В колонках играет - Biomusique

Настроение сейчас - после пар =)

 

«Білява дівчина з кирпатим носиком у кремовій курточці стояла на зупинці й чекала символічну 42-у. Приваблювало насамперед її пряме волосся, яке виринало з-під її білої шапки, її коричневі колготи і, звичайно, загадковість та самотність. Це приваблювало й відштовхувало водночас. Вона круговими рухами вимальовувала коло на снігу в очікуванні моєї маршрутки. /*Незалежно від того, яка б вона була, я б все-рівно сів, щоб за нею прослідкувати – така одна з умов моєї роботи. А от поспілкуватися з незнайомою людиною для мене ще заморське задоволення. */

Така приваблива, самотня, але на вигляд комунікативна білявка років 18 сіла сама в маршрутці… наодинці зі своїм співбесідником, який існував лише в її уяві та вухах - мобільником. Я тоді й зрозумів, що натрапив ще на одну ілюзію. Вона спілкувалася про багато дрібниць, в які я навіть не вникав, її голос здавався мені чужим і незрозумілим. Навіть парочка збоку мене більше цікавила, ніж дівчина з мобільником, або Кот, що сидів взаді маршрутки. Всю дорогу я чхав на своє паскудне життя.

Вийшов з маршрутки, простягнувши дві розпрямлені гривні. Гроші… Білявка була спритнішою і зі своїм мобільником, вийшла з маршрутки, закінчила розмову й дивилася на годинник, щоб зрозуміти, скільки часу вона побалакала. Я ж коли виліз з 42-ої, яка знову вернулася до свого маршруту, спохватився шукати загадкову дівчину з мобільником. Ні справа, ні зліва, ніде її не було: її вже встигло засмоктати у вечірньому Рівному, заблукала у тій рутині своїх справ, що забула, що про неї хтось думає. Вона перестала бути моєю ціллю споглядання, перестала бути чимось цінним для мене. Залишилася лише історія.»

20:17. Я нагрів свою улюблену дешеву МакКаву. Ворд 2007, дві аськи і Біомузикі ласкаво гладять мої вуха своєю етнічною безсмертною музикою.