В колонках играет - Кому Вниз - Привид з гаю
Самотня, болюча,
страшна, незворушна
між нею та світом
стіна непорушна.
До чиєї душі долучити слова поетки Марічки у ті нечисленні хвилини, коли маєш змогу постояти на краю глибокого яру, на донці якого ніби вирує життя, мною не побачене, а тут поруч сліди життя, відлетілого у вирій? Поряд мене ніколи не буває життя, я бачу тільки рештки і пам'ять. Тому таким близьким видається село з сакральною назвою СТІНА. Воно стало, немов кордон між двох світів – твореного мною навколо себе і – логічного, зрозумілого, передбачуваного і неприйнятного


Читать далее

В колонках играет - Byte sklo - Shchos nove
«На південь від Могильова, за двоє гін від Дністра, на високій скелі лівого побережжя притулилось містечко Буша з тверджею-замком, що панував над околицею. На вузькім стрімчаку, немов орлине гніздо, повис отой замок і на синьому небові далеко білів своїми зубчатими мурами, своїми бійницями-баштами». Бушанський замок мав шість веж, кожна з яких мала свій пороховий льох. З`єднувались башти між собою підземними переходами. Замкова брама знаходилась у північній стіні, неподалік від двох спостережних башт (одна з них збереглась дотепер).


Читать далее

В колонках играет - Живосил Лютий - Меч Арея
Місто було названо Могилевом на честь Ієремії Могили, молдавського господаря, батька дружини Стефана Потоцького, що отримав місто у посаг за жінкою і розбудувавсь тут. Бачиться любив він дружину, і її батька шанував.


Читать далее

В колонках играет - Білий шквал - Черевички
Спускаючись з Лядова кам'яними сходами до Свято-Усікновенського скельного монастиря, я побачив зеленооксамитовий молдовський язик. Постійно страждучи від спраги, тамувати її має змогу лише самим кінчиком та окрайцями – ось така асоціація виникає при погляді на відомий дністровський меандр під Лядівським монастирем.


Читать далее

В колонках играет - Без обмежень - Ти лiтала
Більшість сіл південного сходу Поділля лежать в глибоких придністровських ярах, і це вабить годинами роздивлятись, ніби з пташиного польоту, різнокольорові хати, тракти, доріжки, церковні куполи – все викупано в буйній літній зелені., і в цю мить все моє


Читать далее

В колонках играет - Без Голови - Голі дівки
Перша письмова згадка про село Рарівці, що в 2 км від Кукавки, відноситься до XVIст. Про назву села ходить ціла легенда. Першим старостою села був боярин Корж. Тоді це поселення називалося ще Панський хутір. Людиною Корж був скупою та жадібною. Накопив він багатства свої та заховав подалі від людського ока. Вмираючі встиг сказати своєму синові: "Срібло знайдеш в голові коня". Молодий син, як яблуко від яблуні, мало чим відрізнявся від батька. Перебив ледь не всіх коней, перерив місцевість, але срібла не знайшов. Звісно слава про шукача батьківських скарбів облетіла село. Тоді один селянин, який розгадав де можуть бути заховані скарби, пішов до молодого боярина і пообіцяв відкрити йому таємницю за умови, що той звільнить усіх селян від податків на сто років. Молодий Корж погодився. Тоді рівно опівдні селянин побачивши куди впала тінь від голови деревяного коня, зробленого за життя старого Коржа, сказав - "Скарб захований тут". Але Корженко по-своєму розрахувався і з кмітливим селянином і з іншими селянами. Він наказав жорстоко побити спини селянам - "посрібити". З тих пір панські побої називали "срібними", а мешканців села, як і село Серебринцями.


Читать далее

В колонках играет - Без голови - Навіщо так!
Село відоме з 17 століття. Під час повстання гайдамаків, у 1734 році, багато хто з жителів с. Кукавки брав активну участь у русі, який очолював обраний сотником кукавський козак Іван Бабій. Придушивши повстання, шляхта жорстоко розправилась із його учасниками, а Бабія стратила, і відрубана голова його, насаджена на високий стовп-палю, довго лякала населення. Тіло ж закопали за два кілометри від с. Кукавки, на межі сіл, по дорозі на Яришів. Село належало до 1793 року (2 розділ Посполитої) Катерині Косаківській, та було конфісковане й подароване Катериною ІІ графу І. І. Моркову за його військові здобутки при придушенні польського повстання під керівництвом Тадеуша Костюшка. Іраклій Морков привіз до Кукавки людину, яка прославила село на віки, це художник Василь Андрійович Тропінін. Кріпосний слуга, кондитер, домашній живописець, вчитель малювання панських дітей тут жив із 1804 по 1812 рік і з 1818 по 1821 рік, лише в сорок сім років одержавши свободу.


Читать далее

В колонках играет - Bez cukru - Mamo
Східно-подільські Котюжани – село реєстрове за пам'ятками архітектури далекого минулого, про палац, відновлений 100 років тому після пожежі власницею вдовою царського генерала, відомо на кількох туристичних сайтах, ну і звичайно тут живуть діти. Вони врятували будівлю від руйнування за часів радянської влади, а за німецької влади сільські жінки віддячили, переховавши всіх дітей, що їх розігнали арійські розбійники.


Читать далее