ліхтар…
розбитий.
сиджу навпроти
старезного собору
на cхідцях колишнього борделю…
гойдаю погляд
поміж трамвайних рейок.
вклейок
на тілі міста у формі вуличних закутків.
просторово.
п’ю чай з металевої кружки,
розкинувшись чітко на перехресті
в бруківці
назустріч йде негр
у трусах, зшитих із українського прапору.
шаленію…поволі…
хоча ні.
схоже, реальність з’їхала з глузду
не дочекавшись моїх мізків…
Просторово слизько…
Р.S. ліхтар засяяв.