаво слухати мою розповідь про те що я ще довго не міг зайти в зал тому що вітався з усіма. Відчуваючи деяку зніяковілість моєї прекрасної супутниці (вона вперше була на подібному заході) ми таки потрапили до залу і знайшли вільний столик.

Відчувши якесь емоційне піднесення я відразу пішов на танспол ;). Провівши там десь з пів години я повернувся за столик. Потім ми сиділи за столиками і теревенячи пили сік, але я постійно зривався на танспол, як тільки міг вловити щось знайоме.

Десь о 22:30 нарешті на сцені з’явилася група "SLIDE SHOW", дуже емоційні і приємні. В доброму мейкапі і гарному одязі (згодом будуть фото)

Десь у цей же момент я домовився з організаторами вечірки на свій власний перформанс. Отримавши згоду і підібрав до нього музикальний супровід я став чекати на свій зоряний час. ;)

Згодом до нашої компанії приєдналась Аня, оскільки вона пропустила майже все цікаве то я порахував за необхідно розповісти що цікавого відбувалося. Ми вийшли з клубу на сходи і деякий час провели за цікавими розмовами. В цей же час відбувалися фото сесії (в яких ми майже не приймали участь) і за пультом стала Ліса. Коли ми повернулись у залу я з величезним задоволенням потанцював під один з моїх найулюбленіших треків In Extremo – Valmond. Після треків Ліси був дуже цікавий і симпатичний перформанс від Mary Warner, Angel, Astarta, etc… перформанс називався “Вавілонська блудниця” і був вільною інтерпретацію біблейської історії. З того що мені запам’яталось – симпатичні костюми, гарний трек, і було видно що народ таки репетирував.

Дозволю собі ліричний от ступ і опишу о що я був одягнутий на фетиш паті:
Починаючи з гори в низ:
1) протигаз
2) рішенець від протигазу в якому був сам фільтр, і трубка
3) пальто
4) чорні джинси, які були закочені трохи вище колін
5) Різні за кольором, структурою, і розмірами шкарпетки
6) Тапки “Кріс-крос”

І ось настав той час коли я вийшов на сцену. Лунає музика. Взагалі я хотів Rammstein – Alter Mann, але довелося виступати під малознайомий мені трек Moskow з останнього Альбому Rammstein’y – Raise Raise.
Вийшло напівбрутально, напіввесело але найголовніше я отримав такий величезний заряд позитиву і так виклався що майже весь час, що залишався до кінця вечірки провів за столиком в мірному відпочиванні і за розмовами.

Враження від вечірки склалися цілком приємні. Дякую всім завдяки кому все було так файно.

Шановні! Я вже дуже давно нічого не писав на форумі, а ле всі хто мене знають, певен пом"ятають бтопікі в яких я приймав участь.

Так склалося, що одна дуже важлива для мене людина більше не присутня в моєму житті. Пройшов майже місяць. І я вирішив дати оголошення - сприймайте його як вважаєте за потрібне з одного боку то жарт.. а з другого у кожнім жарті є крапля жарту..

Так ось. Один старий і божевільний Вампір (у данному випатку це я) шукеє ніжну, романтичну натуру, якаб не мала жодних комплексів, була цікавою особистістю з великим переліком уподобань і була не проти всім цим поділитися ;)

Доречі стать і вік жодного значення не мають ;).

Як завжди ваш божевільний Маріус.
-===============================-
More Dark - More Beauty (2004-11-09 13:17:58)

і навіть якщо ти безсмертний, якщо ти прожив більш ніж 2000 років, коння остається коханням, а боль залишається боллю, а смерті нема ;) бо душа невмеруща ;)
----
Як завжди Ваш божевільний Маріус.
-===============================-
More Dark - More Beauty (2004-11-09 14:01:25)

Доречі дякую Акіму за вірш. Він мені зараз дуже в тему:

В СТАРОМ ДОМЕ

В старом доме; за окном
лежит кольцом широким Прага;
и сумерки походкой мага
обходят улицы кругом.

Темней. Он там, из-за угла,
зеленой плесенью сверкая,
собор свтого Николая
возносит к небу купола.

Дрожат огни. Туманна синь.
Все смолкло в городской истоме. -
Мне кажется, что в старом доме
незримый шепчет мне "аминь".

Р. М. Рильке
----
Як завжди Ваш божевільний Маріус.
-===============================-
More Dark - More Beauty (2004-11-09 15:55:04)

Пройшов 1 місяць і 1 день.

Вчора подивився щоденник Акіма на http://livejournal.com - сподобалось. Зажадав і собі щось таке. А поки хочу навести декілька його роздумів творчо перероблених мною, і перекладених на українську.

Ходжу як заведений, злий і гострий. Слухаю Rammstein і Haggard. Музика заводить мене з півоберта. Мозок розмазує по черепній коробці. Очі божевільні, зіниці покриті павутинням судин. Обличчя бліде. Під очами – всі відтінки синього.. Розмовляю швидко, глитаючи слова і часто незв’язно. Мало сплю – здається затуляю очі коли починає торохтіти будильник . Запізнюсь на роботу, бігаю за тролейбусами.

Music: Rammstein Mein Herz brennt
----
Як завжди Ваш божевільний Маріус.
-===============================-
More Dark - More Beauty (2004-11-10 10:43:27)

2 Deathwings Шановний(а) та що ви мені таке кажите оптимізм то не ГОТИЧНО ;). Готично впасти на депресію. Мінімум на пів року. Потім плакатися і жалітися не те що доля така зла. Потім спробувути суіцид але з першого поверху майже не розбиваються якщо випадають. А потім пійти на кладовище і отримати по пиці від Одіністів. ;) Ви іже покохали Готику? Ні? Тоді приходьте і я вам розповім як це на справді чудово ;).

З.і. Сам себе я готом не рахую ;).
----
Як завжди Ваш божевільний Маріус.
-===============================-
More Dark - More Beauty (2004-11-10 17:23:55)

Вечір. Настрій піднесений – я їду за квитками в театр. Вже домовився про зустріч з Аріаною. Нажаль Мері не може приїхати. Станція метро Льва Толстого. Підіймаюсь сходами. Відчуваю на собі погляд. Підіймаю очі. Вона! Серце впало, не можу розтулити рота. Треба зупинитися і привітатися! Пізно – я вже далеко. З силою розтуляю рота і вигукую за спину собі – “Здоров”. Це все на що я спромігся ;(. Стою під лабіринтом. З’являється Аріана. Виглядає шикарно! Як завжди. На вулиці стає темно. Заходимо в лабіринт щоб подивитися фотографії. Знову з’являється Вона, - я вже більш-менш заспокоєний. Все одно відчуває себе зайвим. Рятує те, що біля нас дуже багато старих знайомих – зі всіма вітаюсь це займає деякий час і допомагає позбавитися зніяковілості. Вирішили вийти на вулицю – нам таки потрібні квитки. Нас багато, - Вона, Аріана, Маша, Я, і якийсь Її знайомий, нажаль не запам’ятав ім’я тому далі буду називати Якийсь чувак ;). Це допомагає розподілити свою увагу. Я і Аріана йдемо на станцію метро Льва Толстого за квитками, з усіма іншими домовилися зустрітися на горі. Я з Аріаною спускаюся. Відчуття того, що я роблю щось не те - дуже велике. Розмовляти на цю тему не вистачає сміливості. Біля театральної каси дивимось афіші. Як завжди ми бажаємо більше ніж вони можуть нам запропонувати тому вирішили йти до театру Російської драми ім. Лесі Українки. Підіймаємось. Народ закуповує горішки і сухарики. Вирішили взяти з собою ще й Пілонку. Чекаємо. Увірвався терпець йду по Пілонку. Пілонка курить і розмовляє з Томмі. Прохає 5 хвилин. Я їх даю. Повертаюсь. 5 хвилин пройшло. Повертаюсь по Пілонку. Вирішив винести Пілонку на руках. Від такого дійства якийсь чувак з Кравчучкой перевернувся прямо на нашому шляху. Відчуваю що довго на руках тягати я не можу ;(. До чого я сам себе довів. Я розумію, що коли по тобі можна вивчати анатомію не розрізаючи – то готично, але ж то занадто. Підіймаємось по напрямку до парку Тараса Шевченка. Пригощаю Пілонку пивом. Собі беру зелену бридоту – “фейхоа” (у народі ні як по іншому, як “фіхуйня” воно не зветься). Йдемо по напрямку до театру. Залишаємось на одинці – я і Аріана, всі інші пішли в парк пити пиво. На шляху до Театру спитав у Аріани чи достатньо природно я себе поводжу. Отримав позитивну відповідь і зауваження що відморожуватись не варто. Нарешті, взяли білети! Йдемо назад тим же шляхом. Ось вже всі знов у повному складі. Я майже не відчуваю дискомфорту, пробую шуткувати. Погано виходить. Стою і роблю вигляд що я зовсім не зайвий. Почув декілька нових похабних анекдотів. Якийсь чувак палить. Цигарки тушить об язика. Вона хоче теж так спробувати!? Вона бере цигарку!!! Терпіти не можу, коли дівчина палить, тим паче та, до якої ще не згасли теплі відчуття!!! Не можу на це дивитися!!! Потрібно якось піти. Кажу що мені вже досить, кажу що через особисті справи повинен бути дома вчасно. Цілую усіх дівчат (дружньо). Якомусь чуваку – тисну руку. Аріана згадує що я їй винен. Я повинен виконати БУДЬ-ЯКУ її примху (якщо вона мені до снаги). Як кажуть москалі: “Карточный долг – это дело чести”. Поки Аріана не вигадала що я повинен тут і зараз зробите щось непристойне ухожу.
_===============_
…я никогда не буду оспаривать у вас такого ничтожного дара, как женская любовь; она не стоит того, чтоб драться из-за нее…

© Брэм Стокер. Скорбь Сатаны
----
Як завжди Ваш божевільний Маріус.
-===============================-
More Dark - More Beauty (2004-11-11 09:08:16)

Забудь свои слова, забудь, как целовала,
Я сны свои забуду, мечтанья о тебе,
Любить тебя - как жизнь, её ты отвергала,
Теперь я умираю, прости, что надоел
----
Як завжди Ваш божевільний Маріус.
-===============================-
More Dark - More Beauty (2004-11-11 16:30:39)

Позёр – (книжное неодобрительное). Человек, который принимает позу; старается произвести впечатление своим поведением, внешностью. (С.И. Ожегов Словарь русского языка, 20-е издание, 1988г., 444 стр.).

За останній місяць цим словом мене називали 2 рази: перший раз на концерті Кіпелова, коли зробив вчинок, перший вчинок який для себе я вважаю справжнім чоловічим, за який мені несоромно, який я дуже переживав і хотів щоб був сприйнятий адекватно, але ніхто не зрозумів; другий – це цей топік. Я завжди вважав що цим словом називають людей які прагнуть казатися не такими як вони є, які вихваляються. Ну якщо вчинки, які йдуть від серця можна назвати таким словом, - то нехай я їм буду.

А ще мене інтригує фраза навіщо виставляти на люди своє горе. По-перше якщо б я не хотів того би не робив, по-друге УГП - моя родина а в кого шукати розуміння як не в родині? І по-третє для мене то давно вже не горе. То сум, сум по сподіванням, які я сам собі придумав, сум за тим що я помилявся в людині.

Я теж тебе не розумію. Навіщо ці СМСки? Навіщо взагалі ти робиш те що робиш? Не розумію твоїх вчинків, не розумію чого ти бажаєш, не розумію чого ти переймаєшся через цей топік в тебе своє життя в мене своє. Я хоча б словом образив тебе? Чи звинуватив? Навпаки я тобі дякую за досвід і дякую що ти кинула мене поки я не наробив дурниць.

Под холодный шепот звезд мы сожгли последний мост и все в бездну сорвалось и стал свободен я. От зла и от добра. В моей душе нет больше места для тебя. (с) Ария

----
Як завжди Ваш божевільний Маріус.
-===============================-
More Dark - More Beauty (2004-11-15 09:48:44)

Оригінал тут: http://www.gothic.com.ua/ukrrus/forum/index.php?topic=3530&page=all

Бывают дни что так х*ево, что даже чай не лезет в глотку, и помогает только пиво, которым запиваешь водку. (с) Народная мудрость