Чарівне місце, що зберігає ,хоч і занедбану, таємницю.

Зроблено вже дещо для відновлення , але сюди б ті мільйони, що вкрадено і "вбехано" у маєтки "слуг народу".

Не дивимось на тріщини, не помічаєм їх.

Просто занурюємось у атмосферу величності минулого  і природи.

Фото як свої так і з ресурсів, бо я - не майстер фото, і погода не сприяла.Похолодало, пішов дощ.

(Селфі вийшло тільки для домашнього вжитку))).

Але настрою це не зіпсувало.

Центральна алея, а вдалині біліє палац.

Похмуро вчора було

 ,а так при сонці буває 

Сховалась від дощу і побачила давню плитку.На сьогодні  то дуже скромненько.


Дощ перестав

А так було колись:

Водонапірна вежа

 Шеченко трохи не до речі тут(((.


Мармуровий фонтанчик. Мармурові скульптури на дотик такі теплі і приємні.

Все, що залишилось.А було 200 скульптур!

А там , далі, такий вид відкривається!!! Фото  не передає простору((.

Там, внизу причал.

Побродили парком. Втомились,намокли під дощем.

Альтанка Глінки:

Тут Василь Штернберг малював В.Забілу    ,

Глинка працював над пушкінською поемою «Руслан і Людмила» 

, а 15-літня Марія Задорожна спокушала композитора. 

Глінка писав про власника Качанівки дещо іронічно: великий кам’яний дім, що стояв на узвишші, «величезний сад із ставками і віковими кленами, дубами й липами» спочатку справляли враження, проте, коли придивишся, виявиться, що дім не завершений; доріжки в саду не дороблені; домашній оркестр непоганий, але неповний, і духові інструменти не всі справні, а перший скрипач Калинич трохи тугий на вухо. Все вказувало на «надмірну ощадливість бездітного господаря, який володів 9000 душ і великими капіталами», — робив висновок Глінка.

Разом з тим, його «Записки» засвідчують гостинність Григорія Степановича, який придумував для гостей різноманітні розваги — прогулянки, поїздки в сусідні маєтки Тарновського, ілюмінації і навіть танці, до яких господар заохочував власним прикладом…

Побачили руїни ,колись романтичні, тепер зарослі...

Таємниче спалене дерево, як обеліск.


Мостик (попередження про аварійний стан).

Ще один вдалині.

Родина Тарновських в парку (картина О.Волоскова):

Мрійливій дамі на лавці (Н.Тарновська) Шевченко робив пропозицію.Відмовила.

«Прокинься, кумо, пробудись

Та кругом себе подивись,

Начхай на ту дівочу славу

Та щирим серцем, нелукаво

Хоть раз, сердего, соблуди…»

Це вона в зрілому віці:

Парк, як ліс - великий. Дерева - до неба. Доріжки - вверх,вниз.

Романтично було б на конях гуляти. (Фантазія))).

І.Рєпін писав аллеї Качанівки: 

Тепер в палац:

Розкіш всю розламали, розкрали в 1918-1935 рр нові "хазяї".

Для людей з фантазією можна уявити: оркестр з 40 музикантів

...; шумные завтраки и обеды (дети за отдельным столом, «жабокриковка» — величал нас Василий Васильевич) в длинной столовой, где стол накрывали обычно человек на двадцать пять, и за каждым из сидевших ближе к хозяевам стоял лакей-казачок (синий кафта н и пунцовый кушак);..."

Шевченко, Гоголь, Штернберг, и Забила,
Кулиш и Репин, Глинка, Костомаров…
Какая – то неведомая сила
Тянула их в Качановку недаром.
Тут были Яворницкий и Федотов,
Марко Вовчок, и Врубель, и Орловский
Их окружали искренней заботой
В большущем доме щоголей – Тарновских.
Маковские, Жемчужников и Агин,
Маркевич, Горонович и Барвинок…

                                                                      О.Ахмет

Господарі маєтку

В.Тарновський з дружиною Софією

Яворницкий бережно сохранил для потомков и этот рассказ Тарновского: "Вот там возле села у меня был винокуренный завод. Когда я женился, то приказал пустить фонтан водки. Пей, крещеный люд, сколько душе угодно! Боже ж мой, сколько бросилось к этому фонтану народа! И сколько их валялось возле него, как трупов после великой битвы! Кто с ведром, кто с кружкой, кто рот подставлял под струи водки, а кто хватал пригоршнями! А бабы бежали с горшками, макитрами и бутылями: что схватили, с тем и неслись, а оттуда — домой, и снова к фонтану. Один дядька отбежит от него, а потом снова назад: "Ось тіки ще раз ковтну!" Много было таких, что спали возле фонтана до следующего утра. А некоторые и кости свои там сложили".

Л.В.Тарновська на картині Маковського і на фото варить варення онукам

"...«Маленький садовник», где среди цветников Каченовки я стою с граблями на пле­че, а сестра Елена сидит у моих ног, держа в руках виноградную гроздь. ..."

Буфети (іх 2) вражають масивністю і майстерністю виконання:

Остання хазяйка маєтку О.Олів,дочка мільйонера Харитоненка (портрет В.Серова)

З-за неї була дуель.Тут:

"....церковные службы в высокой шатровой церкви, куда помещикам не приличествовало ходить пешком, хотя стояла она от дома в каких-нибудь двухстах шагах: полагалось ездить к обедне в экипажах, запряженных цугом;..."