-Музыка

 -Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Shpendi

 -Сообщества

Читатель сообществ (Всего в списке: 3) Design_by_Voloschka DesignWorld LVIV

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 05.01.2007
Записей:
Комментариев:
Написано: 674




"І все в житті нам треба пережити, бо кожен фініш, то, по-суті, - старт, і наперед не треба ворожити і за минулим той тужить не варт!" Л.Костенко "Не дай мені доле зневіри, коли незаслужено б`ють. Не дай перекинутись в звіра, коли закипатиме лють."

Маска

Среда, 16 Января 2008 г. 16:15 + в цитатник
=( (446x438, 30Kb)
Маска

Вона лежала, підібгавши коліна, не повертаючи голови в бік того, хто лежав поряд. Перед очима мелькали десятки обличь: знайомі, друзі, колишні кохані. Всіх їх вона припасовувала до застиглої маски в кількох сантиметрах від себе, але жодне не приживалося. Знайомі риси за долі секунди розкладалися і перетворювалися на пил.
Запилена постіль дуже схожа на древній саркофаг, в якому можна пролежати не одну сотню літ, перш ніж тебе знайдуть і потривожать.

::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
Коли ти цілуєш губами вітер –
Лишаєш помаду
У клавіатури не крадеш літер –
Виводиш з ладу

Коли ти не спиш, а думками краєш
Навпіл цю тишу,
То після себе завжди лишаєш
Для когось іншу...
::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

В кімнаті не чутно ані сопіння, ані навіть переривчастого дихання, яке могло б розігнати сакрально мертву тишу.
Обійнявши коліна можна лежати довго і не змерзнути. Особливо, коли той, хто поряд, не виділяє тепла.

Маска, що не має людського обличчя – це самотність, яка обіймає тебе тепер щоночі.

І.Заверуха

Без заголовка

Среда, 16 Января 2008 г. 16:00 + в цитатник
Ода осені

Люблю...осінь.
Люблю за те, що вона не буває однаковою. То тепла, привітна, золота, а то холодна, похмура, депресивна.
Люблю за холодні невиспані ранки. Коли так приємно підійти до вікна, за яким сиро і противно, з чашкою гарячого чаю в руках. Їм, там за вікном, холодно, а мені - тепло.
Люблю за туман, який сивою шаллю огортає місто, прикриваючи від сторонніх очей стандартні сірі будинки, надаючи їм неповторного легкого осіннього шарму. Він ховає непривабливі сміттєзвалища, залишаючи для огляду лише 2-3 метри дороги перед собою. Він легкою завісою огортає закохані пари, вішаючи табличку " Не турбувати".
Люблю за вітер, який одним рвучким подихом дарує крила. І люди, які їх відчули, отримують від нього ще один бонус - волю. Незалежність від усіх правил, рамок, пут цивілізації.
Люблю за дощ, який тихим перестуком заколисує мене ввечері. Який задає ритм ходьби по тротуару і через який перехожі так смішно і так сердито бурчать під ніс щось про погану погоду.
Люблю за калюжі, щедро розстелені вулицями. Вони, ці шматочки похмурого неба, кривими дзеркалами передражнюють світ. А світу й байдуже до них. Він лишень знає, як із розгону розбивати їх на мільярди друзків, що розлітаються навсібіч шкалками Тролевого дзеркала із "Снігової королеви".
Люблю за різнобарвну кольористику листків на деревах. Вітер зриває їх, щоб погратися чи причепуритись, а потім кидає додолу. А листки яскравими кляксами падають на сірий та брудний асфальт, плутаються під ногами, чіпляються за одяг і наче промовляють до перехожих: "Заберіть нас із собою! Адже ми ще такі гарні!"...
Люблю осінь...

Невідомий

Без заголовка

Вторник, 15 Января 2008 г. 20:33 + в цитатник
 (270x331, 14Kb)

Special for me

Коли тікають всі думки за обрій слів доречних,
І вже немає двох світів, таких простих, таких безпечних,
І не лишилось двох шляхів, що приведуть до мрії,
І навіть серед страшних снів я бачу світ надії.

За вікном минають дні та плину часу я не чую,
В голові думки сумні і я тебе на склі малюю.
Я бачу світ в твоїх очах, я чую подих вітру
Та моя мрія наче птах і я до цього вже не звикну.

Поверни мене туди, де ти була поряд,
Де самотні береги не побачить з моря,
З моря щастя і весни, що несе на крилах,
Поверни мене у сни, я розчинюсь у мріях…

Я ловлю твої слова бо вони як дивні квіти.
За вікном давно зима – скажи мені як далі жити?!
Як повернути цю весну, що в грудях моїх квітне,
Таку сумну, але одну, що в моїм серці непомітно

Неначе спів сумних пісень, неначе дощ із хмари,
Зі мною у ночі і в день, із звуком струн гітари.
Твій голос чую в своїх снах, але тебе не бачу,
І наче крила на руках, але чому тоді я плачу..?

Поверни мене туди, де ти була поряд,
Де самотні береги не побачить з моря,
З моря щастя і весни, що несе на крилах,
Поверни мене у сни, я розчинюсь у мріях…


By Dolphin

WWF

Воскресенье, 13 Января 2008 г. 20:48 + в цитатник
Это цитата сообщения golovy-net [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Реклама от WWF




Смотреть дальше

Неперевершено!

Воскресенье, 13 Января 2008 г. 20:37 + в цитатник
Вчора мала можливість бути на концерті, як виявилось, нашого львівського гурту "Атмасфера". Це було щось надзвичайне, відчуття і емоції непоясненого змісту. Такого душевного задоволення давно не отримувала. Фолк, і чудове виконання... НЕПЕРЕВЕРШЕНО!!! Якщо когось зацікавило - www.atmasfera.com

Аудио-запись: Atmasfera - Nama-om

Воскресенье, 13 Января 2008 г. 20:23 + в цитатник
Файл удален из-за ошибки в конвертации )))

Без заголовка

Суббота, 12 Января 2008 г. 13:38 + в цитатник
Это цитата сообщения Тавариль [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Вей, мой Ветер!

Я не умею читать молитвы - я просто чувствую боль.
Я не умею ловить твои стрелы - я просто для них мишень.
Я, как свеча, говорящим воском плачу в твою ладонь,
И ночь отступает, и небо светлей.

Я не училась двигать мирами - я просто танцую во сне.
Кто я такая, акая, я растеряла свои имена.
Это не я попадаю по струнам - струна попадает по мне,
И если звенит - значит, весна.

Вей, мой ветер,по площадям,
Задирай юбки, растрепывай волосы.
К самым горячим и ласковым снам
Неси меня, ветер, куда зовет голос,
К родным берегам,
К родным берегам.

Я не училась летать, я не птица - я просто, как пух, легка.
Не удержаться, не остановиться, не зацепиться за твердь,
Я не умею писать эти песни - просто твоя строка
Вскрыла мне вены и вышла на свет сама.

Я не умею любить так безбожно, падать, закрыв глаза,
Так безнадежно, так неосторожно, грудью на острие,
Тысячелетней ягоды солнце, плачут мои образа,
А тело смеется - мне так хорошо с тобой.

Вей, мой ветер, по берегам,
Пригоршней зерен бросай мое сердце.
К самым горячим, безумным ладам
Неси меня, ветер, сквозь звезды и тернии,
К родным берегам,
К родным берегам.

Я давно отпустила поводья, перестала смотреть в зеркала,
В этом мире точных значений - словно бесформенный звук,
ВОзьми меня в руки и брось меня в пламя, и просто пой, из меня
Делай, что хочешь, только не отпускай из рук.

Вей, мой ветер, по небесам,
По четырем направлениям света,
К самым горячим, живым чудесам,
Неси меня, ветер, в край вечного лета,
К родным берегам,
К родным берегам.
(с) Шмендра


скачать песню

Світло і темрява

Вторник, 08 Января 2008 г. 22:50 + в цитатник
В колонках играет - Зелене
 (449x699, 31Kb)

Світло і темрява

За спиною крила тріпочуть
недоторкано білі
Пір'їнка зірвалась і полетіла донизу
сонячним зайчиком
Я злітаю сьогодні
щоби принести світло в той дім,
де є темно
Вітер пустує волоссям моїм
а душа
Є маленьким шматочком сонця

Я янгол
Але серце моє не тут
Я люблю своє маленьке чортеня

Вгорі так добре і вільно
Крила здіймаються назустріч вітру
Так багато рук і очей
чекають сьогодні на мене
Так багато сердець
прагнуть мого доторку
Злітаю кожного ранку
з першим променем сонця
Янголи зобов'язані літати

Проте я люблю
І серце моє далеко внизу
Я люблю своє маленьке чортеня

В моїй домівці завжди тепло і сонячно
На небі немає смутку
і сліз там також немає
Цей світ недосяжний для ока людського
Ми ті, хто приносить світло на землю
І жодна земна рука
не торкнеться світлого міста

Навколо так багато янголів
А я люблю своє маленьке чортеня

Мені ніколи не ходити по землі
А тобі ніколи не піднятися на небо
Я дарую світло собою
А в тобі живе темрява
І коли ми тримаємось за руки
Світло і темрява сходяться разом
Між землею і небом
На півдорозі
Та не може тривати то вічно

І тихо спадає солона роса на сонячне місто
Бо я люблю своє маленьке чортеня

Тетяна Чиж

Дощ

Суббота, 05 Января 2008 г. 16:01 + в цитатник
Валсінатс

"Д.О.Щ."

Вночі йде дощ...
Все небо вкрили хмари.
Вночі йде дощ...
Всі спати полягали.
І ти стоїш...
Один у самоті.
Ногами у воді.

Всі люди сплять...
І увісні турбот не мають.
Всі люди сплять...
І сни свої спостерігають.
Лиш ти не спиш...
Чому?
Це знаєш тільки ти.

Всі люди сплять...
До тебе їм немає діла.
Всі люди сплять...
Відпочива душа і тіло.
Лиш ти не спиш...
І не відпочиваєш.
Чому?Можливо сам не знаєш.

Та незабаром...
Новий день настане.
І дощ нічний...
Крапати перестане.
Усі прокинуться...
Й на вулицю підуть.
А ввечері всі знов заснуть.

"Такісправи"Життя іде. Люди помирають.
Народжуються діти. Вночі всі засинають.
Вранці прокидаються. Минуле не змінити.
Час ні на мить не можна зупинити.
Від прийнятого рішення багато що залежить.
Кажуть, що згори за нами хтось стежить.
Можливо так і є, але це не важливо.
Іноді так вчасно з неба іде злива.

Майбутнє залежить тільки від людини.
Воно може змінитись щосекунди, щохвилини.
Від прийнятого рішення багато що залежить.
Кажуть, що згори за нами хтось стежить.

Своїм життям живе людина кожна.
На своїх помилках навчитися можна.
У кожного із нас свій світогляд,
На все кожен має погляд.
Життя людини - суцільні події:
Мрії, проблеми, сподівання і надії.
Життя можна по-різному прожити.
Кожну мить можна щасливою зробити.

Майбутнє залежить тільки від людини.
Воно може змінитись щосекунди, щохвилини.
Життя людини - суцільні події:
Мрії, проблеми, сподівання і надії.

З мухи можна зробити слона.
Від натягу може порватися струна.
Коли є слава, - то на всіх начхати.
Наркотики приводять до "холодної хати".
Від самотності можна потрапить в божевільню.
Можна бути залежним, можна бути вільним.
Можна ненавидіти, можна кохати.
Кожен має долю обирати.

Майбутнє залежить тільки від людини.
Воно може змінитись щосекунди, щохвилини.
Від самотності можна потрапить в божевільню.
Можна бути залежним, можна бути вільним.

i-1727 (699x466, 53Kb)

Метки:  

Зима......

Пятница, 04 Января 2008 г. 21:17 + в цитатник
Хоча більше люблю осінь, та у зими теж є свої привілеї. шалено люблю ввечері гуляти містом, особливо коли падає сніжок, такий білий, пухнастий... У світлі ліхтарів... Це дивовижно... Надзвичайно гарно. А коли є можливість взимку вирватись в гори, - тут взагалі брак слів, захоплення зненацька, великі очі, та непрвторна краса... А коли сніг - то його має бути БАГАТО-БАГАТО,]
4081273_img1b4dd (700x525, 82Kb)

Метки:  

Поиск сообщений в Shpendi
Страницы: 11 ..
.. 6 5 [4] 3 2 1 Календарь