В колонках играет - Antonín Leopold Dvořák - op.47 Allegretto scherzando
Ранок почався невгамовним дощем, їхав за книжкою для матері, і хоч в машині не мокро, просуватись сірою стіною у робочий день та ще й нашими новими розв'язками якось без задоволення. Зітхнув з полегшенням, натиснувши кнопку сигналізації надворі. Дощовий день тривалої відпустки супроводжується звичайно літературою, і чукотські друзі від'їжджають тільки завтра. Найдавніший boddy-friend запропонував ознайомитись з твором, названим «порубіжною книгою в проростку нової шотландської літератури і, на мою думку, - найкращий роман, написаний англійською в післявоєнний період». Це лондонський критик так в передмові пише. Мова власне йде про «1982, Жанін» Аласдера Грея. За півгодини прочитую передмову: 35-літній стурбований жевжик має тло для втілення сексуальних мрій і запрошує читача приєднатись до власних почуттів. Ну нехай, бо тут доєднаний декаданс шотландських патріотів у час занепаду внутрішнього життя країни. Мрії головного героя критик вважає хвилюючими, вони «служать підтвердженням, що придушення сексуальності хлопчика виступає першопричиною сексуально агресивної поведінки дорослого чоловіка», а одна з героїнь, Неділя, або Сонячний День (у неї німецьке прізвище), Зонтаг «підштовхує його до перекручень, і Макльюіш оголошує себе педофілом, яким він насправді не є, просто тому, що «така брехня менше відлякує жінку, ніж визнання, що у мене нездорові фантазії щодо жінок». Я перепитую порадника, а що за таємний зміст у неподобстві? Бо воно ж не відлякує, а скоріше змушує до активних дій у напрямку кастрації фантазера.. У відповідь отримую: «Якщо ти педофіл - я рознесу тобі голову. Навіть встигнути не зможеш зрозуміти за що. Грей , ти хочеш спілкуватись?» Чорт, я ж двічі попереджав до того, що ніколи не нав’язуюсь зі спілкуванням. Я не скаржусь тут собі, але хочу зафіксувати момент і привід, коли мене відкидають в аутсайдери.

В колонках играет - F.Shopin
В ніч на ювілейну дату я почувався зле, надуло сімома вітрами з Чорного моря у відкритому човні за дві години, і нікуди було подітись, але про це згодом. На місце мого спочинку прийшли з новинами і паперами колеги, і поклали мені в подарунок мою голубу прижиттєву мрію - новеньку каністру, повну пахучого бензину. Поруч стала літрова пляшка "Коктебелю" і фірмовий набір з "Хортиці".

Звісно під час застуди лікарі радять багато пити, а напоями я тепер забезпечений. Все гаразд, але під тягарем 105 років рік-річно все важче дихати, ніби земля давить груди, але іноді відпускає, і тоді є насолода дитинно побігати босоніж росяною травою. Щиро вдячний тим, хто ще вважає мене за живу істоту, я отримав дуже теплі вітання від кількох людей з віртуального світу, і хочу запевнити їх, що люблю і ціную.
Останніми вихідними відбулась низка подій і приємних, і зовсім навпаки. З моїм улюбленим туристичним наставником о десятій годині 10 квітня в суботу ми пили каву у придорожній кав'ярні на Татарбунарському автовокзалі в Одеській області. А в цей час на проклятій Смоленській землі загинула еліта цілої держави, незважаючи ні на що, нам дружньої. Я ще заздрив полякам, що в них еліта - це справді еліта.

В колонках играет - Даха-Браха - Шо з-под дуба
Мабуть трохи запізнююсь із внесенням до щоденнику не так, щоб враження, але скоріш фіксацію знакової події, яка відбулась вже півтори тижні як. Це інавгурація нового керівника держави, на честь якої я запроваджую рубрику «Сортирні новини».


а зара до сортиру

фотографии примерно 8 лет, из них в живых осталось только четверо, и одному немного осталось - чернушники долго не живут, а он был самый младший

Это был один из самых светлых и талантливых людей,
которых мне приходилось знать последние 5-6 лет.. такая яркая
жизнь, и так внезапно закончилась, ни у кого в голове не укладывается