На 1941 рік Бердичів налічував понад 60 тис.людей, для порівняння зараз тут живуть 89 тис. Половина населення було єврейським. Гітлерівська расова політика не може бути зрозумілою людині адекватній, такій, що сповна розуму, а висловлюючись простіше, дружить з головою. Тим не менш справжні дива робить вміло організована пропаганда. Гітлерівці вчились у Радянського Союзу будувати концтабори, а Радянський Союз брав уроки у доктора Гебельса. Гетто – збірний пункт для єврейського населення перед масовими «акціями». На поч. серпня воно було влаштоване на невеличкій ділянці між кляштором і Гнилоп'яттю в районі Яток (міський базар). Ятки - це самий
бідний район міста вздовж небрукованих, з вічними, непросихаючими калюжами вулиць. Стоять там старі халупки, одноповерхові будиночки, старі, з обсипаною цеглою будівлі, у дворах росте бур'ян, валяється сміття, купи непотрібу, гною. Квартири і майно, залишені євреями, спочатку грабувались німцями, а згодом там мародерничали поліцаї. Менш як за місяць 30 тисяч людей опинилась за дротами в величезній тісняві і без будь-яких зручностей. Перші 10 тисяч були вивезені і вбиті в перший тиждень існування гетто, це були сильні і здатні мислити і боротись люди, але їм не вистачило часу. 15 вересня 1941 найжахливіший день в історії міста: спецзондеркоманда вивозить понад 15 тис жінок, старих, школярів, немовлят і розстрілює в ямах близ приміського хутора, ніхто не відає, скільки живих задихнулось у товаристві мертвих. 3 листопада була остання масштабна «акція». Із гетто вціліло 20 людей. Приблизно.


read more

З вокзалу почнеться і це, тихо-провінційне сьогодні, але з дуже бурхливою історією містечко, що не раз зазнавало корінних перетворень і втомилось від них. Уповільнення історичної ходи бачиться і в застиглій кількадесят років тому топоніміці міста, де головною магістраллю була і є вул. Карла Лібкнехта, а от хто цей Карл, чи носив бороду, чи зупинявся у Бердичеві, як Гітлер, Пілсудський, Симон Петлюра і Бальзак, не знає жоден мешканець, молодший 35 років, та й за старших маю великий сумнів. Уперше згаданий у році 1545 за офіційною версією (хоча грамотою подільського князя Федора Коріатовича від 1391 року Бердичів пом'янули чітко і недвозначно), за 300 років зазнав світової комерційної слави (1765 року польський король Станіслав Август на прохання Радзивілла заснував у Бердичеві ярмарок, і ця подія сприяла становленню міста як одного з найбільших торговельних осередків України), а також слави нетрадиційної, він увійшов у польські приказки, як велике узагальнене село; якщо поляк хотів сказати, що адреса вказана «на село до дідуся», він казав «pisz na Berdyczów». Інша нетрадиційна назва Бердичева зразка ХІХ ст. – Волинський Єрусалим. Так на 1845 рік, коли йому було надано офіційний статус міста, в Бердичеві мешкало 41 тис. людей (для порівняння: у Києві – 50 тис), з них більш як три чверті – євреї, яких сьогодні лишилось близько 700. Синагоги, костели і православні храми мирно співіснували поруч. О руйнації усіх синагог інформації немає, але ступінь зашифрованості цих будинків такий високий, що необізнаний турист пройде повз і черевиком не зачепить.


read more

Огинаючи зі сходу Охрімову гору, вулицею Маяковського підхожу до вулиці О.Ольжича, колишньої Малої Вільської. Приблизно в такому будинку мій батько провів свої дитячі роки за адресою Мала Вільська 12


read more

Як не крутись, а автовокзал то є в'їздні ворота Житомира для більшості його гостей. Звідси починається Київський шлях на схід, вулиця Київська, що веде до центру міста, - на захід, а на північ кількасот метрів вулицею Ватутіна можна дійти до спецзакладу, де бульдозер державної юстиції прикопав частину моєї юності.


read more

В колонках играет - Вez Cukru - Znovu ty
В 5 км від Бердичева непомітно існує село з такою невиразною назвою, що вже ніхто і не згадає, звідки вона з'явилась. Нераннім ранком зустрічає з чистою росою випадкоаих гостей, не обіцяючи нічого надзвичайного


Читать далее

Вiдвiдини Полiського краю почались з невеликого мiста Коростишiв, вiдомого католицькою общиною, яка запросила наше товариство послухати польську проповiдь. З уст ксьондза змiст було не розiбрати, одначе зрозумiло, як криваво-важко посувалась полонiзацiя


Читать далее