В колонках играет - ОЕ- Міра

Это моя жизнь, что хочу, то и делаю. И только мне решать куда я пойду завтра и что буду делать в ближайшем будущем! И никто не имеет права меня осуждать за мои поступки. То что я делаю это мое сугубо личное решение. пока оно не влияет на вашу жизнь, будьте добры не лезть в мою голову с вашими указаниями с кем мне встречаться, куда устроится на работу и каким образом смотреть на жизнь. Это моя жизнь!!!! Хочу мучить себя любовными переживаниями, дайте же мне свободу делать это так как я хочу. Хочу заниматься именно тем, что мне по душе, так не тащите меня устраиваться на работу в место где я буду чувствовать себя еще более закомплексованой. Если смотрю на жизнь как на 100% игру актеров в хорошо поставленном фильме, так это мое мировоззрение и не стоит его ломать вашими доводами!
Если мне нужен будет совет, я не побоюсь спросить, но пожалуйста давайте обойдемся без нравоучений!

всім привіт. Я зараз їду з магазину чоловічих акссесуарів. попрохала у знаомого ноутбук - "подивитися", залізла в інет і роблю розумний вираз обличчя наче щось потрібне шукаю, а сама залізла в щоденник і ось пишу..... У мене були шалені вихідні. початок Субботи я провела в Київській адміністрації( в буфеті, далі мене не пустили). Другу половину дня я провела за містом в Конче-Заспі. Дивилася як живе українськка еліта. Можу вас запевнити- добре живе. порівняно з борщагівкою- занадто добре. вночі ]ду кудись зависати...а завтра вчитися.
А все починалося з того що в п ятницю на лекції по праву мені стало сумно і я написала свому знайомому: мені сумно. А він просто взяв і приїхав ввечері на чай(чая в квартирі нема), і сказав що треба мені якось прокидатися і починати жити. і ось тепер вже другий день він мене від себе не відпускає(крім годин у буфеті, бо кого кого а його всередину пустили а я сиділа на казенному стільчику і пила каву). загалом все весело і кнопочки на ноуті зручні, але я починаю замислюватися над тим нашо він це робить, ми не близькі друзі, ми просто знайомі. ми познайомилися колись давно через батьків(моя мама працювала з його татом) і просто обмінювалися привітаннями на свята. Загалом це все дивно- проводити 24 години з людиною, яку не можеш назвати близьким другом, але від спілкування з якою зносить дах!
все требе закінчувати, а то я здаюся вже занадто розумною.

Наконец-то я дома! вернее немного не так... Неужели я уже дома... верните меня назад! срочно! Хочу назад в Закопане!Сдесь нет снега! сдесь не так весело и сдесь нет приключений! назад!

сьгодні я йду на пилу 3. я не бачила ні першої ні другої тай перспективка побачити третю не радує. але я пообіцяла, отож треба йти. єдину умову поставила своїм друзям, ми йдемо не боятися а сміятися!

для мене іконою стилю завжди були тільки дві жінки.
саме вони стали для мене еталоном краси і вишуканості

Audrey Hepburn

Jaklin Kennedy

В колонках играет - Damian Marley
Настроение сейчас - дуже дуже дуже сумно

Мені так сумно. Мій улюблений продавець музики з Петрівки (книжковий ринок хто не знає) йде з роботи. Навчатися. Навіщо? Він і так класний, навіщо йому ще вчитися? Дивне відчуття, але мені хочеться плакати. Так гірко. Він мені так допомагав, він підсадив мене на Damіаn Marley. Я вже сумую. Пишу, а сльози підступають. Сьогодні в універі ходила кисла. Зазвичай з Петрівки я вертаюсь з запасом класної музики, а сьогодні – зі сумними думками.
=)
Мне так грустно. Мой любимый продавец музыки с петровки (книжный рынок кто не знает) уходит. Учится. Зачем? Он и так классный, зачем ему еще учится? Странное ощущение, но мне хочется плакать. Так горько. Он мне так помогал он подсадил меня на Damiаn Marley. Я уже скучаю. Пишу, а слезы подступают. Сегодня в универе ходила кислая. Обычно с петровки я возвращаюсь с запасом классной музыки, а сегодня – с грустными мыслями.

Сьогодні стояла в черзі на ФЛГ (флюорографія) за симпатичним молодим чоловіком. Такий серйозний. Розмовляли він навіть жартував. І ось він перший заходить до кабінету. Хвилин через 7 запрошують мене. Заходжу а він виходить з кабінки( хто не знає флюорографію роблять без одягу на верхній частині тіла). Так ось виходить він і дивиться на мене. Я йому посміхаюся, задивляюся на тіло. Зразкове. Мені подобається. Потім поки йому заповнювали картку медсестра веліла мені знімати блузку. Я стою і дивлюся на нього. Він на мене. Чекає. Якби лікар не зайшов до кабінету і не помітив що „хлопця можна відпустити” я б мабуть почала б жалкувати що не одягла гарну білизну. Але все закінчилось надзвичайно банально. Він пішов.
=)
Сегодня стояла в очереди на ФЛГ (флюорография) за симпатичным молодым парнем . Такой серьезный . Разговаривали, он даже шутил. И вот он первый заходит в кабинет. Минут через 7 приглашают меня. Захожу, а он как раз выходит из кабинки(кто не знает флюорографию делают без одежды на верхней части тела). Так вот выходит он и смотрит на меня. Я ему улыбаюсь, засматриваюсь на тело. Образцовое. Мне нравится. Потом пока ему заполняли карточку медсестра велела мне снимать блузку. Я стою и смотрю на него. Он на меня. Ждет. Если бы врач вошедший в кабинет и не заметил что „парня можно отпустить” я бы наверное начала бы сетовать что не одела красивое белье. Но все закончилось чрезвычайно банально. Он ушел.

В колонках играет - Тартак- Я не хочу
Настроение сейчас - Патріотично насторєне

•Я - УкРаИнЕц •
• Я не люблю сало, не ношу вышиванку и не знаю слов украинского гимна.
• Я не переплывал Днепр и не умею танцевать гопак.
• На моем столе не лежит "Кобзарь", а на стене не висят рушники.
• Моя кровь красная, а не желто-голубая.
• Я не склоняю "пальто" и "кино", и три самых важных слова я сказал на русском языке.
• Я - украинец?
• Я болею за "Динамо", за Кличко и Клочкову.
• Я видел эту землю из иллюминатора Боинга, но я вернулся.
• Мне не нужны неоновые города и силиконовые женщины.
• Я не буду жить там, где улицы без имен, а люди без отчеств.
• Я останусь здесь. Здесь земля еще не остыла от огня, и еще не стерлись на плитах имена незабытых предков.
• Здесь девушки читают в метро и пишут стихи на парах по термодинамике.
• Здесь на деньгах поэты, а не президенты.
• Здесь шутят смешно и улыбаются честно.
• Из сердца не вычеркнуть пятую графу.
• Я - украинец.
• Я люблю узкие улицы и Киевcкие проспекты.
• Я не верю патриотам на трибунах, но верю патриотам в окопах.
• Я верю в эту страну!
• Я доверяю этому воздуху - он держит купол, этим горам - они держат страховку, этим людям - они держат слово.
• Я люблю стук каблучков по плитке Крещатика, скрип снега в Карпатах и шуршание крымской гальки.
• Мне никогда не забыть yкраинской колыбельной и поцелуя на Андреевском.
• А еще... Мне часто снится необъятное небо и поле подсолнухов.
И Мои дети родятся здесь!
- •Я - УкРаИнЕц !• -

Ще один примітивний віршик. здається це вже 10 класс. Яка є я була дурна. на фізиці писала. Тоді я мабуть я вважала це чимось геніальним. Наївна
=)
Еще один примитивный стишок. кажется это уже 10 класс. какой я была дурой. на физике писала. Тогда я наверное считала это чем то гениальным. Наивная

Никогда
Никогда я не стану другою
Никогда не исправишь меня
Только дверь за собою закрою
может быть, как-то вспомню тебя.
Может быть, я пойму что случилось,
Почему вдруг я стала не та
Ты хотел, чтобы я изменилась,
Что ж тогда я останусь одна.
Ты хотел оборвать мои крылья
Неужели так сложно понять
Я свободой дышу, а не пылью
Птицу в клетке не удержать.
Глупый мальчик, ты думал так просто
Скажешь слово - я сразу твоя,
Ты воспринял все слишком серьезно
Слишком сильно давил на меня.
К счастью я тебя не ненавижу
Слишком рано ты начал любить.
Твоих глаз никогда не увижу,
Но тебя мне уже не забыть.

В колонках играет - Lюк-A COUSE DE TOI
Настроение сейчас - абсолютно щасливе

Ось такі пессимістичні вірші я писала в 9 классі. і чим я думала, життя прекраснне!
=)
Вот такиее пессимистичніе стихи я писала в 9 классе. и чем я тогда думала, жизнь прекрасна.

Как часто хочется взлететь
И никогда не опускаться,
Ей так хотелось умереть
И никогда не возвращаться.
Когда скользнула пустота
В ее безжизненное тело,
Вдруг наступила тишина,
Она так этого хотела.
***
Лежу в снегу,
Смотрю в глаза.
Ты мне чужой
В душе слеза.
Хочу понять
Зачем люблю?
Нет, ты не тот.
Смогу- убью.
Не ровен час
Придет весна.
Я здесь лежу
Опять одна.
Ты не придешь
Меня забрать…
Но не уйду
Буду лежать.

Чоловік може кохати але зраджувати. А жінка може не зраджувати, але й не кохати.
=)
Мужчина может любить, но изменять. А женщина может не изменять, но и не любить.

Do you know what the main thing in life is?
Find somebody you want to spend the rest of your life with and hold onto her forever.

В колонках играет - колонки продолжают молчать
Настроение сейчас - трошки краще

Ненавиджу вираз Будь простішою та люди до тебе потягнуться. Особисто для мене у спілкуванні головне відчувати себе вільно і наскільки дозволено відкритою, а не простою як плінтус. Часто люди самотні бо будують стіни замість мостів. А не тому що вони прості чи складні
=)
Ненавижу выражение Будь проще и люди к тебе потянуться . Лично для меня в общении главное ощущать себя свободно и насколько возможно открытой, а не простой как плинтус. Часто люди одиноки, потому что строят стены вместо мостов. А не потому что они простые или сложные..

В колонках играет - ничего, колонки потерпери крах
Настроение сейчас - препоганое

Я тут помітила таку закономірність що чим більше ти з людиною не погоджуєшся тим агресивнішою вона стає по відношенню до тебе. Поступово вона починає змінювати тон, переходити на короткі прості речення типу: Я знаю. Не кажи так...
Чому так важко прийняти чиюсь іншу точку зору на обговорюване питання? Роки 3-4 назад ще в школі я теж була впевнена що моя і тільки моя точка зору може бути правильною, зараз же мене це починає трошки дратувати.
Нещодавно була у мене такого типу ситуація, і що? тільки-но я почала висловлювати свої думки з приводу однієї розповіді як мені відразу заткнули рота, мовляв ти нічого в цьому не тямиш. Так я наче і не претендую на роль експерта, це моя особиста об’єктивна думка. Абсолютно впевнена що якби я погодилася з їх розсудами то розмова не закінчилася б мовчазним прощанням зі мною. Після невдалої спроби висловитися я зрозуміла що краще я залишуся при своїх враженнях а вони при своїх. Є люди які просто не можуть змиритися що на кожне питання може бути більше однієї відповіді.
=)
Я тут заметила такую закономерность что чем больше ты с человеком не соглашаешься тим агресивнее он становится по отношению к тебе. Постепенно она начинает менять тон, переходить на короткие простые предложения типа: Я знаю. Не говори так...
Почему так тяжело принять другую точку зрения на обсуждаемый вопрос? Года 3-4 назад, еще в школе, я тоже была уверена что моя и только моя точка зрения может быть правильной, сейчас же меня это начинает немножко бесить .
Недавно была у меня такого типа ситуация, и что? только я начала высказывать свои мысли по поводу одной ситуации как мне сразу заткнули рот, типа "ты ничего в этом не понимаешь". Так я вроде как и не претендую на роль эксперта, это просто мое личное объективное мнение. Абсолютно уверенная что если бы я согласилась с их разсуждениями, разговор не закончился молчаливым прощанием со мной. После неудачной попытки выразиться я поняла что лучше я останусь при своих впечатлениях а они при своих. Есть люди которые просто не могут смиритися что на каждый вопрос может быть больше одной ответа.

Цей вірш відображае мої думки дуже влучно.

Этот стих отображает мои мысли очень точно.

Стихи об одном Друге

Говорят, что друзья познаются в беде
Что же! В беде он как раз настоящий товарищ
Даст взаймы, если ты оказался в нужде.
За ночь глаз не сомкнет, если ты захвораешь,
Если критик стихи твои забраковал
От души пожалеет и вспомнит при этом,
Что когда-то неплохо он сам рифмовал,
Но ему не везло, потому и не стал он поэтом.
Если горя хлебнул или сбился с пути,
Ты поймешь, что он может быть истинным другом…
Но попробуй к нему ты счастливым, влюбленным, любимым прийти –
Загрустит, поглядит с непонятным испугом
Так, как будто тебе твое счастье в вину,
Так, как будто присвоил ты что-то чужое,
Так, как будто увел от него ты жену.
И ему теперь нету покоя!..
Да, он может помочь, если будешь в нужде,
За ночь глаз не сомкнет, если ты захвораешь…
Говорят, что друзья познаются в беде,
НО ПОРОЮ ЛИШЬ В СЧАСТЬЕ ТЫ ДРУГА УЗНАЕШЬ!

В колонках играет - Бумбокс - Гайки з ямайки
Настроение сейчас - вдячне

Дивно але я завжди думала що друзі мають підтримувати. Навіть в дурних починаннях, спустити з небес на землю мене можуть і "закляті подруги". Просто іноді буває по іншому, навіть найкращі друзі не можуть щиро порадуватися за тебе.Але є й приємні виключення.
З цього привуду хочу подякувати Таню і Сашу за розуміння у тих складних почуттях до однієї забороненої людини. Тільки вони змогли зрозуміти що саме я відчуваю до Нього! а то всі інші думають що то якесь надуманне кохання. При чому тут взагалі кохання! Треба мислити в іншому напрямку. Дякую дівчата!
---------------------------------------------------------------------
Удивительно, но я всегда думала что друзья должны поддерживать. Даже в глупых начинаниях, спустить с небес на землю меня могут и "заклятые подруги".Просто иногда бывает по другому , даже наилучшие друзья не могут искренне порадоваться за тебя.Но есть и приятные исключения.
По этому поводу хочу поблагодарить Таню и Сашу за понимание в тех сложных чувствах к одному запрещенному человеку. Только они смогли понять что именно я ощущаю к Нему! а то все другие думают что это какяя-то надуманная любовь. При чем здесь вообще любовь! Надо мыслить в другом направлении.

В колонках играет - Shaggy- Hey sexy lady
Настроение сейчас - оптимістичне

Обожнюю людей які вміють якісно псувати настрій. Так обожнюю що повиривала б гланди без наркозу(звідкіля в мені стільки жорстокості).
Взагалі мені так кривдно коли люди не можуть порадіти за тебе. Сама починаеш замислюватись, чи може я в чому винна? Є люди які не можуть просто так змиритися з твоїм щастям. Це все я до чого, Тільки що прогулювалася з подругою, розповіла свої враження за день(багато чого хорошого було), а вона якось так дивно сказала що цей день є моєю дозою щастя за весь рік. ну по-переше рік ще не закінчився і я не ставлю на своєму щасті крапку. по-друге це що вирок? вона мені відміряє 1 ДЕНЬ на рік для щастя. Ще й в універі сьогодні було якісь такі ненайприємніші ситуації, що я почала замислюватися чи треба показувати людям свою радість щоб потім вони могли гарненько його підпсувати? Та все одно: день классний, а ті кому нема чому радіти з'їжте шоколадку.
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Обожаю людей которые умеют качественно портить настроение. так обожаю что повырывала бы гланды, без наркоза(откуда во мне столько жестокости?).
вообще мне так обидно когда люди не могут порадоваться за тебя. самая начинаеш задумываться, может ли я в чем виновата? есть люди которые не могут просто так смирится с твоим счастьем. только что прогуливалась с подругой, рассказала свои впечатления за день(много хорошего было), а она как-то так странно сказала что этот день есть моей дозой счастья на весь год. ну во-первых год еще не закончился и я не ставлю на своем счастье точку. во-вторых это что приговор? она мне отмеряет 1 ДЕНЬ на год для счастья. еще и в универе сегодня были какие-то такие не самые приятные ситуации. И все равно: день классний, а те кому нечему радоваться съешьте шоколадку.

Вирішила викласти вірш зі старого щоденника. примітивно але все таки...
------------------------------------------------------------------------------
Решила выложить стишок со старого дневника. Примитивно, но все же...

Она любила, но молчала,
Она ждала его во сне.
Лишь тихо, тихо вслух кричала
«Ты нужен мне, ты дорог мне!!»
Летели дни, часы, мгновенья,
Прошла и осень и зима.
Она ждала прикосновенья,
Его весеннего тепла.
Томилась в долгих ожиданьях,
Средь ночи вскакивала зря,
И все ж исполнились желанья,
И наступила вновь весна.
Он ночью видел её тело,
Во сне мечтал только о ней,
Душа и сердце так хотело
Счастливых дней, весенних дней.
Он каждый день дрожал при взгляде
В её глубокие глаза,
Скользил глазами по помаде,
И уносился в небеса.
Он так хотел во всем признаться,
И все ж боялся слышать: «Нет!»
Он не хотел один остаться,
Таким, как он, лишь: «Да!» - в ответ.
Так и жили они лелея
Друг друга в теплых нежных снах.
Друг другом молча заболели,
Преодолели вместе страх.
Она сменила столько пассий,
Он далеко не отставал.
Они сыграли много партий,
Друг друга все ж не забывав.
Пусть жили они друг без друга
Пятнадцать долгих, томных лет.
И смотрели они друг на друга,
Когда ночной включался свет.
Подруги ей шептали томно:
«Ну, сколько можно жить в мечтах!»
Ему друзья кричали громко:
«Она жива лишь только в снах!»
На перекор мирам и свету
Любили молча и без слов.
Для них любовь хранила эту
Ночную сказку теплых снов.

Моя подруга з Москви благає почати вести щоденник зрозумілою їй мовою.Є цілих Три варіанти:англійською(Why not?), Французькою(L'Amour- єдине слово яке я знаю як пишеться і розумію його значення, думаю зрозуміло що ця мова відпадає) і....інтрига..... російською.Отож після детального аналізу і співбесіди з моїм ПРИНЦИПОМ(який зявився ще у першому повідомленні) я вирішила писати двома мовами. Ця ситуація змусила мене задуматись, чому я так неохоче дійшла до висновку перейти на цей двомовний шлях? Адже взагалі по життю я російськомовна (70% дня я розмовляю російською) і ніколи не думала що відмова у творчості від російської буде настільки невимушеною для мене. Я думала писати щоденник українською буде скланіше. А зараз я взагалі ледве ледве прийняла склане рішення двостороннього щоденника.
Лише для моєї любої Наталі та її брата Роми я перекладаю. Я ніколи не забуду наше знайомство 4 роки тому. ще побачимося. Можливо цієї зими я приїду до вас.
-----------------------------------------------------------------------------
Моя подруга из Москвы умоляет начать вести дневник понятным ей языком. Есть целых три варианта:английским(Why not?), французким(L'Amour-единственное слово которое я знаю как оно пишеться и понимаю его значение, думаю ясно что этот язык отпалает) и .... интрига... русским. так вот, после тщательного анализа и собеседования с моим ПРИНЦИПОМ(который появился еще в первом сообщении) я решила писать двумя языками. Эта ситуация заставила меня задуматся, почему я так неохотно пришла к выводу перейти на этот двухязычный путь? Вообще по жизни я русскоязычная (70% дня я разговариваю по русски) и никогда не думала что отказ в творчестве от русского будет на столько безболезненым для меня. Я думала писать дневник родным языком будет сложнее. А сейчас я вообще еле-еле приняла сложное решение двусторонего дневника.
Только для моей любимой Наташки и ее брата Ромки я перевожу. Я никогда не забуду наше знакомство 4 года назад. еще увидимся. может этой зимой я приеду к вам.

Настроение сейчас - посміхнене

Я люблю посміхатись. Просто так. Від нічого робити. Можна сказати що це моє основне хоббі. Чи на вулиці, чи вдома; чи то дощ чи сонце; чи ранок чи вечір; чи я на історії чи на філософії ; чи в компанії чи на самоті; чи одягнена чи ні; сидячи, стоячи, лежачи. То вже переходить в патологію. Іноді навіть болить щелепа.
--------------------------------------------------------------------------
Я люблю улыбатся. Просто так. От нечего делать. Можна сказать что это мое основное хобби. Или я на улице или дома; будь то дождь или солнце; будь то вечер или утро; или я на истории или на философии; или я в компании или наедине с собой; будь я одета или нет; сидя, стоя, лежа. Это уже переходит в патолигию. Иногда даже начинает болеть челюсть.

Якщо закохуватися то до плачу в серці.
Якщо страждати то до крику.
Якщо божеволіти то назавжди.

В колонках играет - Фактично самі
Настроение сейчас - божевілля

Здається я божеволію. я живу безглуздою мрією про Нього і нічого з цим зробити не можу. Ці почуття не порівняти з реальними. Чим би це не було: дурістю, закохоністю, гіперболізацією особистості(його), ефектом забороненого плоду, але від Бажання хочеться кричати. Я не можу спокійно сидіти і дивитися йому в очі. Це викликає в мені хвилювання, сором і посмішку одночасно. Як би я не виглядала з боку: дурною, божевільною, нікчемною - мені все одно. Є Я і Є Він. я усвідомлюю що треба позбавитися від цієй мари, можливо перехворіти цей етап. Але немає сил. реальність зникає коли зявляється Він. Зникає все і всі. Нікого більше. Я і Він.
--------------------------------------------------------------------------
Кажется я схожу с ума. Я живу глупой мечтой о нем и ничего не могу с этим поделать. Эти чувства нельзя сравнить ни с чем другим. чем бы это не было: глупостью, влюбленностью, гиперболизацией личности(его), эффектом запретного плода, но от Желания хочется кричать.Я не могу спокойно сидеть и смотреть ему в глаза. Это вызывает во мне волнение, стыд и улыбку одновременно. Как бы я не выглядела со стороны: глупой, сумашедшей, никчемной - мне все равно. Есть Я и есть Он. Я осознаю что нужно избавиться от этого наваждения, возможно переболеть этот этап. Но нет сил. Реальность исчезает когда появляется Он. Исчезает всё и все. Никого больше. Я и Он.

Обожнюю фільми де танцюють. Красиво танцюють.

В колонках играет - Frank Sinatra- Strangers in the night
Настроение сейчас - Мрійливе

Він ніколи не подивиться на неї як на дівчину. Студентка і тільки. Вона одна із тисячі. Він - єдиний. Вона буде сидіти і слухати, вдивлятися в його карі очі. Він пройдеться поглядом по аудиторії і зупиниться на її очах. А далі...нічого. Вона буде заворожено слідкувати за його зіницями. Він просто зосередиться на розповіді.Вона буде думати, як чудово було б стати його, він не зуміє прочитати її бажання. Вона на хвильку відволічеться, а його погляд побіжить далі. По іншим очам. Чому вона не може отримати те чого хоче? Їх різний соціальний статус заважае їй фліртувати, загравати, натякати про свої почуття. Він не носить обручку і на те є його особисті причини. Він сімейна людина. Але для неї то не значит нічого. Абсолютно нічого. Жодна жінка (будь то дружина чи ні) не позбавить її права дивитися на нього. Вона відчуває потребу в ньому. Наче він це останнє чого їй не вистачає для повного спокою. У неї в житті є майже все і навіть те, чого все таки не вистачає не йде у порівняння з потребою у ньому. Відчуття, наче щось засіло у її легенях і заважає дихати спокійно, наче якась істота бажання з'їдає її зсередини. Саме з таким чоловіком вона хотіла б жити, не замислюючись про майбутнє, просто жити, існувати, бути біля. Ділити побут. Відчувати його дихання, слідкувати за його рухами уві сні, лежачи поряд. Вона могла б не спати усю ніч, дивлячись на нього. Їй не подобається коли він для всіх, вона хоче бути єдиною. Хоча б на мить.
---------------------------------------------------------------------------
Он никогда не посмотрит не неё как на девушку. Студентка и только. Она одна из тысячи. Он – единственный. Она будет сидеть, и слушать, всматриваясь в его карие глаза. Он пройдется взглядом в аудитории и остановится на её глазах. А дальше… ничего. Она будет следить за его зрачками. Он просто сосредоточится на рассказе. Она будет думать как замечательно было бы стать его, он не сумеет прочитать её желания. Она на миг отвлечется, а его взгляд уже побежит дальше. По другим глазам. Почему она не может получить то чего так хочет? Их разный социальный статус мешает ей флиртовать, заигрывать, намекать на свои чувства. Он не носит обручалку и на то есть его личностные мотивы. Он семейный человек. Но для нее это не значит абсолютно ничего. Абсолютно ничего. Ни одна женщина(будь то даже жена) не лишит её права смотреть на него. Она ощущает необходимость в нем. Будто бы он это последнее чего не хватает ей для полного спокойствия. У нее в жизни есть почти все, и даже то чего все таки не хватает, не идет в сравнение в необходимости в нем. Такое впечатление будто бы что-то засело в её легких и мешает свободно дышать, будто бы какое-то создание желания съедает изнутри. Именно с таким мужчиной она хотела бы жить, существовать, быть рядом. Делить быт. Чувствовать его дыхание, следить за его движениями во сне, лежа рядом. Она могла бы не спать всю ночь, смотря на него. Ей не нравится когда он для всех, она хочет быть единственной. Хотя бы на миг.

Настроение сейчас - не дуже

Е люди яких не помічаеш, а потім дивуешся звідкіля це такі вони беруться. Е люди на яких навмисно не дивишся, намагаешся зробити вигляд наче їх не існує. Е ще й такі яких як би не старався, як би не відводив погляд просто неможливо викреслити з поля зору.

В колонках играет - Океан Ельзи- Мало Мені
Настроение сейчас - дивне

хочу написати що всіх обожнюю! є така потреба!
Маму, Катю(головний чувак і бобер), Таню(майбутній геній кінематографу), Сашу("утку" в "сети"), Люду(люську і тюленя), Настю(п'яточну дівку), Олю(гарнюню подружку), Іру, Машу, Антона, Сашу, Мішу всіх моїх одногрупників: Аню, Дашу, Валю, Семена, Толю, Сашу, Наташу, Аню....
всіх з ким зараз не спілкуюсь: Женю Н, Діму Е, Богдана, Діму...

іноді мені не вистачае сміливості сказати всім про те як всі вони мені важливі. є миті коли починаеш цінувати кожну людину.

це не є сповідь, це є потреба у емоціях.

В колонках играет - Pink - U + Ur Hand
Настроение сейчас - оптимістично налаштоване

те від якої особи я пишу, також має свою особливість. Іноді я це я, а іноді з'вляется якась дівчина. хто вона така? просто якась дівка

В колонках играет - Бумбокс "Той день..."
Настроение сейчас - сама не знаю, якесь не зрозуміле. ближче до хорошого... мабуть

забула нагадати що пишу я не по книжковому, а так як прийде в голову. думки формуються абсолютно не по літературному і з цілковитою безграмотністю.

З принципу вирішила писати українською. Цей принцип звалився на мене тільки що і ще не повністю зрозуміла увесь його зміст. Що є основною причиною саме такого мого рішення? на справді не знаю. Може це тому що ніколи не бачила своїх думок рідною мовою, може тому що зрозуміла усю привабливість звучання української мови, а може й просто "по приколу". Яка б не була причина, але я абсолютно точно знаю, щомені глибоко начхати що на цій планеті є хтось хто не розуміє української. є я. мені так краще.