О, Боже, мій Боже,
Що робиться в світі,
Немає спокою на нім,
Ми так розкошуєм, а втіхи не маєм,
Не раді багатством своїм.

Як дзвони задзвонять,
Ми в церкву не йдемо,
Зневажили слово святе,
Покайтеся, люди, бо горе нам буде,

Як в небі засяє ясніше від сонця,
Христос на престолі святім,
З Ним Матінка Божа,
Пророки й Предтеча
І Божі Апостоли з Ним.

І скаже Спаситель: "Всі добрії люди,
Всі вірні, підходьте сюди,
Для вас в Божім раї дзвенять водограї
І пахнуть чудово сади.

Я древо життя у раю посадив вам,
І дав Я вам ангельський спів,
За те, що ви Бога всім серцем любили,
Жили так, як Я заповів".

Він двері відкриє і Ангели Божі
Всіх праведних в рай заведуть,
А грішники будуть стояти, ридати
І всі перед Богом впадуть:

"Прости, ми не знали, прости, ми не чули,
Прости, нам ніхто не сказав".
Господь гляне грізно і скаже: "Вже пізно
Ви чули, Я кликав і ждав."



І в пекло огняне пошле їх на муки,
О, скільки їх всіх там буде.
Покайтеся, люди, бо горе нам буде
Як Бог нас судити прийде.

Живімо по правді і в Господа Бога
Спасіння всім людям просім.
І в кожнеє свято, і в кожну неділю,
До храму святого всі йдім.

Дай, Господи Боже, смирення і згоду,
Любов нам на землю пошли,
Дай, Боже, нам віру,
В терпінні дай силу,
Щоб всі ми до Тебе прийшли.

О, Матінко Божа, Царице Небесна,
Покрий нас Покровом Своїм,
Як прийде Господь всі народи судити,
Як страшно нам буде усім.

Апостоле Божий, Андрій Первозванний,
Молися за Хрест той святий,
Що Ти нам поставив на Божую славу
На нашій землі дорогій.

Моліться, святії всі, Ангели Божі,
Щоб дав Бог нам Царство Святе.
Молімося, люди, бо горе нам буде,
Як Бог нас судити прийде.






***

Настала у світі нежданна тривога,
Хоч цього ніхто не хотів.
Всі люди страждають і плачуть-ридають,
Не знають, що Бог так звелів.

Покайтеся, люди, добра вже не буде.
На світі ще гірше буде.
Бо все це від Бога - велика тривога
І Бог нас осудить за все.

До церкви не ходим, про Бога забули,
Не вінчані сім'ї живуть.
Покайтеся, люди, бо горе вам буде,
Ще тяжчії дні до нас йдуть.

Бережім нашу віру, святу, православну.
Бо в ній ми спасіння знайдем.
До церкви спішімо і ближніх любімо,
Не знаєм, чи день проживем.

Жнива незабаром, підуть женці жати
Господні великі лани.
Пшеницю покосять і в снопи пов'яжуть,
Залишать одні бур'яни.

Кукіль Господь спалить вогнем невгасимим,
Пшеницю на тік відбере.
І радість велика буде на Сіоні,
Коли наш Спаситель прийде.

Щасливі ті люди, що в світ народились
І в царство небесне ввійдуть.
Нещасні ті люди, яких там не буде.
Великі їм муки прийдуть.

Ой, Боже, прости нам гріхи наші тяжкі
І будь милосердний до нас.
Тебе прославляєм, Тебе ми благаєм:
Помилуй в страшний судний час.