фотко перед моим отьездом вв бабушки)))
весна...

.........Алямбра.. .... все остальные тупые фоты))

...

... всем ясно.. вернее мне.. нет всем а че неясного то?

ет Валенсия .. хм фотка старая.. завялась а я невидела((((

помоему мне скушно.. даж не помоему а мне ООооООоч скушно.. опять картинок напихать чоли????? я не могу телефон подключить((( с какои радости??? ёмаё..... я хотела одну фоту оч видеть в большем размере... ну нах....... МНЕ СКУШНО.. мои днев тупои......... я ненавижу транслит..... блн... исчо 1 день школы а в среду за ОЦЕНКАМИ.. еххь... боже.... МАИДАН ... хочу на маидан.. не слышно.. ХОЧУ НА МАИДАН.... хнык хнык...

сотрите

Я умер почти 9 лет назад. Но я пишу вам не для того, чтобы рассказать как мне тут живется. Я пишу, чтоб рассказать вам свою историю. Историю моей большой любви. И еще хочу сказать, что любовь не умирает. Даже на том свете. Даже если её пытаются убить, даже если этого захотите вы. Любовь не умирает. Никогда. Мы познакомились 31 декабря. Я собирался встречать Новый год со своей третьей женой у своих старых друзей. Моя жизнь до её появления была настолько никчемной и ненужной, что очень часто я спрашивал себя : Для чего я живу? Работа? Да, мне нравилось чем я занимался. Семья? Я очень хотел иметь детей, но у меня их не было. Теперь я понимаю, что смысл моей жизни был - в ожидании этой встречи. Я не хочу описывать её. Вернее, я просто не смогу описать её, чтоб вы действительно поняли, какая она. Потому, что каждая буква, каждая строчка моего письма пропитана любовью к ней и за каждую ресничку, упавшую с её печальных глаз, за каждую слезинку я готов был отдать все. Итак, это было 31 декабря. Я сразу понял, что пропал. Если бы она пришла одна, я бы не постеснялся своей третьей супруги и подошел бы к ней в первую минуту нашей встречи. Но она была не одна. Рядом с ней был мой лучший друг. Знакомы они были всего пару недель, но из его уст я слышал о ней очень много интересного. И вот, теперь, я увидел её. Когда пробили куранты, и были произнесены тосты я подошел к окну. От моего дыхания окно запотело и я написал: "ЛЮБЛЮ". Отошел подальше и надпись на глазах исчезла. Потом было опять застолье, тосты. К окну я вернулся через час. Я подышал на него и увидел надпись "ТВОЯ". У меня подкосились ноги, на несколько секунд остановилось дыхание... Любовь приходит только раз. И это человек понимает сразу. Все, что было в моей жизни до это дня - была мишура, сон, бред. Очень много слов есть этому явлению. Но жизнь моя началась именно в тот новогодний вечер, потому что я понял, я увидел в её глазах, что этот день - тоже первый день в её жизни. Второго января мы переехали в гостиницу, и планировали купить свой маленький уголок. У нас вошло в привычку писать друг другу на окнах записки. Я писал ей "Ты - мой сон". Она отвечала "Только не просыпайся!" Самые сокровенные желания мы оставляли на окнах в гостинице, в машине, у друзей дома. Мы были вместе ровно два месяца. Потом меня не стало.

Сейчас я прихожу к ней только когда она спит. Я сажусь к ней на кровать, я вдыхаю её запах. Я не могу плакать. Я не умею. Но я чувствую боль. Не физическую, а душевную. Все эти восемь лет она встречает Новый год одна. Она садится у окна, наливает в бокал шампанского и плачет. Еще я знаю, что она продолжает писать мне записки на окнах. Каждый день. Но я не могу их прочитать, потому что от моего дыхания окно не запотеет.

Прошлый новый год был необычным. Не хочу рассказывать вам секреты потусторонней жизни, но я заслужил одно желание. Я мечтал прочитать её последнюю надпись на стекле. И когда она заснула, я долго сидел у её кровати, я гладил её волосы, я целовал её руки... А потом подошел к окну. Я знал, что у меня получится, я знал, что смогу увидеть её послание - и я увидел. Она оставила для меня одно слово "ОТПУСТИ"

Этот Новый год будет последний, который она проведет в одиночестве. Я получил разрешение на свое последнее желание, в обмен на то, что я больше никогда не смогу к ней прийти и больше никогда её не увижу. В этот новогодний вечер, когда часы пробьют полночь, когда вокруг все будут веселиться и поздравлять друг друга, когда вся вселенная замрет в ожидании первого дыхания, первой секунды нового года, она нальет себе в бокал шампанского, пойдет к окну и увидит надпись "ОТПУСКАЮ".

как видите целая страница без картинок))) ну я оООоч рада ибо чуть позже будет следовать опять же кусок картинок))))
оОО сча хочу вставить историю одну(( зыча поисчу))

Завтра национальный день разврата.Если ты не обрадуешь этой новостью других,тебе 7 лет не будет везти с этим делом.Текст проверен на личном опыте.Через 4 дня тебе кто-то признаеться в любви,тот кто по-настоящему любит тебя!!!Если ты прервёшь цепь,ты будешь всегда несчастлив(а).И так посылай это сообщение 9 людям как минимум!

нихуя се сок я ввчера песен накатала мда........ не спиццо ночью человеку((

Білі вогні


Мовою снів ти мені, нарешті, все розповів
Але все вже прийшло, що було те було
Вже не повернеш
Ти зрозумів, що минуле зберегти не зумів
І у світлі вогнів заблукати хотів
В океані слів

Приспів:
Десь на землі білі вогні
Падають тінню десь на стіні
Але чомусь білі вогні
Світять та лиш мені
Білі вогні, ночі і дні
Крила мої - слова і пісні
Тихо звучать, ніжно звучать
Десь в нічній далині

Тінь галерей, що майнула від дверей до дверей
Аж за обрій, мов птах, на нестримних вітрах
Тихо відлетить
В сотнях картин я знайду тобі портрет свій один
Подарую тобі твір загублених днів
В океані слів

Приспів (2)

Обман


Сама собі я придумала все
Чому сама собі повірила в те
Що ти є понад усе
Обманом жила я до сих пір
І не підозрювала фальш твоїх слів
Коли казала

Приспів:
Та ніхто вже не розбудить океан
Як ти, мій теплий вітер
Вже давно немає тих колишніх ран
В моїй душі лиш квіти
І ніхто вже не зігріє океан
Як ти, мій промінь літа
Більше вже не буде зайвих в нас питань
Моя любов розквітла

То був обман...обман
То був обман

Але без драйву моя струна
І залишилась в серці лиш пустота
Лиш пустота одна
Сама для себе як острів Тарь
Тоді не знала я своїх всіх бажань
Коли казала

Приспів (2)

То був обман...обман
То був обман

Сон


Я прийду до тебе, впаду як листок
Я прийду до тебе, ляжу на теплий пісок
Ти скажи мені де ти
Де ти є, скажи мені де ти

Приспів:
В твій сон я загляну
Не йди, не тікай, бо я тану
В твій сон я загляну
Дай руку і я сонцем стану

Я відкрию штори похмурих небес
Я тобі відкрию двері незнаних чудес
Ти скажи мені де ти
Де ти є, скажи мені де ти

Приспів

Скажи мені де ти
Де ти є, скажи мені де ти

Приспів

Моє серце


Біль у серці не стихне,
Слова не підкажуть
Як жити завтра,
Як бути тепер.

Тінь минулого зникне,
Цвітом зів’яне,
Коли настане
Для нас новий день.

Приспів:
Моє серце буде тільки твоїм,
До останньої весни, останньої весни.
Моє серце не покине твоє,
До останньої сльози, останньої сльози.

То життя наше дивне,
Як море синє
І сотні хвиль,
Буду твоя одна.

Лиш біль у серці не стихне,
Вогнь не погасне,
Своє почуття
Збережу до кінця.

Приспів

Я віддаю тобі свою кров,
Останню,
Я віддаю тобі всю себе
І все що маю.

Приспів

8-ий колір


Я йшов по воді і назад озирався,
А потім побачив тебе,
Тебе у воді - я отак закохався,
Веселка - цариця небес,
Мені захотілось всі хмари за гору
Загнати і витерти бруд
З обличчя і ніг, щоб понизити сором,
Навіки залишитись тут.

Приспів:
Хочеш, я твоїм кольором буду,
Восьмим кольором, восьмим чудом,
Білим... я буду білим, як сніг,
Якщо ти ним бути дозволиш мені. (весь куплет - 2)

Дозволиш. Я знаю.
Натягнуться струни,
Порвуться і я полечу,
Я буду співати. У небі літаю.
За мрію життям заплачу.
Я буду проміння за пальці тримати
Гарячі, як жовті вогні
І в губи безодню небес цілувати
Ніхто не завадить мені.

Приспів

Я буду проміння за пальці тримати
Гарячі, як жовті вогні
І в губи безодню небес цілувати
Ніхто не завадить мені.

Приспів

А я не хочу сліз мені не повернути яскравих днів, ласкавих слів,
Все одно я буду скрізь і почути так хотів приємний спів серця твого
Я поруч і так, лише відкрий очі...

Я лишився таким, ти бачиш світ мене не змінив, як не хотів.
Подихом вітру вмикай мене, променем світла відшукай де б не був.
Я збагнув, де моя відповідь, де жаданий сенс, де жаданий сенс...
Не отримав і загубив, у ту саму мить геть розбився вщент, геть розбився вщент.
Геть розбився вщент, геть розбився вщент.
Геть розбився вщент, геть розбився вщент.

А я не хочу сліз, мені не повернути яскравих днів, ласкавих слів,
Все одно я буду скрізь і почути так хотів приємний спів серця твого.

Де тепер вийти, куди зараз бігти, зникаю, покажіть дорогу. Де?
Туди не хоче серце, туди не підуть ноги, невже, більше нема змоги...
До кого? Туди не хочуть почуття, шепочуть тихо до мене: залишайся,
А якщо підеш раптом, не зволікай, скоріше повертайся.
Скоріше повертайся... Скоріше повертайся!

А я не хочу сліз, мені не повернути яскравих днів, ласкавих слів,
Все одно я буду скрізь і почути так хотів приємний спів серця твого.

Так хотів!.. Серця твого... Так хотів!..

Мені важко говорити про те, чого не знаю, складно описати те, чого не відчуваю.
Легше загубитись і стати непомітним, залишивши тіло, розчинитись у повітрі.
Минулих часів не повернути, хоча з пам’яті важко іноді стерти
Давно знайому незникаючу смуту, що досі тебе розчавлює вперто.
Дістало все своєю дебелістю, всі зловживають своєю совістю.
Важко відрізнити друга від ворога, як зелене дерево від сірого стовбура.
Багато що приходить, багато змінюється, але людські чесноти завжди залишаються в нас,
І напевне прийде той час, коли не буде важко, як зараз.

Доки є сили ми прагнемо, Доки є віра ми живем,
Доки є правда можливі зміни в сумній історії нашого життя.

Надто боляче губити нездійснену мрію, ховати слова, не сказані вчасно,
Від розпачу, гніву я скаженію, оскільки втрачаю надію і гасну.
Виходить, немає віри в себе, життя кидає нас на призволяще,
Але ніколи не зникне потреба усе довкола змінити на краще.
Доводиться впасти і потім підвестись, придбавши подряпин від життя на згадку,
Позбутись амбіцій і власне заректись поламану мрію будувати спочатку.
Буває смута знебарвлює дні та іноді треба її відчути,
Очам непомітні стають кольори, хоча буде можливість і їх повернути.

Доки є сили ми прагнемо, Доки є віра ми живем,
Доки є правда можливі зміни в сумній історії нашого життя.

Доки є правда життя сповнене сенсу, а кожна хвилина стає варта уваги
Правда буває гостріша за лезо, вона на брехні лишає смуги криваві.
Останнім часом її важко впізнати з-поміж великої кількості істин.
Правду треба благати не спати, плекаючи думку, що вона буде чистою.
І знов жура потрапила у кров, прямує до серця перетворює на мерця,
Тисне, благаю дайте більше кисню бо справу свою доведе до кінця.
Я не хочу, бачу, жура з’їдає неначе, але я не плачу,
Бо ще маю сили не втрачати віри в сумній історії нашого життя.

Доки є сили ми прагнемо, Доки є віра ми живем,
Доки є правда можливі зміни в сумній історії нашого життя.
В сумній історії нашого життя... В сумній історії нашого...
Доки є сили ми прагнемо, Доки є віра ми живем,
Доки є правда можливі зміни в сумній історії нашого життя.

Знаєш, я навiть все-таки рада
Могли б взагалi не перетнутись серцями
В цьому тiсному свiтi, великому мiстi
Хто б нам зарадив тодi, хто нам надав би змiсту
I всi казали - "Яка вони пара,
I як вони схожi помiж собою"
I хто би повiрив, що ми незабаром
Розiтнемось блискавкою надвоє

Знаєш, я довго знайти хотiла
Серця свого твою половину
Поки шукала - траплялись рiзнi частини тiла:
Красивi ноги, гарнi очi, широкi спини
Знаєш, скiльки iснує iнших,
Яких я хотiла би спробувати
На почуття ритму?
Та всi обридли
Поки на свiтi є ти

Знаєш, чому я приходила часто?
Завчасно шукала сотнi iстотних iсторiй
Про наше безхмарне ймовiрне спiльне щастя
Та жодну з них донести була не в змозi -
Половину слiв губила в дорозi
Решту - залишала на твоєму порозi
I ми би, звичайно,
Купили двокiмнатну на золото мого мовчання
Були б розумнiшi - склали би пазл,
А так - порiзались об кути
Я тебе впiзнала вiдразу
Я так хотiла тебе знайти