Фотографии Simply_best :

Ти не знав, що декілька слів можуть так все змінити. Ти просто не знав… А для мене це була остання капля…
Ти був так далеко, хоча голос лунав в телефонній трубці. «Ти знаєш правду»… Якби ти знав, як я зненавиділа ці слова! Хотілося кричати, та сльози не давали навіть промовити слово… Вони безладно та швидко злітали з обличчя на холодний паркет, голосно розбиваючись… Та ти не чув… Їм набридло розбиватися, а мені набридло мовчати… Та все ж я мовчала… Трохи заспокоїлась. Хотілося б сказати, що ти мене заспокоїв, та ні… ти мовчав… Ця мовчанка сказала мені більше, ніж слова…

Сумно. Боляче. Думала, що розлюбила на завжди. Думала… Лише думала… Але серцю не накажеш – воно безнадійно закохане.
Люблю. Можливо для тебе це слово нічого не значить і здається безглуздим, однак я тільки ним і живу. Живу тим, що відчуваю до тебе це блаженне почуття. Живу в надії на взаємність.
Болить… Одного разу я вже спіткнулась об кохання до тебе, вдруге – не стану.
Осінній вечір. За вікном дощ. Я знову залишилась в пустій кімнаті наодинці зі своїми сентиментальними думками. Як завше починаю мріяти (обожнюю!!!), але щось заважає. Дивно… ця мелодія… Здається, я вже чула її. До болю знайома мелодія… Ну ж бо, згадуй!
В голові коїться казна-що: не та, не та, також не та, а це схожа, проте ні – не та. Перебираю всі мелодії, що зберігаються в пам’яті. І ось миттєве запаморочення. Це – вона – розлучниця!!!

Ты говоришь, что любишь дождь, но когда он идет, ты открываешь зонтик. Ты говоришь, что любишь ветер, но когда он дует, ты поднимаешь воротник. Ты говоришь, что любишь солнце, но когда оно светит, ты уходишь в тень. Вот почему я боюсь, ведь ты говоришь,што любиш меня!

Дівчина запитала хлопця, чи
вважає він її симпатичною. Він
сказав ні. Вона запитала, хотів
би він бути з нею назавжди, і
він знову сказав ні. Тоді вона
запитала його, якби вона
пішла, заплакав би він і
відповіддю було ні. Вона
почула достатньо. Вона
обернулася, щоб піти, сльози
бігли по її обличчюі. Хлопець
узяв її за руку і сказав: Ти не
симпатична, ти прекрасна. Я не
хотів би бути з тобою
назавжди , мені це ПОТРІБНО. І я
б не плакав, якби ти пішла, я б
помер. Чи не солодкі це
слова!!!

Ты обиделась?
- Нет. Очень трудно обижаться, если знаешь как будет. Думала, что больше не позвонишь, хотя верила твоему "позвоню".
- Ты плакала?
- Почти. Плакало небо, я грустила.
- Вчера шел снег.
- Да. Хотелось танцевать и ловить снежинки ртом, чтобы ощутить их холод на губах.
- Ты - романтик.
- Ужасный. Весь мой мир - моя сказка!
- Но ведь это прекрасно.
- Я бы так не сказала. Устаёшь жить в сказке, устаешь от невероятного. Хотя знаешь, это чудо, когда идет снег, когда любишь и ждешь.
- Чудная ты. С тобой просто.
- Со мной всегда просто. Все настолько просто, что я сама все усложняю.