-Фотоальбом

Посмотреть все фотографии серии Дороги
Дороги
14:32 26.10.2014
Фотографий: 111
Посмотреть все фотографии серии Эмоции
Эмоции
13:17 26.10.2014
Фотографий: 76
Посмотреть все фотографии серии Детство
Детство
12:49 18.09.2014
Фотографий: 37

 -Всегда под рукой

 -Рубрики

 -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ
[Этот ролик находится на заблокированном домене]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ
В© пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Берегівський угорський бограч-гуляш по рецепту Шарлоти Чізмар

Дневник

Четверг, 07 Июля 2011 г. 15:49 + в цитатник

Берегівський угорський бограч-гуляш по рецепту Шарлоти Чізмар

 

Жив якось собі один бограч... Так повинні були б починатися розповіді про угорську, а відповідно, й частково закарпатську кухню. Це була б історія про простий казан, що супроводжував угорців з початку їхнього історичного шляху, - писав Карой Гундель.
Ця історія, наскільки її можна простежити, охоплює щонайменше три тисячоліття. Бограч пройшов разом із праугорським плем'ям шлях від Уралу й уральських степів через царство хазарів, Кавказ, уздовж північних берегів Чорного моря й далі через пів Європи до Дунаю. Точно невідомо, що готували кочові племена у своєму похідному казані. Але ясно, що це була їжа, яку варили із припасів, – відвареної, порізаної, висушеної на сонці і потовченої на порошок яловичини чи конини, а також зібраних трав, коренів і грибів.

Серед трав і коренів – кульбаба, молоді листя кропиви, м'ята, вербена і ялівець. Цибулю – а можливо, й часник – мадяри знали ще на своїй історичній батьківщині. Паприка – один з найголовніших інгредієнтів сьогоднішнього бограчу – потрапила в казан ще в 16 столітті. Історія розповідає, як славнозвісний одноокий турецький яничар Юхемджак наказав двом угорським полоненим – священику й кучерові – приготувати вечерю для турецьких солдатів. Поки священик поміщав величезний казан з водою на вогонь, кучер натренованою рукою здер шкуру з ягняти й розрубав тушу на шматки. Священик вкинув м’ясо у воду, додав корені та цибулю, а також досипав у казан величезну кількість якоїсь червоної турецької приправи, яку турки постійно возили з собою.
Яничар покуштував страву і загорлав, мов навіжений:
– Хай сьоме пекло проковтне вас!!!! Скільки паприки додали ви до м’яса?!! – а потім ще довго бігав по табору з висолопленим язиком.
Бограч віддали полоненим, на їхню превелику радість, позаяк турецьке військо навідріз відмовилося його їсти. З тих пір мадяри завжди додавали до бограча дуже багато паприки, аби турки не могли його з’їсти.
Традиція готувати бограч дуже гострим залишилася й до нині.

63665_1_gallerybig (630x405, 53Kb)

Слово "Бограч" - казан в якому вариться страва, - це переклад з угорської мови і не випадковий, тому що цей казан супроводжував угорців багато століть від Уралу до Карпатського Басейну. Бограч - це гуляш з гов'ядини, свинини або баранини, тушкований з додаванням великої кількості червоного солодкого молотого перцю. Бограч-гуляш ніколи не варять на плиті, а тільки на природі, коли збирається сім'я або друзі, тому це довгий процес, займає мінімум З години. Казани бувають різної місткості залежно на скільки чоловік, готують від 3 л до 120 л. Цей рецепт - на 10 осіб.

Читать далее...
Рубрики:  14. Кулинария/Первые блюда

Метки:  

 Страницы: [1]